Рішення № 89854869, 16.06.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2020 року м. Рівне №460/2609/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради про визнання рішення таким, що не набрало чинності (нечинним),

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дубровицької міської ради (далі - відповідач), в якій, з урахуванням заяви про зміну позовної заяви (а. с. 72-89 т. 1), просить визнати рішення Дубровицької міської ради від 04.02.2016 № 82 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27 січня 2015 року № 947 «Про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки» таким, що не набрало чинності/не чинне/ для його застосування за податковий період 2016 рік. На обґрунтування позовних вимог, із посиланням на численні норми чинного законодавства зазначає, що даним рішенням порушений принцип стабільності щодо встановлення податків, встановлений податковим законодавством та право позивача завчасно знати про обов`язки визначені в рішеннях органів самоврядування. Також відповідачем, при прийнятті оскарженого рішення, не дотримано регуляторної процедури, а саме порушено ряд приписів Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки не оприлюднено проекту регуляторного акта та самого рішення в друкованих засобах масової інформації, а також порушено ряд положень Конституції України. Крім того, рішення містить розрахунок ставки податку, а не фіксовану ставку податку, що свідчить про те, що відповідач вийшов за межі повноважень, а рішення прийняте не на підставі та не у спосіб, визначений законом. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, доповнення до відзиву (а. с. 53-55, 103, 228-229 т. 1), в яких, заперечив проти позову та зазначив, що спірне рішення було прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Так, Дубровицька міська рада не має власного друкованого засобу, а ч. 2 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», на яку відсилає спеціальне законодавство у сфері місцевого самоврядування, дозволяє пов`язувати факт оприлюднення актів органу місцевого самоврядування з моментом їх розміщення на відповідних веб-сайтах розпорядника інформації. 04.02.2016 оскаржуване рішення було оприлюднено на офіційному веб-сайті Дубровицької міської ради, отже відповідач не порушував норми податкового законодавства та Конституції України. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав до суду відповіді на доповнення до відзиву в яких підтримує свої доводи та аргументи, викладені у позовній заяві, а також звертає увагу на необхідність вчинення дій щодо з`ясування питання чинності інших рішень відповідача (а. с. 115-119, 243-246 т. 1).

Позовна заява надійшла до суду 07.10.2019. Одночасно із позовом подано клопотання про звернення до Верховного Суду з поданням для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності пункту п. 4 р. ІІ Закону № 909-VIII, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України (а. с. 27 т. 1).

Ухвалою суду від 15.10.2019 позов залишений без руху (а. с. 31-33 т. 1).

31.10.2019 від позивача надійшла заява на усунення недоліків позову (а. с. 36-47 т. 1).

04.11.2019 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою, зокрема, зобов`язано відповідача опублікувати оголошення щодо оскарження спірного рішення, витребувано у відповідача докази.

25.11.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а. с. 53-55 т. 1).

27.11.2019 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі (а. с. 71 т. 1).

27.11.2019 від позивача надійшла заява про зміну позовної заяви та одночасно подано заяву про дослідження електронного доказу - Податковий кодекс України (а. с. 72-89, 92-93 т. 1).

03.12.2019 від відповідача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі його представника (а. с. 94 т. 1).

03.12.2019 ухвалою суду підготовче засідання відкладено (а. с. 97-98 т. 1).

11.12.2019 від відповідача надійшло доповнення до відзиву (а. с. 103 т. 1).

18.12.2019 від позивача надійшла відповідь на доповнення до відзиву ( а. с. 115-119 т. 1).

03.01.2020 від позивача надійшло клопотання про розгляд питання набрання/не набрання чинності рішення Дубровицької міської ради від 28.09.2016р. № 222 (а. с. 133 т. 1).

08.01.2020 ухвалою суду закрито провадження у справі (а. с. 138-143 т. 1).

04.02.2020 позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 08.01.2020 (а. с. 149-175 т. 1).

17.03.2020 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року про закриття провадження у справі № 460/2609/19 скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а. с. 176-182 т. 1).

Справа надійшла до суду 08.04.2020 та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями надійшла у провадження судді Комшелюк Т.О. (а. с. 183-184 т. 1).

07.04.2020 ухвалою суду прийнято справу до провадження, призначено підготовче засідання (а. с. 185-186 т. 1).

23.04.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення (а. с.192 т. 1).

24.04.2020 від позивача надійшла заява про дослідження доказів (а. с. 193-194 т. 1).

27.04.2020 від позивача надійшла заява про виправлення помилок ( а. с. 199-200 т. 1).

27.04.2020 ухвалою суду задоволено клопотання відповідача, підготовче засідання відкладено (а. с. 214-215 т. 1).

28.04.2020 ухвалою суду відмовлено в задоволенні заяви позивача про виправлення описок (а. с. 218-219 т. 1).

06.05.2020 від відповідача надійшло доповнення до відзиву (а. с. 228-229 т. 1).

12.05.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (а. с. 236 т. 1).

13.05.2020 ухвалою суду задоволено клопотання відповідача, підготовче засідання відкладено (а. с. 238-239 т. 1).

14.05.2020 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі (а. с. 242 т. 1).

14.05.2020 від позивача надійшла відповідь на доповнення до відзиву (а. с. 243-246 т. 1).

03.06.2020 від відповідача надійшла заява про проведення підготовчого засідання в порядку письмового провадження (а. с. 1 т. 2).

03.06.2020 ухвалою суду вирішено всі клопотання та заяви позивача процесуального характеру та закрито підготовче провадження у даній справі з призначення її до розгляду по суті.

15.06.2020 від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнає у повному обсязі (а. с. 21 т. 2).

15.06.2020 позивач в судове засідання не прибув, про дату час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неприбуття суд не повідомив. В матеріалах справи наявні клопотання позивача про розгляд справи без його участі.

15.06.2020 ухвалою суду вирішено розглянути дану справу у письмовому провадженні.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд враховує наступне.

Позивач є платником податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. У нього є в наявності нежитлове приміщення - кафе, площею 619,1м.кв. Наведена обставина визнається позивачем.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.01.2015 Дубровицькою міською радою Рівненської області (шостого скликання) прийнято рішення № 947 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» (а. с. 57-61 т. 1).

04.02.2016 року Дубровицькою міською радою Рівненської області (сьомого скликання) прийнято рішення № 82 «Про внесення змін до рішення міської ради від 21 січня 2015 року № 947 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яке набрало чинності з 01.01.2016 року (а. с. 56 т. 1).

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Положенням ст. 57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є не чинними.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічна правова норма щодо органів місцевого самоврядування закріплена у статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 26 вказаного Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Частиною 1 статті 59 цього Закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Частиною 12 цієї статті передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторний акт - це: - прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; - прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Статтями 8 та 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено, що стосовно кожного регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу та проводиться оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій.

Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій. Якщо проект регуляторного акта одночасно містить норми, що регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами чи іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, та норми, що регулюють інші суспільні відносини, а також індивідуально-конкретні приписи, то аналіз регуляторного впливу готується лише щодо норм, які регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 вказаного Закону.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 вказаного Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що Дубровицькою міською радою було порушено вимоги вказаних вище вимог законодавства, з врахуванням наступного.

Пунктом 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 24.12.2015 № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік, не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Отже, у 2016 році зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, і, відповідно, відсутні обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що: зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при встановленні або розширенні існуючих податкових пільг такі пільги застосовуються з наступного бюджетного року.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що: рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом

В силу приписів пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Доводи позивача про те, що у підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України Законом України від 24.12.2015№909-VIII не внесені зміни, є помилковими, оскільки вказану норму податкового законодавства слід застосовувати в сукупності із вимогами, зазначеними у Перехідних та Прикінцевих положень Закону №909-VIII.

Окрім того, як наведено вище по тексту рішення, підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлений обов`язок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від наявності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.

Підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 та пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду; офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Згідно із пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп. «ґ» пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення № 82 від 04.02.2016, відповідач вирішив:

Внести до рішення міської ради від 27 січня 2015 року № 947 «Про встановлення податку на нерухоме майно» такі зміни, зокрема:

1. В додатку 1 «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної

ділянки»:

1.1. підпункт 4.1 пункту 4 викласти в такій редакції: «4.1. База оподаткування

об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).»;

1.2. підпункт 5.1 пункту 5 викласти в такій редакції: «5.1. Встановити ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, за 1 кв. метр бази оподаткування в розмірі: а) 1 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року - для об`єктів житлової нерухомості; б) 0 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року - для об`єктів нежитлової нерухомості в частині господарських (присадибних) будівель (допоміжних (нежитлових) приміщень, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо), які використовуються без отримання прибутку; в) 2 відсотків від розміру мінімальної заробітної плати, встановлені законом на 1 січня звітного (податкового) року - для об`єктів нежитлової нерухомості, крім господарських (присадибних) будівель (допоміжних (нежитлових) приміщень, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо), які використовуються без отримання прибутку.»;

1.3. У підпункті 7.1 пункту 7:

- у підпунктах «а», «б», «в», слова «зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 4.1 пункту 4 додатка 1 до рішення» виключити;

- доповнити підпунктом «ґ» такого змісту: «ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» - «г» цього підпункту збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).».

Із викладеного слідує, що відповідач оскарженим рішенням встановив ставку податку у відповідності до наведених вище норм податкового законодавства в межах повноважень, визначених законом.

Враховуючи наведене вище, позаяк в період винесення оскарженого рішення норми Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» не поширювалися на правовідносини пов`язані із процесом прийняття рішень про встановлення місцевих податків і зборів, та наявність повноважень у відповідача на прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків, та те, що відповідач не здійснював розрахунок ставки податку, а встановив ставку податку і переписав до спірного рішення норму Податкового кодексу України, зокрема, пп. «ґ» пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266, то необґрунтованими є посилання позивача на наявність фактів не дотримання відповідачем регуляторної процедури та встановлення відповідачем не фіксованої ставки податку, а її розрахунок.

Відносно доводів позивача щодо відсутності факту оприлюднення повного тексту оскарженого рішення в офіційних друкованих засобах масової інформації після його прийняття, то суд звертає увагу на наступне.

Частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частин 4-5 цієї статті, рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Згідно частини 11 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Пункт 2 частини 1 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачає, що розпорядники публічної інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема, нормативно-правові акти та акти індивідуальної дії (крім внутрішньо організаційних), прийняті розпорядником, а частина 2 зазначеної правової норми передбачає, що ці акти підлягають обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше 5 робочих днів з дня затвердження документу. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Таким чином, Закон України «Про доступ до публічної інформації» чітко встановлює строки оприлюднення нормативно-правових актів та актів індивідуальної дії, до яких відносяться і рішення місцевих рад, та передбачає, що такі рішення підлягають оприлюдненню, в тому числі на сайті, невідкладно, але не пізніше 5 робочих днів з моменту їх затвердження.

Судом встановлено, що оприлюднення оскарженого рішення № 82 від 04.02.2016 року відбулося 04.02.2016 року на головній сторінці офіційного сайту Дубровицької міської ради, що підтверджується долученою до матеріалів справи фотокопією із офіційного сайту Дубровицької міської ради (а. с. 66-69 т. 1).

Судом також встановлено, що Дубровицька міська рада не має власного друкованого засобу, а місцева газета «Дубровицький Вісник» є виданням, засновником якого виступають члени трудового колективу, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 26-32 т. 2), тому відсутність власного друкованого видання унеможливлює оприлюднення оскаржуваного рішення у спосіб визначений статтею 22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації».

При цьому, згідно статті 21-1 вищевказаного Закону, доведення до відома населення законів України та інших нормативно-правових актів здійснюється шляхом їх офіційного опублікування відповідно до закону державними друкованими засобами масової інформації та офіційними друкованими виданнями (офіційними виданнями), висвітлення аудіовізуальними засобами масової інформації, оприлюднення на офіційних веб-сайтах органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також в інший спосіб, визначений законом.

Офіційний веб-сайт Дубровицької міської ради (http://dubrmrada.rv.ua/), є загальнодоступним інформаційним ресурсом, що містить інформацію з відкритим доступом та використовується користувачами з метою отримання своєчасної, достовірної та повної інформації.

Рішення Дубровицької міської ради знаходяться на сайті за посиланням http://dubrmrada.rv.ua/index.php/normatyvni-akty/rishennia-miskoi-rady.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що Дубровицькою міською радою при прийнятті оскарженого рішення не порушено вимог Конституції України, Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» щодо оприлюднення змісту оскаржуваного рішення.

Що стосується решти доводів позивача в межах розгляду цієї справи, то суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частин першої та другої 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що наведені відповідачем аргументи та доводи на підтвердження своєї позиції, надані докази, повністю спростовують доводи та посилання позивача, отже в позовних вимогах про визнання рішення Дубровицької міської ради від 04.02.2016р. № 82 не чинним для його застосування за податковий період 2016 рік, належить відмовити повністю.

Підстави для відшкодування судового збору в порядку, встановленому ст. 139 КАС України, відсутні. Окрім цього, позивач від сплати судового збору звільнений на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради про визнання рішення Дубровицької міської ради від 04 лютого 2016 року № 82 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27 січня 2015 року № 947 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» таким, що не набрало чинності/не чинне/ для його застосування за податковий період 2016 рік відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - Дубровицька міська рада (34100, Рівненська обл., м. Дубровиця, вул. Воробинська, 4; код ЄДРПОУ 05390997).

Повний текст рішення складений 16 червня 2020 року.

Суддя Комшелюк Т.О.