Ухвала суду № 89837881, 16.06.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 16.06.2020

ЄУН 320/3483/19

Провадження № 1-кп/937/295/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«16» червня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі матеріали об`єднаних кримінальних проваджень № 12019080140000485 та № 12019080140001123 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст.186 та ч.2 ст. 189 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України,

за участю прокурора – Щербини О.О.,

обвинувачених ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених – Тимцяся Р.А., Зубова О.В., Ненашевої Я.В.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться матеріали об`єднаних кримінальних проваджень № 12019080140000485 та № 12019080140001123 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст.186 та ч.2 ст. 189 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до наступного судового засідання, оскільки він не доставлений до суду, а провести відео конференцію не можливо з технічних причин. Копію клопотання направлено електронною поштою на адресу СІЗО для вручення ОСОБА_1 . Клопотання обґрунтоване тим, що ризики, встановлені при обранні запобіжного заходу, не зменшилися та не зникли. ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 та ч.2 ст.189 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 189 КК України, віднесено до тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років. ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за скоєння умисних корисливих тяжких злочинів, судимість за вчинення яких не знята та не погашена в установленому законом порядку, обґрунтовано підозрюється у вчинені ряду злочинів, офіційно не працевлаштований, постійного джерелу доходу не має. Вказані обставини, на думку прокурора, у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи ступінь тяжкості злочинів, за якими він підозрюється та невідворотності покарання за їх вчинення, з метою ухилення від кримінального покарання може без перешкод залишити своє місце проживання, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, перешкоджати встановленні інших співучасників злочину, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України. Обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судове засідання не доставлений, відомості про причини не здійснення його доставки суду не надано, від нього на адресу суду 15.06.2020 року надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відео конференції, яка була задоволена судом, про що постановлено ухвалу.

Однак з незалежних від суду обставин здійснити судовий розгляд за допомогою системи відео конференційного зв`язку не виявилось за можливе, оскільки з повідомлення відповідальної особи «Запорізького слідчого ізолятору» встановлено, що система відео конференції у «Запорізькому слідчому ізолятору» за допомогою якої відбувається фіксування судового засідання не працює, встановлено іншу систему « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Однак у випадку підключення до системи «Ізікон», не можливо забезпечити фіксацію судового засідання за допомогою звуко та відеозапису, що у відповідності по п.7 ч. 2 ст. 412 КПК України є безумовною підставою для скасування вироку.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 Я.В., заперечувала проти продовження обвинуваченому ОСОБА_1 терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки їй клопотання не вручено та не відомо чи вручено клопотання її підзахисному.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 , ОСОБА_5 О.В ОСОБА_6 , також підтримав думку захисника ОСОБА_4 Я.В..

Аблаєв А.С., захисник обвинуваченого ОСОБА_7 , зазначили про вирішення даного питання на розсуд суду.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, доходить висновку, що клопотання прокурора щодо продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.

В постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 19 грудня 2014 року наголошено на тому, що вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у випадках, коли обвинувачений не доставлений в судове засідання із СІЗО, при цьому відмовився від проведення засідання у режимі відеоконференцзв`язку, судам слід розглядати відповідні клопотання за умови, що в засідання з`явився захисник обвинуваченого, який діючи в інтересах свого підзахисного, зможе навести доводи щодо застосування достатнього та необхідного виду запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України суд вважає за можливе розглянути клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за участі адвоката обвинуваченого – ОСОБА_8 та за відсутності обвинуваченого ОСОБА_1 .

Суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка раніше неодноразово судима за скоєння умисних корисливих тяжких злочинів, судимість за вчинення яких не знята та не погашена в установленому законом порядку, раніше відбував покарання в місцях позбавлення волі, підозрюється у вчиненні ряду корисних умисних злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 та ч.2 ст.189 КК України, деякі з інкримінованих злочинів у відповідності до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину, наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України встановлено в судовому засіданні, та враховуючи дані про особу обвинуваченого, який не має постійного місця проживання в АДРЕСА_1 , зареєстрований АДРЕСА_2 , не має стійких соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований, тому суд доходить висновку, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, відсутність міцних соціальних зв`язків, офіційного працевлаштування та стабільного джерела доходу, суд доходить висновку, що існує ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.

Враховуючи тяжкість інкримінованих йому злочинів, наявність у нього попередніх судимостей, суворість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, а також відсутність постійного місця проживання у м. АДРЕСА_1 , існує ризик того, що він буде переховуватись від суду.

Суд вважає, що прокурором доведено недостатність застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вищевказаним ризикам. Наведені ризики є дійсними та тривають, і вони виключають на можливість зміни міри запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку.

Застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінується обвинуваченому, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою для продовження строку тримання під вартою є наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_1 обвинувачується у скоєні ряду корисних, два з яких є тяжкими злочині, за які передбачено покарання на строк до сьоми років, може переховуватись від суду та продовжити вчиняти злочини.

Таким чином, продовжують існувати, та не відпали ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Також вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу, суд виходить із того, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому, позбавляє обвинуваченого можливості перешкодити інтересам правосуддя, і приходить до висновку, що такий запобіжний захід є найбільш дієвим та доцільним заходом забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , а застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, на даній стадії, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків

Крім цього, відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 ЄСПЛ вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У судовому засіданні встановлено те, що залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений, ОСОБА_1 як особа, яка не має місця роботи та відповідних доходів, міцних соціальних та сімейних зв`язків, перебуваючи на волі, зможе продовжити свою злочинну діяльність та перешкодити встановленню істини по справі під час судового провадження і на це вказує характер протиправних дій, у вчиненні якого він підозрюються і щодо яких є обгрунтована органами досудового слідства підозра.

Крім того, є достатні підстав вважати, що обвинувачений, з огляду на його моральні якості, наявність не знятої та непогашеної у встановленому законом порядку судимості, притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення інших корисних кримінальних правопорушень, відсутності міцних соціальних зв`язків, зможе ухилитися від явки до суду, не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування) та вчиняти повторні злочини.

Приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які на теперішній час не зменшились, характер вчинених кримінальних правопорушень, які є тяжкими та за вчинення яких передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі, відсутність відомостей про наявність тяжких захворювань у обвинуваченого, які унеможливлюють перебування останнього у слідчому ізоляторі, дані про особу обвинуваченого, наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.

Виходячи з високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, з урахуванням високого ступеня суспільної небезпеки інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до його особистої свободи, встановлені вище обставини є достатніми для прийняття судом рішення про подальше застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Враховуючи викладене, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Однак, з огляду на характер кримінальних правопорушень, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочинів, які вчинено із погрозою застосування насильства, керуючись правилами п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 179, 194, 331, 334 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Термін запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до наступного судового засідання, тобто до 21 липня 2020 року включно.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику Запорізького слідчого ізолятора, де утримується обвинувачений - для виконання.

Контроль за виконанням покласти на процесуального прокурора у даному кримінальному провадженні – ОСОБА_9 .

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя: Т.В.Юрлагіна