Рішення № 89856410, 17.06.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/611/20

Провадження № 2/219/1310/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 червня 2020 року м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Брагіної М.В.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 15 790,53 гривень та витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 102 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 21 серпня 2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на офіційному сайті банку, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язаний за вказаним договором належним чином не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 01.12.2019 року має заборгованість в розмірі 15 790,53 гривень, яка складається з наступного: 10 118,04 гривень – заборгованість за простроченим тілом кредиту,1 484,90 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 2 959,47 грн. – нарахована пеня, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень – штраф (фіксована частина), 728,12 гривень – штраф (процентна складова). З урахуванням позиції Верховного Суду у постановах №№ 755/2720/16-ц від 06.02.2018 та 356/1635/16-ц вважає позовні вимоги обгрунтованими та просить позов задовольнити.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07.02.2020 по вказаній справі було відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з`явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи за його відсутності.

05.03.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якій просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що за своїм змістом частина четверга статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» є нормою, що встановлює особливий порядок врегулювання вимог кредитодавця у разі неналежного виконання умов договору споживчого кредиту, що відрізняється від задоволення вимог кредитора за договором банківського кредиту, на який положення законодавства про захист прав споживачів не поширюються. З огляду на викладене, враховуючи, що 21 серпня 2010 року Банк та вона уклали кредитний договір, який за своєю суттю є договором про надання споживчого кредиту (кредит було мною отримано на лікування чоловіка), а тому на дані правовідносини поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування». Вважає безпідставним стягнення з неї процентів за користування кредитом та штрафів, пені. Щодо кредиту в сумі 10118,04 грн. вважає, що в цій частині вимоги банку явно завищені, оскільки такої суми кредиту вона не отримувала (арк. с.63-69).

15.04.2020 позивачем була надіслана відповідь на відзив, в якому позивач просить задовольнити позовні вимоги за даним позовом в повному обсязі (а.с.81-85).

27.04.2020 року позивачем були збільшені позовні вимоги, а саме позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 07.04.2020 року становить 17 472,53 грн., з яких: 10 118,04 грн. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 10 118,04 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3 636,80 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 2 409,47 грн. нарахована пеня; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500 грн. штраф (фіксована частина), 808,22 грн. штраф (процента складова) (а.с.117-120).

Згідно ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Тому, суд розглядає позовну заяву з урахуванням уточнених позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні 28.04.2020 року проти позовних вимог заперечувала, казала, що кредит брала на лікування чоловіка, але не в такій сумі, як хоче стягнути позивач. Повідомила що у відзиві, який вона просила підготувати юриста, зазначила, що вона зареєстрована та фактично проживає у с. Покровське Бахмутського району Донецької області, який відповідно до Додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р відноситься до населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція, то вимога Банку про стягнення з неї 2 959,47 грн. (пені) та 500.00 грн. штрафу (фіксована частина) та 728,12 грн. штрафу (процентна складова) є незаконною. Окрім того, стягнення з неї процентів також є безпідставним із врахуванням такого. У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Звернувшись із позовом позивач просить, серед іншого, посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору, стягнути з неї заборгованість за кредитом в сумі 10 118,04 гривень, заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 1 484,90 грн. З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 30.00 % на рік, далі процентна ставка була змінена - 1 вересня 2014 року збільшена до 34,80% та 01 квітня 2015 року збільшена до 43.20%. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують цивільну відповідальність особи. Законом України від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який набрав чинності 10 січня 2009 року. ЦК України доповнено статтею 1056-1, у якій встановлено заборону банку збільшувати розмір фіксованої процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку. Кредитний договір між сторонами укладено 21 серпня 2010 року, тобто після набрання чинності цим Законом.

Також, вказані Умови не містять підпису відповідача. При цьому не встановлено наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. У зв`язку з наведеним є усі підстави вважати, що одностороннє збільшення розміру процентної ставки зі сторони Банку є незаконним. Тому стягнення з неї процентів саме в такому розмірі є незаконним. Проте наданий Банком розрахунок заборгованості за період після травня місяця 2015 року взагалі є незрозумілим у зв`язку з чим я позбавлена можливості самостійно здійснити розрахунок процентів.

