Рішення № 89802747, 15.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/872

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2020 року м. Київ № 640/6171/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Успіх»доГоловного управління ДПС у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Успіх» (надалі - позивач/ТОВ «Успіх»/Товариство) подало в Окружний адміністративний суд м. Києва позовну заяву, в якій викладені вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000130402 від 10.01.2020 р. (надалі - ППР №0000130402) Головного управлінням ДПС у Київській області (надалі - відповідач/ГУ ДПС у Київській області).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є безпідставними та ґрунтуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують правомірність формування даних податкового обліку та здійснення господарських операцій із контрагентом-постачальником ТОВ «САП 2020», а тому прийняте ППР на підставі хибних висновків відповідача підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, а також вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

На виконання вимог ухвали суду відповідач подав до Окружного адміністративного суду м. Києва відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що оскаржуване ППР №0000130402 прийняте ГУ ДПС у Київській області правомірно, оскільки за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Успіх» було встановлено завищення відображеного у декларації з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за вересень 2019 р. показника податкового кредиту на загальну суму ПДВ у розмірі 300 583,33 грн. по взаємодії з ризиковим контрагентом ТОВ «САП 2020».

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006441809 від 10.03.2020 р. ТОВ «Успіх» (код ЄДРПОУ 22899797) зареєстроване 12.01.1995 р. Обухівською районною державною адміністрацією Київської області та з 23.11.1994 р. перебуває на обліку в Обухівському управлінні ГУ ДПС у Київській області.

Поряд із цим відповідно до пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України у період з 21.11.2019 р. по 04.12.2019 р. на підставі наказу №706 від 19.11.2019 р., направлень №711 та №712 від 21.11.2019 р., виданих ГУ ДПС у Київській області, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Успіх» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за вересень 2019 р., за результатами якої складений акт №293/10-36-04-02/22899797 від 11.12.2019 р. (надалі - Акт перевірки №293) із викладенням висновку про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

~ п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 27 833,57 грн. внаслідок включення до податкового кредиту суму, непідтверджену зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, за вересень 2019 р.;

~ п.198.1, п.198.3 та п.198.5 ст.198, п.200.1 та п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 300 583,33 грн., що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації) за вересень 2019 р., на суму ПДВ 300 583,33 грн. по взаємодії з ризиковим контрагентом ТОВ «САП 2020».

Не погоджуючись із висновком Акта перевірки №293, Товариство подало до ГУ ДПС у Київській області заперечення за вих. №182 від 24.12.2019 р., за результатом розгляду якого останнім прийняте рішення №244/10/10-36-04-02-10 від 08.01.2020 р. «Про розгляд заперечення» про залишення без змін Акта перевірки, а заперечення - без задоволення.

Між тим на підставі Акта перевірки №293 ГУ ДПС у Київській області було прийняте ППР за формою «В4» №0000130402, яким ТОВ «Успіх» зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 300 583,33 грн. за вересень 2019 р. згідно із декларацією №9244679595 від 19.10.2019 р.

За таких обставин Товариство звернулось до ДПС України зі скаргою за вих. №11 від 22.01.2020 р. про перегляд прийнятого ГУ ДПС у Київській області ППР, проте станом на дату ухвалення судом даного рішення інформація щодо результатів розгляду контролюючим органом відповідної скарги відсутня. У матеріалах справи наявна лише копія рішення ДПС України №5555/6/99-00-08-05-02-09 від 13.02.2020 р. «Про продовження строку розгляду скарги».

У той же час, вважаючи, що ГУ ДПС у Київській області були порушені права та охоронювані законом інтереси Товариства під час проведення перевірки та прийняття ППР №0000130402, позивач оскаржив його у судовому порядку.

З`ясовуючи обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджуючи докази, якими вони обґрунтовуються, суд враховує нижчевикладене.

Як вбачається з Акта перевірки №293, згідно із поданою ТОВ «Успіх» податковою декларацією з ПДВ за вересень 2019 р. №9244679595 від 19.10.2019 р. (надалі - Декларація №9244679595) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ (Д3) №9244679589 від 19.10.2019 р. сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, (р.20.2 Декларації) складає 1 238 955,00 грн., що виникла за рахунок від`ємного значення, яке декларувалось у наступних періодах: серпень та вересень 2019 р. При цьому Товариством відповідно до п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4) №9244679594 від 19.10.2019 р., згідно із якою останнє просить бюджетне відшкодування за звітний (податковий) період (р.20.2) з ПДВ за вересень 2019 р. у сумі (р.20.2.1) 1 238 955,00 грн. перерахувати на рахунок платника податку у банку.

Тим часом перевіркою встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на суму ПДВ у розмірі 27 833,57 грн., у зв`язку із включенням до складу податкового кредиту за вересень 2019 р. суму ПДВ у розмірі 27 833,57 грн., сплачену Товариством у складі вартості придбаних товарів у ДП «Звенигородське лісове господарство», однак не підтверджену зареєстрованою у ЄРПН податковою накладною. Разом із тим відповідач у своєму відзиві вказує, що на підставі зазначеного порушення ГУ ДПС у Київській області, окрім оскаржуваного ППР, було прийняте також податкове повідомлення-рішення №0000120402 від 10.01.2020 р. Проте, враховуючи відсутність позовних вимог щодо такого податкового повідомлення-рішення, суд не вважає доцільним надавати правову оцінку обставинам його прийняття контролюючим органом, а тому виявлені порушення в цій частині не є предметом доказування під час розгляду даної справи.

Поряд із цим відповідно до відображених Товариством у р.19 та р.20 Декларації №9244679595 показників від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, а також сума від`ємного значення, що не перевищує обчислену відповідно до п.2001.3 ст.2001 Податкового кодексу України суму на момент подання декларації, складає 4 184 581,00 грн., проте за результатами перевірки цих показників було фактично підтверджено суму у розмірі 3 883 997,67 грн. У той же час сума задекларованого ТОВ «Успіх» у р.21 Декларації від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, становить 2 945 626,00 грн., але фактично підтверджено - 2 645 042,67 грн.

Крім того, документальною перевіркою правильності відображення задекларованого у р.17 Декларації №9244679595 показника податкового кредиту на загальну суму 5 007 941,00 грн. контролюючим органом встановлено його завищення на суму ПДВ у розмірі 300 583,33 грн., що, у свою чергу, спричинило завищення суми від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21).

До зазначених правопорушень, на думку перевіряючих, призвело непідтвердження документально реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Успіх» із його контрагентом-постачальником ТОВ «САП 2020» протягом вересня 2019 р.

При цьому відповідно до доводів ГУ ДПС Київській області, викладених у відзиві на позовну заяву, на висновки Акта перевірки №293 вплинула насамперед отримана від управління податкової міліції ГУ ДПС Київській області інформація щодо відпрацювання ризикових контрагентів, викладена у довідці №5722/10-36-21-06 від 15.10.2019 р. щодо ризиків заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ та/або формування від`ємного значення податку (надалі - Довідка №5722), згідно із якою встановлено ознаки ризику у контрагента-постачальника ТОВ «САП 2020», яке по ланцюгу постачання співпрацювало з ТОВ «Успіх».

Разом із тим в Акті перевірки №293 контролюючий орган посилається на те, що ТОВ «САП 2020» подає податкову та фінансову звітність з комп`ютера, з якого подавало звітність ще й інше підприємство - ТОВ «Профі Доп», по якому також виявлені порушення податкового законодавства, описані в акті документальної перевірки №568/10-36-12-02/22899797 від 01.07.2019 р.

Між іншим, аргументуючи правомірність викладених в Акті перевірки №293 висновків, ГУ ДПС у Київській області у своєму відзиві вказує на відсутність у видаткових накладних, складених за спірними господарськими операціями, підпису матеріально-відповідальної особи, що здійснювала оприбуткування товару. Між тим до перевірки не було надано звітів матеріально-відповідальної особи про прийняття товару (пиломатеріал обрізаний дубовий), що позбавило можливості визначити однозначно його оприбуткування, оскільки такий товар має нестандарті розміри в метрах кубічних.

Поряд із цим як в Акті перевірки №293, так і у відзиві відповідач зазначає про те, що згідно із наданими Товариством до перевірки товарно-транспортними накладними (надалі - ТТН) транспортування реалізованого на адресу ТОВ «Успіх» товару здійснювалось перевізником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 ), проте за даними ІС «Податковий блок» основні засоби, трудові ресурси та наймані працівники у ФОП ОСОБА_1 відсутні, а у ТТН вказано водіями осіб, які офіційно у нього не працевлаштовані. До того ж ФОП ОСОБА_1 не подавалась до контролюючих органів податкова звітність, у т.ч. податковий розрахунок за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2019 р., а також не надавалось повідомлення за формою №20-ОПП. Зазначені обставини, на думку відповідача, ставлять під сумнів фактичне здійснення перевезень товару за спірними господарськими операціями.

Крім того, відповідно до посилань контролюючого органу наявність кредиторської заборгованості по рахунку 631 на суму 1 693 506,02 грн. станом на 01.10.2019 р. також ставить під сумнів факт відвантаження ТОВ «САП 2020» товару, оскільки всупереч вимогам укладеного із ТОВ «Успіх» договору поставки №01-07-2019 від 01.07.2019 р. останнє протягом вересня 2019 р. частково не оплатило за товар.

Таким чином, враховуючи встановлені під час перевірки обставини, перевіряючі дійшли висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Успіх» та ТОВ «САП 2020» з поставки пиломатеріалів та оформлення цих сумнівних операцій виключно на папері без настання реальних наслідків - з метою штучного формування податкового кредиту, а діяльність вказаних підприємств спрямована лише на надання податкової вигоди Товариству.

У той же час позивач не погоджується із викладеними в Акті перевірки №293 висновками, тому що посилання контролюючого органу на неможливість фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «Успіх» та ТОВ «САП 2020» ґрунтуються виключно на припущеннях, які спростовуються належним чином складеними первинними документами. Зокрема, усі видаткові накладні на кожну партію придбаного Товариством товару за спірними господарськими взаємовідносинами мають обов`язкові реквізити, у т.ч. підписи уповноважених осіб на отримання товарів від цього контрагента-постачальника. Натомість звіти матеріально-відповідальної особи про прийняття товару не передбачені вимогами чинного законодавства щодо бухгалтерського та податкового обліків, а також не запитувались відповідачем під час проведення перевірки. До того ж на підприємстві наявний внутрішній управлінський облік, згідно із яким складаються звіти до прийнятих фактично товарно-матеріальних цінностей (надалі - ТМЦ).

Поряд із цим позивач зазначає, що під час проведення перевірки контролюючим органом неналежним чином встановлений факт здійснення Товариством оплати за придбані у ТОВ «САП 2020» товари, оскільки всупереч наданим до перевірки документам відповідач дійшов помилкового висновку про часткову сплату вартості отриманих у вересні 2019 р. ТМЦ та порушення ТОВ «Успіх» вимог укладеного із контрагентом-постачальником договору №01-07-2019 від 01.07.2019 р. При цьому за викладеними у позовній заяві доводами позивача порушення строків розрахунку за товар є підставою для розірвання договору, проте жодним чином не свідчить про безтоварність господарських операцій.

Разом із тим, аргументуючи свою позицію щодо наявності підстав для задоволення позову, Товариство вказує на невідповідність висновків контролюючого органу про ризиковість діяльності ТОВ «САП 2020» дійсності, оскільки дослідження наявності у такого контрагента-постачальника трудових ресурсів, основних фондів, технічних та технологічних можливостей, необхідних для реалізації пиломатеріалів, не може слугувати доказом відсутності у контрагента необхідних умов для здійснення господарської діяльності та неможливості постачання товару на адресу Товариства, притому чинним законодавством чітко не регламентована обов`язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тієї чи іншої діяльності. До того ж відповідні доводи відповідача спростовуються, окрім належної управлінської документації, нотаріально посвідченими письмовими поясненнями самих працівників ТОВ «САП 2020», які безпосередньо приймали участь у господарських операціях із ТОВ «Успіх» у вересні 2019 р.

Крім того, згідно із поясненнями Товариства про ризиковість ТОВ «САП 2020» та безтоварність спірних господарських операцій також не може свідчити виявлена відповідачем обставина подання контрагентом-постачальником податкової звітності з однієї ІР адреси (одного комп`ютера) разом із підприємством ТОВ «Профіт Доп», адже відповідні твердження контролюючого органу жодним чином не стосуються господарських взаємовідносин із ТОВ «Успіх».

Між іншим, позивач вважає необґрунтованими викладені в Акті перевірки №293 висновки відповідача щодо сумнівності здійснення ФОП ОСОБА_1 перевезення придбаних Товариством у ТОВ «САП 2020» товарів, оскільки жоден нормативно-правовий акт законодавства України не містить норм щодо солідарної відповідальності суб`єктів господарювання за дії контрагентів, у т.ч. перевізників, а тому ТОВ «Успіх» не відповідає за будь-які дії своїх контрагентів, зокрема за порушення ними або їх посадовими особами податкового законодавства, або за відсутності найманих працівників/водіїв, адже згідно з ч.1 ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а в силу положень Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи та/або фізичної особи-підприємця, відтак Товариство та ФОП ОСОБА_1 є окремими платниками податку. При цьому у разі виникнення такої потреби в залежності від специфіки виду діяльності ФОП ОСОБА_1 міг залучити для виконання своїх зобов`язань з перевезення ТМЦ на адресу ТОВ «Успіх» інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури, а тому відповідний перевізник мав можливість здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов`язань, про що свідчить надане як до перевірки, так і до суду належне документальне підтвердження здійснення у вересні 2019 р. об`єму перевезень на загальну суму 1 803 500,00 грн.

Водночас позивач посилається на те, що в Акті перевірки №293 контролюючим органом не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання Товариством та його контрагентом-постачальником господарських операцій, про відсутність витрат ТОВ «Успіх» у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов`язаності останнього із його контрагентом, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності Товариства, про відсутність використання придбаних у ТОВ «САП 2020» товарів, про відсутність змін у складі і структурі активів, що зумовлює безпідставність висновку відповідача про невідповідність спірних господарських операцій вимогам чинного законодавства та оформлення цих сумнівних операцій виключно на папері без настання реальних наслідків, а з метою штучного формування податкового кредиту.

Поряд із цим позивач стверджує, що показники Декларації №9244679595 та Д3 до неї, на які вплинули господарські взаємовідносини із ТОВ «САП 2020», ТОВ «Успіх» сформовано на підставі договору поставки, видаткових та податкових накладних, ТТН, платіжних доручень, які підтверджують зміну активів Товариства та фактичну реалізацію придбаних товарів за укладеним із ТОВ «САП 2020» договором. Вказані документи не містять жодних юридичних дефектів, є чинними та нескасованими, а тому належним чином підтверджують здійснення спірних господарських операцій та спростовують висновки контролюючого органу, наведені ним в Акті перевірки №293.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого суд приймає рішення про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - ПК України), зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

При цьому згідно із пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено у ст.200 ПК України.

Так, за вимогами п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п.200.2 та п.200.4 ст.200 ПК України вказано, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.2001.3 ст.2001- цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.2001.3 ст.2001- цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведених норм податкового законодавства вбачається, що у випадку, якщо розрахована відповідно до п.200.1ст.200 ПК України сума ПДВ має від`ємне значення, така сума податку у разі відсутності податкового боргу або підлягає бюджетному відшкодуванню, або підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, про що платник податку приймає рішення та відображає його у податковій декларації з ПДВ за відповідній звітний (податковий) період. Отже, право на отримання бюджетного відшкодування виникає не раніше виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, тобто формування бюджетного відшкодування залежить безпосередньо від розрахунку податкового кредиту.

Разом із тим податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (пп. 14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Поряд із цим податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно із п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Між тим п.198.2 ст.198 ПК України передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За вимогами п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

~ придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

~ придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

~ ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, за правилами ст.198 ПК України податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ має бути фактично сплачений і підтверджений належним чином складеними первинними документами (у т.ч. податковими накладними), що відображають реальність здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), та які є підставою для формування даних податкового обліку платника податків.

Разом із тим податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно із п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених п.201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Поряд із цим за вимогами ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Між тим Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Закон №996) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

При цьому згідно із ч.2 ст.3 Закону №996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону №996 передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема (але не виключно):

~ повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

~ нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

~ превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

~ інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

У ч.1 та ч.2 ст.9 Закону №996 зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

При цьому відповідно до ст.1 цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, у той час як господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

За вимогами п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 Положення №88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Між тим первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2.4 Положення №88).

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського, а також податкового обліків навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Поряд із цим суд вважає за належне вказати, що до господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом-постачальником доречним є застосування доктрини «ділова мета», сутність якої полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди (у т.ч. зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, зменшення податкових зобов`язань на суму податкового кредиту, відшкодування ПДВ з державного бюджету) поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно із яким розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У той час як відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорам комісії, доручення та агентськими договорами.

Також суд зауважує, що концепція «наявності ділової мети» передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для господарської діяльності, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат та права на зменшення податкових зобов`язань на суму податкового кредиту.

Так, Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 р. №К/9901/617/18 (справа №816/4226/13-а) ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди.

Отже, системний аналіз наведених вище норм свідчить, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, та які є підставою для формування показників податкового обліку платника податків. При цьому за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат або податкового кредиту за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена у наступних постановах Верховного Суду: №К/9901/2803/18 від 30.01.2018 р. (справа №820/11856/13-а); №К/9901/5557/18 від 31.01.2018 р. (справа №826/245/14); №К/9901/7258/18 від 06.02.2018 р. (справа №810/6695/14); №К/9901/27694/18 від 04.04.2018 р. (справа №808/2519/15).

За такої умови оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.

Водночас згідно із позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27.03.2012 р. (справа №21-737во10), про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

ь неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

ь відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

ь облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

ь здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

ь відсутність первинних документів обліку.

