Рішення № 89802456, 15.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2020 року м. Київ № 640/2876/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства "Українська залізниця"доБілоцерківської міської ради Київської областіпровизнання протиправним та скасування рішення в частині,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Білоцерківської міської ради Київської області (09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, код ЄДРПОУ 04055009), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 27.06.2019 № 3986-73-VII "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Біла Церква на 2020 рік" в частині встановлення ставки земельного податку на земельні ділянки в місті Біла Церква для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту (постійне користування) у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач помилково визначив ставку земельного податку для залізничних підприємств у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки АТ «Українська залізниця» є державним підприємством, а тому встановлення ставки податку за землі залізничного транспорту та зв`язку не може перевищувати 3% від їх нормативної грошової оцінки.

У встановлений судом строк відповідачем не подано відзиву на позовну заяву, а направлено до суду лише повідомлення у засобах масової інформації щодо оскарження рішення від 27.06.2019 № 3986-73-VII. Відповідач просить розглянути справу за відсутності представника на розсуд суду.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.

Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 27.06.2019 3986-73-VII "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Біла Церква на 2020 рік" встановлено на території міста Біла Церква земельний податок, визначивши платників податку, об`єкт оподаткування, базу оподаткування, ставки податку, порядок обчислення податку, податковий період, строк та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку згідно з додатком 1.

Пунктом 12.01 додатку 1 Рішення № 3986-73-VII визначено, що землі транспорту для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту встановлюється ставка податку у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки:

- за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), для юридичних та фізичних осіб - 12,000 відсотків,

- за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) для юридичних та фізичних осіб - 12,000 відсотків.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, були порушені з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статі 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) (пункт 274.2 статті 274 Податкового кодексу України).

Таким чином, нормами податкового законодавства наділено відповідача повноваженнями встановлювати місцеві податки та збори, в тому числі плату за землю у розмірі не вище 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено та у випадку, коли такі земельні ділянки перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання така ставка не може перевищувати 12%, за виключенням суб`єктів господарювання державної та комунальної форми власності.

З наявних в матеріалах справи витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок слідує, що постійним користувачем земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель та споруд залізниці є Державне територіально-галузеве об`єднання «Південно-Західна залізниця» та її відокремлені підрозділи.

Отже, відповідні земельні ділянки, що належать до земель залізничного транспорту і зв`язку, а саме для експлуатації та обслуговування будівель та споруд залізниці перебували у постійному користуванні Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» підприємства залізничного транспорту загального користування - залізниці та державні підприємства, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Статтею 2 наведеного Закону передбачено особливості утворенні Товариства, зокрема, частинами третьою та п`ятою визначено, що Товариство утворюється як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту). Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045) (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1, в тому числі ДТГО «Південно-Західна залізниця».

Згідно з пунктом 2 Статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, Акціонерне товариство "Українська залізниця" утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.02.2020 № 25093142 органом управління ПАТ «Українська залізниця» є Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансову реструктуризацію» державне підприємство - підприємство, що діє на основі державної власності, або підприємство, у статутному капіталі якого частка державної власності становить 50 і більше відсотків.

Таким чином, враховуючи, що як Акціонерне товариство "Українська залізниця", так і реорганізоване Державне територіально-галузеве об`єднання «Південно-Західна залізниця», є суб`єктом господарювання державної форми власності, до нього, як до постійного користувача земель залізничного транспорту та зв`язку, не може бути застосовано ставку земельного податку вищу ніж 3% від нормативно грошової оцінки на земельні ділянки.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд дійшов висновку, що встановлюючи земельний податок на землі залізничного транспорту та зв`язку, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання державної форми власності, на рівні 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відповідач діяв поза межами власних повноважень, встановлених статтею 274 Податкового кодексу України, а тому відповідне рішення в частині встановлення ставки земельного податку за землі залізничного транспорту та зв`язку в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі порушують права позивача, як платника земельного податку та підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу, що положеннями частини дев`ятої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та нечинним рішення в частині.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) до Білоцерківської міської ради Київської області (09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, код ЄДРПОУ 04055009) про визнання протиправним та скасування рішення в частині - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та нечинним рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 27.06.2019 № 3986-73-VII "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Біла Церква на 2020 рік" в частині встановлення ставки земельного податку за земельні ділянки в місті Біла Церква для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту (постійне користування) в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської міської ради Київської області на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" судові витрати по сплаті судового збору 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 287, 295-297 та пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов