Рішення № 89848374, 15.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2020 року м. Київ № 640/6036/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ПАСТА ТРЕЙДИНГ»доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26 грудня 2019 року №00005150502 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАСТА ТРЕЙДИНГ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ПАСТА ТРЕЙДИНГ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26 грудня 2019 року №00005150502.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, зокрема, щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 228 490, 00 грн по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет», оскільки витрати ТОВ «ПАСТА ТРЕЙДИНГ» визначені пунктами 3.1.1, 3.1.3, 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 та 3.3.7 договору, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет» є передпродажними витратами та відносяться виключно до витрат ТОВ «ПАСТА ТРЕЙДИНГ», а не інших підприємств.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

17 квітня 2020 року представником ГУ ДПС у м. Києві надано до суду відзив, в якому він, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято ГУ ДПС у м. Києві у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

У період з 10 жовтня 2019 року по 17 жовтня 2019 року ГУ ДПС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПАСТА ТРЕЙДИНГ» (код ЄДРПОУ 40260053) з питань, що стали предметом оскарження акту перевірки від 12 липня 2019 року №452/26-15-14-02-03/40260053.

За результатами позапланової виїзної перевірки контролюючим органом складено акт від 28 жовтня 2019 року №116/26-15-05-02-03/40260053 (далі по тексту - Акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення ТОВ «ПАСТА ТРЕЙДИНГ» пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 228 490, 00 грн, у тому числі: червень 2017 року в сумі 37 535, 00 грн, липень 2017 року в сумі 3 399, 00 грн, серпень 2017 року в сумі 3 656, 00 грн, вересень 2017 року в сумі 10 164, 00 грн, жовтень 2017 року в сумі 15 427, 00 грн, квітень 2018 року в сумі 74 283, 00 грн, травень 2018 року в сумі 21 143, 00 грн, червень 2018 року в сумі 3 287, 00 грн, липень 2018 року в сумі 7 522, 00 грн, серпень 2018 року в сумі 26 770, 00 грн, вересень 2018 року в сумі 14 183, 00 грн, жовтень 2018 року в сумі 4 605, 00 грн, листопад 2018 року в сумі 6 648, 00 грн, січень 2018 року в сумі 15 899, 00 грн, лютий 2019 року в сумі 7 296, 00 грн, березень 2019 року в сумі 36 673, 00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 26 грудня 2019 року №00005150502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість 360 613, 00 грн, з яких: 288 490, 00 грн за податковими зобов`язаннями, 72 123, 00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням товарів відповідно до положень підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважаються: в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню).

Підпунктом 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що товари - це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З наведених положень законодавства вбачається, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів, оплата за які не здійснюється, є дата відвантаження (передачі) таких товарів їх отримувачу.

Таким чином, платник податку при здійсненні операції з постачання (у тому числі безоплатного) товарів зобов`язаний визначити податкові зобов`язання з податку на додану вартість. При цьому нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за такою операцією не залежить від статусу покупця (платник чи неплатник податку на додану вартість, юридична чи фізична особа) та подальшого напрямку використання покупцем придбаного товару (у господарській чи негосподарській діяльності).

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексу).

Отже, податкові зобов`язання з податку на додану вартість відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України нараховуються платником податку у випадку, якщо придбані товари/послуги призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або не в господарській діяльності такого платника податку.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості, за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (крім суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Отже, операції платника податку з надання маркетингових послуг або передпродажної підготовки товарів, які призначаються для рекламних цілей згідно зі статтею 185 Кодексу є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, база оподаткування податку на додану вартість при здійсненні якої визначається за правилами, встановленими пунктом 188.1 статті 188 Кодексу, при цьому податкові зобов`язання з податку на додану вартість відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу не нараховуються.

Разом з тим, у разі якщо вартість безоплатно переданих товарів рекламного призначення згідно з відповідними стандартами бухгалтерського обліку включається до складу вартості інших самостійно виготовлених товарів/послуг, які в подальшому приймають участь в оподатковуваних операціях, а їх вартість компенсується їх споживачами, збільшуючи при цьому базу оподаткування податку на додану вартість, то такі товари вважаються використаними в оподатковуваних операціях, а тому передача/надання вказаних товарів не розглядається як окрема операція з постачання (у тому числі з безоплатного постачання) товарів, яка підлягає оподаткуванню податку на додану вартість.

