Рішення № 89854795, 17.06.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2286/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

05 травня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо припинення ОСОБА_1 нарахування пенсії, починаючи з 01.05.2018 по теперішній час; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сплатити заборгованість з 01.05.2018 по теперішній час негайно після проголошення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку із з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595, яким затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, припинено здійснення повноважень Управлінням Пенсійного фонду України у місті Харцизьк Донецької області, а також зупинено до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Внаслідок чого позивач звернувся до із заявою про взяття на облік та виплату пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України, а саме Подільський район у місті Полтава. З часу становлення на облік та до травня 2018 відповідачем нараховано пенсійне забезпечення позивачу, однак, з 01.05.2018 ГУ ПФУ в Полтавській області припинено виплату пенсії. Позивач, вважаючи такі дії відповідача незаконними, оскільки вони порушують її право на пенсійне забезпечення, звернувся до суду із означеним позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Відповідач, ГУ ПФУ у Полтавській області, з поданим позовом не погодився, надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно листа управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради отримано список внутрішньо переміщених осіб, питання припинення виплати для яких було розглянуте за результатом перевірки факту проживання за адресами, вказаними під час отримання довідки внутрішньо переміщеної особи, в якому наявне рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №35 від 11.06.2018 про припинення ОСОБА_1 виплати пенсії на виконання пп.5 п. 12 Порядку здіснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, згідно чого здійснено припинення нарахувань з 01.05.2018.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, суд вирішив розглядати справу за відсутності учасників справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою з фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 . Позивач перебуває на обліку відповідача з 2015 року.

Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам управління соціального захисту населення Подільської районної в м. Полтава ради від 11.06.2018 року № 35 припинено пенсійні виплати згідно з пп. 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат ОСОБА_1 .

Розпорядженням Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 20.06.2018 року припинено виплати пенсії ОСОБА_1 згідно рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 11.06.2018 №35.

Листом №266/П-147 від 25.04.2019 відповідач повідомив позивача, що з 01.05.2018 йому призупинено виплату пенсії, оскільки згідно листа управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради отримано список внутрішньо переміщених осіб, питання припинення виплати для яких було розглянуте за результатом перевірки факту проживання за адресами, вказаними під час отримання довідки внутрішньо переміщеної особи, в якому наявне рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №35 від 11.06.2018 про припинення ОСОБА_1 виплати пенсії на виконання пп.5 п. 12 Порядку здіснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Позивач не погодився із вказаними діями відповідача та оскаржив їх до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Згідно із п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Таким чином, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є, зокрема, знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою, та наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Згідно з п. 6 «Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 року довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 27 жовтня 2014 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 07.10.2015 №1602001368 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення.

У відзиві на позовну заяву відповідач, як на підставу для припинення позивачу виплати пенсії, посилається на п. п. 5 п. 12 «Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365.

Відповідно до п. п.5 п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати припиняються у разі отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

При цьому, відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 .

Так, згідно із ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

При цьому, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як наявність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах пріоритет надається положенням ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та в жодному разі не підзаконному нормативно-правовому акту, а саме Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, на який посилається відповідач, оскільки Закон України має вищу юридичну силу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №428/6579/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Тому, фактично припиняючи позивачу виплату пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання противоправним та скасування розпорядження Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 20 червня 2018 року щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання відновити виплату пенсії ОСОБА_1 та виплатити заборгованість з 01 травня 2018 року.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати розпорядження Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 20 чеовня 2018 року щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком з виплатою усієї заборгованості по пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 01 травня 2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва