Рішення № 89802663, 11.06.2020, Вишгородський районний суд Київської області

11.06.2020 Справа № 363/1564/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2020 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря - Палій Л.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа – Акціонерне товариство «Юнекс Банк» про звільнення майна з під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа – Акціонерне товариство «Юнекс Банк» про звільнення майна з під арешту. В обґрунтування заявлених вимог вказала, що вона є власником садового будинку загальною площею 138,4 кв.м., що розташований на території садового товариства садівницького масиву « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 . 05.04.2019 року позивачу отримала інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, згідно якого дізналася про наявність арешту Ѕ частини нерухомого майна, власником якого є вона. Відповідно до вказаної довідки підставою виникнення обтяження є постанова про арешт майна боржника, серія та номер: 55498674 від 21.02.2019 року винесена державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденко В.В., особа майно/права якої обтяжується є ОСОБА_2 . Підставою внесення запису щодо обтяження є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45643578 від 21.02.2019 року. Зазначила, що відносно неї відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження в органах державної виконавчої служби щодо стягнення заборгованості з неї, як з боржника, а тому для позивача є незрозумілим на якій підставі державним виконавцем було накладено арешт на Ѕ частину нерухомого майна, яке належить їй на праві власності. На підставі викладеного звернулася до суду та просила зняти арешт з нерухомого майна та звільнити з-під обтяження Ѕ частину садового будинку загальною площею 138.4 кв.м., що розташований на території садового товариства садівницького масиву « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 Хотянівській сільській раді, яка належить ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – Руденко В.В. про арешт майна боржника № 55498674 від 21.02.2019 року, реєстраційний номер обтяження 45643758, виключивши відомості про таке обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17.04.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30.09.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про місце, день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, про причини неявки суду не повідомили. Представник позивача будучи присутнім у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив про їх задоволення.

Представник відповідача до суду не з`явився, подав до суду відзив, згідно якого у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Вказав, що на примусовому виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № 55560060 про стягнення коштів з ОСОБА_2 , з виконання виконавчих листів № 760/19027/16-ц виданого 01.12.2017 року Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Міжрегіональна Пелетна Компанія» за кредитними договорами, виконавчого листа № 760/19027/16-ц виданого 01.12.2017 року Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Юнекс Банк» за кредитним договором; виконавчого листа № 760/16266/15-ц виданого 15.05.2017 року Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ПАТ «БМ Банк» за кредитним договором. Рішення суду боржником не виконані, борг не сплачено. В ході проведення виконавчих дій встановлено що боржник ОСОБА_2 та позивач перебувають у зареєстрованому шлюбі з 11.12.1982 року та на даний час шлюб не розірвано, також встановлено що позивачу на праві власності належить садовий будинок загальною площею 138,4 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24.01.2019 року задоволено подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, визначено частку майна боржника - ОСОБА_2 , у спільній сумісній власності з позивачем, та виділено із спільної сумісної власності позивача та ОСОБА_2 по 1/2 частині садового будинку загальною площею 138,4 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 « АДРЕСА_2 . Оскільки судом встановлено, що Ѕ частина садового будинку загальною площею 138,4 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , належить боржникові за зведеним виконавчим провадженням, а саме: ОСОБА_2 то відповідачем в порядку ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, якою накладено арешт, на зазначене майно, що належить боржнику ОСОБА_2 та внесено відповідний запис про публічне обтяження до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Крім того, вказав, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, є неналежним відповідачем у даній справі і повинен бути залучений, як третя особа.

Представник третьої особи АТ «Юнекс Банк» у судове засідання не з`явився, подав до суду письмові пояснення, згідно яких у задоволенні позовних вимог просив відмовити, надав аналогічні пояснення викладеним представником відповідача у відзиві.

Позивачем та її представником відповідь на відзив та заперечення на письмові пояснення третьої особи до суду надано не було.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про права власності на нерухоме майно та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником садового будинку загальною площею 138,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8-9).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 05.04.2019 року за заявою ОСОБА_1 , вбачається, що на підставі постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденко В.В. від 21.02.2019 року серія та номер: 55498674, накладено арешт на нерухоме майно, а саме Ѕ частину садового будинку загальною площею 138,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7).

Позивач зазначила, що відносно неї відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження в органах державної виконавчої служби щодо стягнення заборгованості з неї, як з боржника, а тому для позивача є незрозумілим на якій підставі державним виконавцем було накладено арешт на Ѕ частину нерухомого майна, яке належить їй на праві власності.

