Рішення № 89799917, 12.06.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2020 року м. Київ Справа № 320/2311/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській областіпровизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 05.11.2018 № 817, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII; зобов`язати відповідача з 06.08.2018 призначити позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено їй у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 5 років.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 відкрито провадження у даній справі та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення відповідачу (а.с. 38) та конверт, направлений на адресу позивача, зазначену нею у позовній заяві, який повернувся до суду із відміткою підприємства поштового зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с. 40).

Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення, яке в силу приписів статті 241 цього Кодексу викладається, зокрема, у формі ухвали, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи положення наведеної вище правової норми, суд дійшов висновку, що учасники справи своєчасно та належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 здійснено заміну відповідача - Кагарлицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області - його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 5 років з огляду на неподання нею територіальному органу Пенсійного фонду України первинних документів, що підтверджують періоди її роботи та/або проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років.

За наведених обставин представник відповідача вважає, що Кагарлицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

Вказані обставини підтверджуються даними, наведеним у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 та посвідченні серії НОМЕР_2 , виданому позивачу 20.04.1995 Київською обласною радою, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 11-12, 14).

06.08.2018 позивач звернулась до Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення їй як громадянці, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 5 років.

До вказаної заяви позивачем було приєднано ряд документів, серед яких, зокрема: копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , копія трудової книжки серії НОМЕР_3 , копія довідки від 06.08.2018 № 3188, виданої Комунальним підприємством Богуславської міської ради «Богуславблагоустрій», копія довідки від 24.09.2003 № 632, виданої Богуславською районною державною адміністрацією Київської області, та копія посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_2 .

Рішенням від 05.11.2018 № 817 Кагарлицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням його на 5 років, посилаючись на відсутність первинних документів, які підтверджують періоди роботи та/або проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років.

Крім того, відповідач зазначив, що видана Комунальним підприємством Богуславської міської ради «Богуславблагоустрій» довідка від 06.08.2018 № 3188 не містить посилань на документи, на підставі яких вона видана.

Обставини, на які посилається відповідач у своєму рішенні від 05.11.2018 № 817 як на підставу для відмови у призначенні пенсії, позивач вважає такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим звернулась до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Згідно з пунктом 2 абзацу 1 статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 4 частини першої статті 11 зазначеного Закону передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Умови надання пенсій за віком особам, які постійно проживали або працювали на територіях радіоактивного забруднення, передбачені статтею 55 Закону № 796-XII.

Так, відповідно до частини першої статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Зокрема, цією статтею встановлено, що особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 2 роки* та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону (частина третя статті 55 Закону № 796-XII).

За змістом частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Таким чином, необхідними умовами для отримання права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 5 років є: 1) набуття особою в установленому законом порядку статусу громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю та станом на 1 січня 1993 року прожив або відпрацював у цій зоні не менше 4 років; 2) проживання або праця на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше 15 років або не менше 9 років для осіб, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період; 3) наявність у такої особи страхового стажу не менше 15 років; 4) досягнення особою 55-річного віку.

У свою чергу документи, які подаються до Пенсійного фонду України та його управлінь для призначення пенсії, в тому числі на пільгових умовах, визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

Так, в силу приписів підпункту 5 пункту 2.1 цього Порядку документами, які засвідчують особливий статус особи, є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Вказаним вище нормам кореспондують положення частини третьої статті 65 Закону № 796-XII, згідно з якими документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Аналізуючи наведені вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема, на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вже зазначалось судом вище, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідач посилається на неподання позивачем первинних документів, які підтверджують періоди його роботи та/або проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років.

Водночас під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що статус позивача як особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого позивачу 20.04.1995 Київською обласною радою (а.с. 14).

З матеріалів даної справи також вбачається, що станом на 01.01.1993 позивач дійсно проживала (працювала) на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років.

Так, у період з 18.01.1988 по 17.01.1989 позивач була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки Комунального підприємства «Богуславблагоустрій» від 06.08.2018 № 3188 (а.с. 17).

Крім того, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_3 вбачається, що у період з 05.04.1989 по 28.09.1994 позивач працювала на посаді збірника деталей взуття в Богуславському побуткомбінаті та Комерційному виробничо-торговельному підприємстві «Люкс» (зворотній бік а.с. 22).

Вказані обставини підтверджуються також даними, наведеними у довідці від 24.09.2003 № 632, виданій Богуславською районною державною адміністрацією Київської області, з яких вбачається, що позивач проживав (працював) на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше чотирьох років.

Враховуючи викладене, твердження відповідача про відсутність первинних документів, що підтверджують періоди роботи позивача та/або її проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років, суд вважає безпідставними та такими, що не знайшли підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи.

Суд також враховує, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано жодних доказів на підтвердження тих обставин, що видане позивачу 20.04.1995 Київською обласною радою посвідчення серії НОМЕР_2 є вилученим, а довідка Богуславської районної державної адміністрації від 24.09.2003 № 632, яка є підставою для видачі такого посвідчення - не відповідає вимогам чинного законодавства або є нечинною.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 05.11.2018 № 817, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача з 06.08.2018 призначити позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку, суд враховує наступне.

Як вже зазначалось судом вище, серед необхідних умов для отримання права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 5 років для осіб, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період є проживання такої особи або її праця на території зони посиленого радіоекологічного не менше 9 років; для інших осіб - проживання особи або її праця на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше 15 років.

При цьому основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637).

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що жодних доказів стосовно того, що позивач станом на 31 липня 1986 року будь-який час проживав або працював в зоні посиленого радіологічного контролю, суду не надано.

Відтак позивач не має права на застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки.

Водночас за умови підтвердження позивачем факту постійного проживання та/або постійної праці на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше 15 років, вона має право на зниження пенсійного віку на 5 років.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 не менше 15 років пропрацювала у м. Богуславі, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106, має статус зони посиленого радіоекологічного контролю.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах, а саме: зі зменшенням пенсійного віку на 5 років.

При цьому відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

У свою чергу ознакою дискреційних повноважень є право суб`єкта владних повноважень приймаючи рішення, вчиняючи дії чи утримуючись від їх вчинення, діяти з певною свободою розсуду, тобто можливістю обрати одне з кількох юридично допустимих рішень.

Разом з тим, за наявності у позивача страхового стажу не менше 15 років, досягнення нею певного віку, набуття в установленому законом порядку статусу громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, та її праці (проживання) на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше 15 років у відповідача є лише один можливий варіант вчинення дій - прийняти рішення про призначення позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

За наведених обставин, задоволення вимоги про зобов`язання відповідача вчинити передбачені чинним законодавством дії, відступити від яких він не мав права, однак незаконно відмовився їх вчиняти, чим порушив конституційні права людини і громадянина, не є втручанням у компетенцію суб`єкта владних повноважень.

Крім того, як вже зазначалось судом вище, призначення та виплата пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV і Закону № 796-XII.

Частиною першою статті 45 Закону України Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Судом встановлено, що із заявою про призначення пенсії позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України 06.08.2018.

Вказані обставини не заперечуються представником відповідача та підтверджуються наявною у матеріалах справи копією розписки-повідомлення.

Таким чином, з урахуванням наведених вище положень законодавства, право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 5 років виникло у позивача 06.08.2018.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 з 06.08.2018 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 768,40 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Кагарлицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код 41248147, місцезнаходження: 09201, Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Паркова, буд. 14) від 05.11.2018 № 817, яким ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) відмовлено у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071) з 06.08.2018 призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.

4.Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя Харченко С.В.