Рішення № 89855472, 17.06.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/163/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2020 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-113/1046-55 від 22.03.2019 року на суму 22375,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 19.06.2014 року по 16.11.2018 року він був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

04.09.2014 року, на підставі Указу Президента України №607 від 21.07.2014 року "Про часткову мобілізацію" позивач був призваний Глибоцьким ОРВК до лав Збройних Сил України. 06.06.2016 року між позивачем та Міністерством оборони України було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на п`ять років.

Під час проходження військової служби за мобілізацією та, в подальшому, за контрактом, позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

22.03.2019 року відповідачем винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску №Ф-113/1046/55 на підставі якого з грошового утримання позивача було стягнуто 20% .

21.01.2020 року Сторожинецьке управління ГУ ДПС в Чернівецькій області листом повідомило позивача, що він не є особою звільненою від сплати єдиного соціального внеску, але в разі подання копії військового квитка та інших документів із зазначенням даних про призов позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період, нарахований позивачу борг по сплаті єдиного соціального внеску буде переглянутий.

22.01.2020 року позивач надав Сторожинецькому управлінню ГУ ДПС в Чернівецькій області необхідні документи, проте нарахований борг зі сплати єдиного соціального внеску не переглянутий, жодного вмотивованого рішення за наслідками розгляду поданих мною документів позивач не отримував.

Позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-113/1046-55 від 22.03.2019 року на суму 22375,16 грн протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Так, чинним законодавством передбачено, що особи, які призиваються під час мобілізації, на особливий період, в тому числі, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, можуть виконувати обов`язки військової служби як з укладенням контракту так і без нього.

Крім того, відповідно до норм ч. 3 ст. 39 Закону №2232-ХІІ за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців.

У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам - підприємцям не здійснюється.

Отже, позивач вважає, що враховуючи виконання ним обов`язки військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, він звільнений від обов`язку сплати єдиного соціального внеску за періоди які розраховані відповідачем.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив проти позову в якому зазначив, що ОСОБА_1 19.06.2014 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік у Глибоцькому ДПІ, Сторожинецького управління ГУ ДПС у Чернівецькій області, як платник єдиного внеску. Позивач є фізичною особою, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності. Стан платника податків в реєстрі - припинено, але не знято з обліку.

У зв`язку із наявністю у позивача заборгованості по сплаті єдиного внеску, контролюючим органом було сформовано та надіслано йому вимогу про сплату боргу з ЄСВ від 22.03.2019 року №Ф -2113/1046-55 у сумі 22 375,16 грн.

Згідно ідентифікаційних даних, позивач 16.11.2018 року здійснив державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Проте, зняття з обліку платників ЄВ здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.

Позивачем до органу доходів і зборів 16.11.2018 року було подано декларацію про майновий стан і доходи типу "звітна". Процедури ж подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску із зазначенням типу форми "ліквідаційний" позивачем здійснено не було.

Щодо тверджень позивача про те, що він не є платником єдиного соціального внеску, оскільки перебуває на військовій службі за контрактом, відповідач зазначив, що позивач проходить військову службу у Збройних Силах України за контрактом осіб офіцерського складу, а не військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а ні Законом України №2464, а ні Інструкцією №449 не передбачено пільг щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску щодо осіб, які проходять військову службу за контрактом, тому довід позивача щодо звільнення його від обов`язків, передбачених у зв`язку з чим вказаний довід позивача є необґрунтованим.

На думку відповідача, проходження військової служби за контрактом є добровільним волевиявленням, тобто особа, що укладає контракт, не призивається на військову службу, а приймається на таку за власним бажанням.

Підсумовуючи вищевикладене, відповідач вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 22.03.2019 року №Ф-113/1046-55 у сумі 22375,16 грн є законною та прийнятою контролюючим органом в межах наданих повноважень.

Ухвалою суду від 07.02.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 05.03.2020 року.

Ухвалою суду від 07.02.2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову. Зупинено стягнення за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-113/1046-55 від 22.03.2019 року на суму 22375,16 грн на підставі якої державним виконавцем Глибоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області відкрито виконавче провадження від 29.05.2019 року ВП№50226122.

Судове засідання призначене на 05.03.2020 року відкладене на 19.03.2020 року за клопотанням представника позивача.

05.03.2020 року заклопотання представника відповідача, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", судом проведено заміну первісного відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на її правонаступника - Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області.

Судове засідання призначене на 19.03.2020 року відкладено на 09.06.2020 року за клопотанням представника позивача та з урахуванням встановленням на всій території України карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

В судове засідання 09.06.2020 року представники сторін не прибули, проте подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

09.06.2020 року за клопотанням сторін, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 25.09.1996 року Кілійським РВ УМВС України в Одеській області (а.с. 5).

Відповідно до Ідентифікаційних даних, позивач з 19.06.2014 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 20.06.2014 року взятий на облік у ГУ ДПС у Чернівецькій області, як платник єдиного внеску. Стан платника податків - припинено, але не знято з обліку. Реєстраційний номер платника єдиного внеску - 10000000211759 (а.с. 45).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 28.09.2015 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 19).

Відповідно до Послужного списку ОСОБА_1 (особистий номер НОМЕР_1 ) проходив військову службу у Збройних Силах України на різних посадах:

- з 13.07.1986 року по 23.10.1987 року - за штатом КОДВО, в/ч 12130;

- з 23.10.1987 по 30.11.1987 року - старший майстер КОДВО, в/ч 12130 «Б»;

- з 30.11.1987 року по 01.08.1988 року - стрілок КОДВО, в/ч 21610;

- з 01.08.1988 року по 20.06.1992 року - курсант Одеського вищого артилерійського командного училища ім. М.В. Фрунзе КОДВО;

- з 29.07.1992 року по 31.10.1992 року - заступник командира батареї управління артилерійською розвідкою-командир взводу звукометричної розвідки ВОС-097002, 707 важкий гаубичний артилерійський полк 55 артилерійський дивізіон ОдВО;

- з 31.10.1992 року по 15.02.1993 року - заступник командира батареї управління артилерійської розвідки ВОС-097002, 707 важкий гаубичний артилерійський полк 55 артилерійський дивізіон ОдВО;

- 15.02.1993 року по 09.11.1993 року - командир мінометного взводу важкого парашутного-десантного батальйону ВОС-030405, 40 окрема аеромобільна бригада Одеського військового округу;

- з 09.11.1993 року по 26.07.1994 року - заступник директора-інструктор повітряно-десантної підготовки самохідно-артилерійської батареї самохідно-артілерійського дивізіону, 25 повітряно-десантна бригада 1 аеромобільної дивізії;

- 26.07.1994 року по 16.07.1996 року - командир самохідно-артилерійської батареї ВОС-030503, 25 повітряно-десантна бригада 1 аеромобільної дивізії Одеського військового округа;

- 16.07.1996 року по 29.01.199 року - старший помічник начальника командира пункту ВОС-094500, 693 окремий радіотехнічний центр 93 окремої радіотехнічної бригади Одеського військового округу;

- 29.01.1999 року - відповідно до Тимчасового положення про проходження військової служби звільнений у запас за п. 65, пп. «є» за службовою невідповідністю;

- 09.09.2014 року по 17.10.2015 року - командир батареї ВОС-0304003, 44 окрема артилерійська бригада КСВ ЗСУ;

- укладений контракт про проходження військової служби строком на 5 років;

- 09.09.2017 року по 24.11.2018 року - начальник відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ВОС-2904003, Глибоцький об`єднаний районний військовий комісаріат Чернівецької області ОК «Захід» СВ ЗСУ;

- 24.11.2018 року по теперішній час - заступник начальника штабу бригадної артилерійської групи ВОС-0304003, в/ч А0216 (а.с. 75-76).

Відповідно до Довідки військової частини А0216 №1555 від 27.12.2019 року позивач в період з 06.03.2019 року по 26.06.2019 року безпосередньо брав участь, з 13.07.2019 року по 18.08.2019 року безпосередньо брав участь, з 06.09.2019 року по 17.10.2019 року безпосередньо брав участь, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки, оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в м. Волноваха (а.с. 10).

Згідно витягу Інтегрованої картки платника податку та розрахунку заборгованості позивача, за ним обліковується обов`язок зі сплати недоїмки за платежем - 71040000 Єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (а.с. 47-52). Відповідно до розрахунку заборгованості позивачу нараховано Єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність на загальну суму 22375,16 грн (а.с. 53).

16.11.2018 року позивачем подано до органів доходів і зборів звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік (а.с. 54-55).

22.03.2019 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1046-55, якою вимагалось від позивача сплатити недоїмку зі сплати Єдиного внеску не загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 22375,16 грн (а.с. 12).

20.01.2020 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою в якій просив здійснити перерахунок заборгованості, зазначеної у вимозі №Ф-113/1046-55 від 05.12.2019 року, оскільки не погоджується із нею та перевірити правомірність нарахування єдиного соціального внеску Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області, відповідно до чинного законодавства, беручи до уваги період перебування на службі по мобілізації, за контрактом та нездійснення позивачем, як фізичною особою-підприємцем своєї діяльності (а.с. 13).

Доказів розгляду скарги позивача від 20.01.2020 року, на момент розгляду даної справи в суді, сторонами не надано.

На усний запит позивача, Сторожинецьке управління ГУ ДПС у Чернівецькій області Листом від 21.01.2020 року №473/ФОП/24-13-55-07 запропонувало надати копію військового квитка або копію іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про ОСОБА_1 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та подати ліквідаційну декларацію по ЄВ за період перебування на обліку як ФОП у 2018 році. Роз`яснено, що з врахуванням отриманих документів буде переглянуто нарахування в ІКПП за платежем 7100000 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) (а.с. 14-15).

