Рішення № 89823982, 12.06.2020, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/5261/19

№ провадження 2/646/1001/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.20 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Теслікова І.І.,

за участю секретаря - Сімоненко К.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Панової М.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Червонозаводського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, третя особа: слідчий слідчого відділу прокуратури Харківської області Малінка Володимир Євгенович, про стягнення моральної шкоди, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Червонозаводського районного суду м.Харкова з позовом про компенсацію моральної шкоди, спричиненої прийняттям незаконних рішень, дій і протиправною тривалою бездіяльністю під час досудового розслідування кримінального провадження № 42018220000000955 та просив стягнути з Державного бюджету України через ДКС України моральну шкоду в розмірі 1001520,00 грн., завдану тривалою бездіяльністю відповідача.

Свої позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.05.2018 року Червонозаводський районний суд м.Харкова виніс ухвалу та зобов`язав внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 02.04.2018 року. 21.08.2018 року за вказаною заявою внесено відомості до ЄРДР за № 42018220000000955 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 365, ч.1 ст.366, ч.1 ст.367, ч. 2 ст. 382 КК України. В рамках вказаного кримінального провадження слідчим неодноразово виносились постанови про його закриття, які були скасовані ухвалами слідчих суддів. Таким чином, на думку позивача, своїми тривалими неправомірними діями відповідач завдав моральної шкоди, а тому просить суд позов задовольнити, захистити його конституційне право на компенсацію моральної шкоди, заподіяною йому неправомірною тривалою бездіяльністю відповідача при імітації розслідування кримінальної справи № 42018220000000955, а також стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди в розмірі 1001520,00 грн.

Ухвалою суду від 09.08.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10.10.2019 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача ДКСУ в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження дій, бездіяльності та рішень слідчого під час досудового розслідування не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позиваач. У відзиві також зазначено, що враховуючи відсутність наявних у справі доказів завдання позивачеві шкоди, правові підстави для застосування ст.1174, 1176 ЦК України відсутні.

Представник відповідача прокуратури Харківської області в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що доводи позовної заяви ОСОБА_1 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з тим, що за наслідками досудового розслідування вказаного кримінального провадження 29.08.2019 року слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження. У відзиві також зазначено, що позивачем не обґрунтовано розмір компенсації, яку він просить стягнути в якості моральної шкоди.

Третя особа в судове засідання не з`явилась з невідомих суду причин.

Суд, вислухавши думку учасників судового засідання, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як встановлено матеріалами справи, 21.08.2018 року прокуратурою Харківської області було внесено відомості до ЄРДР № 42018220000000955 на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м.Харкова від 16.05.2018 року за скаргою ОСОБА_1 , якою компетентних осіб прокуратури Харківської області зобов`язано внести до ЄРДР відомості за зверненням ОСОБА_1 від 02.04.2018 року щодо незаконних, на думку заявника, дій слідчого прокуратури Харківської області Басова С.В.

19.10.2018 старшим слідчим першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області радником юстиції Малінкою В.Є. винесено постанову про закриття кримінального провадження №42018220000000955 на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях заступника начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області радником юстиції Басова С.В. складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України, яка була скасована ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 17.12.2018 року.

16.01.2019 старшим слідчим першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області радником юстиції Малінкою В.Є. винесено постанову про закриття кримінального провадження №42018220000000955 на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях заступника начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області радником юстиції Басова С.В. складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України, яка була скасована ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 24.04.2019 року.

Постановою слідчого прокуратури Харківської області Малінки В.Є. від 20.05.2019 закрито кримінальне провадження № 42018220000000955 від 21.08.2018 за відсутності складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 382 КК України в діях заступника начальника СВ СУ прокуратури Харківської області Басова С.В., яка була скасована ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 24.07.2019 року.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органу місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до правової позиції, яка при встановленні аналогічних обставин викладена Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі №6-440цс16, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи позивача про завдання йому тривалих моральних страждань неправомірними діями, бездіяльністю посадовими особами органу досудового розслідування знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.

Доводи представника відповідача щодо того, що постановою слідчого від 29.08.2019 року вищевказане кримінальне провадження закрито не спростовує вищевказаних висновків суду, зокрема у зв`язку з тим, що, згідно відомостей з ЄДРСР, вказана постанова скасована ухвалою слідчого судді від 10.10.2019 року.

Так, ОСОБА_1 були спричинені моральні страждання, які полягали у зміні нормального життєвого ритму у зв`язку з необхідністю неодноразово звертатись до правоохоронних та судових органів за захистом своїх прав, гарантованих законом.

При цьому, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 достатньо не обґрунтував, з чого саме він виходив при визначенні суми відшкодування і чому саме така сума в заявленому ним розмірі є достатньою для компенсації спричинених йому фізичних та моральних страждань.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись вищевикладеним, суд враховує характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач ОСОБА_1 їх глибину, тривалість, характер немайнових витрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та приходить до висновку, що обґрунтованим, розумним і справедливим розміром відшкодування позивачу ОСОБА_1 спричиненої йому, неправомірними діями прокуратури області, моральної шкоди є сума в 5000 гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, відшкодовується державою.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, основними завданнями Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку і таке інше. Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках. Тобто Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до ч.1 ст. 2 ЦК України.

Пунктом 35 Постанови Кабінету Міністрів України № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників» від 03.08.2011 визначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

А відтак, вказане стягнення провадиться з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

На підставі викладеного, ст.ст. 6, 19, 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1173-1174, 1176 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 ( з відповідними змінами та доповненнями ) « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди », керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державної казначейської служби України (місце знаходження : 01601, м. Київ, вул. Бастіонна 6, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37567646) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень з єдиного казначейського рахунку у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Теслікова І.І.