Рішення № 89854419, 03.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005694

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Василько А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 1.380.2019.005694 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіфуд Україна» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Максіфуд Україна» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило:

- Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2019/00991;

- Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/900042/1 від 06.09.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача відповідачем протиправно прийняте рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/900042/1 від 06.09.2019 року яким визначено загальну вартість товару в розмірі 52660,80 Євро (вартість за одиницю - 2,4380 Євро) та у зв`язку з неможливістю завершення митного оформлення (у зв`язку із прийняттям рішення про коригуванням митної вартості товару), за результатами розгляду поданої електронної митної декларації відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до оскаржуваної Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2019/00991.

Позивач зазначає, що належними документами підтверджено заявлену митну вартість ввізного товару, а саме 0,96 Євро за одиницю кави Aroma 500 г, що в загальному становить 41472,00 Євро (0,96 х 43 200 пачок).

Декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, подані декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Також позивач не погоджується із протиправним визначенням відповідачем митної вартості за резервним методом, оскільки приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Задекларована митна вартість визначалась декларантом на підставі положень вже згаданого контракту та інвойсу. Вказані документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів.

Заявлена митна вартість додатково стверджується копією митної декларації країни відправлення та висновком експертного товарознавчого дослідження №19/1/319 від 03.09.2019.

Вказаним висновком експертного дослідження встановлено, що «з наданих документів значення вартості товару при ввезенні на митну територію України без нарахування митних платежів та зборів, що поступає на територію України по контракту № 26/08/19 від 26.08.2019, інвойсу №8084 від 30.08.2019, станом на вересень 2019р. (на час проведення експертизи) може складати 0,94 EUR без ПДВ/уп. Тобто вказаним висновком експертного товарознавчого дослідження підтверджено задекларовану митну вартість товару за основним методом.

Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Такий підхід для формування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості прямо суперечать положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив позов задоволити повністю.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що під час здійснення митного контролю за МД №UA209180/2019/057166 від 02.09.2019 було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:

- відповідно до п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту № 26/08/19 від 26.08.2019 (далі - контракт), ціна на товар включає в себе: вартість товару, упаковки, витрат на завантаження товару, підготовку документів та вартість доставки, однак до митного оформлення не надано комерційний інвойс, який зазначено в графі 44 митної декларації, що в свою чергу унеможливлює перевірку фактурної вартості та складових митної вартості, які відповідно до п. 2.3 контракту повинні бути включені до ціни товару. Чим порушено ст. 53 МКУ в частині неподання обов`язкового документу для визначення митної вартості, а саме інвойса.

- у п. 2.4 контракту вказано: «Продавець гарантує, що ціна на товар, вказана в контракті та інвойсі не є ціною нижче собівартості продукції», але так як продавець не є виробником товару, то він не вправі давати такі гарантії, тому що не володіє інформацією щодо виробництва товару.

- у п. 3.5. контракту зазначено, що всі платежі за контрактом здійснюються у валюті Євро, шляхом банківського переказу, проте платіжний (або банківський) документ, що підтверджує факт оплати за даний товар чи інший документ про здійснення оплати шляхом банківського переказу до митного оформлення не подавалися, що є порушенням вимог ч. 2 ст.53 МКУ.

- у товарно-транспортні накладні б/н від 30.08.2019, яка відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956, далі - Конвенції) CMR є договором між трьома сторонами (відправником, отримувачем та перевізником) не зазначено фірму контрагента Maxifood Handels & Vertriebs GmbH, що в свою чергу викликає сумніви щодо ролі цієї фірми в зовнішньоекономічній операції.

- у CMR гр. 22 «Підпис та штамп відправника» відсутній штамп відправника, що суперечить вимогам ст. 5 Конвенції.

- у CMR гр. 15 умови поставки зазначено СРТ (Fiege) Bremen, що суперечить вимогам п. 4.1. Контракту, згідно якого умови поставки зазначено СРТ Львів.

Зважаючи на виявлені розбіжності та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 54 та ч. 3 ст. 53 МКУ, декларанту було надіслано вимогу про надання наступних додаткових документів для підтвердження митної вартості:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (рахунок - фактуру від виробника товару);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення із зазначеною фактурною вартістю товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу органу доходів і зборів декларант не подав всіх додаткових документів згідно з переліком (зокрема, інвойсу, прайс-лист, банківських платіжних документів, бухгалтерських документів, які б містили інформацію щодо термінів та способів оплати товару).

У поданому сертифікаті аналізу посилаються на контракт № 20/02/2019, який не має ніякого відношення до даної вищезазначеної зовнішньо-економічної операції.

У поданому рахунку про оплату транспортних витрат відсутні підпис та штамп перевізника.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, це є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

Відповідач також зазначив про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI Розділ III.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA205090/2019/100645 від 27.08.2019. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

На думку відповідача ним правомірно винесено спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/900042/1 від 06.09.2019.

Позивач у позовній заяві стверджує про те, що Львівською митницею ДФС в порушення вимог ст. 57 МК України при застосуванні ст. 64 МК України не було проведено консультації.

Проте, таке твердження позивача не відповідає дійсності та обставинам справи.

Так, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/900042/2 від 06.09.2019 (гр.. 33 рішення) чітко зазначено про проведення з декларантом консультації в порядку ст. 57 МК України.

Також, в оскаржуваному рішенні міститься інформація про причини неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості. Доказами проведення консультації є витяг з АСМО «Інспектор», у якому зазначено про те, що митницею було повідомлено декларанта про відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами та повідомлено про те, що за резервним методом вартість товару становитиме 2,696 дол. США за кг.

Стосовно не застосування Львівською митницею при перевірці заявленої декларантом митної вартості методів №4 та №5 відповідач зазначає, що:

Метод визначення митної вартості № 4 не був застосований, оскільки на момент визначення заявленої позивачем митної вартості було відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару, що були продані на території України, з поправкою положень частини 2, 3 статті 62 МК України.

Метод визначення митної вартості № 5 не був застосований, оскільки відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товарів відповідно до статті 63.

Посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Також відповідач зазначає, що позивачем сплачено 6578,18 грн. судового збору. При цьому, що розмір судового збору який підлягає сплаті при поданні позовної заяви становить 3842,00 грн. (1921,00 грн. за вимогу майнового характеру (скасування рішення про коригування митної вартості) та 1921,00 грн. за вимогу немайнового характеру (скасування карки відмови)).

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги заперечив, надав суду додаткові докази та документи, просив в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 05 листопада 2019 року у даній справі відкрито спрощене провадження у справі. Ухвалою судді від 04 січня 2019 року постановлено про перехід з спрощеного провадження в загальне позовне провадження. Ухвалою судді від 29 квітня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Судом встановлені наступні обставини:

06.09.2019 року Львівською митницею ДФС винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/900042/1, в якому зазначено, що:

«Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.

Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з відсутністю відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ:

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації звезеного товару(інвойси від виробника товару);

інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до п. 4.1 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості; під час розгляду документів було встановлено, відповідно до п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту №26/08/19 від 25.08.2019 ціна на товар включає в себе: вартість товару, упаковки, витрат на завантаження товару підготовку документів та вартість доставки, але до митного оформлення не надано комерційний інвойс який зазначено в графі 44 митної декларації, що в свою чергу унеможливлює перевірку фактурної вартості та складових митної вартості, які відповідно до п.2.3 контракту повинні бути включені до ціни товару. Чим порушено ст. 53 МКУ в частині неподання обов`язкового документу для визначення митної вартості а саме інвойса. У п.2.4 контракту №26/08/19 від 26.08.2019 вказано «Продавець гарантує, що ціна на товар, вказана в контракті та інвойсі не є ціною нижче собівартості продукції», але так як продавець не є виробником товару, то він не вправі давати такі гарантії тому що не володіє інформацією щодо виробництва товару. Також у товарно-транспортній накладні б/н від 30.08.19р., яка відповідно до конвенції CMR є договором між трьома сторонами (відправником, отримувачем та перевізником) не зазначено фірму контрагента Maxifood Handels & Vertriebs GmbH, що в свою чергу викликає сумніви щодо ролі цієї фірми в зовнішньоекономічній операції. Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості:

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (рахунок-фактуру від виробника товару);

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення із зазначеною фактурною вартістю товару;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. і

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA205090/2019/100645 від 27.08.2019. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Львівською митницею ДФС було оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2019/00991.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірні рішення протиправними та такими що підлягають скасуванню, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам МК України.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних рішень з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

26.08.2019 між ТОВ «Максіфуд Україна» (Покупець) та Maxifood Handels und Vertriebs GmbH (Постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт №26/08/09, згідно з п.1.1. якого продавець продає, а покупець купує Каву в асортименті Товар, виготовлений Виробником та призначений для подальшого продажу на території України.

Позивачем на підставі вищевказаного контракту на митну територію України згідно митної декларації №UA209180/2019/057166 було ввезено каву смажену з кофеїном мелену Aroma, 100% Robusta, розфасованої в пачки по 500 грам в кількості 43 200 пачок, виробництва фірми MELITTA Roasted ground coffee, країна виробництва - Німеччина (надалі - Товар, кава Aroma).

У зазначеній митній декларації декларант ТОВ «БК АВЕРС ЛТД» в інтересах позивача самостійно визначив митну вартість Товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортуються, а саме контракту №26/08/09 від 26.08.2019, укладеного між позивачем та нерезидентом Maxifood Handels und Vertriebs GmbH.

Одночасно з митною декларацією декларантом було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості Товару і обраний метод її визначення. Зокрема, контракт №26/08/09 від 26.08.2019, інвойс №8084 від 30.08.2019, пакувальний лист №8084 від 30.08.2019, лист фірми Maxifood Handels und Vertriebs GmbH від 02.09.2019, сертифікат з перевезення вантажів форми EUR. 1 №А 552619 від 30.08.2019, копію митної декларації країни відправлення №19DE232512909635E2 від 30.08.2019, фіто-санітарний сертифікат серія 0205765 №EC/DE/HB_HB/4076736/2019 від 28.08.2019, сертифікат здоров`я, сертифікат аналізу від 26.08.2019, лист підтвердження ексклюзивності від фірми Melitta Europa GmbH & Co. KG від 16.07.2019, лист фірми Maxifood Handels und Vertriebs GmbH щодо вартості товару від 30.08.2019, а також висновок експертного товарознавчого дослідження №19/1/319 від 03.09.2019.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 МК України (в редакції на час спірних правовідносин), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього ж Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Згідно з ст. 7 МК України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

Засади митної справи, зокрема, правовий статус митних органів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ст. 52 МК України, з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;

6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для з`явлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Згідно з ст. 53 МК України, документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості:

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

2. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

3. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

4. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

5. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

6. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з ст. 54 МК України:

1. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

2. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

3. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

4. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

5. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

6. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

7. У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з ст. 55 МК України:

1. Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

2. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

3. Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

4. Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

5. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

6. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

7. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

8. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

9. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом

10. Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з ст. 57 МК України:

1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

2. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

3. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

5. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

7. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

8. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з ст. 58 МК України:

1. Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

2. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

3. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

4. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

5. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

6. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

7. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

8. Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

9. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Таким чином, у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи полягає в тому, що на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Судом не враховуються вищевказані заперечення відповідача з наступних підстав:

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Тобто законодавець визначив чіткі умови і підстави витребування додаткових документів.

Лише наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Судом встановлено, що позивачем надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей.

Судом враховуються пояснення позивача, що наданими ним документами підтверджено заявлену митну вартість ввізного товару, а саме 0,96 Євро за одиницю кави Aroma 500 г, що в загальному становить 41 472,00 Євро (0,96 х 43 200 пачок).

Вказана вартість підтверджується не лише інвойсом, але й такими документами:

- листом фірми Maxifood Handels und Vertriebs GmbH від 02.09.2019, згідно якого відпускна ціна для позивача встановлена в розмірі 0,96 Євро за одиницю кава Aroma 500 г;

- листом підтвердження ексклюзивності від фірми Melitta Europa GmbH & Co. KG від 16.07.2019;

- копією митної декларації країни відправлення №19DE232512909635E2, за якою загальна сума по рахунку становить 41 472,00 Євро;

- висновком експертного товарознавчого дослідження №19/1/319 від 03.09.2019.

Відповідачем взагалі не обґрунтовано підстав неврахування зазначених документів при прийнятті оскаржуваних рішень.

На думку суду, сума 41472,00 Євро є дійсною вартістю ввезеного позивачем товару у розумінні МК України, оскільки саме таку вартість ним було сплачено, що підтверджується доданою квитанцією від 24.10.2019.

Щодо ролі фірми Maxifood Handels & Vertriebs GmbH в зовнішньоекономічній операції, оскільки така не вказана у товарно-транспортній накладній позивач зазначає, що такі сумніви є надуманими з огляду на те, що згідно розділу контракту №26/08/19 від 26.08.2019 «Визначення» агентом продавця є Melitta Europa GmbH & Co. KG, а пунктом 4.1. цього ж контракту визначено, що агент продавця одночасно є вантажовідправником товару, здійснює оплату послуг перевізника, а продавець зобов`язаний власними силами відшкодувати агенту продавця всі понесені останнім витрати по оплаті перевізнику та по очищенню товару для експорту.

Позивачем додано рахунок №СFA08593 від 06.09.2019, виставлений фірмі Melitta Europa GmbH & Co. KG, а також квитанція про його оплату від 18.09.2019, за якими вартість послуг перевезення товару склала 1600,00 Євро.

Покликання відповідача на п.2.4 контракту №26/08/19 від 26.08.2019, за яким продавець гарантує, що ціна на товар, вказана в контракті та інвойсі не є ціною нижче собівартості продукції, позивач спростовує тим, що то таке жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару та не свідчить про те, що у документах декларанта є розбіжності.

Також позивач вказує, що відповідач додатково посилається на обставини, що не були відображені в п.33 рішень про коригування митної вартості товарів, зокрема:

- щодо неподання документів про здійснення оплати за товар (хоча п.3.3 контракту №26/08/19 від 26.08.2019 визначена післяплата в межах 45-ти календарних днів з дати поставки);

- щодо відсутності штампу відправника у CMR;

- щодо зазначення у CMR в умовах поставки CPT (Fiege) Bremen, хоча умовами контракту визначено СРТ Львів.

Позивач зазначає, що повідомлення відповідачем на стадії судового оскарження інших підстав неприйняття заявленої декларантом митної вартості, ніж ті, що були зазначені в його рішеннях про коригування митної вартості, суперечить принципу верховенства права в частині забезпечення правової передбачуваності та правової визначеності, не може бути причиною виникнення сумніву у задекларованій позивачем митній вартості товару, оскільки на стадії декларування товару вони не були заявлені. Аналогічна правова висловлена Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі К/9901/6239/18 (815/469/15).

Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення саме складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Вищевказані сумніви митного органу судом відхиляються, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Також судом враховуються аргументи позивача про те, що відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 06.09.2019 джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №UA205090/2019/100645 від 27.08.2019.

Щодо змісту долученої відповідачем митної декларації, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості, суд погоджується із аргументами позивача про те, що така митна декларація №UA205090/2019/100645 від 27.08.2019 не свідчить про аналогічний товар, оскільки:

1. виробники товару - різні (товару позивача - Mellita Europa GmbH &Co.KG/ товару за МД 100645 - Gala D.O.O);

2. країни виробництва товару - різні (товару позивача - Німеччина/товару за МД 100645 - Словенія);

3. партії товару - різні (товару позивача 43200! пачок загальною вагою 21600 кг/ товару за МД 100645 - 1000 пачок вагою 1000 кг),

4. сам товар відрізняється (товар позивача - кава смажена з кофеїном мелена Robusta/ товар за МД 100645 - кава натуральна смажена в зернах для вендінгових апаратів, невідомо, чи це кава Robusta/Arabica);

5. вага одиниці товару - різна (товару позивача - 500 гр./товару за МД 100645 - 1000 гр.);

6. торгові марки - різні (товару позивача - Aroma/товару за МД 100645 - Buon);

7. умови поставки - різні (товару позивача - CPT Lviv/товару за МД 100645 - EXW);

8. умови контрактів не порівнювались митним органом.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, що відповідачем не зроблено.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника, що відповідачем не зроблено.

Отже, відсутність в спірних рішеннях посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зазначення в спірних рішеннях лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Вказана позиція суду по суті узгоджується із позицією ВС викладеною у постановах від 05.11.2019 року по справі №820/2147/16, від 05.12.2019 року по справі №826/3102/16.

Також суд зазначає, що згідно практики Верховного суду (Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду 20 лютого 2018 року в справі №803/49/16) строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.

Відповідно вказане відповідачем зауваження щодо оплати за придбаний товар жодним чином не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки саме по собі не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Також суд зазначає, що системний аналіз приписів митного законодавства вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15) та в подальшому відображена в інших рішеннях з цього питання, Верховним Судом у справі №821/1617/17 від 14.08.2018.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.

Суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Згідно із правилами заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598 посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Обов`язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постанова Верховного суду в складі Касаційного адміністративного суду від 14.08.2018р. у справі №821/1617/17.

Як вбачається з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості в самому рішення зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018р. у справі №815/1670/17.

Оцінюючи оскаржувані рішення у сукупності з іншими обставинами справи, суд приходить переконання, що загальні посилання на норми МК України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого позивачем.

Щодо різниці між сплаченою сумою судового збору позивача та ставкою судового збору, встановленою Законом, у сумі 2736,19 грн., то суд зауважує, що підстави повернення судового збору визначені в статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 вказаної статті Закону, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Тобто, у разі внесення позивачем судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено Законом, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає що такі стягненню не підлягають, оскільки з доданих копій платіжних доручень не можливо, через відсутність в них «Коду доручення», перевірити реальність понесення таких витрат.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіфуд Україна» (79034, м. Львів, вул. Тернопільська, 15) до Галицької митниці Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови, - задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2019/00991.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/900042/1 від 06.09.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43348711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіфуд Україна» (ЄДРПОУ 40992397) 3842,00 грн. сплаченого судового збору.

У задоволенні клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено у повному обсязі 15.06.2020 року.

Суддя Гавдик З.В.