Рішення № 89836361, 08.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року Справа № 160/5184/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши впорядку спрощеного (письмового) провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.04.2019р. №Ф-4605-56/484, видану Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач).

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що основним видом його діяльності згідно коду КВЕД 66.29 є діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення, та здійснення судово-експертної діяльності для правоохоронних та судових органів, податкових органів, а також для сторін у судовому процесі. З 27.07.2001р. взятий на податковий облік, як фізична особа-підприємець, на даний час є платником єдиного податку за ІІІ групою.

23.05.2019р. позивачем засобоми поштового зв`язку отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.04.2019р. №Ф-4605-56/484, видану ГУ ДФС у Дніпропетровській області, згідно якої станом на 31.03.2019р. ОСОБА_1 виставлено заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 10' 107грн. 46коп.

Проте, позивач не погоджується з таким нарахуванням боргу, оскільки ним, як фізичною особою-підприємцем, своєчасно та в повному обсязі сплачені суми єдиного внеску з 01.10.2017р. по 31.03.2019р.

На підставі вищезазначеного, позивач вважає, що оскаржувана вимога є необґрунтованою, безпідставною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10.06.2019р. позов прийнято до провадження, відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (у письмовому провадженні).

У встановлений судом строк відповідач, заперечуючи проти позову, надав письмовий відзив зазначивши, що згідно реєстраційних даних АІС «Податковий Блок» ОСОБА_1 перебуває на обліку, як фізична особа-підприємець з 27.07.2001р. та як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (судовий експерт) з 12.10.2017р.

Так, відповідно до інформації наявної у податкового органу, позивачем надавалися звіти та проводилася сплата, податків лише як за фізичну особу-підприємця (платник єдиного податку з 01.01.2016р.). Відповідно до облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску станом на 31.03.2019р. становить 10' 107грн. 46коп.

Отже, на підставі зазначених даних ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.04.2019р. №Ф-4605-56/484, відповідно до вимог чинного законодавства.

Дослідивши документи долучені до матеріалів справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті при розгляді справи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 з 11.07.2001р. зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Криворізьської міської ради Дніпропетровської області.

Згідно повідомлення Форми 2-ЄСВ №1704848000006 від 12.10.2017р. про взяття на облік ОСОБА_1 є платником єдиного внеску з 31.10.2001р.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься довідка форми 34-ОПП №1704841400010 від 12.10.2017р. про взяття на облік ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця, судового експерта.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач атестований як судовий експерт Центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України, внесений до державного Реєстру атестованих судових експертів.

Судом втановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач протягом 2017 - 2019рр. подавав до органів державної фіскальної служби податкову звітність, як фізична особа-підприємець та сплатив податок з єдиного внеску у розмірі 15' 513грн. 96коп., що підтверджується платіжними дорученнями, які долучено до матеріалів справи.

Однак, 09.04.2019р. ГУ ДФС у Дніпропетровській області відповідно до вимог ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, ОСОБА_1 сформовано вимогу №Ф4605-56/484 про сплату боргу (недоїмки), що виникла станом на 31.03.2019р. у розмірі 10' 107грн. 46коп.

При цьому, відпровідач не заперечує факту сплати сум єдиного внеску позивачем, як фізичною особою-підприємцем, проте вважає, що позивач також зобов`язаний сплачувати єдиний внесок за провадження незалежної професійної діяльності як самозайнята особа, у зв`язку з чим і сформував оскаржену вимогу, правомірність прийняття якої є предметом розгляду у цій справи.

Таким чином, дослідженню у даному спорі підлягають обставини визначення/нарахування податковим органом ОСОБА_1 фактично подвійного зобов`язання зі сплати єдиного внеску за Законом №2464, як оосбі, яка на момент прийняття оскаржуваної вимоги здійснювала незалежну професійну діяльність та одночасно була фізичною особою-підприємцем.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідго ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з ст.10 Закону України «Про судову експертизу» №4038-XII до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є:

- фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Отже, законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).

Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (далі - Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні частини третьої статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

Суд встановив, що позивач як фізична особа-підприємець з 30.10.2001р. перебуває на обліку в Криворізькій Південній ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровсьвкій області, як платник єдиного внеску, що підтверджується повідомленням про взяття на облік, яке долучено до матеріалів справи.

Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755.

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).

Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок №1162 не передбачає.

Так, в ході розгляду справи, судом встановлено, що позивач після отримання свідоцтва №260 від 30.05.2000р. про присвоєння йому кваліфікації судового експерта з правом проведення автотоварознавчих експертиз за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», заяву за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу не подавав.

Натомість 12.10.2017р. відповідач самостійно встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності до ІКП з КБК 71040000, що не узгоджується з нормами Порядку №1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач дізнавшись про існування довідки про взяття його на облік, як платника податків, відомості якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру форми 34-ОПП, 29.11.2017р. звертався до Криворізької Південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області із заявою про її скасування.

При цьому, відповідач у своєму відзиві зазначає про відсутність у базах інформаційної системи ГУ ДФС у Дніпропетровській області інформації про припинення/зупинення незалежної професійної діяльності або діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 .

А відтак, неможливо встановити обставини та дійти висновку чому заява позивача про скасування довідки форми 34-ОПП не була взята до уваги та розглянута податковим органом, оскільки відповідних доказів на підтвердження чи спростування цих обставин, всупереч ч.2 ст.77 КАС, суду не надано.

Суд, окремо зазначає, що саме до компетенції податкового органу входить вирішення питання про виключення відомостей з Єдиного державного реєсту інформації щодо припинення/зупинення незалежної професійної діяльності фізичних осіб.

Разом з тим, суд приймає до уваги те, що позивачем протягом 2017-2019р. сплачувався єдиний внесок та подавалися відповідні звіти про діяльність фізичної особи-підприємця.

Оскільки, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», до нього не можуть застосовуватись положення ч.3 ст.5 України № 2464. Зазначені висновки підтверджуються також положеннями п.2 ч.1 ст.7 Закону України № 2464, відповідно до яких єдиний внесок зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Разом з тим, п.3 ч.1 ст.7 Закону України № 2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, позивач перебуваючи на податковому обліку, як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець 3 групи єдиного податку із зареєстрованими видами діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 року справа №К/800/44702/14.

Враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітність як такий платник, суд приходить до висновку про безпідставне встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску.

Згідно ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування вимоги про сплату боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про наступне.

Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768грн. 40коп., згідно платіжного доручення №919 від 30.05.2019р., яке долучено до матеріалів справи, підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.139, 241-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.04.2019р. №Ф-4605-56/484, видану Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управдіння ДФС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17-А, код ЄДРПОУ 39394856) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 768грн. 40коп. (сімсот шістдесят вісім грн. 40коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова