Рішення № 89814779, 15.06.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/939/20 провадження №2/489/1463/20

РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» (далі - Кредобанк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У лютому 2020 року Кредобанк звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1435643843202296 від 26.02.2014 в сумі 219299,34 грн. та понесені судові витрати.

Як на підставу позовних вимог вказано, що згідно кредитного договору від 31.05.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк»), право вимоги від якого перейшло до Кредобанк на підставі договору про відступлення прав вимог від 10.08.2018, та ОСОБА_1 останній отримав кредит, за користування яким зобов`язався сплачувати проценти в розмірі та на умовах, визначених кредитним договором та комісії згідно Загальних умов кредитування. Однак через неналежне виконання позичальником грошових зобов`язань станом на 13.02.2020 утворилася заборгованість у сумі 219299,34 грн., яка складається із 41330,00 грн. з неповернутого кредиту, 51795,46 грн. нарахованих та несплачених відсотків з користування коштами та 126173,88 грн. простроченої комісії за адміністрування кредиту, які позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач 09.06.2020 надав до суду відзив на позовну заяву в якому в задоволення позовних вимог просить відмовити. Вказав, що на невідповідність позову в частині кредитного договору. Відсутність реєстру прав вимог, що не дозволяє зрозуміти, які саме вимоги застосовано до нього та не повідомлення його про відступлення права вимоги Кредобанку.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 27.02.2020 за заявою Кредобанк забезпечено пощзовну заяву шляхом накладення арешту на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належить на спільної часткової вланості ОСОБА_1 , та гараж № НОМЕР_2 в Автогаражному кооперативі «Портовик», власникомя кого є ОСОБА_1 .

Ухвалою від 02.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи. Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступне.

Із матеріалів справи встановлено судом, що 26.02.2014 між ПАТ «Фідобанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 1435643843202296 , відповідно до умов підпунктів 1.1 - 1.4 пункту 1 якого позичальник отримав кредит в розмірі 48000,00 грн. з кінцевим терміном погашення до 25.02.2017 та сплатою процентної ставки за користування кредитом в розмірі 0,0001 процентів річних, а в разі виникнення простроченої заборгованості - 30,0001 процентів річних.

Пунктом 1.5 кредитного договору сторони встановили, що комісія за обслугована кредиту складає 3,99 відсотків.

Детальний розпис загальної вартості платежів та визначення сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки, сторони обумовити в додатку 1 до договір про надання споживчого кредиту.

При укладенні кредитного договору відповідач був під підпис ознайомлений також з пам`яткою при погашенні кредиту та тарифами по міжнародним платіжним карткам Visa International та MasterCard Worldwide фізичних осіб « Можливість є – оптимальний ».

Факт отримання платіжної картки НОМЕР_3 ОСОБА_1 підтверджується розпискою від 26.02.2014.

Договором про відступлення прав вимоги від 10.08.2018 та витягом з додатку № 1 до цього договору позивач підтвердив набуття права вимоги від ПАТ «Фідобанк» по кредитному договору № 1435643843202296 від 26.02.2014, позичальником за яким є ОСОБА_1 на загальну суму 166213,06 грн., яка складається з 41330,00 грн. заборгованості по основним зобов`язанням та 124883,06, заборгованості по процентам та комісії.

Про відступлення права вимоги за договором 13.08.2018 Кредобанк на адресу відповідач направив відповідне повідомлення з вимогою погасити заборгованість.

Відповідно до розрахунку позивача, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань станом на 13.02.2020 утворилася заборгованість у сумі 219299,34 грн., яка складається із 41330,00 грн. з неповернутого кредиту, 51795,46 грн. нарахованих та несплачених відсотків з користування коштами та 126173,88 грн. простроченої комісії за адміністрування кредиту, які позивач просить стягнути з відповідача.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного правового регулювання.

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (статі 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За положеннями статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оцінивши наявні у справі докази та враховуючи наведені норми матеріального права суд вважає доведеним позивачем порушення відповідачем зобов`язань по кредитному договору та заборгованості в частині стягнення заборгованості по кредиту і процентів.

Разом з тим, суд не може погодитися із позовними вимогами в частині розміру процентів, які підлягають стягненню з відповідача.

За розрахунком позивача проценти в розмірі 51795,46 грн. нараховано за період з 26.02.2014 по 26.01.2020.

Як встановлено з умов кредитного договору, кінцевий строк повернення кредиту 27.02.2017.

Згідно розрахунку позивача розмір заборгованості відповідача по процентам станом на 27.02.2017 складає 33454,54 грн.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий висновок відповідає паровій позиції зазначеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Таким чином, з урахуванням наведеного вище позовна вимога про стягнення процентів підлягають частковому задоволенню в розмірі 33454,54 грн.

Також суд не погоджується з позовною вимогою про стягнення комісії за адміністрування кредиту в розмірі 126173,88 грн.

За правилами частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку. Відповідно, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником. Так як надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам самої кредитної установи (банку), то такі дії не є послугами, що надаються клієнту-позичальнику.

Як вказано вище, пунктом 1.5 договору про надання споживчого кредиту встановлено нарахування комісії за обслуговування кредиту в розмірі 3,99 відсотків.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, (чинної на момент укладення кредитного договору) банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 16.11.2016 по справі №6-1746цс16, 06.09.2017 по справі № 6-2071цс16, а також постановах Верховного Суду від 24.10.2018 по справі № 276/4216/16-ц, 12.08.2019 по справі № 387/129/17.

Враховуючи наведене суд вважає положення кредитного договору в частині встановлення сплати комісії несправедливими, оскільки вони містять умови про зміни у витратах, зокрема плати за обслуговування кредитної заборгованості, а відтак ці умови споживчого кредиту є нікчемними, внаслідок чого підстави для стягнення комісії відсутні.

Викладенні у відзиві доводи відповідача суд вважає їх безпідставними, так як вони спростовуються дослідженими судом доказами. Крім того, відповідач жодним чином не спростовує наданий позивачем розрахунок, не вказує в чому його невідповідність умовам договору чи законодавству, а наявність описки в даті кредитного договору не є підставою для відмови в позові, при тому, що позовні вимоги стосуються кредитного договору, копія якого додана позивачем до позовної заяви.

Так як позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 74784,54 грн. (41330,00 + 33454,54), відповідно до статті 141 ЦПК України пропорційно задоволеному позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за позовну заяву в розмірі 1121,71 грн. (3289,49 х 34,10%) та судовий збір за забезпечення позову в розмірі 1051,00 грн., всього 2172,71 грн.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Кредобанк» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1435643843202296 від 26.02.2014, яка складається із 41330,00 грн. з неповернутого кредиту та 33454,54 грн. відсотків, всього 74784,54 грн., а також 2172,71 грн. судового збору.

У іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства «Кредобанк» відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Відомості про учасників справи:

позивач - Акціонерне товариство «Кредобанк», код ЄДРПОУ 09807862, місцезнаходження: м. Львів, вул. Сахарова,78;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 15.06.2020.

Суддя І.В.Коваленко