Рішення № 89811701, 15.06.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1903/20

Провадження № 2-а/185/41/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2020 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Кривозуб А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора другого батальйону сьомої роти Управління патрульної поліції у м. Києві Сідляренка Руслана Ігоревича, Департамента патрульної поліції про скасування постанови, -

встановив:

У березні 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора другого батальйону сьомої роти Управління патрульної поліції у м. Києві Сідляренка Руслана Ігоревича, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАК № 217314 від 28.02.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем 28 лютого 2020 року складено відносно позивача постанову за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510 грн. За змістом вказаної постанови позивач, керуючи транспортним засобом, нібито здійснив рух на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п. 17.1 ПДР України. Ну думку позивача зазначена постанова є незаконною та має бути скасована, оскільки жодних доказів скоєння позивачем адміністративного правопорушення особою, яка складала протокол не було надано. Також не було оголошено посадової особи, яка розглядає справу, не були досліджені докази, заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи та свідки, та взагалі не з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення для правильного вирішення справи.

В судове засідання позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причину неявки суд не повідомили. Відповідач Інспектор 2 батальйону 7 роти УПП у м. Києві Сідляренко Р.І. подав до суду відзив у якому просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що діяв у відповідності до діючого законодавства, а твердження позивача є хибними, позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими; також зазначив, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження свого позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою серії ЕАК № 217314 від 28.02.2020 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. За змістом вказаної постанови 28.02.2020 року о 11:56 водій керуючи ТЗ здійснив рух на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п.п.17.1 ПДР України (а.с.11).

Згідно п. 17.1 Правил дорожнього руху на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі) на цій смузі.

За диспозицією ч.3 статті 122 КУпАП передбачено відповідальність в тому числі за порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів.

Зі змісту приписів ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП суд доходить до висновку, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за ч. 3 ст. 122 КУпАП, є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

У рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" (п.33) Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу, що до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК № 217314 від 28.02.2020 року не додано матеріалів відеофіксації, пояснень свідків правопорушення, тощо. Зазначене вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, оскільки графа 9 постанови "До постанови додається:" не заповнена. Крім того, відповідачами також не було надано суду жодних доказів.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення позивачем сторонами не надано. Зі змісту оскаржуваної постанови взагалі неможиво встановити на підставі яких доказів остання була ухвалена, оскільки не містить жодних посилань на докази.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, правомірність прийняття відповідачем постанови серії ЕАК № 217314 від 28.02.2020 року жодним чином не доведено, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Положеннями п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Отже, інспектор другого батальйону сьомої роти Управління патрульної поліції у м. Києві Сідляренко Р.І. розглядав справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності від іменті органу Національної поліції, тобто від імені Департамента патрульної поліції.

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 32,192,242- 246,250 КАС України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Інспектора другого батальйону сьомої роти Управління патрульної поліції у м. Києві Сідляренка Руслана Ігоревича, Департамент патрульної поліції про скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАК № 217314 від 28.02.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП.

Закрити справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 295 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 .

Відповідач-1: Інспектор другого батальйону сьомої роти Управління патрульної поліції у м. Києві Сідляренко Руслан Ігоревич, робоча адреса: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9.

Відповідач-2: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3.

Суддя М. М. Перекопський