Рішення № 89801162, 15.06.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2020 р. Справа № 480/2316/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Пулинець Б.А.,

представника відповідача - Литовченко Г.Ф.,

третьої особи - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Литовченко Ганни Федорівни про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №61659018 у розмірі 9446,00 грн. від 27.03.2020 року з ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Литовченко Ганни Федорівни про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №61659089 у розмірі 9446,00 грн. від 27.03.2020 року з ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Литовченко Ганни Федорівни про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №61659141 у розмірі 9446,00 грн. від 27.03.2020 року з ОСОБА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що спірні постанови про стягнення з неї виконавчого збору є неправомірними і підлягають скасуванню, оскільки позивач жодним чином не обмежує ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 у вільному доступі до квартири, не перешкоджає стягувачам у проживанні (перебуванні) у приміщенні квартири, в яку їх вселено за рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25.01.2018 року. На даний час ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тому не може здійснювати будь-яких перешкод у доступі до квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Крім цього, державний виконавець не вчиняв дії з примусового виконання рішення суду за виконавчим листом №591/4992/17 від 04.05.2018 року, а тому у нього не було підстав для стягнення з позивача виконавчого збору, визначеного у спірних постановах. Відтак, ці постанови не відповідають вимогам ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404).

Ухвалою від 17.04.2020р. позовну заяву залишено без руху.

12.05.2020р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

21.05.2020р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву (а.с.25-27), в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що оскаржувані постанови є правомірними, оскільки відповідно до ч.4 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору, що й було зроблено у даному випадку. У зв`язку з епідемією грипу неможливо в даний час здійснити виконавчі дії щодо вселення стягувачів у квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Крім, того, зі слів стягувача, до цього часу існують перешкоди у можливості потрапити до квартири. Отже, вселення не відбулося в добровільному порядку. Вказує, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при відкритті виконавчого провадження, незалежно від того чи вчинялися заходи примусового виконання, внаслідок чого у задоволенні позову просить відмовити.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа - стягувач у виконавчому провадженні ВП№61659304, ВП№61659018 ОСОБА_2 , який є батьком неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (стягувача у виконавчому провадженні ВП№61659481, ВП№61659089) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (стягувача у виконавчому провадженні ВП№61659387, ВП№61659141), у задоволенні позовних вимог просив відмовити, посилаючись на те, що боржник - ОСОБА_1 не віддала йому ключі від квартири адресою: АДРЕСА_2 , та чинить перешкоди у доступі до неї.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 04.05.2018р. Зарічним районним судом м. Суми був виданий виконавчий лист №591/4992/17 про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 (а.с.34).

24.03.2020р. ОСОБА_2 звернувся до начальника Зарічного ВДВС Головного територіального управління юстиції у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із заявою про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання вищезазначеного виконавчого листа (а.с.32).

27.03.2020р. старшим державним виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№61659481 (а.с.30), ВП№61659304 (а.с.35), ВП№61659387 (а.с.40), ВП№61659018 (а.с.45), ВП№61659089 (а.с.52) та ВП№61659141 (а.с.59).

У постановах вказано про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, а в постановах ВП№61659018, ВП№61659089 та ВП№61659141 - також про стягнення виконавчого збору в розмірі 9446грн.

Того ж дня, старшим державним виконавцем винесені постанови про стягнення виконавчого збору ВП№61659018 (а.с.47), ВП№61659089 (а.с.54) та ВП№61659141 (а.с.61).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами 2 та 4 статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі за текстом - Закон №1404-VIII).

Згідно зі ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII).

Статтею 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За приписами ч.1 ст.18 даного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

У частині 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч.3 цієї ж статті).

Відповідно до частини 4 статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Системний аналіз наведених норм дає підстави суду дійти висновку про наявність у державного виконавця обов`язку щодо зазначення останнім у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, а також обов`язку щодо винесення, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, постанови про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено випадки, у яких виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення та спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 7 ст.27 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч.9 ст.27).

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 4 статті 19 цього Закону передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа передбачені у статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 3 цієї статті у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1302/29432, передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Судом встановлено, що станом на 27.03.2020р. у матеріалах виконавчого провадження були відсутні будь-які докази того, що виконавчий лист №591/4992/17, виданий 04.05.2018р. Зарічним районним судом м. Суми, був виконаний боржником до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У зв`язку з цим державний виконавець 27.03.2020р. року виніс постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№61659481 (а.с.30), ВП№61659304 (а.с.35), ВП№61659387 (а.с.40), ВП№61659018 (а.с.45), ВП№61659089 (а.с.52) та ВП№61659141 (а.с.59) та постанови про стягнення виконавчого збору ВП№61659018 (а.с.47), ВП№61659089 (а.с.54) та ВП№61659141 (а.с.61).

При цьому, суд зазначає, що аналіз статей 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню.

У Законі України «Про виконавче провадження» передбачені випадки, коли виконавчий збір не стягується (частина 5 статті 27), а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати), зокрема згідно з частиною 9 статті 27 Закону №1404-VIIІ виконавчий збір не стягується, якщо рішення виконано до того, як відкрито виконавче провадження (відтак розпочато примусове виконання рішення).

Доказів того, що станом на час відкриття державним виконавцем виконавчого провадження ВП№61659018, ВП№61659089 та ВП№61659141 позивачем було виконано у повному обсязі вимоги виконавчого листа №591/4992/17, виданого 04.05.2018р. Зарічним районним судом м. Суми, суду не надано.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі №820/5807/16, від 19 квітня 2018 року у справі №825/739/17.

Посилання позивача на не вчинення державним виконавцем дій з примусового виконання рішення суду за виконавчим листом №591/4992/17 від 04.05.2018 року відхиляються судом, адже згідно з висновком, викладеному у постановах Верховного Суду від 22.02.2018 року у справі №816/823/17, від 07.03.2018 у справі № 750/7624/17, частина 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" прямо передбачає обов`язок боржника сплати суми виконавчого збору при примусовому виконанні рішення немайнового характеру, тобто незалежно від провадження державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.

До того ж, суд зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.

Стягнення виконавчого збору є не правом державного виконавця, а є обов`язком при відкритті виконавчого провадження. При цьому суд враховує, що на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено.

Посилання позивача на правові висновки Верховного Суду України, зазначені у позовній заяві, суд відхиляє, оскільки предметом оскарження у справі № 2540/3203/18 була постанова про стягнення виконавчого збору, винесена під час виконання рішення майнового характеру, а справа №3-217гс14 стосувалася оскарження постанови про стягнення виконавчого збору, що була винесена під час дії попередньої редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XІV.

Натомість правова позиція щодо застосування статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII викладена в постановах Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі № 420/1373/19, від 20.11.2019 року у справі №480/1558/19.

З приводу посилання позивача на надання у постановах про відкриття виконавчого провадження 10 робочих днів для виконання рішення суду необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача. У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно державний виконавець виконує його примусово.

Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

Державний виконавець зобов`язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем.

Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового вселення, під час виконання рішення про вселення не є перешкодою для вселення стягувача.

У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, державний виконавець накладає на нього штраф та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Примусове вселення стягувача здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції.

Про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове вселення.

У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 75 цього Закону. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.

Отже, 10-денний строк для виконання рішення про вселення має правове значення для вирішення питання щодо накладення на боржника штрафу в разі вчинення ним перешкод у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у старшого державного виконавця підстав для винесення постанов від 27.03.2020р. про стягнення виконавчого збору ВП№61659018, ВП№6165908 та ВП№61659141.

Отже, доводи позивача про протиправність оскаржуваних постанов є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов висновку, що оскаржувані постанови прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вони є правомірними, не порушують прав, свобод та інтересів позивача, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до ст.139 КАС України сума сплаченого позивачем судового збору відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.132,139,242-246,255,287,293,295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 червня 2020 року

Суддя О.О. Осіпова