Рішення № 8983469, 06.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

06 квітня 2010 р.           Справа 12/29-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" в особі Госпрозрахункового відособленого структурного підрозділу ВАТ "Херсонський суднобудівний завод" "Заводський комплекс громадського харчування" (Карантинний острів, 1, м. Херсон, 73019)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК" (вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка, Вінницька область, 22400)

про стягнення 144 944,94 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Шорстов О.Ю. - за дорученням

          відповідача : не з'явився

За клопотанням представника позивача технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ :

Подано позов, в якому позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК" 120 111,84 грн. боргу, що виник внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань за договором № 01/0698 ФЛ від 10.06.1998р. про фінансовий лізинг, 11 524,16 грн. пені, 9 860,62 грн. втрат від інфляції, 3 448,32 грн. - три відсотки річних.

Ухвалою суду від 11.02.2010р. порушено провадження у даній справі з призначенням судового засідання на 09.03.2010р.

Ухвалою суду від 09.03.2010 р. розгляд справи відкладено до 06.04.2010 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та ненаданням сторонами необхідних для вирішення спору документів.

В судове засідання 06.04.2010р. з'явився представник позивача.

Ухвали суду від 11.02.2010 р. та від 09.03.2010 р., які надіслані відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою (вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка, Вінницька область, 22400), повернуті підприємством зв'язку з відміткою на конверті про те, що адресат за даною адресою не проживає.

Державним реєстратором Вінницької міської ради Македонською С.М. надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідно до якого місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК" є: 22400, Вінницька область, Калинівський р-н, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45.

Відповідно до ст. 93 ЦК України , абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року місцезнаходженням юридичної особи (до яких згідно зі ст. 1 ГПК України відносяться громадяни, які у встановленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності) - є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом (ч. 4 ст. 89 ЦК України).

Отже місцезнаходженням відповідача є адреса, зазначена у витягу з ЄДР.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надіслані відповідачу саме за цією адресою, що є належним повідомленням його про час і місце розгляду справи і у випадку неотримання їх з вини відповідача, який не подав відомості про зміну місцезнаходження реєструючому органу та позивачу як контрагенту за договором.

Відповідно до чинного законодавства до повноважень господарського суду не віднесено розшук сторін у справі, у разі зміни їх місцезнаходження без внесення відповідних даних до ЄДР.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З пояснень представника позивача та наданих матеріалів судом встановлено таке.

10.06.1998 р. між ДП "Херсонський суднобудівний завод" в особі його госпрозрахункового відособленого структурного підрозділу "Заводський комплекс громадського харчування" (Лізингодавець) та ЗАТ "ОРІІ" (Лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг № 01/0698-ФЛ.

Відповідно до п.1.1. Договору у відповідності до заяви Лізингоодержувача Лізингодавець зобов'язується передати в лізинг Лізингоодержувачу слідуюче обране Лізингоодержувачем майно: обладнання для розливу та упаковки соків, а саме: пакувальну машину Тетра Бік вартістю 625 399,00 грн.; систему конвеєра для пакетів вартістю 16 457,00 грн. та устаткування укладки наповнених пакетів вартістю 193 380,00 грн.

Всього вартість придбаного обладнання складає 835 236,00 грн., в тому рахунку транспортні та ПДВ 139 206,00 грн.

Згідно розділу 2 Договору майно, вказане в п.1.1. Договору, передається Лізингоодержувачу в лізинг на строк 10 років, починаючи з дати приймання його Лізингоодержувачем.

Приймання майна, яке поставляється відповідно до даного Договору, здійснюється Лізингоодержувачем в місці доставки в присутності представника Лізингодавця (п.3.1. Договору).

Приймання майна оформлюється Актом приймання, який підтверджує комплектність постачання майна і його відповідність техніко-економічним показникам, передбаченим комерційним контрактом. Акт приймання підписується представниками Лізингодавця, Лізингоодержувача (п.3.2. Договору).