Як вбачається з Акта перевірки №293, на формування показника податкового кредиту Декларації №9244679595 за вересень 2019 р. мали вплив господарські взаємовідносини між ТОВ «Успіх» та ТОВ «САП 2020», які виникли на підставі укладеного договору поставки №01-07-2019 від 01.07.2019 р. (надалі - Договір №01-07-2019) на загальну суму постачання у розмірі 1 803 500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 300 583,33 грн.).

Так, з огляду на зміст доданого до матеріалів справи Договору №01-07-2019 разом із додатковою угодою №1 від 10.07.2019 р. до нього (надалі - Угода №1) (том ІІ, стор.183-186) судом встановлено, що ТОВ «САП 2020» (Постачальник) зобов`язується поставити ТОВ «Успіх» (Покупець) пиломатеріали породи «Дуб» згідно накладних, замовлень/специфікацій, а Покупець зобов`язується прийняти відповідний товар та сплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Поставка товару здійснюється партіями згідно із замовленнями Покупця, видаткових накладних, специфікацій на товар. Місце поставки товару є склад Постачальника.

У розділі 5 Договору №01-07-2019 визначений порядок проведення розрахунків, за умовами якого поставка товару здійснюється за попереднім замовленням Покупця. При цьому відповідно до п.5.2 оплата товару здійснюється на підставі виставленого Постачальником рахунку-фактури шляхом попередньої оплати 100% суми партії товару.

За вимогами розділу 6 Договору №01-07-2019 поставка товарів здійснюється згідно накладних в строки, указані в замовленні/специфікації, однак в будь-якому разі не пізніше 2 (двох) календарних днів з дня оплати партії товару. Покупець зобов`язується забезпечити отримання та вивезення оплаченого товару з приміщення Постачальника. Поставка товару від Постачальника Покупцю здійснюється згідно специфікацій, накладною, в яких сторони зазначають найменування товару, що поставляється, кількість товару за кожним найменуванням, ціну за одиницю товару та загальну вартість поставленого товару. Дата накладної вважається датою поставки товару. Право власності на товар, а також всі пов`язані з товаром ризики переходять від Постачальника до Покупця в момент фактичного отримання товару Покупцем згідно видаткової накладної на товар.

Між іншим, Угодою №1 сторонами були внесені зміни до Договору №01-07-2019, а саме:

1. у розділі 5 Договору п.5.2 викладено із наступним змістом: «Покупець здійснює оплату товару Продавцю відповідно до видаткових накладних, за фактом одержання товару на франко-складі Покупця упродовж 60 (шести десяти) банківських днів, або шляхом перерахування передоплати за товар згідно рахунків-фактур (оплата частинами передбачається)».

2. у розділі 6 Договору п.6.1 викладено у наступній редакції: «У разі попередньої оплати постачальник повинен здійснити поставку товару Покупцю не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня оплати».

Поряд із цим на підтвердження реальності здійснення господарських операцій у вересні 2019 р. та правомірності формування даних податкового обліку за такими операціями ТОВ «Успіх» як до перевірки, так і до суду були надані, окрім Договору №01-07-2019 та Угоди №1, такі копії документів як: видаткові накладні (том ІІ, стор.87-89) та ТТН (том ІІ, стор.62-74) до кожної із них, платіжні доручення (том ІІ, стор.55-58), акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (том ІІ, стор.75-86). Також відповідно до змісту Акта перевірки №293 Товариством надавались до перевірки своєчасно зареєстровані у ЄРПН податкові накладні.

У той же час відповідач вказує на відсутність у видаткових накладних підпису матеріально-відповідальної особи, що здійснює оприбуткування товарів, натомість суд звертає увагу, що додані до позовної заяви копії видаткових накладних спростовують такі твердження контролюючого органу та свідчать про наявність самого підпису, хоча і без зазначення посади та прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції від імені ТОВ «Успіх».

Разом із тим суд зазначає, що вказана контролюючим органом інформація про невідповідність видаткових накладних вимогам Закону №996 та Положення №88 не може бути беззаперечним доказом відсутності об`єктів оподаткування ПДВ по господарським операціям між позивачем та ТОВ «САП 2020», на підставі яких сформовано податковий кредит у вересні 2019 р., та одночасно не є беззаперечним доказом неправомірності формування Товариством від`ємного значення з ПДВ, адже податковий кредит формується на підставі податкових накладених, а не на підставі видаткових накладних.

Більше того, враховуючи викладену позицію Верховного Суду у постанові від 16.04.2019 р. №К/9901/54447/18; К/9901/57156/18 (справа №804/6909/17), суд вважає за належне акцентувати увагу на тому, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Тим часом, обґрунтовуючи правомірність викладених в Акті перевірки №293 висновків, відповідач посилається на ненадання Товариством до перевірки звітів матеріально-відповідальної особи про прийняття ТМЦ, проте суд приймає до уваги пояснення позивача про те, що вимогами міжнародних бухгалтерських стандартів та чинним законодавством щодо бухгалтерського обліку такі звіти не передбачені, притім вони не запитувались контролюючим органом під час перевірки. Між тим на підтвердження оприбуткування придбаних у ТОВ «САП 2020» товарів та ведення внутрішньо управлінського обліку товарів позивач додатково надав до суду звіти про завантаження та розвантаження ТМЦ (том ІІ, стор.194-219) до кожної видаткової накладної, виписаної Постачальником у вересні 2019 р. до Договору №01-07-2019.

Крім того, суд погоджується із доводами позивача про безпідставність висновків ГУ ДПС у Київській області щодо часткової оплати ТОВ «Успіх» придбаних протягом вересня 2019 р. товарів та сумнівності з цих підстав самої їх поставки, оскільки наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями підтверджується перерахування Товариством у вересні 2019 р. коштів на загальну суму 2 311 155,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 385 192,00 грн.) за пиломатеріали дубові згідно Договору №01-07-2019 на рахунок ТОВ «САП 2020». До того ж контролюючим органом не враховані зміни, внесені сторонами Угодою №1 до Договору №01-07-2019, які, власне, передбачають здійснення розрахунків за товар впродовж 60 днів з моменту отримання товару Покупцем на підставі видаткової накладної, а також можливість здійснення передоплати та оплати частинами.

Водночас відповідно до наявних у матеріалах справи ТТН перевезення придбаних у ТОВ «САП 2020» товарів Товариство здійснювало за допомогою контрагента-перевізника ФОП ОСОБА_1 та автомобільного транспорту фізичних осіб, що також не спростовується контролюючим органом. Про зазначені взаємовідносини свідчать додані позивачем до позовної заяви, зокрема, копії укладеного між ТОВ «Успіх» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) договору транспортного перевезення №1 від 12.08.2019 р. (надалі - Договір перевезення) (том ІІ, стор.180-182) разом із додатковою угодою №1 від 13.08.2019 р. (том ІІ, стор.187) до нього, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (том ІІ, стор.75-86), платіжні доручення (том ІІ, стор.53-54).

Проте, аргументуючи викладені в Акті перевірки №293 висновки про наявність сумнівів щодо фактичного здійснення перевезення товару, відповідач вказує на неподання ФОП ОСОБА_1 податкової звітності за ІІІ квартал 2019 р. та відсутність офіційно оформлених водіїв, прізвища яких вказані у ТТН. Також в Акті перевірки містяться посилання контролюючого органу на дані ІС «Податковий блок», якими встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_1 основних засобів та трудових ресурсів, а у ТОВ «САП 2020» - необхідних умов для економічної діяльності у зв`язку із відсутністю управлінського та технічного персоналу. При цьому згідно із даними отриманої від УПМ ГУ ДПС у Київській області Довідки №5722 у ТОВ «САП 2020» наявні ознаки ризиковості, зокрема, останнє подає податкову та фінансову звітність з одного комп`ютера (ІР:31.202.29.61) разом із іншим підприємством ТОВ «Профі Дон», по якому, до речі, було виявлено порушення податкового законодавства.

Таким чином, на думку відповідача, вищевказані обставини свідчать про неможливість фактичного перевезення ФОП ОСОБА_1 товару на адресу ТОВ «Успіх» та відсутність реального здійснення Товариством спірних господарських операцій із ТОВ «САП 2020», а тому надані позивачем первинні документи складені із порушенням вимог Закону №996 та Положення №88.

Разом із тим слід звернути увагу, що права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників визначають Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за №128/2568 (надалі - Правила №363).

Відповідно до абз.7 глави І Правил №363 договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Між тим згідно із п.3.1 та п.3.2 Правил №363 договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов`язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.

При цьому перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами (абз.17 глави І Правил №363).

За вимогами п.3.5 Правил №363 у договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов`язки сторін, відповідальність тощо.

Поряд із цим навантаження і розвантаження вважаються закінченими після надання водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оформлених у паперовій та/або електронній формі, на навантажений або вивантажений вантаж (п 8.26 Порядку №363).

Між іншим відповідно до п.11.1 та п.11.2 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктами 11.3-11.5 Правил №363 також передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Слід зазначити, що згідно із абз.27 гл.І Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов`язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів (п. 3.1 Договору). Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних (п.14.1 та п.14.4 Порядку №363).

Разом із тим суд звертає увагу, що відповідно до умов Договору перевезення Перевізник вправі використовувати як власні транспортні засоби, так і залучені. При цьому, враховуючи внесені додатковою угодою зміни та доповнення до Договору перевезення, Перевізник має право укладати додаткові договори з третіми особами щодо здійснення перевезення за цим Договором. Між тим згідно із поясненнями позивача та доданою до позовної заяви копією нотаріально посвідченої заяви (том І, стор.123-124) ФОП ОСОБА_1 він здійснював перевезення вантажу ТОВ «Успіх» від свого імені та за власний рахунок відповідно до Договору перевезення. Завантаження продукції здійснювалось на ТОВ «САП 2020» за адресою: Харківська обл., смт. Золочів, пров. Клубний, 5. Вивантаження здійснювалось на ТОВ «Успіх» за адресою: Київська обл., Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 24. При завантаженні товару від ТОВ «САП 2020» водіям ФОП ОСОБА_1 видавались ТТН, видаткові накладні та рахунки, а при доставці товару такі документи передавались Товариству. Перевезення здійснювали наймані працівники, а саме водії, прізвища та дані про автомобільний транспорт яких вказано у ТТН за вересень 2019 р. Загальний об`єм перевезень за вересень 2019 р. склав 247,32 м3, всього було здійснено 50 рейсів.

Більше того, у матеріалах справи наявні нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_2 (засновник/директор ТОВ «САП 2020»), ОСОБА_3 (менеджер з постачання ТОВ «САП 2020»), ОСОБА_4 (головний бухгалтер ТОВ «Успіх») та ОСОБА_5 (менеджер з постачання ТОВ «Успіх») (том І, стор.108-122), в яких викладені пояснення про порядок та умови виконання сторонами вимог Договору №01-07-2019.

Також на підтвердження наявності у ТОВ «Успіх» та ТОВ «САП 2020» необхідних для здійснення господарської діяльності матеріально-технічних ресурсів та персоналу позивач додав до позовної заяви наступні копії документів (том І, стор.176-242), а саме:

~ щодо ТОВ «САП 2020»: Статут, виписку та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг з реєстру платників ПДВ; накази «Про затвердження штатного розкладу» разом зі штатними розкладами; договір оренди нежитлових приміщень разом із актом прийому-передачі приміщень, акти надання послуг з оренди нежитлового приміщення;

~ щодо ТОВ «Успіх»: Статут, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, договір оренди земельної ділянки, договір купівлі-продажу частини цілого майнового комплексу по Обухівському району.

Таким чином, зазначені вище документи, на думку суду, підтверджують наявність у ТОВ «САП 2020» виробничих приміщень за адресою пункту навантаження та у ТОВ «Успіх» - за адресою пункту вивантаження товарів, що вказані у ТТН. Також надані позивачем до суду докази спростовують доводи відповідача щодо відсутності у постачальника та перевізника управлінського та іншого персоналу (водіїв), а тому суд вважає безпідставними викладені в Акті перевірки №293 висновки контролюючого органу щодо неможливості здійснення поставки придбаних Товариством товарів за Договором №01-07-2019.

Згідно із цим, приймаючи до уваги посилання позивача на виконання сторонами своїх зобов`язань за укладеним Договором №01-07-2019 в повному обсязі, безпідставно вважати, що контрагенту-перевізнику бракувало ресурсів для реалізації взятих на себе зобов`язань з поставки товарів на адресу Товариства, у той час як в останнього відсутній обов`язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів у контрагентів, а відтак відсутня залежність правомірності формування показників бухгалтерського обліку та фінансової звітності від наявності вказаних параметрів у ТОВ «САП 2020» та ФОП ОСОБА_1 .

Поряд із цим, враховуючи вказаний у витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид господарської діяльності ТОВ «Успіх» та ТОВ «САП 2020» - лісопильне та стругальне виробництво, суд приймає до уваги пояснення позивача щодо необхідності придбання сировини (пиломатеріалів) у контрагентів-постачальників, одним із яких є ТОВ «САП 2020», для виробництва кінцевої продукції - ламель дубова (шпон), яку Товариство експортує своїм кінцевим покупцям, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії первинних та бухгалтерських документів, наданих позивачем в якості доказів руху активів у процесі здійснення господарської діяльності та необхідності укладення із ТОВ «САП 2020» Договору №01-07-2019, зокрема: довідка-розрахунок собівартості випущеної продукції і наданих послуг виробничого характеру за вересень 2019 р., довідка-розрахунок калькуляції собівартості продукції за вересень 2019 р., фінансова звітність малого підприємства за 9 місяців 2019 р. (том І. стор.243-250, том ІІ стор.1-10); оборотно-сальдові відомості за вересень 2019 р. по рах.70, 202, 26, 231, 631 (том ІІ, стор.42-52); накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, накладна на передачу готової продукції (том ІІ, стор.90-93); митні декларації за ф. МД-2, інвойси, міжнародні ТТН (СМR) (том ІІ, стор.220-250, том ІІІ стор.1-64).

Таким чином, за результатами дослідження наданих позивачем доказів судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що Договір №01-07-2019, видаткові та податкові накладні, ТТН та інші документи оформлені у відповідності до встановлених законодавством для первинних документів вимог, містять відомості про господарську операцію та мають обов`язкові реквізити, скріплені підписами уповноважених осіб та печатками суб`єктів господарювання, а тому зазначені документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Успіх» та його контрагентом-постачальником ТОВ «САП 2020», згідно із чим суд погоджується із твердженнями позивача, що ним надано до матеріалів справи усі необхідні документи, які свідчать про очевидну економічну мету та доцільність існування товарно-господарських відносин між Товариством та його контрагентом-постачальником ТОВ«САП 2020».

Водночас судом встановлено, що висновки Акта перевірки №293 про удаваність проведених господарських операцій, які фактично спрямовані на здійснення операцій з надання податкових вигод ТОВ «Успіх» та оформлені лише на папері з метою штучного форсування податкового кредиту, базуються на інформації з Довідки №5722 щодо ознак ризику контрагента-постачальника ТОВ «САП 2020», який по ланцюгу постачання співпрацював із Товариством. При цьому в Акті перевірки контролюючим органом вказано про те, що за даними цієї Довідки ознаками ризиковості ТОВ «САП 2020» є, зокрема, подання останнім звітності із ІР адреси комп`ютера, із якої також звітує інше підприємство ТОВ «Профі Доп», по якому були виявлені порушення податкового законодавства, описані в акті перевірки №568/10-36-12-02/22899797 від 01.07.2019 р.

Між тим іншою підставою для викладеного в Акті перевірки №293 висновку про сумнівність фактичного здійснення перевезень придбаного Товариством товару (пиломатеріалів) у ТОВ «САП 2020» слугувала інформація з ІС «Податковій блок» щодо неподання перевізником ФОП ОСОБА_1 податкової звітності (розрахунку за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2019 р. та повідомлення за формою №20-ОПП), а також відсутність офіційно працевлаштованих водіїв, яких вказано у ТТН.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості вищевикладених посилань відповідача, суд вважає за необхідне вказати, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками цієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань визнання недійсними (у т.ч. нікчемним/фіктивним) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів (послуг) та/або інших взаємовідносин, не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Між іншим, суд враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 01.06.2010 р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011 р. у справі №21-47а10, згідно із якою норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.71 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення/у поточній редакції - ст.77 КАС України), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував показники податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст.71 КАС України (ч.1 ст.77 КАС України), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу (ст.78 цього Кодексу).

Аналогічний висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 р. №К/9901/3749/18 (справа №806/4988/13-а), від 15.05.2019 р. №К/9901/27906/18 (справа №П/811/2507/14).

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 р., заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії" (2009 р., заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03), в яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Слід також зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування ПДВ тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, враховуючи принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, у разі якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Допущені одним платником податків порушення у відображенні в податковому обліку певної господарської операції за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 р. К/9901/612/18 (справа №2а-15124/11/2670).

Також для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з`ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника ПДВ. У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Поряд із цим, відповідно до вимог ст.182 та ст.183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним п.181.1 ст.181 цього Кодексу.

Таким чином, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента-постачальника позивача в стані платника ПДВ, що надає право такому платнику складати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту, а тому встановленню підлягає безпосередньо статус постачальників товарів (послуг) як платників ПДВ на момент вчинення відповідної господарської операції.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагент позивача - ТОВ «САП 2020» (код ЄДРПОУ 43020601) був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому законодавством порядку. Між тим відповідачем не спростовується в передбаченому ст.77 КАС України порядку, що «САП 2020» не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Також контролюючим органом не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у ТОВ «САП 2020» та ФОП ОСОБА_1 трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов укладених із ТОВ «Успіх» договорів, як і не було надано доказів про наявність встановлених судами фактів, що свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та/або злагодженості дій між ними.

