Рішення № 89841520, 09.06.2020, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

09.06.2020

Справа № 644/ 8351 /19

н/п 2/644/ 315 /20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Сітало А.К.,

за участю секретаря – Трач М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» - Фацул М.В., звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь АТ «ПУМБ» заборгованість по кредитному договору в сумі 13885,64 грн., яка утворилась станом на 23.07.2019 року, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що 30.08.2017 року між Закритим акціонерним товариством «ПУМБ» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ПУМБ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 200863664601, відповідно до якого позичальнику було видано кредит в сумі 13304,91 грн.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує на протязі тривалого часу, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість станом на 23.07.2019 року в розмірі - 13885,64 грн., яка складається з наступного: 8304,64 грн. – заборгованість за кредитом; 5451,75 грн. – заборгованість за процентами; 129,25 грн. – заборгованість за комісією.

Ухвалою суду від 17.10.2019 року відкрито провадження та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У визначений судом строк, відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог АТ «ПУМБ» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200863664601 від 30.08.2017 року в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень, які зазначені у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вказана позовна заява та додані до неї документи не містять відповідного розрахунку. До позову не додано будь-яких первинних, підтверджуючих заборгованість документів. Виписка з рахунку ОСОБА_1 , яку додано до позовної заяви видана не банком, а складена самим представником, повноваження якого не підтверджено. З даної виписки заборгованості не вбачається, яка сума є основною заборгованістю, тобто сумою грошових коштів фактично отриманих за кредитним договором, яка сума процентів нарахованих банком, та період з яких їх було нараховано.

Відповідач зазначає, що в позовній заяві зазначено різні суми заборгованості, які не збігаються з ціною позову. Крім того, в тексті позовної заяви позивач зазначає, що позичальнику було видано кредит в розмірі 13 304,91 грн., що не відповідає дійсності, оскільки картковий рахунок було відкрито зі встановленим лімітом в розмірі 3000,00 грн.

Також відповідач посилається на те, що 03.05.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу – Хара Наталією Станіславівною було вчинено виконавчий напис № 10096 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість в розмірі 13 804,91 грн. на підставі кредитного договору № 200863664601 від 30.08.2017 року, який було укладено в простій письмовій формі. На підставі вказаного виконавчого напису 11.06.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва – Юхименко О.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59226696 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші види доходу боржника.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.09.2019 року по справі № 644/6472/19, виконавчий напис № 10096 виданий 03.05.2019 року, визнано таким, що не підлягає виконанню. Вказане рішення набрало законної сили 31.10.2019 року.

На підставі викладеного, відповідач вважає, що за доказами які додано до позовної заяви та з обґрунтування позовних вимог, неможливо встановити фактичний розмір заборгованості, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Протягом встановленого строку відповідь на відзив позивачем не подавався.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник позивача в своїй заяві просить справу слухати за його відсутності та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач просила розглядати справу без її участі та відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В позовній заяві зазначено, що 30.08.2017 року між Закритим акціонерним товариством «ПУМБ» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ПУМБ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 200863664601, відповідно до якого позичальнику було видано кредит в сумі 13304,91 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

До позовної заяви в якості обґрунтування укладення кредитного договору від 30.08.2017 року, представником позивача додано заяву № 200863664601 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Разом з тим, в позовній заяві не зазначено, що вказані кредитні кошти у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок було надано відповідачу, зі сплатою відсотків за користування кредитом, та не зазначено процентну ставку за користування кредитними коштами.

В заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка підписана відповідачем 30.08.2017 року, сума бажаного кредитного ліміту зазначена в розмірі 3000,00 грн.

Представник позивача в позовній заяві посилається на те, що відповідачу відповідно до умов договору укладеного 30.08.2017 року було надано кредитні кошти в розмірі 13304,91 грн.

Однак до позовної заяви справи не додано належних, допустимих і достовірних доказів, що саме вказана в позовній заяві сума грошових коштів в розмірі 13304,91 грн. була надана відповідачу.

До позовної заяви позивачем додано копію Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції з 10.06.2017 року та Додатки № 1 щодо умов (параметрів) вкладів, № 2 щодо умов надання та обслуговування «Автоматичного овердрафту з фіксованою сумою» та «Автоматичного овердрафту», № 3 щодо умов надання та обслуговування «Кредитної картки з пільговим періодом та сервісом оформлення покупок «У розстрочку», № 4 щодо умов надання та обслуговування «Кредитної картки з пільговим періодом та сервісом оформлення покупок «У розстрочку», що застосовується для кредитних карток, які оформлюються одночасно зі споживчим кредитом на оплату товару, робіт, послуг, які є частиною Договору.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідачем порушено свої зобов`язання, встановлені умовами кредитного договору, стосовно своєчасного повернення суми отриманого кредиту та процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим утворилась заборгованість станом на 23.07.2019 року в розмірі - 13885,64 грн., яка складається з наступного: 8304,64 грн. – заборгованість за кредитом; 5451,75 грн. – заборгованість за процентами; 129,25 грн. – заборгованість за комісією.

Разом з тим, позивачем в позовній заяві та доданих до неї документів не надано будь-яких доказів, що відповідачу за умовами договору укладеного шляхом підписання заяви № 200863664601 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 30.08.2017 року було надано кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та в якому розмірі.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що з доказів які долучені до позовної заяви, неможливо встановити, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем за кредитним договором, яка сума кредитних коштів була надана позичальнику, а також з якого розміру кредитного ліміту було нараховано вказану в позовній заяві заборгованість.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року за клопотанням відповідача ОСОБА_1 в порядку витребування доказів, витребувано у Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» розрахунок заборгованості по кредитному договору № 200863664601 від 30.08.2017 року, укладеному між ЗАТ «ПУМБ» правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ» та відповідачем ОСОБА_1 із зазначенням: фактичного розміру кредиту, страхових платежів, комісії банку за проведені операції, процентів за користування кредитом із зазначенням періоду нарахування процентів.

Крім того, за клопотанням відповідача ОСОБА_1 судом винесено ухвалу від 04.05.2020 року про витребуванням доказів, якою повторно витребувано розрахунок заборгованості по кредитному договору № 200863664601 від 30.08.2017 року, а також докази права вимоги по вказаному кредитному договору, станом на 01.04.2020 року.

Однак, станом на час ухвалення рішення по вказаній справі, позивачем АТ Перший Український міжнародний банк» витребувані судом докази надані не були. Вказані ухвали суду про витребування доказів позивачем не виконані.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ Перший Український міжнародний банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника № 200863664601 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 30.08.2017 року, сума бажаного кредитного ліміту зазначена в розмірі 3000,00 грн.

Таким чином, посилання представника позивача на те, що відповідно до умов вказаного договору відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 13304,91 грн.у вигляді встановленого кредитного ліміту, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що вданому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Заява позичальника від 30.08.2017 року, яка безпосередньо підписана останньою, може лише свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду зазначає про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, оскільки позивачем до позовної заяви та на час ухвалення рішення по справі не надано належних та допустимих доказів щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Розподіл судових витрат, суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, п. 9 ч. 1, п. п. 15.5 ст. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 633, 634, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити, у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга, згідно до перехідних положень, подається до суду апеляційної інстанції через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено – 15.06.2020 р.

Суддя: А. К. Сітало