Ухвала суду № 89846731, 09.06.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

09 червня 2020 року Справа № 280/2311/20 м. ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я. розглядаючи у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження питання про закриття провадження в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689)

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 20 лютого 2020 року № 8-1317/15-0-СГ від 20.02.2020; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

В обґрунтування позовної заяви посилається на те, що звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Проте, наказом № 8-1317/15-20-СГ від 20.02.2020 було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Вважає, що відповідач порушив вимоги чинного законодавства та принцип розсудливості, оскільки його дії спрямовані на перешкоджання в реалізації права ОСОБА_1 отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Відповідач позовну заяву не визнав, у відзиві від 28.04.2020 вх. № 19651 посилається на те, що спірна земельна ділянка раніше перебувала у державній власності, що свідчить про можливість Головного управління здійснювати повноваження щодо розпорядження нею, відповідно до вимог Земельного кодексу України. Проте, наразі земельна ділянка, яка позначена на графічному матеріалі, що був доданий до позовної заяви, станом на час розгляду судової справи, перебуває у приватній власності. Вважає, що оскаржуваний наказ вмотивований, прийнятий в межах повноважень та у спосіб, визначений законом. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 08.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/2311/20. Призначено судове засідання на 13 травня 2020 року з викликом сторін.

Протокольною ухвалою суду від 13.05.2020 задоволено клопотання представника позивача про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.06.2020.

Протокольною ухвалою суду від 01.06.2020 відкладено підготовче засідання на 09.06.2020.

У судове засідання 09.06.2020 представники сторін не прибули.

Від представника позивача надійшло клопотання вх. № 26455 про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства. Клопотання просить розглянути за відсутності представника позивача.

Представник відповідача не заперечив проти закриття провадження, про що свідчить відмітка на клопотанні позивача.

Відповідно до ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути питання про закриття провадження у справі на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі суд виходить з наступного.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24) Європейський суд з прав людини закріпив поняття “суд, встановлений законом”, яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Фраза “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так, у даній справі, спір виник щодо надання позивачці дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Водночас, як вказує у відзиві відповідач, спірна земельна ділянка станом на час розгляду судової справи, перебуває у приватній власності.

З метою встановлення вказаних обставин, судом витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області документи щодо передачі земельної ділянки, яка є предметом даного спору у власність іншій особі (особам).

З наданих на виконання вимог ухвали суду документів вбачається, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-2743/15-20-СГ від 01.04.2020 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, передано у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 2321583000:01:003:0087) для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Таким чином, предметом позову є надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки (кадастровий номер 2321583000:01:003:0087), яке вже перебуває у власності ОСОБА_2 .

Отже, у цій справі існує спір про право на земельну ділянку, що виключає можливість його розгляду за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності (постійного користування) на земельну ділянку.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правової природи спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Визнання недійсним рішення відповідача впливає на права третьої особи, а тому в цьому випадку існує спір про право, що у свою чергу унеможливлює його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 727/10968/17 (провадження № 11-524апп18), 3 квітня 2019 року у справі № 727/1002/17 (провадження № 11-1492апп18), 05.06.2019 у справі № 367/5344/17.

Відтак, спір у цій справі не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, оскільки відносини у спірній ситуації носять приватно-правовий характер.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд роз`яснює позивачу його право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 238, 239, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника позивача, - задовольнити.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,- закрити.

Роз`яснити позивачу його право на звернення для захисту прав до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що на підставі ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її постановлення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.Я. Максименко