Рішення № 8983651, 12.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

12 квітня 2010 р.           Справа 2/212-09

за позовом: Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" в особі філії Вінницького регіонального управління, 21001, м. Вінниця, пл. Жовтнева, 1

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новолакс ЛТД", м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 145

про стягнення 156 746,97 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Чернілевська Р.В. - за довіреністю;

          відповідача : Федорцов П.М. - за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заявлено позов Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі філії Вінницьке регіональне управління до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новолакс ЛТД" про стягнення 156746,97 грн. заборгованості, в тому рахунку 137199,33 грн. - боргу по кредиту, 14889,65 грн. - відсотків за користування кредитом, 1959,90 грн. - штрафу, 2698,09 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, за невиконання умов кредитного договору № 483/МК/2007/ЦВ-980 від 29.11.2007 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно із кредитним договором № 483/МК/2007/ЦВ-980 від 29.11.2007 р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Новолакс ЛТД" було надано кредит в розмірі 176750,00 грн. строком по 29.11.2010 р. зі сплатою процентів за користування строковим кредитом в розмірі 18,9% річних.

Відповідач в порушення умов укладеного кредитного договору своєчасно та у передбаченому в договорі розмірі не повертає банку кредитні кошти та відсотки за користування кредитом, лише частково погасив кредит у сумі 39550,67 грн. та проценти за користування кредитом у розмірі 28106,18 грн.

У зв"язку з тим, що відповідач порушує строки повернення кредитних коштів, вчасно не сплачує кредитні платежі, передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, позивач у відповідності до положень ст. 1050 ЦК України вимагає дострокового повернення кредитних коштів та інших нарахованих платежів.

Відповідач згідно поданого відзиву № 03/09 від 27.11.2009 року проти позовних вимог заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що у Графіку повернення кредиту та сплати відсотків (додаток № 1 до договору) сума відсотків окремо не визначалась та не передбачено окремо її сплата, тобто у Графіку повернення кредиту та сплати відсотків умови п. 4.1.4 договору не додержано і у позивача немає підстав достроково витребувати у позичальника кредит відповідно до п. 4.1.4 договору.

Поряд з цим, про які-небудь порушення умов статті 3 договору "умови забезпечення кредиту" та договорів застави відповідачем у позовній заяві не наведено.

Крім того, банк по теперішній час письмово не сповіщав відповідача про дострокове повернення кредиту у відповідності з умовами п. 4.1.4 договору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Вінницьке регіональне управління (банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новолакс ЛТД" (позичальник) було укладено кредитний договір № 483/МК/2007/ЦВ-980, за умовами якого банк надає позичальнику грошові кошти в сумі 176750,00 грн. в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.3 кредит надається позичальнику строком до 30.11.2010 року включно зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 18,9 відсотків річних.

На виконання своїх зобов'язань за укладеним договором банк видав відповідачу кредит на загальну суму 176750,00 грн., що вбачається із меморіального ордеру № 165 від 30.11.2007 року. Також відповідачу було нараховано 70925,04 грн. - відсотків за користування кредитом.

Відповідно до п. 4.4.1 кредитного договору повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється на рахунок № 29092800007013 у ВАТ КБ "Надра", МФО 302355, згідно з Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід"ємною частиною цього договору.

Графіком повернення кредиту та сплати відсотків сторони погодили, що розмір щомісячного ануїтетного платежу, зокрема, суми кредиту та відсотків, складає 6533,00 грн.

Згідно п. 6.1.2 кредитного договору позичальник зобов"язаний відповідно до цього договору (Графіку) повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом, а випадках передбачених цим договором також - сплатити неустойку та відшкодувати завдані банку збитки.

В порушення умов зазначеного договору відповідач своєчасно та у повному обсязі не повертає банку кредитні кошти та відсотки за користування кредитом, при цьому, лише частково сплатив 39550,67 грн. - боргу по кредиту та 28106,18 грн. - відсотки за користування кредитом.

Пунктом 4.1.4 кредитного договору сторони погодили, що у випадку виникнення у позичальника прострочення сплати відсотків за користування кредитом згідно з графіком за будь-який період, а також у випадку порушення заставодавцем будь-якої умови договору застави, банк має право достроково витребувати наданий позичальнику кредит, в тому числі звернути стягнення на заставлене майно. Про дострокове витребування кредиту банк письмово сповіщає позичальника.

У зв"язку з тим, що відповідач порушує строки повернення кредитних коштів, вчасно не сплачує кредитні платежі, передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Поряд з цим, 12 квітня 2010 року позивач подав до суду заяву № 36-02-01 від 12.04.2010 року про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з відповідача 201633,58 грн. заборгованості, в тому рахунку 137199,33 грн. - боргу по кредиту, 42818,86 грн. - відсотків за користування кредитом, 5439,83 грн. - штрафу, 16175,56 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Подана позивачем заява № 36-02-01 від 12.04.2010 року судом приймається, оскільки позивачем при подачі даної заяви, як свідчать додані до неї докази, було дотримано вимоги щодо належного повідомлення відповідача про збільшення розміру позовних вимог та сплати державного мита в установленому розмірі.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент розгляду справи у суді складає 201633,58 грн. заборгованості, в тому рахунку 137199,33 грн. - боргу по кредиту, 42818,86 грн. - відсотків за користування кредитом, 5439,83 грн. - штрафу, 16175,56 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 483/МК/2007/ЦВ-980 від 29.11.2007 р. є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню кредиту належним чином, що вбачається із меморіального ордеру № 165 від 30.11.2007 року, згідно якого банк видав відповідачу кредит на загальну суму 176750,00 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Іншими словами, у разі прострочення позичальником сплати чергової суми у позикодавця виникає вимога вимагати сплати всієї суми позики, яка залишилася несплаченою. Тобто, вважаються такими, що настали всі строки платежу по всій позиці в цілому. Про цей свій намір витребувати всю суму позики або всіх речей, які надавалися в позику, позикодавець має право повідомити позичальника, надіславши останньому відповідну вимогу.

Згідно п. 4.1.4 кредитного договору сторони погодили, що у випадку виникнення у позичальника прострочення сплати відсотків за користування кредитом згідно з графіком за будь-який період, а також у випадку порушення заставодавцем будь-якої умови договору застави, банк має право достроково витребувати наданий позичальнику кредит, в тому числі звернути стягнення на заставлене майно. Про дострокове витребування кредиту банк письмово сповіщає позичальника.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, дійсно з листопада 2008 року відповідач взяті на себе зобов"язання щодо своєчасного повернення суми кредиту, відсотків за користування кредитом виконував не належним чином. У зв"язку з цим за ним утворилась та почала зростати заборгованість по кредитних платежах, передбачених Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем боргу.

Однак, всупереч вимогам п. 4.1.4 кредитного договору банк письмово не повідомляв відповідача про необхідність дострокового повернення наданого кредиту та згідно положень ст. 33 ГПК України не надав суду відповідних підтверджуючих доказів.

З огляду на вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача всієї суми позики, яка залишилася несплаченою, не підлягають задоволенню, оскільки у зв"язку із неповідомленням банком позичальника про необхідність дострокового повернення наданого кредиту, не настав строк, з якого платежі по всій позиці в цілому мають бути погашені відповідачем.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню станом на 24.03.2010 року, виходячи із розрахунку, поданого позивачем супровідним листом № 36-02-01 від 12.04.2010 року, в сумі 65915,29 грн. - боргу по кредиту, 42818,86 грн. - відсотків за користування кредитом, оскільки фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 5439,83 грн. - штрафу, 16175,56 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом. Розглянувши дані вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно п.п. 9.1., 9.2 кредитного договору у разі порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом позичальник зобов"язаний сплатити на користь банка пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов"язань за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у графіку, і визначених на дату прострочення (п. 9.3 договору).

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 5439,83 грн. - штрафу підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно чинного законодавства, є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Що стосується стягнення з відповідача 16175,56 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, то дані позовні вимоги заявлено правомірно, проте суд не погоджується із розрахунками позивач.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із матеріалів справи, нарахування пені позивачем здійснено за період, який перевищує шість місяців.

Здійснивши розрахунок пені згідно Бази даних "Законодавство" за період з 24.09.2009 року по 24.03.2010 року судом отримано 8947,59 грн. Оскільки отримані в результаті перерахунку судом суми є меншими від тих, які заявлено позивачем суд відмовляє в стягнені 7227,97 грн. - пені.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за укладеним кредитним договором, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Як встановлено судом при розподілі витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, позивач при зверненні до суду сплатив 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що підтверджується меморіальним ордером № 696 від 11.06.2009 року та меморіальним ордером № 227 від 16.07.2009 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005р. "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при розгляді господарських справ становить 236,00 грн.

Внесення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для їх повернення відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.47 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 525, 526, 527, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 10561 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232, 346 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новолакс ЛТД", 21000, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 145 (ідентифікаційний код - 20114295, п/р № 26006000927001 у ВАТ КБ "Надра", МФО-320003) на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі філії Вінницьке регіональне управління, пл. Жовтнева, 1, м. Вінниця, 21001 (ідентифікаційний код - 25962332, суб.кор. рах. № 39017760100001 у ВАТ КБ "Надра", МФО-320003) 65915,29 грн. - боргу по кредиту, 42818,86 грн. - відсотків за користування кредитом, 5439,83 грн. - штрафу, 8947,59 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом 1231,22 грн. - відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита та 144,11 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 79 грн. 00 коп. за меморіальним ордером № 696 від 11.06.2009 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи № 2/212-09, підлягають поверненню з Державного бюджету України Відкритому акціонерному товариству комерційний банк "Надра" в особі філії Вінницьке регіональне управління, пл. Жовтнева, 1, м. Вінниця, 21001 (ідентифікаційний код - 25962332, суб.кор. рах. № 39017760100001 у ВАТ КБ "Надра", МФО-320003).

6. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 13 квітня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21001, м.Вінниця, пл.Жовтнева, 1

3 - відповідачу м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 145