Як вбачається, з наявних в матеріалах справи копій постанов на примусовому виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № 55560060 з виконання виконавчого листа №760/19027/16-ц, виданого 01 грудня 2017 року Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Міжрегіональна Пелетна Компанія» заборгованості за кредитним договором №0.77.0712.ЮО_К від 12 липня 2012 року на загальну суму 141 723 468 грн. 68 коп.; виконавчого листа №760/19027/16-ц, виданого 01 грудня 2017 року Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ЮНЕКС БАНК» заборгованості за кредитним договором №0.185.0214.ЮО_К на загальну суму 231 624 674 грн. 71 коп.; виконавчого листа №760/16266/15-ц, виданого 15 травня 2017 року Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «БМ БАНК» заборгованості за договором №2012-01/DC від 12 жовтня 2012 року в сумі 92 013 198 грн. 66 грн. (а.с. 33, 38-40, 52-57).

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25.01.2019 року подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка В.В. про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності, боржник ОСОБА_2 , стягував АТ «ЮНЕКС Банк», заінтересована особа ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено частку майна боржника ОСОБА_2 у спільній сумісній власності з ОСОБА_1 та виділено із спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 садового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 138,4 кв.м. В решті вимог подання відмовлено (а.с. 34-37).

Постановою Київського апеляційного суду від 17.07.2019 року ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 січня 2019 року в частині задоволення подання головного державного виконавця скасовано та прийнято в цій частині постанову. Подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка Віталія Володимировича про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності, боржник - ОСОБА_2 , стягувачі - Акціонерне товариство «Юнекс Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна Пелетна Компанія», Публічне акціонерне товариство «БМ Банк», заінтересована особа – ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено частку майна боржника ОСОБА_2 у спільній сумісній власності з ОСОБА_1 та виділено із спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 садового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 138,4 кв.м. В іншій частині ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 25 січня 2019 року залишено без змін (а.с. 76-83).

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Згідно із ст. 1 протоколу № 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Процесуальний закон також містить норми, відповідно до яких судовому захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право, свобода чи інтерес (статті 1-4 ЦПК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому за змістом статей 4, 265 ЦПК України позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого статтею 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі не може ґрунтуватися на припущеннях.

При вирішенні спору суд також враховує правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 05.09.2018 року у справі № 388/1103/16-ц (№ 2-3908/10), від 31.07.2019 р. у справі № 150/61/18, відповідно яких зазначено, що за теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Із аналізу статей 33, 119 ЦПК України вбачається на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності ( ст. 89 ЦПК України).

Постановою Київського апеляційного суду від 17.07.2019 року визначено частку майна боржника ОСОБА_2 у спільній сумісній власності з ОСОБА_1 та виділено із спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 садового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 138,4 кв.м.

Згідно постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 від 21.02.2019 року арешт накладено на Ѕ частину садового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 138,4 кв.м., що належить боржнику ОСОБА_2 .

Таким чином, аналізуючи викладене суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення її прав відповідачем у зв`язку з накладенням арештів та реєстрацією обтяжень належного на праві власності боржнику нерухомого майна, яке було виділено на підставі рішення суду із спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що є підставою для відмови в позові.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до ст.44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Разом з тим, позивач будучі обізнаною та безпосереднього приймаючи участь при розгляді Київським апеляційним судом її апеляційної скарги на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 25.01.2019 року ухвалену за подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка В.В. про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності, боржник ОСОБА_2 , стягував АТ «ЮНЕКС Банк», заінтересована особа ОСОБА_1 , звертається до суду із позовом про звільнення Ѕ частки майна з під арешту.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи та правовідносини, що їх регулюють, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтований, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст.141 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа – Акціонерне товариство «Юнекс Банк» про звільнення майна з під арешту – відмовити.

Повний текст рішення суду виготовлений 15 червня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Вишгородський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , Київська область АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 рада, АДРЕСА_4 товариство садівницького масиву «Світанок», вул. Ветеранська 4, буд. 6).

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: м. Київ, вул. Городецького, 13).

Третя особа: Акціонерне товариство «Юнекс Банк» (код ЄДРПОУ 20023569, місцезнаходження: м. Київ, вул. Почайнинська, 38).

Суддя І.Ю. Котлярова