Більше того, суд не приймає до уваги додану ГУ ДПС у Київській області до відзиву в якості доказу копію Довідки №5722, адже такий службовий документ має включно інформаційний характер та не є нормативно-правовим актом у розумінні ст.117 Конституції України, зрештою, не є джерелом права відповідно до ст.7 КАС України, а тому не може бути підставою для позбавлення Товариства права на отримання податкових вигод. При цьому викладена у ній інформація жодним чином не стосується предмету проведеної перевірки ТОВ «Успіх», за результатами якої складений Акт перевірки №293, власне, наведені у Довідці ознаки ризику пов`язані з іншою заявленою Товариством сумою бюджетного відшкодування, іншим звітним періодом та іншою податковою декларацією з ПДВ. Посилання контролюючого органу на наявність інформації з ІС «Податковий блок» також не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів.

Між тим відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що ТОВ «Успіх» як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною метою здійснення господарських операцій з ТОВ «САП 2020» було одержання позивачем лише однієї податкової вигоди, а тому висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, які сформовані на підставі взаємовідносин ТОВ «САП 2020» з іншими суб`єктами господарської діяльності (у т.ч. ТОВ «Профі Доп»), не є належними доказами порушення Товариством податкового законодавства, оскільки ТОВ «Успіх» не брало участі у відповідних взаємовідносинах, що також не спростовується ГУ ДПС у Київській області.

Поряд із цим під час розгляду справи відповідачем не надано суду жодного вироку відносно посадових осіб контрагентів позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями. Контролюючим органом також не надано жодного рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятих відносно контрагентів позивача у порядку ст.551 та ст.207 Господарського кодексу України, ст.228 та ст.234 Цивільного кодексу України, ст.205 Кримінального кодексу України щодо фіктивності правочинів, тобто вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, або про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, або щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, тощо.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з поставки товарів мали реальний характер, факти поставки оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним Договором №01-07-2019 за перевіряємий період, підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності ресурсів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Таким чином, оскільки відповідачем всупереч вимог ст.77 КАС України не наведено доводів та не представлено жодних доказів на підтвердження відображення Товариством у Декларації №9244679595 неповних, недостовірних та/або суперечливих відомостей, які містяться у вказаних вище документах, суд приходить до висновку про те, що надані позивачем докази як під час проведення перевірки так і під час судового розгляду справи оформлені належним чином, а тому не дають підстав для висновку, що вчинені спірні господарські операції з постачання товарів за Договором №01-07-2019 є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту і здійснені з метою штучного формування податкового кредиту за рахунок податкової вигоди без наміру здійснювати реальну господарську діяльність, згідно із чим у повній мірі підтверджують наявність законних у ТОВ «Успіх» підстав для формування даних податкової звітності за такими операціями.

При цьому відповідач, вказуючи в Акті перевірки №293 про завищення позивачем суми податкового кредиту за вересень 2019 р. по господарським операціям із ТОВ «САП 2020» та надання вказаним Постачальником ризикового кредиту, не ставить під сумнів правомірність видачі та правильність оформлення податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ, та які зареєстровані в ЄРПН.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови укладеного Договору №01-07-2019 та специфіку придбаних товарів ТОВ «Успіх» у контрагента-постачальника ТОВ «САП 2020», беручи до уваги те, що позивач надав до суду належним чином оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт реального вчинення господарських операцій та право позивача на включення спірної суми ПДВ у розмірі 300 583,33,00 грн. до складу податкового кредиту у вересні 2019 р., а тому суд погоджується із аргументами позивача щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та вважає правомірним формування показника від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за рахунок зазначеної суми ПДВ, у зв`язку із чим суд приходить до висновку про протиправність ППР №0000130402 та зменшення ГУ ДПС у Київській області задекларованого Товариством у р.21 Декларації №9244679595 показника суми від`ємного значення на 300 583,00 грн.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні) сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01 від 06.09.2005 р., п.89), «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 18.07.2006 р., п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04 від 10.02.2010 р., п.58) принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) від 09.12.1994 р., п.29).

Відповідно до ч.5 та ч.8 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Підсумовуючи вищевикладене, наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Успіх» у повному обсязі, оскільки відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття ним ППР №0000130402.

Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Водночас, за вимогами ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Між тим, у ч.5 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, з аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі його гонорару за представництво в суді та іншу правничу допомогу, мають бути пов`язані безпосередньо зі справою. При цьому сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених до відшкодування судових витрат, у той час як інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, разом із доказами, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом із тим у ч.7 ст.139 КАС України вказано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому згідно із ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Так, з огляду на надані позивачем докази щодо понесених витрат судом встановлено, що 15.10.2019 р. між ТОВ «Успіх» (надалі - Клієнт) та адвокатом Яковцем Кирилом Івановичем (надалі - Адвокат Яковець К.І.) був укладений договір №б/н про надання правової допомоги (адвокатських послуг) (надалі - Договір про надання правової допомоги), згідно із яким Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

За умовами п.1.2 Договору про надання правової допомоги Адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень:

- надає Клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, органах Національної поліції України та її територіальних органах, слідчих органах, органах Державної фіскальної служби України та її територіальних органах, СБУ, державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, у тому числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб.

- подає заяви про вчинення кримінальних правопорушень до правоохоронних органів, представляючи Клієнта та в його інтересах.

- представляє Клієнта а рамках кримінального провадження у правоохоронних органах, в тому числі в органах прокуратури, СБУ, ДФС, органах Національної поліції України та її територіальних органах, слідчих органах та судах, слідчого судді під час досудового розслідування та судового процесуальних діях, подає та отримує документи, матеріали, матеріальні носії, заяви, клопотання та скарги.

- представляє Клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред`явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали сулу, одержання рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу на пред`явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги. уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені Клієнта судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах Клієнта, не передбачених даним Договором.

- представляє інтереси Клієнта в судах, органах прокуратури, СБУ, органах Національної поліції України та її територіальних органах, слідчих органах у справах про адміністративні правопорушення, подавати заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів Клієнта.

Відповідно до розділів 3 та 4 Договору про надання правової допомоги за правову допомогу, передбачену п.1.2 Договору, Клієнт сплачує Адвокату винагороду у формі гонорару в розмірі, визначеному та узгодженому сторонами у відповідному акті виконаних робіт. Розмір оплати праці Адвокати при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами в додатках до цього Договору. За домовленістю сторін оплата правової допомоги може здійснюватися також у вигляді передоплати або авансу.

Водночас у матеріалах справи наявні копії рахунку №б/н від 06.03.2020 р. на оплату за період з 04.03.2020 р. до 05.03.2020 р., платіжного доручення №4320 від 06.03.2020 р. на суму 5 000,00 грн., а також акту виконаних робіт від 06.03.2020 р., яким Адвокат ОСОБА_6 та ТОВ «Успіх» засвідчують, що всі обумовлені умови та домовленості за Договором про надання правової допомоги виконані за період з 04.03.2020 р. до 05.03.2020 р. в повному обсязі, а саме:

1. Збір доказів: дата виконання 04.03.2020 р. - 05.03.2020 р.; кількість затрачених годин - 5, ціна за годину - 500,00 грн.; сума - 2 500,00 грн.

2. Складання позовної заяви: дата виконання 04.03.2020 р. - 05.03.2020 р.; кількість затрачених годин - 5, ціна за годину - 500,00 грн.; сума - 2 500,00 грн.

До позовної заяви також додані копія ордеру серії ВІ №1009392 від 12.03.2020 р., виданого адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Успіх» на підставі Договору про надання правової допомоги в Окружному адміністративному суді м. Києва - Адвокат Яковець К.І., копія свідоцтва Національної асоціації адвокатів України серії ПТ №2565 від 24.01.2019 р. про право заняття адвокатською діяльністю.

За результатом дослідження наданих позивачем документів в якості доказів, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат на правову допомогу, суд вважає за необхідне зауважити, що вони жодним чином не посвідчують фактичне надання Адвокатом правової допомоги саме по справі №640/6171/20 у зв`язку із відсутністю в таких документах будь-яких посилань та інформації щодо відповідної справи (у т.ч., щодо номера справи, предмету спору та/або сторін у справі).

Крім того, за даними акту виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги всі обумовлені Договором умови та домовленості виконані Адвокатом у повному обсязі, проте суд звертає увагу, що узгоджений сторонами у п.1.2 Договору перелік доручень, які Адвокат зобов`язується виконати, значно ширший та об`ємніший, аніж «збір доказів» та «складання позовної заяви», що свідчить лише про часткове виконання Адвокатом Яковцем К.І. прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором.

Поряд із цим суд зазначає, що відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. №5076-VI (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Закон №5076) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Однак умовами Договору про надання правової допомоги взагалі не передбачено порядку обчислення винагороди/гонорару, що не відповідає вимогам ст.30 Закону №5076, а також відсутні у матеріалах справи передбачені п.4.1 Договору додатки із узгодженням у них сторонами відповідних змін щодо обсягу зобов`язань Адвоката, умов та порядку розрахунків, що позбавляє суд можливості встановити, яким саме чином обчислювалась винагорода Адвоката ОСОБА_6 у розмірі 5 000,00 грн. за «збір доказів» та «складання позовної заяви» у даному випадку - у погодинній оплаті послуг або у фіксованому розмірі, оскільки акт виконаних робіт від 06.03.2020 р. не містить відомостей щодо переліку зібраних безпосередньо Адвокатом доказів, як і не містить такий акт підтвердження факту витрачення ним часу по 5 годин на виконання кожного із вказаного в акті виду виконаних робіт.

При цьому жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати до відшкодування, вказаний акт не містить, як і не містить змісту послуг із посиланням на конкретні дії та/або документи, вчинені/зібрані Адвокатом.

Крім того, суд звертає увагу, що в ухвалі про відкриття провадження у справі від 24.03.2020 р. судом враховано в даній справі її значення для сторони, обраний спосіб захисту, незначну складність справи, незначний обсяг доказів, відсутність необхідності допиту свідків або призначення експертизи, незначну кількість сторін (один позивач та один відповідач), відсутність суспільного інтересу та вирішено її розгляд здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що в свою чергу, свідчить про те, що розмір сплаченої позивачем Адвокату ОСОБА_6 винагороди, який зазначений в акті виконаних робіт, не може бути визнаний судом обґрунтованим.

Враховуючи встановлені вище обставини, слід вказати на те, що навіть у разі підтвердження надання позивачу правової допомоги у вигляді складання позовної заяви розмір винагороди, який узгоджено сторонами в акті виконаних робіт не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим на виконання відповідних робіт/надання послуг часом.

Більше того, суд зауважує, що укладання Договору про надання правової допомоги 15.10.2019 р. із повним переліком послуг (у т.ч., правом підписання та пред`явлення позову Адвокатом, вчинення інших дій, передбачених законодавством, необхідних для ефективного захисту інтересів Клієнта) передувало зверненню до Окружного адміністративного суду м. Києва із вказаною позовною заявою ТОВ «Успіх» - 12.03.2020 р. Наведене дозволяє суду дійти висновку, що вказані акті від 06.03.2020 р. послуги могли стосуватись й інших питань, не пов`язаних з розглядом даної адміністративної справи.

Між іншим, платіжне доручення №4320 від 06.03.2020 р. із призначенням платежу «оплата за надання правничої допомоги по збору доказів, складанню позовної заяви, згідно рах. від 06.03.2020 р. до договору №б/н від 15.10.2019 р.» лише підтверджують оплату послуг на загальну суму на 5 000,00 грн. та не можуть беззаперечно підтверджувати факт надання правової допомоги Адвокатом Яковцем К.І. в межах розгляду даної адміністративної справи.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених ТОВ «Успіх» вимог щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. та про відсутність правових підстав для їх стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру понесених ним витрат на правову допомогу, пов`язану саме зі справою №640/6171/20, а надані суду неналежні документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача, а тому задоволенню не підлягають.

Між тим, враховуючи наявність у матеріалах справи платіжного доручення №4319 від 06.03.2020 р. на суму 4 508,75 грн., оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі суд вирішив судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000130402 від 10.01.2020 р.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх» (02139, м. Київ, вул. Вільде, буд.3А, кв.42, РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

4. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Успіх» у відшкодуванні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова