Рішення № 8984145, 07.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.04.10 р.                     Справа № 25/59                               

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансцемент” м. Макіївка Донецької області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Альтком „Бетон-строй” м. Донецьк

про стягнення 10765грн.76коп.

За участю:

представників сторін:

від позивача: Личката В.В. – представник (довіреність № б/н від 01.03.2010), Ігнатов Д.В. – представник (довіреність № б/н від 01.03.2010);

від відповідача: не з’явився          

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю „Укртрансцемент” м. Макіївка Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Альтком „Бетон-строй” м. Донецьк про стягнення 13265грн.75коп, у тому числі заборгованість за поставлений за договором купівлі-продажу товар в сумі 10000грн.00коп., індекс інфляції в сумі 270грн.00коп., 3% річних в сумі 63грн.29коп., пеня в сумі 432грн.47коп. Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на юридичні послуги в розмірі 2500грн.00коп.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок суми інфляції, 3% річних та подвійної ставки НБУ, договір купівлі-продажу № 12 від 23.03.2009, протокол розбіжностей до договору купівлі-продажу № 12 від 23.03.2009, Специфікації до договору від 09.04.2009, від 27.04.2009, видаткові накладні № РН-0000131 від 09.04.2009, № РН-0000155 від 27.04.2009, № РН-0000309 від 15.06.2009, № РН-0000639 від 04.08.2009, акт прийому-передачі від 27.04.2009, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПЛ № 815319 від 05.08.2009, серії ЯОЧ № 288547/35 від 01.06.2009, претензію на суму 10000,00грн. за вих. № 39 від 02.12.2009 з доказами про її направлення на адресу відповідача (повідомленням про вручення поштового відправлення № 03004764, квитанцією (фіскальним чеком) № 4364 від 02.12.2009), акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2009 по 17.02.2010, банківські виписки в підтвердження часткової оплати відповідачем поставленого товару, договір на надання юридичних послуг № б/н від 26.02.2010, платіжне доручення № 96 від 01.03.2010 на суму 2500,00грн.

Позивач через канцелярію господарського суду подав заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 02-41/15139 від 07.04.2010), в якій, з посиланням на перерахування 22.03.2010 відповідачем на рахунок позивача суми основного боргу в розмірі 10000,00грн., просить суд зменшити суму позовних вимог та стягнути з ТОВ „Альтком „Бетон-строй” 3265,76грн., де 270грн.00коп. - індекс інфляції, 63грн.29коп. - 3% річних, 432грн.47коп. – пеня, 2500грн.00коп. – витрати на юридичні послуги, та судові витрати. В підтвердження сплати відповідачем суми основного боргу надав виписку по рахунку за 22.03.2010.

Суд розглянув зазначену заяву та відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняв її, як таку, що відповідає приписам господарського процесуального законодавства.

Позовні вимоги розглядаються на підставі заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, документів, витребуваних ухвалою про порушення справи від 10.03.2010, не представив. В матеріалах справи міститься поштове повернення з відміткою поштового відділення про те, що ТОВ „Альтком „Бетон-строй” по вул. Майська, 86А, у м. Донецьку, 83060 не значиться.

З документів, наявних у справі (договір, повідомлення про вручення претензії), вбачається місцезнаходження ТОВ „Альтком „Бетон-строй” - вул. Майська, 86А, м. Донецьк, 83060.

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

23.03.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю „Укртрансцемент” (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Альтком „Бетон-строй” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 12, відповідно до якого Продавець зобов’язався передати у власність Покупця товар (цемент, шлак, пісок), а Покупець – прийняти та оплатити цей товар.

Право власності на товар переходить від Продавця к Покупцю в момент передачі товару Покупцю (п. 3.2. договору).

Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на склад Покупця або залізничним транспортом на станцію одержувача. При поставці товару залізничним транспортом датою відвантаження вважається дата штампа, поставленого в залізничній накладній на станції відправлення, при поставці автомобільним транспортом – дата підписання видаткової накладної або акта прийому-передачі товару (п. 3.3. договору).

          На виконання умов зазначеного договору позивач за видатковими накладними № РН-0000131 від 09.04.2009 на суму 10490,40грн., № РН-0000155 від 27.04.2009 на суму 11488,86грн., № РН-0000309 від 15.06.2009 на суму 10981,32грн., № РН-0000639 від 04.08.2009 на суму 11519,62грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 44480грн.20коп.

          Факт поставки товару та, відповідно, факт його прийняття з боку відповідача підтверджується зазначеними видатковими накладними з відмітками про отримання - підписом уповноваженої особи про отримання, яка діяла на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПЛ № 815319 від 05.08.2009, серії ЯОЧ № 288547/35 від 01.06.2009, та актом прийому-передачі товару в кількості 14.940тн від 27.04.2009.

Відповідно до п. 5.1. договору Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше наступного робочого дня після відвантаження товару.

          Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

          Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

          В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобов’язання по оплаті отриманого товару виконував неналежним чином з простроченням строків оплати.

          На момент прийняття рішення по справі відповідач існуючу перед позивачем заборгованість погасив у повному обсязі, а саме: 22.03.2010 сплатив позивачу залишок заборгованості в сумі 10000грн.00коп.

          З огляду на несвоєчасність виконання відповідачем зобов’язань по оплаті поставленого товару, позивач пред’явив до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та індекс інфляції.          

Відповідно до ст.ст. 216 – 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначає, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 6.4. договору, за порушення строків оплати за товар Покупець сплачує Продавцю неустойку у виді пені із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленого, але неоплаченого в строк товару, за кожен день порушення строків оплати.

Позивач, з посиланням на п. 6.4. договору, нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за період з 14.12.2009 по 01.03.2010 ( за 77 днів). Відповідно до розрахунку розмір пені становить 432грн.47коп.

Нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені на правильність розрахунку судом перевірений, тому сума пені підлягає стягненню на користь позивача.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу індекс інфляції за період грудень 2009р. – січень 2010р. та 3% річних за період з 14.12.2009 по 01.03.2010 (за 77 днів). Відповідно до розрахунку індекс інфляції становить 270грн.00коп., 3% річних - 63грн.29коп.

Нарахування інфляційних та 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено, розміри індексу інфляції та 3% річних на правильність розрахунку судом перевірені, отже інфляційні в сумі 270грн.00коп. та 3% річних в сумі 63грн.29коп. також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім вимог про стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції, позивач просить стягнути з відповідача витрати на юридичні послуги в розмірі 2500грн.00коп.

В обґрунтування зазначеної суми посилається на договір на надання юридичних послуг № б/н від 26.02.2010 та платіжне доручення № 96 від 01.03.2010 на суму 2500,00грн.

Дані вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

По-перше, позивач просить стягнути з відповідача саме витрати на юридичні послуги. З документів, на які він посилається (договір та платіжне доручення) не можливо вбачити, що юридичні послуги надавалися за надання юридичної допомоги саме в рамках даної господарської справи.

По-друге, у відповідності до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються ... з оплати послуг адвоката...

Надані юридичні послуги не є послугами адвоката, а їх вартість заявлена позивачем до стягнення без мотивування ані нормами матеріального права, ані нормами процесуального права.

Проте, позивач визначає суму 2500,00грн., як витрати на юридичні послуги, які в силу положень ст. ст. 44, 48 Господарського процесуального кодексу України та Закону України „Про адвокатуру”, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

В той же час, мито сплачено позивачем, виходячи з ціни позову, в яку входять витрати на юридичні послуги в розмірі 2500грн.00коп.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач не визначився з характером (природою) заявленої до стягнення суми витрат на юридичні послуги в розмірі 2500грн.00коп. та не обґрунтував її ні нормами матеріального, ні нормами процесуального права.

Наведені обставини є підставою для відмови позивачу в вимогах про стягнення витрат на юридичні послуги в розмірі 2500грн.00коп. за необґрунтованістю та недоведеністю.

Пункт 4.2. роз’яснень Вищого господарського суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, із змінами, визначає, якщо позивач в процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, державне мито у цій частині не повертається.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на заяву про зменшення позовних вимог, положення вказаних роз’яснень ВГСУ та на часткове задоволення вимог, викладених в заяві про зменшення, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 48, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансцемент” м. Макіївка Донецької області, викладені в заяві про зменшення позовних вимог, до товариства з обмеженою відповідальністю „Альтком „Бетон-строй” м. Донецьк про стягнення 3265грн.76коп, у тому числі індекс інфляції в сумі 270грн.00коп., 3% річних в сумі 63грн.29коп., пеня в сумі 432грн.47коп., витрати на юридичні послуги в розмірі 2500грн.00коп., задовольнити частково в сумі 765грн.76коп., у тому числі індекс інфляції в сумі 270грн.00коп., 3% річних в сумі 63грн.29коп., пеня в сумі 432грн.47коп.

В частині стягнення витрат на юридичні послуги в розмірі 2500грн.00коп. відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Альтком „Бетон-строй” (вул. Майська, 86А, м. Донецьк, 83060, код ЄДРПОУ 33340889) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Укртрансцемент” (кв-л Шахтарський, 28, кв. 53, м. Макіївка Донецької області, 86150, код ЄДРПОУ 33364208) індекс інфляції в сумі 270грн.00коп., 3% річних в сумі 63грн.29коп., пеню в сумі 432грн.47коп., держмито в сумі 7грн.65коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 13грн.62коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                               

Вик. Тимошенко О.О.

Надруковано 3 примірники:

1 прим. – до справи;

1 прим. – позивачу;

1 прим. – відповідачу