У разі якщо вартість безоплатно переданих товарів рекламного призначення не включається до складу вартості інших самостійно виготовлених товарів/послуг, то така передача/надання товарів розглядається як операція з безоплатного постачання товарів, яка є об`єктом оподаткування податку на додану вартість та оподатковується у загальновстановленому порядку, виходячи із бази оподаткування податку на додану вартість, визначеної пунктом 188.1 статті 188 Кодексу. За такою операцією платник податку зобов`язаний скласти дві податкові накладні (одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / звичайної ціни / балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною) та зареєструвати їх в ЄРПН.

З Акту перевірки встановлено, що висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість сформовані на підставі аналізу положень пунктів 3.1.2, 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 договору поставки від 01 січня 2017 року №П6301 та договору про торговельне співробітництво (надання послуг) від 01 січня 2018 року №У6301, укладених між ТОВ «ПАСТА ТРЕЙДИНГ» та ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет».

Так, відповідно до пункту 1.1 договору про торговельне співробітництво (надання послуг) від 01 січня 2018 року №У6301 відповідно до умов даного договору, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги щодо передпродажної підготовки товарів замовника та маркетингові послуги, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконавцю належним чином надані послуги.

У відповідності до пункту 1.3 договору про торговельне співробітництво (надання послуг) від 01 січня 2018 року №У6301 замовник зобов`язується сплатити виконавцю вартість належно наданих послуг згідно обсягів та умов, зазначених у цьому договорі.

Згідно умов пункту 2.1 договору про торговельне співробітництво (надання послуг) від 01 січня 2018 року №У6301 в процесі виконання передпродажних послуг виконавець надає замовнику наступні послуги:

2.1.1 послуги із внесення загальних даних про товар замовника до автоматизованої інформаційної бази даних виконавця (при першому внесенні даних або внесенні змін);

2.1.2 послуги із введення нових номенклатурних позицій товарів замовника до автоматизованої інформаційної бази даних виконавця;

2.1.3 послуги з адміністрування щодо партії товару замовника в місці поставки;

2.1.4 послуги із забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості розміщення товару в місцях продажу або на сайті виконавця для стимулювання збуту;

2.1.5 послуги із надання внутрішнього коду товарам, які не мають штрих - коду з системи EAN/UNISCAN;

2.1.6 виконавець для товарів замовника, які не мають штрих - коду з системи EAN/UNISCAN, надає свій внутрішній штрих - код;

2.1.7 послуги з організації проведення розпродажу товарів поставлених замовником, для найшвидшого їх просування та збільшення конкурентоспроможності;

2.1.8 послуги з консолідації замовлень виконавцем на поставку товарів замовника.

Також, пунктом 2.2 договору про торговельне співробітництво (надання послуг) від 01 січня 2018 року №У6301 визначено, що виконавець надає замовнику наступні маркетингові послуги:

2.2.1 послуги з організації руху товарів замовника до покупців та кінцевих споживачів;

2.2.2 послуги з управління руху товарів замовника;

2.2.3 послуги з розміщення товарів поставлених замовником з інформацією про них у спеціальних зонах;

2.2.4 послуги зі стимулювання та розширення ринку збуту товарів замовника;

2.2.5 послуги зі збору інформації про продукцію, а саме зі збору інформації стосовно обсягів реалізованої продукції виконавцю щодо кожної видаткової накладної (в гривневому еквіваленті), а також інформації про заплановані дати оплати таких накладних згідно умов договору та фактичної дати оплати;

2.2.6 послуги з надання звіту про обсяги реалізованого товару замовника, а також залишки поставлених товарів, які сприяють замовнику у вивченні ринку;

2.2.7 послуги з розміщення інформації про замовника та/або товари замовника в рекламних повідомленнях;

2.2.8 послуги з розміщення інформації про замовника та/або товари замовника в рекламних повідомленнях (розміщення на веб - сайті (середній формат банеру) та/або розміщення на веб - сайті (спеціальне)).

Пунктом 2.4 договору про торговельне співробітництво (надання послуг) від 01 січня 2018 року №У6301 визначено, що за даними про надання послуг виконавець складає акт прийому - передачі послуг відповідно до пункту 3.7 цього договору.

Відповідно до пункту 3.1.2 договору про торговельне співробітництво (надання послуг) від 01 січня 2018 року №У6301 вартість послуги із забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості розміщення товару в місцях продажу або на сайті виконавця згідно пункту 2.1.4 договору складає 4,00 %від загальної вартості всіх поставлених товарів замовника (без ПДВ) за кожен місяць, що продаються у торговельних точках або шляхом електронної комерції, на які розповсюджуються передпродажні послуги, визначені пунктом 2.1.4 даного договору. Вартість послуги із забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості розміщення товару в місцях продажу розраховується виконавцем щомісяця, відображається в акті та надається замовнику відповідно до пункту 3.7 даного договору.

Згідно з пунктом 3.3.1 договору про торговельне співробітництво (надання послуг) від 01 січня 2018 року №У6301 вартість послуги з організації руху товарів замовника до покупців та кінцевих споживачів шляхом централізації поставок згідно пункту 2.2.1 складає 4,00 % від загальної вартості всіх поставлених товарів замовником (без ПДВ) за місяць в якому було надано послуги. Розрахунок цієї послуги здійснюється виконавцем щомісяця, що відображається в акті і надається замовнику відповідно до пункту 3.7 даного договору.

Пунктом 3.3.2 договору про торговельне співробітництво (надання послуг) від 01 січня 2018 року №У6301 передбачено, що вартість послуги з управління рухом товарів замовника шляхом керування закупівлями (як для всіх торгівельних точок виконавця так і для електронної комерції) згідно пункту 2.2.2 розраховується за ставкою 2,50 % від загальної вартості всіх поставлених товарів замовником, що продаються у торговельних точках або шляхом здійснення електронної комерції виконавця (без ПДВ), на які розповсюджуються послуги з управління рухом товару шляхом керування закупівлями, за весь період дії даного договору. Розрахунок вартості цієї послуги здійснюється виконавцем щомісяця, відображається в Акті і надається замовнику відповідно до пункту 3.7 даного договору.

Згідно пункту 3.3.3 договору про торговельне співробітництво (надання послуг) від 01 січня 2018 року №У6301 вартість послуги з розміщення товарів поставлених замовником з інформацією про них у спеціальних зонах у торговельних точках в період дії даного договору згідно пункту 2.2.3 розраховується сторонами у відповідності до пункту 3.3.3.1 договору.

Пунктом 3.3.3.1 договору про торговельне співробітництво (надання послуг) від 01 січня 2018 року №У6301 визначено, що вартість послуги з розміщення товарів поставлених замовником з інформацією про них у спеціальних зонах у торговельних точках в період дії даного договору згідно пункту 2.2.3 розраховується сторонами у відповідності до даного пункту, з урахуванням положень пункту 3.3.4 договору.

Виконавець надає послуги з розміщення поставлених замовником товарів з інформацією про них у спеціальних зонах у торговельних точках в кількості, яка не може бути меншою за погоджену сторонами в таблиці 1 мінімальну кількість розміщень та мінімальну кількість торговельних точок, в яких надаються послуги, а замовник зобов`язується прийняти такі послуги в кількості, погодженій сторонами в таблиці 1 даного пункту договору.

Вартість послуг з розміщення поставлених замовником товарів з інформацією про них у спеціальних зонах у торговельних точках протягом строку дії договору визначається шляхом подавання всіх загальних відомостей послуг з розміщення у спеціальний період кожного виду згідно таблиці 1, що становить 369 300, 00 грн без урахування ПДВ.

У разі відкриття нових торговельних точок виконавця, вартість послуг з розміщення поставлених замовником товарів з інформацією про них у спеціальних зонах збільшується з урахуванням кількості нових торговельних точок та розраховується згідно таблиці 1 даного пункту договору. Про відкриття нової торговельної точки виконавець повідомляє замовника письмово по електронній пошті або поштовим відправленням.

У разі збільшення кількості торговельних точок, в яких надаються послуги згідно пункту 2.2.3 із числа функціонуючих торговельних точок виконавця, вартість послуг з розміщення поставлених замовником товарів з інформацією про них у спеціальних зонах розраховується згідно таблиці 1 даного пункту договору з урахуванням збільшеної кількості торговельних точок.

За приписами пункту 3.3.4 договору про торговельне співробітництво (надання послуг) від 01 січня 2018 року №У6301 вартість послуги з розміщення товарів поставлених замовником з інформацією про них в спеціальних зонах у торговельній точці виконавця, якщо було здійснено хоча б 1 (одне) таке розміщення в одній торговельній точці, за період дії даного договору не може бути меншою ніж:

А) 0,00 грн + ПДВ або Б) 0,00 % від річного товарообігу (без ПДВ).

Розрахунок вартості послуги з розміщення товарів поставлених замовником з інформацією про них у спеціальних зонах у торговельних точках здійснюється виконавцем, відображається в акті і надається замовнику відповідно до пункту 3.7 даного договору.

