Рішення № 89847333, 16.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2930/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Качур Р.П., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Львівського прикордонного загону (військової частини 2144) (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74) про зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівського прикордонного загону (військової частини 2144), в якій просить стягнути з відповідача на його користь середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із розрахунку 258,86 грн. в день із 25.10.2018 до дня фактичного розрахунку 29.03.2020 терміном 521 день у сумі 134866,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що станом на момент звільнення відповідач не провів із позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні соціальної відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Фактичний розрахунок відбувся лише 29.03.2020. Позивач вважає, що має право на компенсацію середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, відтак звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою від 17.04.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, який надійшов 07.05.2020 за вх. № 23283. Відзив обґрунтований тим, що для задоволення вимог позивача відповідачем повинні бути допущені протиправні діяння щодо норм і приписів законодавства, які зобов`язували відповідача вчинити певні дії, а відповідач повинен був знехтувати вимогами законодавства, внаслідок чого позивач зазнав би певних втрат або його права були б порушені. Але в даному випадку вважає, що відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Відтак просить відмовити у задоволенні позову.

14.05.2020 за вх. № 24132 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій вказує, що на відповідача покладено обов`язок провести всі належні позивачу виплати на день виключення із списків особового складу і Верховний Суд жодним чином рішенням у зразковій справі не змінив правове регулювання порядку виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні. Акцентує увагу, що навіть з часу оприлюднення 11.09.2019 Великою Палатою Верховного Суду постанови у зразковій справі, відповідач продовжував протиправно не виплачувати заборгованість.

20.05.2020 за вх. № 25274 від відповідача надійшло заперечення, у якому він вказує, що враховуючи бездіяльність позивача щодо ініціювання виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену п.12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», застосування наслідків, передбачених ст. 117 КЗпП України буде суперечити принципу верховенства права.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з наказом начальника 7 прикордонного загону Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 21.05.2018 № 127-ос відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України" старшину ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту з 19.06.2018.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій з правом на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 13.07.2015.

Відповідно до наказу Начальника 7 прикордонного Карпатського загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України № 157-ОС "По особовому складу" від 19.06.2018, відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України", виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення старшину ОСОБА_1 , інспектора прикордонного контролю 3-ої категорії - водія групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Грушів» (тип Б) відділу прикордонної служби «Рава - Руська» 1 категорії (тип Б), звільненого в запас на підставі пункту «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини 6 статті 26 Закону України «"Про військовий обов`язок і військову службу" з урахуванням підпункту «ї» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону із застосуванням пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби» від 26.12.2016 №1769 - VІІІ та підпункту «б» частини 2 статті 26 Закону, з 19.06.2018.

Станом на момент звільнення із позивачем не проведено розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 у справі № 1.380.000059 визнано протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за неотримане речове майно. Вирішено стягнути з Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2144) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 20.06.2018 по 24.10.2018 у сумі 32875 грн. 22 коп. В задоволенні позовних вимог про стягнення з Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, починаючи з 19.06.2018 в сумі 258,86 грн відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 1.380.2019.000059 залишено без змін.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі № 380/1133 визнано протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (Військової частини 2144) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов`язано Львівський прикордонний загін (Військову частину 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Відтак виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2018 роки відповідачем здійснено лише 30.03.2020 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі № 380/1133/20, яким визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення розрахунку при звільненні і вказане рішення набрало законної сили.

Оскільки, як вважає позивач, з ним несвоєчасно проведено розрахунок при звільненні, а саме відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1ст.12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», останній звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII, учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

В силу норми ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі № 380/1133 встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 13.07.2015. При звільненні з військової служби ОСОБА_1 , мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у період з 2015 по 2018 роки додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому наявна протиправна бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати такої.

Згідно ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з ним розрахунок у строки, зазначені статтею 116 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною другою статті 116 КЗпП України визначено, що у разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відтак, враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України та регулює питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до п. 293 цього Положення №1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

У даному випадку мало місце виключення позивача зі списку особового складу без проведення остаточного розрахунку, а саме: не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік.

Разом з тим, аналізуючи вищезгадані норми матеріального права, Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15) дійшов висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, згідно з висновком Верховного Суду України, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21 листопада 2011 року у справі №6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Як встановлено судом, при звільненні з військової служби позивачу не було виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік.

Разом з цим, остаточний розрахунок з позивачем на час розгляду даної справи проведено 30.03.2020.

Виходячи із вищезазначеного, Львівський прикордонний загін зобов`язаний нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за весь період затримки обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Так, п. 2 Порядку № 100 визначено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до особистої карки грошового забезпечення за ОСОБА_1 розмір його грошового забезпечення за квітень 2018 року (7693,5 грн) та травень 2018 року (8097 грн), що становить за два місяці, які передують події, з якою пов`язаний обов`язок виплати суму 15790,50 грн. Таким чином, для обчислення середнього заробітку з 25.10.2018 до дня фактичного остаточного розрахунку - виплати компенсації при звільненні за невикористану додаткову відпустку необхідно застосовувати показник 258,86 грн в день (15790,5 грн/61 день).

Правильність такого визначення середньоденного грошового забезпечення у розмірі 258,86 грн. підтверджена рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 у справі № 1.380.000059, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, остаточний розрахунок із ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням проведено виплатою грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку 30.03.2020 при виключенні останнього із списків частини 19.06.2018 та з урахуванням стягнення середнього грошового забезпечення за період із 20.06.2018 по 24.10.2018, то і з відповідача належить стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 25.10.2018 по 29.03.2020 із розрахунку 258.86 грн в день за затримку терміном 521 день у сумі 134866,06 грн.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати у вигляді судового збору стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2,6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Львівського прикордонного загону (військової частини 2144) (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74, ЄДРПОУ 14321653) про зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Стягнути із Львівського прикордонного загону (військової частини 2144) на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку передбачену п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із розрахунку 258,86 грн. в день із 25.10.2018 до дня фактичного розрахунку терміном 521 день у сумі 134866 (сто тридцять чотири тисячі вісімсот шістдесят шість) гривень 06 (шість) копійок.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Р.П. Качур