Ухвала суду № 89846679, 15.06.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про розподіл судових витрат

15 червня 2020 рокум. Ужгород№ 260/1378/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Олійник В.В.

за участю:

позивача: представник – Бурдюх В.В.,

відповідача: представник - Олійник Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 суму податкового боргу у розмірі 4488,22 грн. по платежам: 85 11010500 "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 4482,66 грн.; 30 11010500 "Земельний податок з фізичних осіб" у розмірі 5,56 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 р. провадження у даній адміністративній справі було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

30 січня 2019 року відповідач подав до суду заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області витрати у розмірі 2800,00 грн. Заявлене клопотання обґрунтовує тим, що внаслідок безпідставно заявленого позову, зокрема, пред`явлення до стягнення незаконно нарахованої пені, яка в подальшому контролюючим органом в односторонньому порядку була списана, він був змушений звернутися до адвоката для отримання правової допомоги.

Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 р., залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 р., задоволено клопотання представника відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на користь Фізичної особи ОСОБА_1 сплачені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2800,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області задоволено частково; скасовано додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2020 року дану адміністративну справу передано на розгляд судді Ващиліну Р.О.

В судовому засіданні 15 червня 2020 року представник позивача жодних аргументів щодо поданої відповідачем заяви не навів. В надісланому на виконання протокольної ухвали суду від 28.05.2020 р. листі повідомив, що до предмета стягнення по справі №260/1378/18 не входить сума штрафу у розмірі 3193,75 грн., зазначена в податковому повідомленні-рішенні №0046111301 від 06.12.2016 р.

Присутній в судовому засіданні 15 червня 2020 року представника відповідача підтримав заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу з наведених у такій мотивів та просив суд її задовольнити.

Розглянувши заяву представника відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Після закриття судом провадження у даній адміністративній справі представник відповідача подав до суду заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що 11 грудня 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі – ГУ ДФС у Закарпатській області) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ), в якому просило суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 суму податкового боргу у розмірі 4488,22 грн. по платежам: 85 11010500 "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 4482,66 грн.; 30 11010500 "Земельний податок з фізичних осіб" у розмірі 5,56 грн. Так, в обґрунтування позову зазначено, що за відповідачем рахується податковий борг, який складається з сум пені, нарахованих за двома платежами: «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», «Земельний податок з фізичних осіб».

Нарахування пені у розмірі 4482,66 грн. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» було проведено за період з 30 жовтня 2015 року по 21 листопада 2016 року відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (далі – ПК України), у зв`язку із несвоєчасним погашенням узгодженого грошового зобов`язання відповідно до платіжного доручення №1355 від 22 листопада 2016 року.

Нарахування пені у розмірі 5,56 грн. було проведено за період з 30 березня 2017 року по 03 листопада 2017 року відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, у зв`язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов`язання відповідно до платіжного доручення №510909 від 03 листопада 2017 року.

В ході судового розгляду даної адміністративної справи відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав на безпідставність нарахування пені за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» з огляду на скасування податкового повідомлення-рішення №0046111301 від 06.12.2016 р. рішенням Державної фіскальної служби України, що було підставою її нарахування. Стосовно позовної вимоги про стягнення пені за платежем «Земельний податок з фізичних осіб» повідомив про погашення такого податкового боргу 12 грудня 2018 року.

Провадження в даній адміністративній справі було закрито за клопотанням позивача, аргументованим погашенням заявленої суми боргу в повному обсязі.

Вирішуючи питання можливості розподілу судових витрат шляхом стягнення на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Положення КАС України містить спеціальні норми, які регулюють питання розподілу витрат у разі відмови позивача від позову, які регламентовані нормами ст. 140 КАС України.

Так, зокрема, відповідно до статті 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Таким чином, при вирішенні питання розподілу судових витрат положення ст. 140 КАС України розмежовують підстави такої відмови. Зокрема, у разі, якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. В такому разі витрати відповідача розподілу не підлягають.

Разом з тим, в інших, не пов`язаних із задоволення позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, випадках, навпаки підлягають стягненню з позивача витрати відповідача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат.

Тому визначальним для вирішення питання розподілу судових витрат в даному випадку є встановлення підстав відмови позивача від позову.

Так, судом з`ясовано, що фактично підставою для відмови від позову в частині стягнення пені у сумі 5,56 грн. стало погашення такої позивачем 12 грудня 2018 року, тобто після звернення позивача з даним адміністративним позовом (арк. спр. 28). Тому в цій частині, з урахуванням принципу пропорційності, судові витрати розподілу не підлягають.

Що стосується податкового боргу у сумі 4482,66 грн. судом встановлено наступне.

Підставою нарахування ОСОБА_1 податкового боргу по платежам: 85 11010500 "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" стало, за твердженням позивача, нарахування контролюючим органом пені за період з 31.07.2015 р. по 21.11.2016 р. у зв`язку з несвоєчасним погашенням узгодженого грошового зобов`язання у розмірі 15968,75 грн. за платіжним дорученням №1355 від 22.11.2016 р. (арк. спр. 8 – 9, 11, 13 – 14).

Так, у зв`язку з порушенням строків сплати суми грошового зобов`язання у сумі 15968,75 грн. за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" Мукачівською ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0046111301 від 06.12.2016 р., яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у сумі 3193,75 грн. (за період з 01.08.2015 р. по 22.11.2016 р.) (арк. спр. 190 – 191).

Не погоджуючись з таким рішенням контролюючого органу, ОСОБА_1 оскаржив його до Державної фіскальної служби України, рішенням №2892/В/99-99-11-02-01-14 від 01.03.2017 р. якої скаргу задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0046111301 від 06.12.2016 р. – скасовано.

Зокрема, під час розгляду поданої скарги Державна фіскальна служба України дійшла висновку, що хоча ОСОБА_1 сплатив суму грошового зобов`язання на помилкові рахунки, але своєчасно та в повному обсязі, тобто обов`язок платника податків щодо сплати податку був виконаний вчасно (арк. спр. 30 – 33).

Пенею в розумінні пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України є сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки. Тобто такою є відповідальність платника податку за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 податкове зобов`язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" сплатив своєчасно. Вказана обставина підтверджується рішенням Державної фіскальної служби України №2892/В/99-99-11-02-01-14 від 01.03.2017 р., а тому у ГУ ДФС у Закарпатській області були відсутні підстави для нарахування на суму вчасно сплаченого податкового зобов`язання пені.

Самостійно скасовуючи таку заборгованість 16 січня 2019 року, позивач фактично визнав безпідставність її нарахування.

З огляду на що суд вважає за можливе при вирішення питання розподілу судових витрат в частині позовних вимог на суму 4482,66 грн. застосувати положення ст. 140 КАС України.

Згідно вимог ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в розумінні ч. 3 зазначеної статті належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Ч. 4 зазначеної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач долучив договір про надання правової допомоги від 26.12.2018 р.; рахунок від 29.01.2019 р.; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 29.01.2019 р.; копію квитанції №0222910059 від 29.01.2019 р. (арк. спр. 49 – 54).

Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг), сторони погодили загальну вартість наданих послуг у розмірі 2800,00 грн., до яких включено:

- аналіз позовної заяви з доданими до неї письмовими доказами, складання та подання до суду відзиву на позовну заяву з додатками у справі №260/1378/18/ (2,75 год.) – 2200,00 грн.;

- складання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення сторін (0,25 год.) – 200,00 грн.;

- складання заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі (0,5 год.) – 400,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат, відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 дійшла правового висновку, відповідно до якого суд вправі зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу лише за клопотанням іншої сторони.

Жодних заперечень щодо не співмірності заявлених до відшкодування судових витрат відповідач не заявляє.

З огляду на вищенаведене, враховуючи пропорційність розподілу судових витрат, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2796,53 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 140, 143, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання представника відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу – задовольнити частково.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ – 39393632) на користь Фізичної особи ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2796,53 грн. (Дві тисячі сімсот дев`яносто шість гривень 53 коп.).

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч.1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017 року №2147-VIII).

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Суддя Р.О. Ващилін