Рішення № 8984505, 13.04.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2010 р. Справа № 3/35 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М.М

При секретарі судового засідання Ковалюку С.Я.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРА-І", п-кт Воз"єднання, 21, к.8, м. Київ 154, 02154

до відповідача: підприємця ОСОБА_1, вул. АДРЕСА_1

про стягнення 1 299 грн. 99 коп. основного боргу, 10 грн. 61 коп. 3% річних та 612 грн. 30 коп. індексу інфляції.

За участю представників сторін:

Від позивача: Струтинський О. В. - представник, (довіреність № б/н від 16.03.10)

Від відповідача представники не з'явилися

встановив:

товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРА-І" заявлено позов до підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1 299 грн. 99 коп. основного боргу, 10 грн. 61 коп. 3% річних та 612 грн. 30 коп. індексу інфляції.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просить суд їх задоволити.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи ухвалами суду від 03.03.10р. та 25.03.10р. з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз"яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

При цьому, відзиву на позов та письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні від останнього суду не надходило.

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача в обгрунтування своїх доводів, враховуючи вимоги чинного законодавства встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, згідно видаткової накладної № КЗ-0426007 від 26.04.07р. передав відповідачу автомобільні товари на суму 2 600 грн.

Однак, як стверджує позивач, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останній свої зобов"язання по оплаті отриманого товару не виконав, у зв"язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на час звернення з позовом до суду складає 2 600 грн. та становить предмет позову.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов"язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Складовою частиною цивільних правовідносин є цивільно-правові зобов"язання. Виконання цивільно-правового зобов"язання передбачає, зокрема, вчинення боржником певних дій відносно предмету зобов"язання - матеріальних благ (грошей), у зв"язку з передачею яких втановлюються зобов"язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (Кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов"язання, а саме: зобов"язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законами або договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Заявлена позивачем претензія №73 від 19.11.09р. з вимогою погасити існуючу заборгованість залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Таким чином, на підставі норм чинного цивільного та господарського Кодексів, позивачем вжито всіх заходів досудового врегулювання спору, які не дали результатів, а тому останній звернувся до суду за захистом порушеного права.

З огляду на виконане, суд робить висновок про те, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу товару, в силу яких у позивача виникло право вимагати у відповідача кошти за отриманий ним товар, а у останнього - обов"язок його оплатити.

Про виконання позивачем обов"язку щодо поставки товару свідчать документальні докази, що знаходяться в матеріалах справи.

Доказів, які б свідчили про виконання обов"язку відповідачем щодо оплати за поставлений товар суду не подано. Невиконання відповідачем вимоги про оплату порушує інтереси позивача, оскільки строк виконання зобов"язання щодо оплати товару у відповідача настав на підставі виставленої вимоги і сума 1 299 грн. 99 коп. є прострочено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3 117 грн. 05 коп. основного боргу обгрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до поданого розрахунку відповідачу нараховано 10 грн. 61 коп. 3% річних та 612 грн. 30 коп. інфляційних втрат (розрахунок додається).

Зважаючи на те, що факт прострочення виконання грошового зобов”язання мав місце, що підтверджується матеріалами справи і відповідачем не подано доказів у спростування вимог позивача, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10 грн. 61 коп. 3% річних та 612 грн. 30 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 509, ст. 526, ст. 530, ч. 1 ст. 692, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 НОМЕР_2 АКБ "Укрсиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРА-І", пр-кт Воз"єднання, 21, к.8, м. Київ 154, 02154 (р/р 26000038592821 в Міжрайонному відділенні Київської міської філії АКБ "Укрсоцбанк" МФО 322012, код ЄДРПОУ 33299396) - 1 299 грн. 99 коп. основного боргу, 10 грн. 61 коп. 3% річних, 612 грн. 30 коп. індексу інфляції, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

рішення підписане 15.04.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 15.04.10