Рішення № 89855628, 17.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2020 року м. Київ № 640/10580/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіка»

до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва

Солонько Миколи Миколайовича

третя особа Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ

БАНК»

про визнання протиправними та скасування постанов

від 27.04.2020 за ВП№61931728, ВП№61932283, ВП№61932481

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агровіка» (далі- позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонько Миколи Миколайовича (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонько Миколи Миколайовича про відкриття виконавчого провадження від 27 квітня 2020 року №61931728 по примусовому виконанню виконавчого напису №4557, виданого 10.04.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонько Миколи Миколайовича про відкриття виконавчого провадження від 27 квітня 2020 року №61932283 по примусовому виконанню виконавчого напису №4556, виданого 10.04.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонько Миколи Миколайовича від 27 квітня 2020 року про об`єднання виконавчих проваджень №61931728 та №61932283 у зведене виконавче провадження №61932481.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що боржник товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОВІКА» зареєстроване за юридичною адресою: 37000, Полтавська область, Пирятинський район, с. Верхоярівка, вул. Прилуцька, 67, де і здійснює свою господарську діяльність. Все майно товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІКА» (рухоме, нерухоме, власні грошові кошти, тощо) знаходяться за місцем реєстрації цього суб`єкта господарювання, а саме: на території виконавчого округу Полтавської області. Вказано, що на території виконавчого округа міста Києва у позивача відсутнє будь яке майно, включаючи власні кошти.

За посиланням позивача, процедура відкриття виконавчих проваджень приватним виконавцем Солонько Миколою Миколайовичем на території виконавчого округу міста Києва, де у боржника немає жодного майна не відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема положенням частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» де зазначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцезнаходженням боржника юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника.

На думку позивача, відповідачем в порушення вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавчі провадження №61932283 та №61931728 від 27 квітня 2020 року без достатніх на те підстав, не за місцем знаходження товариства, а в іншому виконавчому окрузі, чим приватним виконавцем Солонько Миколою Миколайовичем порушено правила територіальної діяльності приватних виконавців при наявності у нього достовірної інформації про місце знаходження боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІКА» в іншому виконавчому окрузі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2020 відкрито провадження у справі з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Справу призначено до судового розгляду по суті. Зобов`язано відповідача надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №61931728, №61932283, №61932481 та запропоновано надати відзив на позовну заяву

В судовому засіданні 01.06.2020, протокольною ухвалою залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»(далі-третя особа).

Представником третьої особи, 04.06.2020 подано письмові пояснення, в яких останній просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказав, що Акціонерне товариство «ПУМБ» в заявах від 15.04.2020 про примусове виконання рішення інформувало приватного виконавця Солонько Миколу Миколайовича про наявність у Боржника рахунків, відкритих у Aкціонерному товаристві «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (місцезнаходження банку: м. Київ, вул. Андріївська, 4), Aкціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль» (місцезнаходження банку: м. Київ, вул. Лескова, 9), Aкціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження банку: м. Київ, вул. Грушевського, Ід), Aкціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження банку: м. Київ, вул. Грушевського, Ід). Грошові кошти, в тому числі у безготівковій формі, є майном і їхнім місцезнаходженням вважається місцезнаходження фінансової установи, в якій відкритий відповідний рахунок боржника.

Зазначив, що у листі-роз`ясненні від 11.06.2018 №23123/16620-33-18/20.5.1 Міністерство юстиції України зазначено наступне: «Окремо слід зазначити, що згідно з частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Виходячи з наведеного, приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.».

Таким чином, вважає, що твердження Боржника про відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІКА» на території виконавчого округу міста Києва будь-якого майна, включаючи власні кошти, не відповідають дійсності.

Відповідачем, 05.06.2020 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог та зазначено, що ним правомірно було прийнято постанови про відкриття виконавчих проваджень, адже майно - грошові кошти, знаходяться на рахунках в банках або інших фінансових установах, які знаходяться у місті Києві, тобто в межах виконавчого округу приватного виконавця Солонько Миколи Миколайовича .

Також, на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2020, відповідачем 05.06.2020 подано копії матеріалів зведеного виконавчого провадження №61932481, до складу якого входять виконавчі провадження №61931728 та №61932283.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солоньком Миколою Миколайовичем прийнято постанову від 27.04.2020 ВП №61931728 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №4557 виданого 10.04.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіка» заборгованості за кредитним договором №МБ-К-КНА-2603 від 24.07.2019.

Одночасно з цим, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солоньком Миколою Миколайовичем прийнято постанову від 27.04.2020 ВП №61932283 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №4556 виданого 10.04.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіка» заборгованості за кредитним договором №МБ-К-КНА-2217 від 28.03.2019.

Також, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солоньком Миколою Миколайовичем прийнято постанову від 27.04.2020 про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, якою об`єднано виконавчі провадження №61931728, №61932283 у зведене виконавче провадження №61932481.

Позивач не погоджуючись з прийнятими постановами, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є Закон України "Про виконавче провадження", яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень. Поряд з цим Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження» Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. Пунктом 1 частини другої цієї статті у повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до приписів статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України "Про виконавче провадження" і Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з частиною третью статті 25 названого Закону право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Зі змісту частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує дії приватного виконавця з відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого напису нотаріуса від 10.04.2020 №4557 та від 10.04.2020 № 4556 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіка» на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором №МБ-К-КНА-2603 від 24.07.2019 та кредитним договором №МБ-К-КНА-2217 від 28.03.2019.

Підставою оскарження позивачем дій приватного виконавця Солонько Миколи Миколайовича з відкриття виконавчих проваджень №91631728 та №61932283 є, на думку позивача, порушення виконавцем вимог щодо територіальної компетенції з відкриття ним виконавчого провадження з виконання вказаних виконавчих написів нотаріуса та вчинення ним у межах цього виконавчого провадження виконавчих дій.

З матеріалів справи вбачається, що стягувачем -акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» 15.04.2020 було подано заяви про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів), а саме:

Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (місцезнаходження банку: м. Київ, вул. Андріївська, 4) - поточний рахунок IBAN № НОМЕР_1 ;

Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (місцезнаходження банку: м. Київ, вул. Лескова, 9) - рахунок НОМЕР_2 ;

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження банку: м. Київ, вул. Грушевського, ІД) - рахунок НОМЕР_3 .

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження банку: м. Київ, вул. Грушевського, ІД) - рахунок НОМЕР_4 .

Судом встановлено, що приватний виконавець Солонько Микола Миколайович здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.

Частиною 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного Закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам).

Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку.

Відкинути цю юридичну фікцію, означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України "Про виконавче провадження", у якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках".

Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 10.09.2018 по справі №905/3542/15.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, доводи позивача стосовно того, що товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОВІКА» зареєстроване за юридичною адресою: 37000, Полтавська область, с. Верхоярівка, вул. Прилуцька, 67, а тому виконавче провадження не могло бути відкрите в межах виконавчого округу міста Києва, судом відхиляються. При цьому, матеріали справи свідчать, що у позивача наявний відкритий рахунок у акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк», який який розташований за адрескою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.

Частиною четвертою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У зв`язку із викладеним та враховуючи, що в заяві стягувача були зазначені рахунки позивача, що відкриті в Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк», Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль», Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» з місцем реєстрації банків в місті Києві, суд зазначає, що дії приватного виконавця Солонько Миколи Миколайовича, який здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанов від 27.04.2020 про відкриття виконавчого провадження №61931728 та №61932283 та подальші виконавчі дії в межах вказаних виконавчих проваджень не суперечать наведеним нормам законодавств.

Поряд з викладеним, суд вважає за необхідне зазначити таке. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" no. 15729/07, від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіка» відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 287, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.