Рішення № 8984356, 13.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.04.10 р.                     Справа № 22/49пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Іванченкової О.М., судів Ягічевої Н.І., Марченко О.А.,

при секретарі судового засідання Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою Міністерства промислової політики України, м.Київ,

до відповідача 1: Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів, м.Донецьк,

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укріс”, м.Свердловьск Луганської області,

відповідача 3: Виконавчого комітету Свердловської міської ради Луганської області, м.Свердловськ Луганської області,

відповідача 4: Спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав”, м.Свердловськ Луганської області,

за участю третьої особи на стороні відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю „Befesa Aluminio Bilbao S.L., м.Ерандіо (Біскаайа) Королівства Іспанія,

про визнання недійсними угоди та рішень, -

за участю уповноважених представників:

від позивача: Горбочук М.І. – за довіреністю;

від відповідача 1: Суворов О.А. – за довіреністю;

від відповідача 2: не з’явився;

від відповідача 3: не з’явився;

від відповідача 4: Шишкін О.В. – за довіреністю;

від третьої особи: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Міністерство промислової політики України, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів, м.Донецьк, відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Укріс”, м.Свердловськ Луганської області, відповідача 3, Виконавчого комітету Свердловської міської ради Луганської області, м.Свердловськ Луганської області, відповідача 4, Спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав”, м.Свердловськ Луганської області, за участю третьої особи на стороні відповідача 4, Товариства з обмеженою відповідальністю „Befesa Aluminio Bilbao S.L.”, м.Ерандіо (Біскаайа) Королівства Іспанії, про:

-          визнання недійсною угоди між Донецьким державним інститутом кольорових металів та Товариством „Укріс” на переуступку своєї частки вкладу в статутний фонд Спільного підприємства „Інтерсплав” Товариству „Укріс” в сумі 3032 тис. карбованців, що складає 16,8% статутного фонду;

-          визнання недійсним рішення правління Спільного підприємства „Інтерсплав” від 18.11.1992р. про прийняття до складу засновників Спільного підприємства „Інтерсплав” Товариства з обмеженою відповідальністю „Укріс” з часткою в статутному фонді в розмірі 3032 тис. рублів, що складає 16,8% статутного фонду;

-          визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Свердловської міської ради народних депутатів Луганської області від 22.12.1992р. №447 „Про реєстрацію зміни та доповнення до установчих документів Спільного підприємства „Інтерсплав”;

-          визнання недійсним доповнення та зміни до статуту Спільного підприємства „Інтерсплав” (пункти 2, 3, 4), затверджені рішенням правління Спільного підприємства „Інтерсплав” від 27.09.2000 року (протокол №1), та скасування їх реєстрації Виконавчим комітетом Свердловської міської ради народних депутатів Луганської області від 02.10.2000 року під №177;

-          визнання недійсними зміни до статуту Спільного підприємства „Інтерсплав”, затверджені рішенням правління Спільного підприємства „Інтерсплав” від 30.01.2002 року, та скасування їх реєстрації Виконавчим комітетом Свердловської міської ради народних депутатів Луганської області від 11.04.2002 року під №316;

-          визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Свердловської міської ради Луганської області від 28.08.2008 року №329 „Про внесення змін в рішення виконкому від 22.12.1992 року №447 „Про реєстрацію зміни та доповнення до установчих документів Спільного підприємства „Інтерсплав”.

Позов обґрунтовано тим, що керівником Відповідача 1 самостійно, без прийняття відповідного рішення трудовим колективом Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів (надалі також за текстом – ДонНДПІКМ) на зборах чи конференції зі складанням відповідного протоколу щодо передачі невнесеної частини вкладу до статутного фонду Спільного підприємства „Інтерсплав” укладено угоду з Товариством обмеженою відповідальністю „Укріс” щодо цивільних прав про володіння часткою в статутному фонді Спільного підприємства „Інтерсплав” в сумі 3032 тис. карбованців – 16,8% статутного фонду. При цьому, Позивач стверджує, що укладення даної угоди суперечило інтересам держави, оскільки вона зменшила розмір частки державного підприємства, а тому і держави, в статутному фонді спільного підприємства з 60% до 43,2%. Це призвело до зменшення кількості голосів у вищому органі управління цього підприємства, а також до зменшення розміру дивідендів від результатів його діяльності. Таким чином, відповідно до статті 49 Цивільного кодексу Української РСР наведене є підставою для визнання її недійсною. Визнання недійсними рішення правління Спільного підприємства „Інтерсплав” від 18.11.1992 року „Про прийняття до складу учасників Спільного підприємства „Інтерсплав” третього засновника, рішення Виконавчого комітету Свердловської міської ради народних депутатів Луганської області від 22.12.1992р. №447, реєстрації змін та доповнень до статуту Спільного підприємства „Інтерсплав” Виконавчим комітетом Свердловської міської ради народних депутатів Луганської області від 02.10.2000 року під №177 та від 11.04.2002р. під №316, рішення Виконавчого комітету Свердловської міської ради Луганської області від 28.08.2008р. №329 „Про внесення змін в рішення виконкому від 22.12.1992 року №447” є наслідком визнання недійсною угоди про відступлення частки у розмірі 16,8% у статутному фонді Спільного підприємства „Інтерсплав”. Також в якості підстав визнання недійсними рішень Виконавчого комітету Свердловської ради народних депутатів Луганської області Позивачем зазначені приписи п.2 ст.6 Закону України „Про підприємства в Україні”, відповідно до яких зміна до основних положень статуту здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації, а саме за рішенням власників майна.

На підтвердження вказаних обставин Позивачем надано копію листа №б/н від 19.10.1992р., рішення від 28.07.1992р., рішення без номеру та дати „Про прийняття до складу учасників Спільного підприємства „Інтерсплав” третього засновника”, рішення №447 від 22.12.1992р., доповнень та змін до статуту Спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав”, затверджених рішенням правління Спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав” та протоколом №1 від 27.09.2000р., доповнень до статуту Спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав”, затверджених рішенням правління Спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав” від 30.01.2002р., угоди про створення спільного радянсько-іспанського підприємства „Інтерсплав”, статуту спільного підприємства „Інтерсплав”, статуту Донецького державного інституту кольорових металів.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.12, 15, 58, 84 Господарського процесуального кодексу України, ст.41, 48, 49 Цивільного кодексу Української РСР, п.2 ст.6, ст.ст.10, 14, ч.2 ст.16 Закону України „Про підприємства в Україні”, Законом України „Про управління об’єктами державної власності”, постановою Кабінету Міністрів України №453 від 06.04.1998р. „Про перелік підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства промислової політики України”, роз’ясненнями Вищого арбітражного суду України №92-5/11 від 12.03.1999р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними (п.3).

У судовому засіданні 10.03.2010р. представником Відповідача 1 представлено суду копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 05.11.2001р., довідки з Єдиного державного реєстру України №101-1737, статуту Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів №657-182, довідку №01-1-203 від 09.03.2010р., а також відзив на позовну заяву, за яким позовні вимоги Міністерства промислової політики України визнано.

10.03.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Відповідача 3 надано відзив на позовну заяву №514 від 04.03.2010р. За змістом даного документу Виконавчий комітет Свердловської міської ради Луганської області позовні вимоги не визнає. Він визначає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вважає, що підстав для фактичного скасування рішення №447 від 22.12.1992р. по даній господарській справі не має, як і для автоматичного скасування наступних реєстраційних дій щодо внесення змін в установчі документи Спільного підприємства „Інтерсплав” за №177 від 02.10.2000р. та за №316 від 11.04.2002р. Одночасно зазначає, що рішення №447 від 22.12.1992р. прийнято Відповідачем 3 відповідно до діючого на дату проведення державної реєстрації законодавства України, а саме: ст.8 Закону України №698-ХП від 07.02.1991р. „Про підприємництво”, ст.6 Закону України №887-ХП від 27.03.1991р. „Про підприємництва в Україні”, а також в межах компетенції, встановленої п.1 ст.21 Положення про місцеву державну адміністрацію, затвердженого Указом Президента України №252/92 від 14.04.1992р.

Також, 10.03.2010р. надано відзив Відповідачем 4 за №422 від 10.03.2010р. Відповідно до нього, Спільне підприємство з іспанським інвестором „Інтерсплав” вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки, по-перше, діючим законодавством не передбачено право Міністерства промислової політики України виступати позивачем в будь-яких судових органах в інтересах свого об’єкта управління, процесуальне законодавство взагалі не передбачає можливість для Мінпромполітики приймати участь в якості позивача у господарських спорах, отже, позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України і тому суд повинен припинити провадження по справі відповідно до ст.80 Господарського процесуального кодексу України; по-друге, Відповідач 4 кваліфікує спір як корпоративний та, оскільки, Позивач не є учасником Спільного підприємства „Інтерсплав”, він не має прямих корпоративних взаємовідносин з останнім або будь-яким з його учасників, участь Міністерства промислової політики України у корпоративному спорі є неправомірною; по-третє, зазначені позовні вимоги вже були предметом розгляду господарським судом м.Києва, Київського апеляційного господарського суду, Вищого господарського суду України, Верховного суду України, якими прийнято рішення по справі №32/205-6/3 про відмову у їх задоволенні.

На підтвердження перелічених обставин суду представлені копії рішення господарського суду м.Києва від 12.06.2008р. по справі №32/205-6/3, постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2009р. по справі №32/205-6/3, постанови Вищого господарського суду України від 19.05.2009р. по справі №32/205-6/3, ухвали Верховного Суду України від 30.07.2009р. по справі №32/205-6/3, наказу №3-к/о від 14.01.2010р.

18.03.2010р. від третьої особи на стороні Відповідача 4 Товариства з обмеженою відповідальністю „Befesa Aluminio Bilbao S.L.”, м.Ерандіо (Біскаайа) Королівства Іспанія, надійшов лист від 15.03.2010р., яким останній свідчить про ознайомлення з позовом та про згоду з ним. Також, враховуючи відсутність представництва в Україні, ця особа заявила вимогу щодо розгляду справи без участі її представника.

23.03.2010р. у судовому засіданні Позивачем надані пояснення по справі, відповідно до яких він вважає заперечення Відповідача 4 такими, що не підтверджуються нормами матеріального і процесуального права, твердження Відповідача 3 спростовує доводами щодо наслідків визнання недійсною угоди про відступлення частки у розмірі 16,8% в статутному фонді Спільного підприємства „Інтерсплав”, а також необхідністю винесення рішення засновниками про зміни до основних положень статуту, а не правлінням Спільного підприємства „Інтерсплав”.

У зв’язку з наданням Позивачем додаткових пояснень, 31.03.2010р. Відповідачем 4 надані доповнення до відзиву №563 від 31.03.2010р. За змістом даних доповнень Спільним підприємством з іспанським інвестором „Інтерсплав” більш детально визначені обґрунтування відзиву на позовну заяву. Так, Відповідачем 4 визначено відсутність порушених прав та інтересів Міністерства промислової політики України Товариством з обмеженою відповідальністю „Укріс”, Спільним підприємством „Інтерсплав” або ДонНДПІКМ, оскільки з жодним з цих суб’єктів господарювання міністерство не має цивільно-правових або господарських відносин. За висновками Відповідача 4, Мінпрополітики має право відповідно до діючого законодавства здійснювати адміністративно-управленські функції лише одного суб’єкту – ДонНДПІКМ, які закріплені в статуті інституту, тому якщо Позивач вважає, що Відповідач 1 своїми діями порушив або обмежив його право, він має право звернення до адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства або притягнути до дисциплінарної, кримінальної, адміністративної відповідальності керівника та інших посадових осіб інституту. Також він вказує на сплив строку позовної давності для подання позову; твердження Позивача щодо відсутності рішень трудового колективу інституту щодо передачі невнесеної частини вкладу до статутного фонду Спільного підприємства „Інтерсплав” в розмірі 3032 тис.карб. вважає бездоказовими та необґрунтованими з тих підстав, що відсутні докази наявності даних обставин у розумінні ст.33 Господарського процесуального кодексу України; посилається на не повне дослідження нормативної бази, на якій ґрунтуються доводи Позивача, при цьому вказує на ч.3 ст.14 Закону України №887-ХІІ від 27.03.1991р. „Про підприємства в Україні”, за змістом якої передбачено, що лише рішення з соціально-економічних питань, які стосуються діяльності підприємства, виносяться і приймаються його органами управління з участю трудового колективу та уповноважених ним органів. Одночасно, Відповідач 4 вважає, що ч.5 п.4.4 розділу 4 (локальна норма) статуту суперечить нормі права ст.15 Закону України „Про підприємства в Українській РСР” в редакції, що діяла у 1992 році, і тому не породжує тих наслідків, на які спрямована. Отже, рішення трудового колективу щодо обмеження прав державної власності, прав державного підприємства не є законним. У підтвердження наведеного представлено суду висновок Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого №126-01-2017 від 14.10.2008р.

Відповідачем 2 07.04.2010р. на виконання вимог суду надана копія статуту товариства, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки статистики, рішення про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю „Укріс” та відзив по справі. Правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю „Укріс” полягає у тому, що у Позивача відсутнє право на подачу позову та підстави для визнання недійсною угоди про відступлення частки у статутному фонді Спільного підприємства „Інтерсплав”. Також Відповідач 2 вказує на наявність судового рішення зі спірних питань на користь ТОВ „Укріс”, яким за твердженнями останнього, визнано його беззаперечне право на володіння часткою у статутному фонді Спільного підприємства „Інтерсплав” і тому вважає за необхідне припинити провадження у справі, про що заявлено вимогу.

Представник Позивача в судовому засіданні надав до матеріалів справи витяги зі статутів №657-182 Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів та статуту Донецького державного інституту кольорових металів (1-2 сторінки), копію наказу №6 від 07.02.1992р., №872 від 29.11.1990р., а також пояснення по справі №10/1-6-173 від 12.04.2010р. За змістом наданих пояснень Позивач вказує на безпідставність заперечень Відповідачів, крім того, звертається до господарського суду із заявою про поновлення строку позовної давності. Позовні вимоги ним підтримано з урахуванням зазначених пояснень.

Справу розглянуто з урахуванням змісту наведеної заяви.

Представник Відповідача 1 у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

Відповідач 4 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві та відповідних доповненнях. При цьому, через канцелярію суду представив письмові пояснення, за якими вказує, що рішення правління Спільного підприємства „Інтерсплав” „Про прийняття до складу учасників Спільного підприємства „Інтерсплав” третього засновника” без зазначення дати його прийняття, яке міститься у матеріалах справи, є рішенням від 18.11.1992р., що наводиться Позивачем у позовній заяви. Також Відповідач 4 надав у підтвердження даних обставин. Одночасно у представлених письмових поясненнях викладена позиція щодо розміру корпоративних прав учасників Спільного підприємства „Інтерсплав” та наявності документів, які б підтверджували право власності на ці корпоративні права кожного учасника підприємства, а також стосовно додаткових доказів про законність прийняття рішення правління Спільного підприємства „Інтерсплав” від 18.11.1992р. „Про прийняття до складу учасників Спільного підприємства „Інтерсплав” третього учасника”.

Відповідач 2 у судове засідання не з’явився.

Відповідач 3 і третя особа на стороні Відповідача 4 у судове засідання також не з’явились, додаткових документів не надали, при цьому раніше ними представлені клопотання щодо розгляду справи без участі їх представників.

Врахував правові позиції сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004р. у справі №1/10-2004 визначено, що поняття „охоронюваний законом інтерес”, яке вживається в законах України у логічно-смисловому зв’язку з поняттям „права”, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського кодексу України, держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб’єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

За змістом ст.1 Закону України „Про управління об’єктами державної власності” під управлінням об’єктами державної власності розуміється здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об’єктів, пов’язаних з володінням, користуванням і розпорядження ними з метою задоволення держаних та суспільних потреб. Згідно зі ст.4 цього закону, до уповноважених органів управління відносяться міністерства та інші органи виконавчої влади.

Постановою Кабінету Міністрів України №453 від 06.04.1998р. „Про перелік підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства промислової політики України” встановлено, що Міністерство промислової політики України здійснює функції щодо управління майном Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів.

Одночасно, відповідно до статуту №657-182 Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів, який є правонаступником Всесоюзного науково-дослідного та проектного інституту вторинних кольорових металів, він заснований на державному майні і підпорядкований Міністерству промислової політики України, яке, у свою чергу, є правонаступником засновника інституту. Крім того, пунктом 2.1 цього документу визначена мета діяльності Інституту, відповідно до якої останній створений для отримання прибутку та забезпечення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку. При цьому, пунктом 4.1 статуту визначено, що майно інституту становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі. Як визначено пунктом 4.2 статуту Інституту, його майно є державною власністю і належить йому на праві повного господарського відання. Джерелом формування майна Інституту, за приписами пункту 4.3 статуту, є, зокрема, доходи від дольової участі у спільних підприємствах. Також, за змістом п.4.7 статуту Міністерство та інші органи державної виконавчої влади здійснюють контроль за ефективністю використання та збереження закріпленого за Інститутом майна, правомочності дії по відношенню до державної власності, законності ведення діяльності у межах повноважень і прав, а також компетенції, закріпленої за ним у законодавчому порядку без прав втручання до його оперативної діяльності.

Отже, враховуючи викладене, передача Інститутом свого права на внесення частки до статутного фонду у Спільному підприємстві „Інтерсплав” з порушенням чинного законодавства зачіпає права та охоронювані законом інтереси Міністерства промислової політики України, як правонаступника засновника інституту, його власника та органа, що діє в інтересах держави.

