Ухвала суду № 89833460, 15.06.2020, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/1431/20

Провадження № 2/209/717/20

УХВАЛА

про залишення позову без руху

15 червня 2020 року м. Кам`янське

Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Замкова Я.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконкому Кам`янської міської ради, про встановлення опіки над малолітнім та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася суду з вищезазначеним цивільним позовом.

За інформацією, яка отриманна суддею 12.06.2020 року з адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС УДМС України у Дніпропетровській області - відповідач не зареєстрована на території України. З позовної заяви вбачається, що відповідач ОСОБА_3 є громадянином іноземної держави та проживає на території Російської Федерації, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом, зазначена позовна заява подана не відповідає вимогам, викладених у ст. 175 ЦПК України, а саме:

- позивач не обгрунтовано просить визнати опікунтство на дитиною, яка 19.06.2020 року досягає 14 років, у зв`язку з чим буде потребувати піклування за ч. 2 ст. 243 СК України;

- позивачем не додано копії позову з додатками з їх офіційним перекладом на російській мові для відповідача;

- позивачем не обгрунтовано підсудність позовних вимог щодо встановлення опіки над малолітнім, оскільки згідно позову відповідач є громадянином Російської Федерації та проживає і зареєстрована на території цієї держави, при цьому, дитина в інтересах, якої звертається позивач також є громадянином Російської Федерації та зареєстрована на території цієї держави.

Вирішуючи питання про підсудність справи за участю іноземної особи, суд повинен керуватися не тільки нормами внутрішнього процесуального законодавства, але й нормами, які містяться в міжнародних договорах про правову допомогу. Загальні правила підсудності цивільних справ судами України визначаються стосовно іноземців так само, як і стосовно громадян України.

За загальним правилом внутрішньої територіальної підсудності позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (ст. 27 ЦПК України). Однак щодо цього загального правила варто зазначити, що позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні. Місцезнаходження майна та останнє відоме місце проживання чи перебування відповідача повинні бути в кожному випадку достовірно встановлені (ч. 10 ст. 28 ЦПК України).

Відповідно до ст. 497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року (ратифіковано із застереженнями Законом № 240/94-ВР ( 240/94-ВР ) від 10.11.94), встановлення або скасування опіки і піклування провадиться за законодавством Договірної Сторони, громадянином якої є особа, у відношенні якого встановлюється або скасовується опіка або піклування.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, по справах про встановлення або скасування опіки і піклування компетентні установи Договірної Сторони, громадянином якої є особа, у відношенні якого встановлюється або скасовується опіка або піклування, якщо інше не встановлено цією Конвенцією.

Таким чином, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на необхідність зазначення в позовній заяві підстав звернення до Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області з даним позовом.

Крім того, положення Цивільного процесуального кодексу України передбачають необхідність вручення відповідачу позовної заяви із доданими до неї документами, надання можливості відповідачу подати відзив на позов, докази по справі, скористатись іншими процесуальними правами, визначеними законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 ЦПК України, відповідач не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 р., п. 38).

Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (див., серед інших рішень та mutatis mutandis, «Кресс проти Франції» (Kress v. France), [GC], № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; «Ф.С.Б. проти Італії» (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, Серія A № 208-B, п. 33; «Т. проти Італії» (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, Серія A НОМЕР_1 245-C, п. 26; та «Кайя проти Австрії» (Kaya v. Austria), № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», п. 63).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, виникає необхідність вручення документів по справі відповідачу на території іншої держави на території Російської Федерації.

Положення статті 3 Цивільного процесуального кодексу України встановлює, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право». Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право», якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

Відповідно до ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Міжнародним договором, яким передбачено вручення судових документів відповідачу на території Російської Федерації є Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року.

Згідно зі ст. 17 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, у відношеннях один з одним при виконанні цієї Конвенції установи юстиції Договірних Сторін користуються державними мовами Договірних Сторін або російською мовою.

Відповідно до п. 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27 червня 2008 року № 1092/5/54 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 року за № 573/15264, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.

Таким чином, в разі підсудності даної справи суду України, позивачу необхідно оформити позовну заяву та документи, що додаються до неї, у відповідність до вимог п. 2.3 розділу 2 вказаної вище Інструкції та надати суду належним чином завірений переклад на мову запитуваної держави, тобто на російську мову.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Крім того, Європейський Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У справі надання повної, детальної інформації щодо заявлених вимог та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Право бути поінформованим про характер і підставу позову потрібно розглядати у світлі права мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції.

За таких обставин вважаю, що позивачу слід надати термін для виправлення недоліків позовної заяви, шляхом подачі позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27 червня 2008 року № 1092/5/54 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 року за № 573/15264, Законом України «Про міжнародне приватне право», Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року та Протоколу до неї 1997 року, ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконкому Кам`янської міської ради, про встановлення опіки над малолітнім та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Повідомити позивача про необхідність у строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали суду виправити недоліки позову шляхом оформлення позовної заяви належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 95, 175 ЦПК України.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Я.В. Замкова