22.01.2020 року позивач подав до Сторожинецького управління ГУ ДПС у Чернівецькій області документи, які запропоновано подати Листом від 21.01.2020 року №473/ФОП/24-13-55-07, у зв`язку з чим просив скасувати вимогу про сплату боргу від 22.03.2019 року №Ф-1046-55 (а.с. 16).

На момент звернення повивача до суду з даним позовом, вимога про сплату боргу від 22.03.2019 року №Ф-1046-55 є чинною та не скасованою, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року №2464-VI (далі Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI під єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування розуміють консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Під застрахованою особою розуміють фізичну особу, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI).

Отже, з викладеного слідує, що єдиний соціальний внесок є обов`язковим платежем, метою якого є забезпечення захисту прав застрахованих осіб, які такий внесок сплачували самостійно або за них такі внески сплачувались іншими особами.

Згідно частини 1 статті 12 Закону №2464-VI завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Пунктом 3 частини 2 статті 12 Закону №2464-VI передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Статтею 4 Закону №2464-VІ визначено перелік платників єдиного соціального внеску, серед яких фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1).

Згідно витягу з інтегрованої картки платника податку та розрахунку заборгованості ФОП ОСОБА_1 судом встановлено, що позивачу недоїмка за платежем з кодом 71040000 «ЄСВ для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність», яка складається:

- 19.10.2015 року нараховано за третій квартал 2015 року в розмірі 1323,47 грн;

-19.01.2016 року нараховано за четвертий квартал 2015 року в розмірі 1434,51 грн;

-19.04.2016 року нараховано за перший квартал 2016 року в розмірі 909,48 грн;

-19.07.2016 року нараховано за другий квартал 2016 року в розмірі 941,16 грн;

-19.10.2016 року нараховано за третій квартал 2016 року в розмірі 957,00 грн;

-19.01.2017 року нараховано за четвертий квартал 2016 року в розмірі 990,00 грн;

- 09.02.2018 року нараховано за 2017 рік в розмірі 8448,00 грн;

-19.04.2018 року нараховано за перший квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

-19.07.2018 року нараховано за другий квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

-19.10.2018 року нараховано за третій квартал 2018 року в розмірі 2457,18 грн;

22.03.2019 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1046-55, якою вимагалось від позивача сплатити недоїмку зі сплати Єдиного внеску не загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 22375,16 грн.

Пунктом 9-2 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI встановлено, що під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", якщо вони не є роботодавцями.

Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до податкового органу фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа - підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв`язку з виконанням обов`язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).

Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до податкового органу фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа - підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв`язку з виконанням обов`язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації) (абз. 2 п. 9-2 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI).

Відповідно до абзаців 6 та 7 п. 9-2 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI встановлено, що цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року N 303 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію", та протягом усього особливого періоду.

Під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" для платників єдиного внеску, визначених у статті 4 цього Закону, призваних на військову службу під час мобілізації або залучених до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їхньої військової служби зупиняється застосування норм статті 25 цього Закону.

При цьому, Верховним Судом в постанові від 30.10.2018 року в справі №805/930/16-а висловлена правова позиція, що ненадання позивачем заяви про звільнення від відповідальності за невиконання обов`язку щодо своєчасного перерахування єдиного внеску не є безумовною нормою, оскільки звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (Закон №2232-ХІІ) передбачено, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 20 Закону № 2232-ХІІ на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби, зокрема, особи рядового складу, які проходять строкову військову службу або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту, та не досягай граничного віку перебування на військовій службі - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

Таким чином, наведеними законодавчими нормами передбачено, що особи, які призиваються під час мобілізації, на особливий період, в тому числі, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, можуть виконувати обов`язки військової служби як з укладенням контракту так і без нього.

Крім того, відповідно до норм ч. 3 ст. 39 Закону №2232-ХІІ за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців.

У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам - підприємцям не здійснюється.

З огляду на викладене, укладення позивачем контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, не змінює його статусу особи, яка виконує обов`язки військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази віднесення позивача до платників єдиного внеску призваних на військову службу під час мобілізації, він на весь строк військової служби був звільнений від виконання своїх обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Посилання контролюючого органу на наявність у позивача обов`язку сплачувати єдиний соціальний внесок як фізичної особи-підприємця, не відповідає нормам чинного законодавства України.

При цьому суд зазначає, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 ПК України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків.

Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції. Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків належить віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року. "Булвес"АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон, стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

В ході судового розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірності прийнятої щодо позивача вимоги, відтак адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позивача було звільнено від сплати судового збору на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд не вирішує питання про відшкодування судових витрат позивача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-113/1046-55 від 22.03.2019 року на суму 22375,16 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с.Біла Криниця, Глибоцький район, Чернівецька область, 60442);

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39392513, вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58013).

Суддя В.О. Григораш