Приймання майна повинне бути оформлено Актом приймання протягом 30 діб з дати постачання. Якщо в зазначений термін Лізингоодержувач не підписує Акт приймання і за цей час не заявив про відмову від приймання у відповідності до п. 3.5. цього Договору, приймання вважається виконаним (п.3.5. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору Лізингоодержувач зобов'язується використовувати майно по прямому призначенню, утримувати його в справності, дотримуватись відповідних стандартів, технічних умов, правил технічної експлуатації і інструкції підприємства -виробника.

Лізингоодержувач з письмової згоди Лізингодавця має право передавати майно в сублізинг. Відповідальність за збереження майна, а також за своєчасну сплату лізингових платежів зберігається за Лізингоодержувачем (п.6.5. Договору).

Розділом 7 Договору Сторони визначили порядок та строки лізингових платежів.

Так, відповідно до п.7.1. Договору Лізингоодержувач за надане йому право використання майна, переданого йому Лізингодавцем в лізинг за даним Договором, зобов'язується сплатити Лізингодавцю лізингові платежі в сумі 835236 гривень., зокрема по роках:1998 р.- 41 762 грн., 1999 р. - 83 524 грн., 2000 р. - 83 524 грн., 2001 р. - 83 524 грн., 2002 р. - 83 524 грн., 2003 р. - 83 524 грн., 2004 р. - 83 524 грн., 2005 р. - 83 524 грн., 2006 р. - 83 524 грн., 2007 р. - 83 524 грн., 2008 - 41 762 грн..

Сплата лізингових платежів проводиться щоквартально рівними долями - 20881 гривень - від річної суми лізингових платежів відповідно до п.7.1. платіжними дорученнями з розрахункового рахунку Лізингоодержувача відповідно до графіка, що додається, не залежно від фактичного використання майна ( п. 7.2. Договору).

Згідно з п. 7.3. Договору у випадку ненадходження на рахунок Лізингодавця засобів в погашення тих, що належать до сплати Лізингоодержувачем платежів до 15 числа першого місяця наступного кварталу, платежі, що належать до сплати Лізингоодержувачем вважаються як несвоєчасно сплачені. Лізингодавець у такому разі отримує право стягнути з Лізингоодержувача штраф у розмірі 0,2% від непогашеної заборгованості по платежах за кожен день прострочення.

Перший платіж в рахунок загальної суми платежів по п. 7.1. Лізингоодержувач сплачує у вигляді авансу в сумі 20881 гривень до 15 числа четвертого місяця, наступного, починаючи з дати підписання цього договору (п.7.4. Договору).

Відповідно до п. 7.5. Договору за згодою сторін загальна сума лізингових платежів і періодичні виплати в період дії цього Договору і при його продовженні можуть бути змінені виходячи з рівня інфляції.

У випадку, якщо сторони не можуть прийти до згоди, всі спори і розбіжності, які виникають в результаті невиконання цього Договору або у зв'язку з ним, підлягають вирішенню в господарському суді по місцю знаходження відповідача ( розділ 9 Договору).

Всі зміни і доповнення до Договору вважаються дійсними, якщо вони оформлені письмово і підписані сторонами (п.10.1. Договору).

Згідно з п.10.2. Договору будь-яка домовленість між сторонами, що тягне за собою нові зобов'язання, які не витікають з Договору, повинна бути письмово підтверджена сторонами у формі доповнення до Договору.

25.12.1998 р. Сторонами внесено Зміни до Договору, відповідно до яких в абзаці 2 пункту 1.1. Договору виключено слова : "в тому рахунку транспортні та ПДВ 139 206,00 грн..", а п.7.5. Договору викладено в слідуючій редакції: "Розмір лізингових платежів за кожен квартал коригується з урахуванням індексу інфляції".

12.06.1998 р. між Сторонами за Договором підписано Акт приймання-передачі обладнання для розливу та установки соків, відповідно до якого відповідачу передано Предмет Лізингу, а саме: пакувальна машина Тетра Бік вартістю 625 399,00 грн.; система конвеєра для пакетів вартістю 16 457,00 грн. та устаткування укладки наповнених пакетів вартістю 193 380,00 грн., на загальну суму 835 236,00 грн..

23.07.1998 р. між ДП "Херсонський суднобудівний завод", ЗАТ "ОРІІ" та ТОВ "ВІК" укладено трьохбічну угоду, відповідно до якої всі права та обов'язки Лізингоодержувача за Договором про фінансовий лізинг № 01/0698-ФЛ від 10.06.1998 р. ЗАТ "ОРІІ" переходять до ТОВ "ВІК".

Відповідно до наказу Міністерства промислової політики України № 519 від 16.12.2003 р. та Указу Президента "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 р., шляхом перетворення Державного підприємства "Херсонський суднобудівний завод" у ВАТ "Херсонський суднобудівний завод", засноване Відкрите акціонерне товариство "Херсонський суднобудівний завод", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків вищезазначеного державного підприємства.

Відповідно до п.п.7.1., 7.2, 7.5. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити позивачу лізингові платежі в сумі 835 236,00 грн. до другого півріччя 2008 р., щоквартально рівними частками - по 20 881,00 грн. з урахуванням індексу інфляції.

Відповідач свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів виконав частково та з порушенням умов Договору, всього на суму 715 124,16 грн.

Станом на день подачі позову та розгляду справи в суді заборгованість відповідача за Договором про фінансовий лізинг № 01/0698-ФЛ від 10.06.1998 р. становить 120 111,84 грн.

Наведене стверджується:

- договором про фінансовий лізинг № 01/0698-ФЛ від 10.06.1998 р. та додатками до нього;

- актом прийому-передачі від 12.06.1998 р.;

- банківськими виписками;

- виборками по рахунку;

- трьохсторонньою угодою від 23.07.1998 р. між ДП "Херсонський суднобудівний завод", ЗАТ "ОРІІ" та ТОВ "ВІК";

- іншими матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В пункті 3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" вказано, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. В ч.1 ст.16 названого Закону зазначається, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, п.7.1. Договору сторони погодили розмір та строк сплати Лізингоодержувачем платежів.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З матеріалів справи вбачається, що станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 120111,84 грн.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 120 111,84 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов’язань, на підставі п.7.1. Договору, нараховано до стягнення з відповідача 11 524,16 грн. пені за період з 18.07.2009 р. по 02.01.2010 р., 9 860,62 грн. інфляційних втрат за період з 01.02.2009 р. по 02.01.2010 р., 3 448,32 грн. - 3% річних за період з 01.02.2009 р. по 02.01.2010 р..

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних відповідає вимогам закону та умовам Договору.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення 9 860,62 грн. інфляційних втрат та 3 448,32 грн. - 3 % річних за порушення господарських зобов'язань також підлягають задоволенню.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 3 Закону України від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону (тобто передбачений договором або законом) обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач в позовній заяві просить стягнути пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за період з 18.07.2009 р. по 02.01.2010 р., тобто за межами, передбаченими частиною 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи викладене, у позові в частині стягнення 11 524,16 грн. пені слід відмовити.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

          Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК" (вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка, Вінницька область, 22400, код ЄДРПОУ 30002473) на користь Відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" в особі Госпрозрахункового відособленого структурного підрозділу ВАТ "Херсонський суднобудівний завод" "Заводський комплекс громадського харчування"(Карантинний острів, 1, м. Херсон, 73019, код ЄДРПОУ 24748714, р/р 2600611559 в ХФ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 352093) 120 111,84 грн. боргу, 3 448,32 грн. - 3% річних, 9 860,62 грн. втрат від інфляції, 1 334,21 грн. витрат на сплату держмита та 217,24 грн. витрат на оплату за інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 квітня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (Карантинний острів, 1, м. Херсон, 73019)

3 - відповідачу (вул.Фрунзе, 45, м.Калинівка, Вінницька область, 22400)