Рішення № 89827213, 09.06.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/27292/19

Провадження № 2/947/1058/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.,

за участю секретаря - Кирикової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Державної геофізичного підприємства «Укргеофізика»

до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі

Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2019 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Державної геофізичного підприємства «Укргеофізика» до Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зняття арешту з майна, в якій позивачем заявлені вимоги стосовно звільнення з-під арешту нерухомого майна - будівлі під літ. «А, Г, Д, Ж, И, З», які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Правди, 10 , який накладено на підставі ухвали Київського районного суду міста Одеси від 20.10.1999 року, номер обтяження №8367152.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 06.11.2019 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

23 січня 2020 судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні також було враховано, що у зв`язку з реорганізацією в Міністерстві юстиції України відділів державної виконавчої служби, Другий Київський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області було реорганізовано в Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

В судове засідання призначене на 09.06.2020 року представник позивача не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, однак надав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив суд розгляд справи провести за його відсутності.

Представник відповідача Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов про звільнення майна з-під арешту підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні господарського суду Одеської області перебувала на розгляді справа №33/107-06-662Аза позовом Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», м. Київ до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради про зобов`язання відповідачів видати документи про право власності на будівлі і споруди.

За наслідком розгляду вказаної справи, господарським судом Одеської області 11 квітня 2006 року ухвалено постанову, якою зобов`язано виконавчий комітет Одеської міської ради видати Державному геофізичному підприємству «Укргеофізика» свідоцтво про право власності на будівлі господарського призначення, зазначені у технічному паспорті від 20.12.1993 року літерами: «А,К,Б,В,Г,Е,Д,Ж,И,З», загальною площею 593,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Естонська, 2 , на будівлі господарського призначення зазначені у технічному паспорті від 23.12.1993 року літерами: «А,Г,Д,Ж,И,З», загальною площею 72,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Правди,10 .

Вказаною постановою встановлено, що ДГП «Укргеофізика» до якого приєднано ДГП «Одесморгеологія» є належним правонаступником останнього, у тому числі відносно майнових прав та обов`язків, відповідно до положень Закону України «Про підприємства в Україні» і ЗУ «Про власність».

Зазначена постанова залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 року.

На виконання зазначеної постанови, 07 травня 2007 року Виконавчим комітетом видане свідоцтво про право власності на об`єкт, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Правди,10 , який складається з будівлі під літ. «А», загальною площею 72,3 кв.м., літ. «Г», літ. «Д», літ. «Ж», літ. «И», літ «З», відображених у технічному паспорті від 27.04.2006 року, яке належить державі, в особі Верховної Ради України та перебуває у повному господарському віддані Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика».

Право власності на підставі вказаного свідоцтва на зазначений об`єкт було зареєстровано за державою, в особі Верховної Ради України в КП «ОМБТІ та РОН» 12.06.2007 року за номером 798 в книзі 62неж-132, що підтверджується витягом від 12.06.2007 року за №14876948.

Як вбачається, позивач - Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика» 25.07.2017 року звернулось з заявою до державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме для проведення державної реєстрації іншого речового права - право господарського відання на нежитлові будівлі господарського призначення з реєстраційним номером 19188743 , що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Просвіти, 10 .

31 липня 2017 року державним реєстратором за наслідком розгляду вказаної заяви винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за №36387155, якою відмовлено ДГП «Укргеофізика» у державній реєстрації іншого речового права - права господарського відання на нежитлові будівлі господарського призначення з реєстраційним номером 19188743, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Просвіти, 10 , з підстав наявності в єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, інформації про зареєстроване обтяження, а саме арешт нерухомого майна, номер обтяження: 8367152, на підставі ухвали Київського районного суду міста Одеси від 20.10.1999 року.

У зв`язку з накладеним обтяженням, позивач 16.07.2018 року звернувся до Київського районного суду міста Одеси з заявою про скасування вказаних заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 20.10.1999 року, в порядку ст. 158 ЦПК України.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 04.10.2018 року по справі №520/8940/18, у задоволенні вказаної заяви ДГП «Укргеофізика» - відмовлено та роз`яснено право на звернення з аналогічними вимогами з позовом в порядку цивільного судочинства.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, оскільки останній у зв`язку з наявним обтяженням позбавлений реалізувати своє речове право стосовно вищевказаного об`єкту нерухомості.

З наданих до суду документів судом встановлено, що ухвала Київського районного суду міста Одеси від 20.10.1999 року, була постановлена під головуванням судді Губи Є.І. на підставі подання начальника Державної виконавчої служби Київського району міста Одеси на виконання рішення про стягнення заборгованості з ДГП «Одесморгеологія».

Ухвалою зокрема накладено арешт на майно під літерами: «А,Г,Д,Ж,И,З», загальною площею 72,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Правди,10 , належне ДГП «Одесморгеологія».

Як вже було встановлено, позивач - ДГП «Укргеофізика» є правонаступником усіх прав та зобов`язань ДГП «Одесморгеологія».

Листом Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області за вих. №35109 від 29.08.2019 року, повідомлено, що згідно перевірки Державних реєстрів АСВП та ЄДРВП було встановлено, що у реєстрах відсутня інформації щодо виконавчих проваджень боржником за якими було ДГП «Одессморгеология». Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, було встановлено, що ухвалою б/н Київського районного суда м. Одеси від 20.10.1999 року було накладено арешт на будівництво літерою «А, Г, Д, Ж, И, 3», належні ДГП «Одессморгеология» суда «Арго» и «Искатель», розташовані за адресою м. Одеса, вул. Правди, 10 . Арешт на вищевказане майно на підставі процесуальних документів, винесених органами державної виконавчої служби не накладався. Статтею 59 ЗУ «Про виконавче провадження» - встановлено перелік підстав для зняття арешту з майна боржника, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. У зв`язку з вищевикладеним, Другий Київський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області не може надати більш детальну інформацію та зняти арешт з вищевказаного майна.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України та ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини 1950 року держава Україна гарантує громадянам непорушність їхньої приватної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Наявність заборон на рухоме та нерухоме майно, є порушенням наведених вище прав власника нерухомого майна, гарантованих йому державою Україна.

Також суд зазначає, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.

Крім того, судом враховується, що згідно з ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судове рішення (постанова, ухвала) - це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов`язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов`язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов`язаної особи та обов`язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов`язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов`язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов`язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням відсутньої інформації щодо перебування на виконанні судового рішення, на забезпечення виконання якого було постановлено ухвалу суду від 20.10.1999 року, яке було постановлено більше 20 років тому, судом встановлено, що необхідність у арешті на будівлі під літерами: «А,Г,Д,Ж,И,З», загальною площею 72,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Правди,10 , накладеному на підставі ухвали Київського районного суду міста Одеси від 20.10.1999 року, відпала, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду з цим позовом є єдиним можливим способом захисту прав та інтересів ДГП «Укргеофізика».

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, дослідивши усі наявні докази в матеріалах справи, суд вважає позов Державної геофізичного підприємства «Укргеофізика»про звільнення майна з-під арешту обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати зі сплати останнім судового збору в сумі 1921 гривня 00 копійок.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень, п.п.п.15.5 п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Державної геофізичного підприємства «Укргеофізика» (місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Мірошниченко Євгенії, 10) до Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: 65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1) про зняття арешту з майна- задовольнити.

Скасувати арешт з будівель під літерами: «А,Г,Д,Ж,И,З», загальною площею 72,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Правди,10 , який накладено на підставі ухвали Київського районного суду міста Одеси №б/н від 20.10.1999 року.

Стягнути з Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: 65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1) на користь Державної геофізичного підприємства «Укргеофізика» (місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Мірошниченко Євгенії, 10; код ЄДРПОУ 01432761) витрати зі сплати судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження рішення суду продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення суду - 16 червня 2020 року.

Головуючий Калініченко Л. В.