Вказує, що в своєму позові Банк зазначав, що він не направляв їй досудової вимоги, а отже, на її думку, у позивача відсутнє право на звернення до суду з вимогою про дострокове стягнення кредиту та інших платежів. Вона жодної вимоги банку про повернення кредиту не отримувала. На підставі викладеного просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Згідно з ч.1, 2, 4, 8 ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

До відповіді на відзив представник позивача за довіреністю 1735-К-Н-О від 01.04.2019 року ОСОБА_2 надав довідку про видачу кредитних карт, виписку по рахунку, накази Банку, реєстр про відправку позову, підтвердження відправки копії відповіді відповідачу.

15.06.2020 року від представника позивача за довіреністю 3451-К-Н-О від 29.07.2019 року ОСОБА_3 на адресу суду надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи, у тому числі виписки по картковому рахунку, Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в редакції, яка діяла на момент укладення кредитного договору; внутрішньобанківського наказу про затвердження Умов та правил надання банківських послуг, довідки про зміну умов кредитування, довідку про видані картки клієнту, підтвердження повноважень особи, що підписала клопотання.

Втім, представник позивача не обґрунтувала неможливість подати вказані вище докази разом з відповіддю на відзив на позовну заяву або разом із позовною заявою. Суд також вважає, що позивачу нічого не заважало надати Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в редакції, яка діяла на момент укладення кредитного договору, та інших зазначених у клопотанні документів в обґрунтування позову відповідно до статті 175-177 ЦПК України. За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання про долучення письмових доказів (вх. № 20059 від 15.06.2020).

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно копії статуту у новій редакції ПАТ КБ «ПриватБанк» за рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року тип Банку з Закритого акціонерного товариства змінено на Публічне акціонерне товариство. У зв`язку із зміною типу Банку, змінено найменування банку з Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», яке є правонаступником всіх прав та зобов`язань Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (а.с.47-48).

Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_1 , ПАТ КБ «ПриватБанк» знаходиться за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.

Згідно копії банківської ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року, наданої Національним банком України, ПАТ КБ «ПриватБанк» внесено до державного реєстру банків 19 березня 1992 року за № 92 на право надання банківських послуг, визначених частиною третьою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с.45).

Судом встановлено, що 21.08.2010 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 , як клієнтом, укладено договір шляхом заповнення позичальником анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, на підставі якої відповідачу була видана кредитка картка «Універсальна» (а.с.23 на звороті).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21.08.2010 року відповідачем ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

У заяві зазначено, що відповідач ОСОБА_1 згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Разом з тим, анкета-заява, копія якої додана позивачем до позовної заяви, не містить посилань на умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, порядок нарахування та сплати штрафу і пені за невиконання умов договору. До позовної заяви не додані документи, які б підтверджували, що на момент підписання анкети-заяви 21.08.2010 року, відповідач був ознайомлений саме з тими Умовами та Правилами надання банківських послуг в Приватбанку, витяг з яких долучено до позовної заяви.

Цього ж дня відповідач ОСОБА_1 підписала довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна, 30 днів льотного періоду», в якій зазначено базову процентну ставку за користування кредитом у розмірі 3,00% на місяць (36% на рік), тобто розмір процентної ставки за користування кредитом таким чином між сторонами погоджено (а.с.24).

Довідкою про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» передбачено, що при порушенні клієнтом строків платежів з будь-якого з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 120 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з врахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій; базова процента ставка, в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році), - 3,0 %. Відповідач була ознайомлена з фінансовими умовами надання платіжної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів, що підтверджується її підписом на вказаній довідці (арк.с.24).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним згідно до ст. 1055 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, а в даному випадку АТ КБ «Приватбанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 21 серпня 2010 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту за уточненою позовною заявою, просив стягнути 17472,53 грн., у тому числі заборгованість за просроченим тілом кредиту 10118,04 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України – 3636,80 грн., а також пеню – 2409,47 грн., заборгованість по судовим штрафам в сумі 1308,22 грн., у тому числі фіксовану частину – 500 грн., процентну складову – 808, 22 грн. (а.с.117-120).

Відповідно до ч. 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи право вимоги , крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 21.08.2010 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Також, позивач в обгрунтування укладення договору приєднання надав суду Умови та Правила надання банківських послуг, у якому вказується «Банк: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», ліцензія Національного банку України № 22 від 05.10.2011, в особі Голови правління Петра Крумпханзла, який діє на підставі Статуту, пропонує необмеженому колу юридичних та фізичних осіб надання послуг на підставі Умов та Правил надання банківських послуг. Умови та Правила надання банківських послуг ......розміщені в мережі Інтернет на сайті: https://privatbank.ua/terms/. Цей договір може бути укладений лише шляхом приєднання Клієнта до Договору: Підписання ним Заяви про приєднання до відповідного підрозділу Договору про послугу» (арк.с.25).

