Рішення № 89846262, 16.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2020 р. Справа№200/3353/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 21 січня 2020 року №3496, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

27 березня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 21 січня 2020 року №3496 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 13 грудня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13 грудня 2019 року до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, нею було подано заяву про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням № 3496 від 21 січня 2020 року (№ 985/06/25-1). за підписом заступника начальника Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області було відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вважає, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії, з огляду на що воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню/а.с.3-9/.

28 квітня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особа, яка працювала у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, із зменшенням пенсійного віку, передбаченого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою № 2-1 від 25.11.2005 року до документів особі, що приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС належать оригінал довідки про період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122 або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, в який виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач надала копію посвідчення про відрядження, зробленого з копії, термін відрядження зазначено з 31.081987 року по 16.09.1987 рік. У посвідченні про відрядження відмітка про вибуття з міста Братська є, а про прибуття у місце відрядження позначка відсутня, що викликає сумніви про прибуття позивача у місто Чорнобиль.

Позивач надала посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яке не перереєстроване належним чином. Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.1997 року № 135 «Про перевірку правильності видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС», Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у посвідченнях, щодо правильності видачі яких немає сумнівів, на правій сторінці по діагоналі зліва ставиться штамп червоного кольору «Перереєстровано і на вільному місті сторінки робиться запис про дату перереєстрації за підписом заступника керівника, який скріплюється печаткою. У посвідченні позивача, запис про дату перереєстрації за підписом заступника керівника, який скріплюється печаткою відсутній. За таких обставин, право на призначення пенсії за віком відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка працювала у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, із зменшенням пенсійного віку, передбаченого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на 8 років, відсутнє.

За таких обставин Управлінням прийнято рішення №3496 від 21.01.2020 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи» /а.с.34-36/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи/а.с.29/.

Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п.п.2 п.9 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 /а.с.6-8/. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 31 жовтня 1997 року ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с.10/.

Відповідач - Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, є юридичною особою (код ЄДРПОУ42169323), яке в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Позивач звернувся до відповідача, 13 грудня 2019 рокуіз заявою про призначення пенсії за віком відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особа, яка працювала у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, із зменшенням пенсійного віку, передбаченого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»/а.с.37/.

Рішенням Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 3496 від 21 січня 2020 року було відмовлено у призначенні пенсій, у зв`язку із відсутність права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»/а.с.24-25/.

Не погодившись із даним рішенням відповідача, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією тазаконами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків (ст.71 КАС України).

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788 від 05 листопада 1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IVвід 09 липня 2003 року визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Згідно вимог частини 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів на 8 років.

Так, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, мають право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку - на 8 років.

Позивач звертаючись до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особа, яка працювала у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, із зменшенням пенсійного віку, передбаченого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і надала наступні документи: заяву №3496 від 13 грудня 2019 року; копію паспорта та ідентифікаційного коду; копію трудової книжки НОМЕР_3 від 01 липня 1988 року; архівну довідку № 82 від 18 червня 2019 року; архівну довідку №92 від 12 червня 2019 року; архівну довідку № А - 5861 від 21 липня 2017 року Російської Федерації Іркутської області міста Братська; копію диплому НОМЕР_4 від 14 липня 1986 року; копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_2 ; рішення Димитровського міського суду Донецької № 226/3098/19 від 11 листопада 2019 року.

Спірним рішенням відповідача відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 надала посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яке не перереєстроване належним чином. Згідно до п.3 постанови КМУ від 4 лютого 1997 року №135 «Про перевірку правильності видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у посвідченнях, щодо правильності видачі яких немає сумнівів, на правій сторінці по діагоналі зліва ставиться штамп червоного кольору «Перереєстровано» і на вільному місті сторінки робиться запис про дату перереєстрації за підписом заступника керівника, який скріплюється печаткою. У посвідченні ОСОБА_1 , запис про дату перереєстрації за підписом заступника керівника, який скріплюється печаткою, відсутній.

Постановою правління Пенсійного фонду України затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Порядком №22-1 передбачено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Водночас законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми №122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.

Згідно статі 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» документами, які підтверджують статус громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

В свою чергу довідки про період проживання, роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З наведеного випливає, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо, є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду, висловленою ним у постанові від 11 вересня 2019 року по справі № 205/8713/16-а.

Згідно вимог ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Димитрівського міського суду Донецької області від 11 листопада 2019 року по справі №226/3098/19 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено. Встановлено факт того, що в копії наказу Відділу робочого постачання Управління будівництва Чорнобильської АЕС від 07 вересня 1987 року №65 «в» інформація про зарахування на вахту з 01 вересня 1987 року по 15 вересня 1987 року повара 4 розряду ОСОБА_1 , яка зазначена у списку відряджених УРП Братськгесбуда, належить ОСОБА_1 /а.с.19-22/.

В листі Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації від 29 березня 2008 року зазначено, що згідно протоколу засідання тимчасової комісії Донецької облдержадміністрації від 04 червня 1997 року № 5 з перевірки правильності видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на підставі посвідчення про відрядження, виданого Лівобережним ВРП Братського УРП 25.08.1987, ОСОБА_1 , як такій, що працювала в зоні відчуження (м. Чорнобиль) з 31 серпня 1987 року по 16 вересня 1987 року підтверджено правильність видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2.

Крім того, довідкою управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради від 22 березня 2019 року вих. №01/637 підтверджується факт перебування ОСОБА_1 , 1967 року народження, на обліку пільгової категорії громадян як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році ІІ категорії згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та занесена до Єдиного державного автоматизованого реєстру отримувачів пільг з 11 травня 2004 року /а.с.26/.

ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відмова пенсійного органу в призначенні пенсії відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка працювала у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, із зменшенням пенсійного віку, передбаченого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є неправомірною.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.

На підставі вищевикладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Центральна, 13, м. Мирноград, 85323, ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправним та скасування рішення від 21 січня 2020 року №3496, зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 21 січня 2020 року №3496 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 13 грудня 2019 року.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження. Повне судове рішення складено та підписано 16 червня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 Кодексу адміністративного судочинства України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов