Рішення № 8984063, 08.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.04.10 р. Справа № 24/41

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В. Ломовцевої

При секретарі судового засідання Афоніній І.Ю.

за участю:

Представників сторін:

від позивача Іващук П.В. довір.

від відповідача не зявився.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „ТіДіСі Дальнобой”, м. Бровари Київської області

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Горлівка

про стягнення 20 685 грн. 39 коп.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „ТіДіСі Дальнобой”, м. Бровари Київської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Горлівка про стягнення 20 685 грн. 39 коп., з яких 15911 грн. 84 коп. вартості втраченого товару та 4773 грн. 55 коп. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір відповідального зберігання № 936/2007 в/з від 15.06.2007р., акт приймання-передачі № 1 від 15.06.2007р.. інвентаризаційний опис № 1 станом на 20.01.2010р., вимогу № 186 від 23.11.2009р., опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек від 25.11.2009р.

В ході розгляду справи позивач надав заяву, якою відмовився від позову в частині стягнення суми штрафу в розмірі 4773 грн. 55 коп.

Відповідач у жодне судове засідання не зявився, відзив на позов та витребувані документи не надав, хоча був повідомлений про слухання справи належним чином.

Відповідно до відомостей адресно-довідкового відділу УГІРФО ГУМВС України в Донецькій області, які направлені до господарського суду за запитом, ОСОБА_3, проживає за адресою, зазначеною позивачем у позові та на яку здійснювалась відправка кореспонденції судом.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача суд ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „ТіДіСі-Дальнобой” (далі власник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - зберігач) укладено договір відповідального зберігання № 936/2007 в/з від 15.06.2007р. Договір укладено без протоколу розбіжностей та додаткових угод.

Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до п.1.1 договору, предметом договору є технологічне обладнання (далі продукція), що передається власником зберагічу на відповідальне зберігання.

Згідно п. 2.1 договору продукція передається на склад зберігача по акту прийому-передачі.

Факт передачі орендованого майна зберігачу підтверджується актом приймання-передачі № 1 від 15.06.2007р., підписаним обома сторонами.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, що регламентуються умовами вказаного договору відповідального зберігання, а питання що не врегульовані договором Цивільним кодексом України.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що зберігач несе ризик випадкової загибелі продукції та повну фінансову відповідальність за схоронність та ідентифікацію продукції відповідно до цін власника.

Відповідно п.п 3.1.1 договору, власник має право перевіряти умови зберігання продукції на складі зберігача, а також проводити інвентаризацію залишків продукції.

У відповідності з п.п. 3.1.1 договору позивач провів інвентаризацію залишків продукції на складі, про що складено інвентаризаційний опис № 1 станом на 20.01.2010р., який підписано, в тому числі, зберігачем та в якому зазначено, що в результаті інвентаризації виявлено, що товарно-матеріальні цінності, які передані на склад зберігача по акту приймання-передачі № 1 від 15.06.2007р. відсутні.

Згідно з п.п. 3.4.2 договору, зберігач має право в дводенний термін повернути продукцію власнику за першою його вимогою.

25.11.2009р. позивач на адресу відповідача направив вимогу про повернення обладнання № 186 від 23.11.2009р., про що свідчить опис вкладення до цінного листа від 25.11.2009р. та фіскальний чек від 25.11.2009р.

Частиною 1 статті 950 Цивільного кодексу України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до приписів ст. 951 Цивільного кодексу України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку втрати, псування, приведення продукції в стан не придатний для до подальшого цільового використання, що відбулося з вини зберігача, останній відшкодовує власникові її повну вартість, яка вказана у актах приймання-передачі.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач просить стягнути з відповідача 15911 грн. 84 коп. вартості втраченого товару.

Враховуючи той факт, що відповідач зобовязання за договором належним чином не виконав, що доведено позивачем, підтверджено матеріалами справи, у звязку з чим з нього підлягає стягненню 15911 грн. 84 коп. вартості втраченого товару і підлягає стягненню.

Заявою від 08.04.2010р. позивач відмовився від позову в частині стягнення 4773 грн. 55 коп. штрафу.

Наслідки відмови судом розяснені. Відмова позивача від частини позову не суперечить діючому законодавству і судом приймається.

Таким чином провадження у справі в частині стягнення 4773 грн. 55 коп. штрафу підлягає припиненню у звязку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 936, 950, 951 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 75 п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „ТіДіСі Дальнобой”, м. Бровари Київської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Горлівка про стягнення 20 685 грн. 39 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, НОМЕР_2 в ЗАТ „ПроКредитБанк”, МФО 320984, НОМЕР_3 в Цетрально-Міському відділенні АК „ПИБ”, МФО 334464, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „ТіДіСі Дальнобой” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Богунська, 26В, код ЄДРПОУ 33212540, п/р 26001010415101 в ЗАТ „Альфа-Банк”, МФО 300346) 15911 грн. 84коп., 159грн. 12 коп. - державного мита, 181 грн. 54 коп. - витрат на інформаційно-технічного обслуговування судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення 4773 грн. 55 коп. штрафу припинити у звязку з відмовою позивача від позову в цій частині

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту його прийняття.

Суддя