З Акта перевірки встановлено, що маркетингові витрати, зазначені у пунктах 3.1.2, 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 договорів поставки від 01 січня 2017 року №П6301 та від 01 січня 2018 року №У6301, укладених між ТОВ «ПАСТА ТРЕЙДИНГ» та ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» на загальну суму 1 428 431, 00 грн є витратами ТОВ «ПАСТА ТРЕЙДИНГ» після переходу права власності на товар (оскільки відповідно до пункту 6.1 договору від 01 січня 2017 року №П6301 вважається, що постачальник поставив товар, якщо він доставив товари, згідно замовлення, точно в строк на об`єкт покупця, зазначений ним у замовленні і якщо в результаті прийому товарів була встановлена повна відповідність доставлених товарів умовам замовлення і цього договору), та, відповідно, на податковий кредит, сформований по вищезазначеним актам виконаних робіт в розрізі пунктів 3.1.2, 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 договорів підприємство повинно відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України нарахувати податкове зобов`язання з податку на додану вартість.

Проте, у порушення пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «ПАСТА ТРЕЙДИНГ», у розрізі пунктів 3.1.2, 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 договорів, не нараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість на податковий кредит, сформований від ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» на загальну суму 228 490, 00 грн, у тому числі: червень 2017 року в сумі 37 535, 00 грн, липень 2017 року в сумі 3 399, 00 грн, серпень 2017 року в сумі 3 656, 00 грн, вересень 2017 року в сумі 10 164, 00 грн, жовтень 2017 року в сумі 15 427, 00 грн, квітень 2018 року в сумі 74 283, 00 грн, травень 2018 року в сумі 21 143, 00 грн, червень 2018 року в сумі 3 287, 00 грн, липень 2018 року в сумі 7 522, 00 грн, серпень 2018 року в сумі 26 770, 00 грн, вересень 2018 року в сумі 14 183, 00 грн, жовтень 2018 року в сумі 4 605, 00 грн, листопад 2018 року в сумі 6 648, 00 грн, січень 2018 року в сумі 15 899, 00 грн, лютий 2019 року в сумі 7 296, 00 грн, березень 2019 року в сумі 36 673, 00 грн.

Позивачем вартість придбаних товарно - матеріальних цінностей, які використані для надання маркетингових послуг ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» на виконання договору поставки від 01 січня 2017 року №П6301 та договору про торговельне співробітництво (надання послуг) від 01 січня 2018 року №У6301, відображено у складі витрат за збут (рахунок 93) на підставі П(С)БО 16 «Витрати». При цьому, суми податку на додану вартість, сплачені за маркетингові послуги, включені до складу податкового кредиту та не віднесені до податкових зобов`язань ТОВ «ПАСТА ТРЕЙДИНГ».

Разом з тим, позивач не надав будь-яких доказів, які б підтверджували включення позивачем вартості безоплатно переданих товарів рекламного призначення згідно з відповідними стандартами бухгалтерського обліку до складу вартості інших самостійно виготовлених товарів/послуг, які в подальшому приймають участь в оподатковуваних операціях, а їх вартість компенсується їх споживачами, збільшуючи при цьому базу оподаткування податку на додану вартість.

Зокрема, матеріали справи не містять жодних доказів, які б дозволяли ідентифікувати реальність здійснення операцій з безоплатної передачі рекламних матеріалів, дати, часу, місця їх передачі під час проведення рекламно-маркетингових заходів, мети здійснення зазначеної операції.

Також, позивач не надав будь-яких первинних, звітних та облікових документів по спірним операціям, з яких можливо б було встановити сутність господарських операцій з передачі товарно-матеріальних цінностей в рекламних цілях та рекламно-маркетингових заходів.

Крім того, матеріали справи також не містять жодних доказів на користь твердження про те, що надавані позивачем послуги за відповідними маркетинговими договорами мали певний економічний ефект для господарської діяльності позивача чи взагалі сприяли вивченню ринку задля досягнення такого у майбутньому.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено правомірність невключення до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість операцій з надання маркетингових послуг за перевірений період.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність прийняття ГУ ДПС у м. Києві оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2019 року №00005150502 та відсутність підстав для його скасування.

При цьому, інші доводи викладені в позовній заяві є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи.

Також, судом враховується, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Також, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування, що і здійснено відповідачем.

Відтак, застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання є правомірним.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяв згідно приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАСТА ТРЕЙДИНГ» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАСТА ТРЕЙДИНГ» (код ЄДРПОУ 40260053, адреса: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 206)

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)