Втім, договір приєднання, на який посилається позивач, укладено між банківською установою та ОСОБА_1 21.08.2010 року, тобто до затвердження вищевказаних Умов та Правил.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування (арк.с.25-41).

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19.

У Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», що надана позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, зокрема, базову процентну ставку – 3% на місяць за типом кредитної карти VISA Classik, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу видано платіжну картку «Універсальна» № НОМЕР_2 та у заяві-анкеті вказується про бажаний кредит в сумі 1000 грн. Доказів отримання відповідачем кредиту в сумі 5000 грн. позивач не надав.

З довідки банку, наданої позивачем суду 22.04.2020 року, вбачається, що ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 21.08.2010 року, отримала картки № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 10.2021 року (а.с.96).

Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

Втім, позивачем не надано доказів щодо строків дії вищевказаних карток.

Згідно роздруківки по особовому рахунку ОСОБА_1 кредитна картка № НОМЕР_3 , яка вказана у анкеті-заяві від 21.08.2010 року використовувалася відповідачем до 04.06.2015 року. При чому, після підписання нею анкети-заяви 21.08.2010 року до 27.09.2011 року вона користувалася кредитом саме у 1000 грн., про який і зазначено в даній анкеті. Станом на 27.09.2011 року сальдо становило 12, 62 грн.

27.09.2011 року позивач збільшив кредитний ліміт до 4000 грн., а 23.03.2012 року – до 7000 грн. З невідомих причин позивач стягував щомісячно з відповідача плату за страхування «Захист на кожен день» по 10 грн., адже такий платіж не був передбачений підписаною відповідачем довідкою про умови кредитування с використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду (арк.с.24,99,100).

24.11.2015 року виконано платіж «переведення коштів при розірванні договору» - 24,97 грн. (арк. с. 101 зворотній бік).

Кредитною картою НОМЕР_6 ОСОБА_1 починає користуватися в період з 18.05.2014 року та по 05.05.2018 року, з 22.02.2018 року по 05.05.2019 – кредитною картою НОМЕР_7 . В цей період згідно роздруківки з відповідача стягуються щомісячні платежі за страхування ««Захист на кожен день», «Страхування кредитного ліміту», щомісячний платіж «Миттєва розстрочка».

За даними роздруківки операцій по карті ОСОБА_1 НОМЕР_8 НОМЕР_9 8339 здійснюються щомісячні платежі за послугу «Миттєва розстрочка» в сумі 516,52 грн.: 08.07.2018 року, 08.08.2018, 08.09.2018, 08.10.2018, 08.11.2018, 08.12.2018, 08.01.2019, 08.02.2019, 08.03.2019, 08.04.2019 по карті (арк.с. 100 зворотній бік); а по карті НОМЕР_10 року карту поповнено в сумі 4480,58 грн. за послугою «Оплата частинами» і пізніше з 12.07.2016 року здійснюється оплата в сумі 523,45 грн., 12.08.2016 -513,09 грн., 12.09.2016 -523,45 грн., 12.10.2016- 523,45 грн., 12.11.2016- 523,45 грн., 12.12.2016-523,45 грн., в період з січня 2017 по травень 2017 – по 523,45 грн. щомісяця 12.06.2017 – 523,47 грн.

Згідно Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на офіційному сайті Приватбанку, передбачено, що кредит «Оплата частинами» та «Миттєва розстрочка» (п.2.7.4.) надаються за таких умов:

2.7.4.1. Загальні положення

2.7.4.1.1. Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту (держателю кредитної картки Банку/Позичальнику) строковий кредит (далі — Кредит) на споживчі цілі у розмірі, визначеному Договором, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення Кредиту та сплати комісії в обумовлені цим Договором терміни. Кредитування Клієнта здійснюється в межах встановленого Банком ліміту кредитування.

2.7.4.1.2. Сторони погодили, що Клієнт на підставі ст.634 ЦКУ приєднується до Умов та правил надання кредиту шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та:

- у разі придбання товару/послуги у торговій точці — шляхом введення Клієнтом в POS-терміналі пін-коду кредитної карти;

- у разі оформлення кредиту через інші віддалені канали обслуговування (система «Приват24», месенджери, інтернет-сайти, чекаути, банкомати, термінали самообслуговування та інші віддалені канали обслуговування, які дають таку технічну можливість) - шляхом введення отп-пароля, який надходить на фінансовий телефон Клієнта, у відповідне поле інтерфейсу відповідного каналу обслуговування. Сторони узгодили, що введенням OTP-паролю в якості електронного підпису, Клієнт здійснює підписання чеку, який надаєтья йому шляхом друку у віддаленому каналі осблуговування (ТСО, банкомат), а у випадку відсутності технічної можливості друку - надсилається на електронну пошту Клієнта та завжди є доступним у системі «Приват24» незалежно від каналу оформлення кредиту.

Анкета-заява, дані Умови та Правила, чек та Тарифи Банку разом складають Кредитний договір (далі - Договір).

2.7.4.1.3. Загальний розмір Кредиту вказуєтья у чеку. Строк надання Кредиту становить від 1 до 24 місяців та узгоджується Сторонами в чеку.

2.7.4.1.4. Кредит надається шляхом перерахування коштів на рахунок Клієнта НОМЕР_11 * з подальшим перерахуванням коштів в обумовленому у чеку розмірі на рахунок юридичної особи (Продавця) за товари та/або послуги, придбані Клієнтом, або шляхом перерахування на рахунок Клієнта.

2.7.4.1.5. Банк надає Клієнту «Паспорт споживчого кредиту «Оплата частинами/Миттєва розстрочка» шляхом розміщення його на офіційному сайті Банку у мережі Інтернет за адресою chast. ІНФОРМАЦІЯ_1 .ua. Клієнт підтверджує ознайомлення з «Паспортом споживчого кредиту» та підтверджує покупку за кредитом або отримання кредитних коштів на картку:

- в торгово-сервісних підприємствах шляхом введення Клієнтом в POS-терміналі пін-коду кредитної карти;

- у віддалених каналах обслуговування шляхом введення Клієнтом OTP-паролю, який надходить на фінансовий телефон Клієнта, у відповідне поле інтерфейсу відповідного каналу обслуговування.

2.7.4.2. Права та обов`язки Сторін:

2.7.4.2.1. Банк зобов`язується:

2.7.4.2.1.1. За наявності вільних грошових коштів надати Клієнту Кредит в обумовленому в чеку розмірі шляхом перерахування коштів на рахунок Клієнта або на рахунок Клієнта з подальшим перерахуванням на рахунок юридичної особи (Продавця) за товари та/або послуги, придбані Клієнтом.

2.7.4.2.1.2. Забезпечити Клієнта консультаційними послугами з питань виконання Договору.

2.7.4.2.1.3. Здійснювати контроль за виконанням умов цього Договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням Кредиту в порядку, передбаченому цим Договором.

2.7.4.2.2. Клієнт зобов`язується:

2.7.4.2.2.1. Використовувати Кредит виключно на споживчі цілі.

2.7.4.2.2.2. Сплачувати Банку винагороду за надання Кредиту у розмірах та в строки, визначені Договором.

2.7.4.2.2.3. Клієнт зобов`язується не допускати зниження розміру доступного залишку грошових коштів на картці менше суми щомісячного платежу, зазначеному в чеку, шляхом поповнення картки до 25 числа кожного місяця будь-яким зручним для Клієнта способом.

2.7.4.2.2.4. Повністю повернути Кредит у строк, встановлений у чеку.

2.7.4.3.9. Клієнт має право отримати Кредит “Миттєва розстрочка”. При цьому процентна ставка за Кредитом фіксована та становить 2,9%. Реальна річна відсоткова ставка, загальна вартість Кредиту визначені у чеку. Усі інші умови Договору не змінюються.

Отже, для отримання кредиту «Миттєва розстрочка», «Оплата частинами» передбачені інші умови, ніж при отриманні відповідачем кредиту 21.08.2010 року, а саме клієнт (відповідач) повинен був підтвердити ознайомлення з «Паспортом споживчого кредиту» та підтвердити покупку за кредитом або отримання кредитних коштів на картку: - в торгово-сервісних підприємствах шляхом введення Клієнтом в POS-терміналі пін-коду кредитної карти; або підписанням чеку. При цьому Анкета-заява, дані Умови та Правила, чек та Тарифи Банку разом складають Кредитний договір.

Вивчивши надану роздруківку суд приходить до висновку, що кредитні картки № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 зі строком перевипущеної картки до останнього дня 10.2021 не мають відношення до договору б/н від 21.08.2010 року, оскільки за цими картками з відповідача стягувалися платежі, не передбачені Довідкою та надавався кредит (послуги) для його передбачено підписання інших Анкет-заяв, ознайомлення з іншими Умовами та Правилами, наявність підписаних чеків на оплату товарів (або послуг), які складають Інший кредитний договір.

Позивач вказує, що договір б/н укладено 21.08.2010 року. Однак, у Довідці про умови кредитування вказується, що вона підписана позичальником до договору SAMDN50OTC003672875. Договір суду не надано.

У статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Саме такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374 цс17.

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 36 % на рік, далі процентна ставка була змінена – 01 січня 2013 року зменшена до 30%, 1 вересня 2014 року збільшена до 34,80% та 01 квітня 2015 року збільшена до 43,20%.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 28 Постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надав роз`яснення про те, що при підвищенні процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Позивачем відповідно до вимог договору не було проінформовано відповідача про збільшення процентної ставки, на підтвердження надсилання повідомлення та інформування клієнта щодо зміни тарифу суду не було надано ніяких доказів.

Суд вважає неправомірними дії позивача щодо підвищення з 01 квітня 2015 року процентної ставки до 43,20%, оскільки це виходить за межі узгодженого сторонами договору розміру процентів за користування грошовими коштами.

Суд на підставі викладеного вище, закінченням строку дії карти, вважає, що відсутні підстави для стягнення відсотків за користування кредитними коштами.

Щодо нарахування пені та штрафу, передбачених цим договором, суд враховує те, що згідно з ст.2 Закону України від 2 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року N 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» Бахмустький район Донецької області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно паспорту громадянина України ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.42 на звороті).

Встановлено, що у розрахунку заборгованості в графі «сума комісії та пені», «сума комісії та пені (накопичувальним підсумком)» зазначено розмір заборгованості, яка, зважаючи на спосіб нарахування, відображений у розрахунку, є пенею. Відтак пеня в розмірі 2 409,47 грн. та штраф (як фіксована, так і процентна складова) нараховані позивачем відповідачеві після 14 квітня 2014 року, тобто під час дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

З урахуванням зазначеного, нарахування банком пені в розмірі 2 409,47 грн., штрафних санкцій – є безпідставним, а тому суд доходить висновку про відмову в стягненні пені та штрафних санкцій. В цій частині позов задоволенню не підлягає.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої ст .3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої ст .3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 22 частини першої ст атті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 липня 2013 року, ухваленому у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань“ зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», останній дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Втім, відповідач користувалася кредитними картками, здійснювала платежі і у відзиві на позов жодним чином не заперечувала факт отримання кредитних коштів. Суду надані копії карток, які отримала в останній час відповідач.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої cт.530 ЦК України, якою передбачено що, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, АТ КБ «Приватбанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідач не заперечувала існування заборгованості, але вважала, що позивач звернувся до суду до спливу строку позовної давності – до строку останнього дня дії картки -10.2021 року.

Розрахунок, який надано позивачем не викликає сумніву в його достовірності, та жодним чином не спростовано відповідачем, тому відсутні підстави вважати його неналежним. За таких обставин розрахунок позивача про заборгованість за тілом кредиту слід взяти за основу.

Таким чином, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за тілом кредиту, яка станом на 07.04.2020 року становить 10118,04 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2102 грн. (відповідно до платіжного доручення № IHN93В1КНН від 13.01.2020 року (а.с.1). Оскільки позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення заборгованості задоволені частково, тому суд в порядку ст.141 ЦПК України має підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім судових витрат пропорційно сумі задоволених позовних вимог (10118,04*2102,00/17472,53= 1217,23грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 6, 12, 81, 141, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 611, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд –

У Х В А Л И В:

Відмовити позивачу в задоволенні клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи від 20.05.2020 року (вх. № 20059 від 15.06.2020).

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.08.2020 в сумі 10118,04 грн.

В задоволенні іншої частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1217,23грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строк, визначений ст. 354 цього Кодексу, на подання апеляційної скарги, продовжується на строк дії такого карантину.

Сторони по справі:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, р/р НОМЕР_12 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_13 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.В. Шевченко