Також слід зазначити, що відповідно до ч.3 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”, у разі якщо суб’єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним п.4 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України справам, що виникають із корпоративних відносин, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що Міністерство промислової політики України, відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України має право звернення за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу.

За змістом позовної заяви та доданих до неї документів 27.12.1988 року між Свердловським заводом алюмінієвих сплавів, Всесоюзним науково-дослідним та проектним інститутом вторинних кольорових металів та фірмою „Реметал” (Іспанія) укладено угоду про створення та діяльність радянсько-іспанського спільного підприємства по виробництву алюмінієвих сплавів „Інтерсплав”.

Згідно ст.2 даної угоди, учасниками підприємства є від СРСР – Свердловський завод алюмінієвих сплавів та Всесоюзний науково-дослідний інститут вторинних кольорових металів, від Іспанії – фірма „Реметал”.

Як визначено у ст.6.1 угоди, між вищевизначеними особами для створення підприємства та забезпечення його діяльності створюється статутний фонд, розмір якого складає 18,0 млн.руб., у тому числі 18,0 млн.руб. у вільно конветируємій валюті. Частки учасників в статутному фонді визначені у наступному відсотковому відношенні: Завод – 57,0%, Інститут – 3,0%, Реметал – 40,0%.

Невід’ємною частиною згаданої вище угоди від 27.12.1988р. є Спільне техніко-економічне обґрунтування – додаток №1 і Статут спільного підприємства – додаток №2.

25.01.1989р. Спільне підприємство „Інтерсплав” внесено до реєстру спільних підприємств.

На час заснування даного підприємства порядок створення та діяльність спільних підприємств регламентувався постановою Ради Міністрів СРСР №49 від 13.01.1987р. „Про порядок створення на території СРСР та діяльності спільних підприємств за участю радянських організацій та фірм капіталістичних країн та країн, що розвиваються”.

Абз.1 п.1 р.1 зазначеної постанови передбачено, що спільні підприємства за участю радянських організацій і фірм капіталістичних країн та країн, що розвиваються, створюються на території СРСР на основі договорів, які укладені між учасниками таких підприємств.

Відповідно до п.8 р.2 цієї постанови, установчими документами спільного підприємства є договір про створення підприємства і його статут, якими визначається строк діяльності цього підприємства. Наведене відображено також у п.4.3 угоди про створення спільного підприємства від 27.12.1988р. та п.2.4 статуту Спільного підприємства „Інтерсплав”, якими передбачено, що останнє керується у своїй діяльності законодавством СРСР, а також угодою про його створення і діяльність та статутом, який є невід’ємною частиною угоди.

Як встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2009р. №32/205-6/3, дійсність угоди про створення спільного радянсько-іспанського підприємства „Інтерсплав” сторони визначили протягом 10 років з дня вступу її в силу (п.15.1), строк дії якої буде автоматично продовжено на 5 років, якщо ні один із її учасників по закінченню 10-ти річного строку не заявить попередньо за 1 рік про свій вихід з числа учасників (п.15.2).

Вищім органом підприємства, в силу п.21 постанови від 13.01.1987р. №49 „Про порядок створення на території СРСР та діяльності спільних підприємств за участю радянських організацій та фірм капіталістичних країн та країн, що розвиваються” є правління, яке складається з осіб, призначених його учасниками. Порядок прийняття рішень правлінням визначається установчими документами.

Пунктом 6.5 угоди від 27.12.1988р. про створення спільного радянсько-іспанського підприємства „Інтерсплав” передбачено, що учасники підприємства мають право за погодженням з іншими учасниками передавати свої частки в підприємстві (повністю чи частково) відповідно до радянського законодавства третім особам.

27.04.1989р. наказом Міністерства кольорової металургії СРСР №129 Свердловський завод алюмінієвих сплавів був включений до складу виробничого об'єднання "Донецьквторкольормет" з правами юридичної особи, у зв'язку з чим на підставі п. 6.5 угоди про створення спільного радянсько-іспанського підприємства "Інтерсплав" права учасника СП "Інтерсплав", які належали Свердловському заводу алюмінієвих сплавів з долею вкладу у статутному фонді спільного. підприємства в poзмipi 57% були передані виробничому об'єднанню "Донецьквторкольормет".

Наказом Міністерства металургії СРСР від 03.12.1990р. №181а основні фонди Свердловського заводу алюмінієвих сплавів було виведено зі складу виробничого об'єднання "Донецьквторкольормет" та зобов'язано передати Всесоюзному науково-дослідному та проектному інституту вторинних кольорових металів (надалі також за текстом - ВНДПІвторкольормет).

Слід зазначити, що згідно з наказом Міністерства металургії СРСР №872 від 29.11.1990р. внесено зміни до наказу Міністерства кольорової металургії СРСР №129 від 27.04.1989р. та встановлено, що правоприємником Свердловського заводу алюмінієвих сплавів у частині володіння основними фондами є ВНДПІвторкольормет та йому передані права учасника Спільного підприємства „Інтерсплав” Свердловського заводу алюмінієвих сплавів з часткою вкладу у статутний фонд 57%. Тобто, з урахуванням цього загальний вклад став складати 60%.

Згідно з наказом ВНДПІвторкольормет №6 від 07.02.1992р. перейменовано на Донецький державний інститут кольорових металів, правонаступником якого, як вже було зазначено вище, є Донецький державний науково-дослідний та проектний інститут кольорових металів.

У січні 1992р. було здійснено реєстрацію статуту Донецького державного інституту кольорової металургії як правонаступника Всесоюзного науково-дослідного та проектного інституту вторинних кольорових металів, і який згідно п.п.1.1 р.1 статуту інституту увійшов у державну власність України та до системи Державного Комітету України по металургійній промисловості.

Таким чином, з дня прийняття Закону України „Про підприємства”, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України майно та фінансові ресурси інституту, у тому числі майнові права інституту, є державною власністю України (ст. 10).

Приймаючи до уваги вищевикладене, станом на 19.10.1992р. частка майнових прав Донецького державного інституту кольорових металів, як правонаступника Всесоюзного науково-дослідного та проектного інституту вторинних кольорових металів, у статутному фонді СП "Інтерсплав" склала 60 %.

В матеріалах справи є наявним лист від 19.10.1992р. „Про переуступку свого права на внесення невнесеної частини вкладу до статутного фонду Спільного підприємства „Інтерсплав” Товариству „Укріс” за підписом директора інституту ДонІКМ Золотухіна В.А., відповідно до якого на звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Укріс” ДонІКМ (правоприємник Всеродянського науково-досліднього та проектного інституту вторинних кольорових металів) як засновник Спільного підприємства „Інтерсплав” від Української сторони дав згоду на переуступку свого права на внесення невнесеної частини вкладу у статутний фонд Сіпального підприємства „Інтерсплав” Товариству „Укріс” в сумі 3032 тис.руб. (16,8% статутного фонду) з метою завершення формування статутного фонду Спільного підприємства „Інтерсплав”.

З наведеного вбачається, що між засновниками Відповідача 1 та Відповідача 2 відбувався обмін листами стосовно переуступки права на внесення невнесеної частки вкладу в уставний фонд Відповідача 4, що за висновками Київського апеляційного господарського суду (постанова від 02.02.2009р. по справі №32/205-6/3), згідно ч.2 ст.154 Цивільного кодексу УРСР є письмовою формою договору між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укріс” і засновниками Спільного підприємства „Інтерсплав”.

Таким чином, внаслідок укладання даної угоди частка Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів у статутному фонді спільного підприємства зменшилась з 60% до 43,2%.

За змістом ст.48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Статтею 49 Цивільного кодексу Української РСР встановлена недійсність угоди, якщо вона укладена з метою завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства.

Відповідно до ст.50 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності.

Моментом, з якого угода вважається недійсною, за змістом ст.59 Цивільного кодексу Української РСР, є момент її укладення.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до постанови Верховної Ради України №1545-ХП від 12.09.1991р., до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України.

27.03.1991р. Верховною Радою Української РСР було прийнято Закон "Про підприємництва в Українській РСР", який визначив види i організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації i ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки.

Як вбачається зі статті 14 Закону України „Про підприємства в Україні” (у редакції на 14.10.1992р.), управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. Власник здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо або через органи уповноважені ним.

Згідно ч.2 ст.16 зазначеного Закону, керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених статутом до компетенції інших органів управління даного підприємства.

За приписом ст.23 Цивільного кодексу Української РСР юридичною особою є організація, яка має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачем та відповідачем у суді, арбітражі або у третейському суді. Статтею 24 Цивільного кодексу Української РСР до видів юридичних осіб віднесено державні підприємства та інші державні організації, що перебувають на господарському розрахунку, мають закріплені за ними основні і оборотні засоби та самостійний баланс.

Підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку згідно із ст.1 Закону України “Про господарські товариства” визнаються господарськими товариствами.

Статтею 25 Цивільного кодексу Української РСР встановлена дія юридичної особи на підставі статуту (положення).

Згідно ст.26 Цивільного кодексу Української РСР, правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду – з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Цивільна дієздатність юридичної особи визначена ст.29 Цивільного кодексу Української РСР, якою встановлено, що вона набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов’язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається їх статутом (положенням).

Розділом 4 статуту Донецького державного інституту кольорових металів, який діяв на момент вчинення спірної угоди, передбачено здійснення управління інститутом на основі поєднання прав власника по господарському використанню майна з самоуправлінням трудового колективу. Згідно п.4.2 зазначеного статуту, основною формою здійснення повноважень трудового колективу є загальні збори (конференція).

За приписами п.4.4 цього статуту загальні збори (конференція), зокрема, разом з власником вирішують питання про вступ та вихід інституту з об’єднань підприємств; приймає рішення про продаж або передачу прав іншим підприємствам.

За змістом п.4.3 статуту збори вважаються повноважними, якщо на них присутні більш половини членів трудового колективу, а конференція – не менш 2/3 делегатів та за їх результатами повинно бути винесено рішення.

Відповідно до Закону СРСР „Про трудові колективи та підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами організаціями”, що чинний по теперішній час, трудовий колектив підприємства, установи, організації – об’єднання всіх працівників, які здійснюють спільну трудову діяльність на державному, громадському підприємстві, в установі, організації, в колгоспі та іншій корпоративній організації.

У трудових колективах забезпечується єдність державних, суспільних і особистих інтересів, утверджується принцип відповідальності кожного перед колективом і колективу – за кожного. Трудові колективи покликані приумножувати матеріальні й духовні багатства країни, раціонально використовувати наявні ресурси.

Принципом участі трудових колективів в управлінні підприємствами, установами, організаціями, за визначеннями ст.4 зазначеного закону, є, зокрема, колективне обговорення і вирішення питань діяльності підприємств, установ, організацій.

До повноважень трудових колективів в управлінні підприємствами, установами, організаціями, розділом 2 зазначеного Закону віднесено, зокрема, приймання участі у розробленні і обговоренні проектів перспективних та поточних планів економічного і соціального розвитку (планів роботи) підприємств, установ, організацій.

Статтею 19 Закону визначені форми здійснення повноважень трудовими колективами, що полягають у здійснені їх безпосередньо загальними зборами (конференціями) трудових колективів, підприємств, установ, організацій, що кореспондується з положеннями статуту Донецького державного інституту кольорових металів.

Донецький державний інститут кольорових металів, як вже було вище зазначено, є державною власністю та входить до системи Державного Комітету України по металургійної промисловості.

За визначеннями напрямків діяльності, обумовлених статутом Інституту, він здійснює діяльність з метою найбільш повного задоволення суспільних потреб.

Основоположним у цьому випадку, за визначеннями статутних документів Інституту, є отримання прибутку.

Приймаючи до уваги п.3.2 статуту зазначеного господарчого суб’єкту, джерелом формування майна інституту є, зокрема, доходи від часткової участі у спільних підприємствах.

Таким чином, дії, що мають наслідком будь-які зміни у відношенні майна підприємства, отримання ним прибутку є безпосередньо діями направленими на вирішення питань діяльності підприємств, економічного і соціального їх розвитку (планів роботи).

Угода про переуступку права на внесення невнесеної частини вкладу до статутного фонду Спільного підприємства „Інтерсплав” Товариству „Укріс” є діями, що спричиняють зменшення частки Інституту у статутному фонді спільного підприємства, що призводить до зменшення кількості голосів у вищому органі управління, а також у зменшенні розміру доходів від результатів діяльності спільного підприємства, що безпосередньо впливає на діяльності, економічний і соціальний розвиток інституту.

Отже, зазначене питання, приймаючи до уваги повноваження та принцип діяльності трудових колективів, належить до їх компетенції, оскільки останні є складовою управління підприємством, згідно статуту Інституту.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності. Згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, у розумінні ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовано, рішення, передбачене положеннями Закону СРСР „Про трудові колективи та підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами організаціями” та п.4.4 статуту Донецького державного інституту кольорових металів, є таким, що відсутнє.

Лист (угода) від 19.10.1992р. „Про переуступку свого права на внесення невнесеної частини вкладу до статутного фонду Спільного підприємства „Інтерсплав” Товариству „Укріс” підписаний лише директором інституту ДонІКМ Золотухіним В.А., який, виходячи з вищенаведеного не має достатніх повноважень щодо вирішення такого питання у одноособовому порядку. Будь-яких доказів щодо делегування йому таких повноважень загальними зборами Інституту суду не представлено.

Крім того, погодження інших учасників стосовно передання частки у підприємстві передбачене п.6.5 угоди про створення та діяльність спільного підприємства „Інтерсплав” від 27.12.1988р. не доведено документально, до матеріалів справи не долучено будь-яких доказів щодо цього.

При цьому, врахував наслідки переуступки даного права, вбачається суперечність угоди інтересам держави, оскільки, як зазначено вище, дані дії спричиняють зменшення кількості голосів у вищому органі управління, а також у зменшенні розміру доходів від результатів діяльності спільного підприємства, що безпосередньо впливає на діяльності, економічний і соціальний розвиток Інституту, як державного підприємства, що входить до державної власності України та систему Державного Комітету України по металургійній промисловості.

Відповідно до ст.49 Цивільного кодексу Української РСР, угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави є підставою для визнання її недійсною.

Згідно ст.48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Приймаючи до уваги наведене вище, викладені норми матеріального права, за обставин досліджених судом, враховуючи вчинення правочину з порушенням законодавчих норм, регламентуючих порядок його узгодження та укладення, угода про відступлення частки у розмірі 16,8% у статутному фонді Спільного підприємства „Інтерсплав” є недійсною.

Статтею 4 Цивільного кодексу Української РСР визначено підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, до яких, зокрема, віднесено угоди, передбачені законом, а також угоди, хоч і не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

З огляду на недійсність спірної угоди, вона не породжує цивільних прав та обов’язків, отже не має наслідків.

Таким чином, недійсний правочин (угода про відступлення частки) не тягне за собою жодних правових наслідків, окрім тих, що пов’язані з його недійсністю. Аналогічні висновки зроблені в Постанові Пленуму Верховного суду України №3 від 28.04.1978р. „Про судову практику в спорах про визнання угод недійсними” (що діяла на дату укладення угоди).

З огляду на зазначене, недійсна угода не може тягнути за собою виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю „Укріс” права участі у Спільному підприємстві „Інтерсплав” та підстави останнього вирішувати питання щодо прийняття ТОВ „Укріс” у склад учасників Спільного підприємства „Інтерсплав” у якості третього засновника за викладених обставин.

Матеріали справи містять рішення правління Спільного підприємства „Інтерсплав” від 18.11.1992р. про прийняття до складу засновників Спільного підприємства „Інтерсплав” Товариства з обмеженою відповідальністю „Укріс” з часткою в статутному фонді в розмірі 3032 тис. рублів, що складає 16,8% статутного фонду.

22.12.1992р. Виконавчим комітетом Свердловської міської ради народних депутатів Луганської області було прийняте рішення "Про реєстрацію змін та доповнень до установчих документів СП "Інтерсплав" № 447 згідно з рішенням правління Спільного підприємства „Інтерсплав” про прийняття до складу учасників даного підприємства третього засновника.

Рішенням правління Спільного підприємства „Інтерсплав” від 27 вересня 2000 року (протокол №1) затверджено, а Виконавчим комітетом Свердловської міської ради народних депутатів Луганської області №177 від 02.10.2000р. зареєстровано доповнення та зміни до статуту Спільного підприємства „Інтерсплав” (пункти 2, 3, 4) щодо учасників підприємства, часток учасників у статутному фонді спільного підприємства та розподілу прибутку між учасниками спільного підприємства.

Рішенням правління Спільного підприємства „Інтерсплав” від 30.01.2002р. затверджено, а Виконавчим комітетом Свердловської міської ради народних депутатів Луганської області №316 від 11.04.2002р. зареєстровано зміни до статуту Спільного підприємства „Інтерсплав” щодо учасників підприємства, часток учасників у статутному фонді спільного підприємства та розподілу прибутку між учасниками спільного підприємства.

Рішенням Виконавчого комітету Свердловської міської ради Луганської області №329 від 28.08.2008р. було внесено зміни в абзац 1 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Свердловської міської ради від 22.12.1992р. №447 "Про реєстрацію змін та доповнень до статутних документів СП "Інтерсплав", виключивши цифри "28.07.1992р.”.

Правила реєстрації змін складу учасників підприємства у 1992р. визначалися ст.8 Закону України "Про підприємництво" у відповідній редакції. Обов'язковою частиною пакету документів, що надавалися для реєстрації, було рішення власників, яке складалося з двох документів: рішення вищого органу СП "Інтерсплав", тобто його правління, а також відповідний договір.

З наведеного вбачається необхідність прийняття вищим органом СП "Інтерсплав" рішення про прийняття третього учасника 18.11.1992 р. було прямо передбачене чинним законодавством, а тому відповідало визначеній законом компетенції правління СП "Інтерсплав".

Проте, приймаючи до уваги висновки суду стосовно недійсності спірної угоди, є наявним висновок про те, що згадане вище рішення правління СП „Інтерсплав” „Про прийняття до складу учасників СП „Інтерсплав” третього засновника" від 18.11.1992р. є недійсним, оскільки, як визначено вище, недійсний правочин (угода про відступлення частки) не тягне за собою жодних правових наслідків.

Відповідно, недійсними з тих же підстав є наведені рішення виконкому Свердловської міської ради Луганської області та реєстраційні дії.

Крім цього, згідно з п.2 ст.6 Закону України „Про підприємства в Україні” зміна основних положень статуту здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації, а саме за рішенням власників майна – рішенням засновників.

Проте, матеріали справи не містять такого рішення, як доказ у розумінні ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України його не представлено.

Отже, слід наголосити, що Виконавчий комітет Свердловської міської ради народних депутатів Луганської області не мав достатніх підстав для здійснення спірних реєстраційних дій.

Факт відсутності погодженого з Відповідачем 1 рішення про зміну основних положень статуту СП „Інтерсплав”, на думку суду, також підтверджує факт несхвалення спірної угоди про відступлення частки.

Щодо клопотання Позивача про поновлення строку позовної давності, то воно підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

За твердженнями Відповідача 4 до всіх вимог Позивача, окрім визнання угоди недійсною, повинен застосовуватись строк, передбачений ст.257 Цивільного кодексу України. Проте, з наведеним не можна погодитись з огляду на наступне.

Позовні вимоги Позивача складаються з шести вимог до чотирьох відповідачів. Приймаючи до уваги, що дії стосовно внесення змін в установчі документи та їх реєстрації здійснено на підставі угоди, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укріс” і засновниками Спільного підприємства „Інтерсплав” щодо переуступки частки вкладу у статутний фонд, суд вважає їх похідними від основної дії - укладення даної угоди. Відповідно і позовні вимоги про визнання недійсними та скасування рішень, якими прийнято до складу засновників Спільного товариства „Інтерсплав” третього учасника Товариство з обмеженою відповідальністю „Укріс” та внесено і зареєстровано зміни в установчі документи спільного підприємства є похідними від основної - про визнання недійсною угоди між Донецьким державним інститутом кольорових металів та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укріс” на переуступку своєї частки вкладу в статутний фонд Спільного підприємства „Інтерсплав” Товариству „Укріс” в сумі 3032 тис. карбованців, що складає 16,8% статутного фонду.

Згідно п.3 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними”, недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін прав та обов’язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються.

При цьому, стосовно строку позовної давності щодо вимог про визнання спірної угоди недійсною відповідачі не заперечують.

Частиною 1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що кореспондується з положеннями ст.76 Цивільного кодексу Української РСР.

Оскільки суд дійшов висновку щодо недійсності спірної угоди, вона є недійсною з моменту її укладення. Отже, приймаючи до уваги, що спірні рішення є похідними від недійсної угоди, з огляду на наведені висновки суду, підстави для прийняття зазначених у позові рішень правління Спільного підприємства „Інтерсплав” та Виконавчого комітету Свердловської міської ради народних депутатів Луганської області є такими, що відсутні. Таким чином, перелічені рішення є недійсними з моменту їх прийняття, як наслідок визнання угоди недійсною. При цьому, недійсність угоди визначена під час провадження по даній справі.

За твердженнями Позивача, що прийняті до уваги судом, про відчуження інститутом права на внесення частки до статутного фонду Спільного підприємства „Інтерсплав” Міністерству промислової політики України стало відомо під час здійснення перевірки. Крім того, наведене встановлено господарським судом м.Києва при розгляді справи №32/205 (останній номер 32/205-6/3) за позовом прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України до Спільного підприємства „Інтерсплав”. Одночасно, як вбачається зі змісту пояснень Позивача та не суперечить дійсності, господарським судом м.Києва відкрито провадження по справі 05.04.2007р. У даній справі судом першої інстанції було поновлено строк позовної давності. Виші судові інстанції таке рішення суду не скасували. Розгляд справи тривав до липня 2009р. і завершився ухвалою Верховного Суду України від 30.07.2009р. про відмову у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 19.05.2009р. у даній справі. Ухвала Верховного Суду України надійшла до Позивача 04.08.2009р.

Наведене, враховуючи висновки господарського суду м.Києва по справі №32/205 (останній номер 32/205-6/3), свідчить про поважність причин пропуску строку позовної давності.           

Висновки суду щодо похідності вимог про визнання недійсними та скасування рішень, якими прийнято до складу засновників Спільного товариства „Інтерсплав” третього учасника Товариство з обмеженою відповідальністю „Укріс” та внесено і зареєстровано зміни в установчі документи спільного підприємства від основної - про визнання недійсною угоди між Донецьким державним інститутом кольорових металів та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укріс” на переуступку своєї частки вкладу в статутний фонд Спільного підприємства „Інтерсплав” Товариству „Укріс” в сумі 3032 тис. карбованців, що складає 16,8% статутного фонду, яка не була предметом судового розгляду, дають підстави для відмови в задоволенні клопотання Відповідача 2 та Відповідача 4 про припинення провадження по справі за ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Також слід наголосити на наступному. За змістом листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" визначено наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб захисту цивільного права та інтересу, як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Господарським кодексом України в статті 20 також визначено можливість захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання і споживачів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Вимоги про визнання акта державного чи іншого органу протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним та про визнання його недійсним, а тому зазначені позовні вимоги підлягають розглядові господарським судом.

Частина 2 пункту 14 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 №04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" визначає, що господарському суду підвідомчі спори про визнання недійсними таких актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству, порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій і тягнуть для позивачів певні правові наслідки.

Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Отже, господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду заявлених позовних вимог та винесення відповідного рішення.

Постанова Печерського районного суду м.Київа від 28.11.2007 року, ухвала апеляційного суду м.Київа від 01.02.2008р., ухвала Верховного суду України, якими постанову слідчого Генеральної прокуратури від 22.10.2007 року про порушення кримінальної справи відносно Болденкова В.І. – генерального директора СП „Інтерсплав” за ч.5 ст.191 КК України, а також ч.2 ст.364 КК України скасовано, не можуть, на думку суду, вважатися додатковими доказами законності спірної угоди, оскільки даний документ не був предметом розгляду зазначених судових установ. Ними надавалася правова оцінка діям посадової особи, а не факту законності правочину.

Висновок завідуючого кафедрою цивільного права щодо невідповідності положень статуту Відповідача 1 діючому законодавству є правовою позицією, суб’єктивною думкою науковця, а тому не є обов’язковим для застосування.

З огляду на наведені висновки суду, приймаючи до уваги зазначене та фактичні обставини справи, заперечення Відповідача 2 та Відповідача 4, викладені у відзиві, доповненнях до нього та письмових поясненнях, судом до уваги не прийнято.

Заява Позивача про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді:

- заборони Виконавчому комітету Свердловської міської ради Луганської області та іншим особам вчиняти реєстраційні дії, пов’язанні з проведенням державної реєстрації змін до статуту Спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав” (94800, Луганська область, м.Свердловськ, код ЄДРПОУ 05827201), пов’язаних із зміною складу учасників Спільного підприємства „Інтерсплав” та/або розміром часток у статутному фонді Спільного підприємства „Інтерсплав”;

- заборони Донецькому державному науково-дослідному та проектному інституту кольорових металів, Товариству з обмеженою відповідальністю „Укріс”, товариству з обмеженою відповідальністю „Befesa Aluminio Bilbao S.L.” та будь-яким третім особам вчиняти дії, пов’язані з відчуженням/придбанням часток у статутному фонді Спільного підприємства „Інтерсплав”, проведенням державної реєстрації змін до статуту Спільного підприємства „Інтерсплав”, пов’язаних із зміною складу учасників Спільного підприємства „Інтерсплав” та/або зміною розміру часток у статутному фонді Спільного підприємства „Інтерсплав” до набуття чинності рішення господарського суду з цього позову задоволена, про що 13.04.2010 року винесено відповідну ухвалу.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідачів відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.12, 33, 34, 35, 43, 46-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

1.Поновити строк позовної давності.

2.Позов Міністерства промислової політики України, до відповідача 1, Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів, м.Донецьк, відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Укріс”, м.Свердловськ Луганської області, відповідача 3, Виконавчого комітету Свердловської міської ради Луганської області, м.Свердловськ Луганської області, відповідача 4, Спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав”, м.Свердловськ Луганської області, за участю третьої особи на стороні відповідача 4, Товариства з обмеженою відповідальністю „Befesa Aluminio Bilbao S.L.”, м.Ерандіо (Біскаайа) Королівства Іспанії, задовольнити.

3.Визнати недійсною угоду між Донецьким державним інститутом кольорових металів та Товариством „Укріс” на переуступку своєї частки вкладу в статутний фонд Спільного підприємства „Інтерсплав” Товариству „Укріс” в сумі 3032 тис. карбованців, що складає 16,8% статутного фонду.

4.Визнати недійсним рішення правління Спільного підприємства „Інтерсплав” від 18.11.1992р. про прийняття до складу засновників Спільного підприємства „Інтерсплав” Товариства з обмеженою відповідальністю „Укріс” з часткою в статутному фонді в розмірі 3032 тис. рублів, що складає 16,8% статутного фонду.

5.Визнати недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Свердловської міської ради народних депутатів Луганської області від 22.12.1992р. №447 „Про реєстрацію зміни та доповнення до установчих документів Спільного підприємства „Інтерсплав”.

6.Визнати недійсним доповнення та зміни до статуту Спільного підприємства „Інтерсплав” (пункти 2, 3, 4), затверджені рішенням правління Спільного підприємства „Інтерсплав” від 27.09.2000 року (протокол №1), та скасувати їх реєстрацію Виконавчим комітетом Свердловської міської ради народних депутатів Луганської області від 02.10.2000 року під №177.

7.Визнати недійсними зміни до статуту Спільного підприємства „Інтерсплав”, затверджені рішенням правління Спільного підприємства „Інтерсплав” від 30.01.2002 року, та скасувати їх реєстрацію Виконавчим комітетом Свердловської міської ради народних депутатів Луганської області від 11.04.2002 року під №316.

8.Визнати недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Свердловської міської ради Луганської області від 28.08.2008 року №329 „Про внесення змін в рішення виконкому від 22.12.1992 року №447 „Про реєстрацію зміни та доповнення до установчих документів Спільного підприємства „Інтерсплав”.

9.Стягнути з Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів, м.Донецьк, на користь Міністерства промислової політики України, м.Київ, відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 21,25 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

10.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укріс”, м.Свердловьск Луганської області, на користь Міністерства промислової політики України, м.Київ, відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 21,25 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

11.Стягнути з Виконавчого комітету Свердловської міської ради Луганської області, м.Свердловськ Луганської області, на користь Міністерства промислової політики України, м.Київ, відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 21,25 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

12.Стягнути з Спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав”, м.Свердловськ Луганської області, на користь Міністерства промислової політики України, м.Київ, відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 21,25 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн.

13.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

14.У судовому засідання 13.04.2010р. оголошено повний текст рішення.

15.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя