Рішення № 89790775, 11.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2020 року м. Київ № 640/9158/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 , Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"доМіністерства юстиції України, приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовичатретя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет споруАкціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"провизнання протиправними бездіяльності та дійпредставники позивача-2 - Волощук П.Ю.;

учасників справи: відповідача-1 - Коваль Є.В.;

третьої особи - Кулик О.А. ;

позивача-1 та відповідача-2 - не з`явилися,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивач-1 або ОСОБА_1 ) та Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (адреса: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, ідентифікаційний код - 03340920) (надалі - позивач-2 або ПАТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" або Товариство) подали на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов б/н від 27.05.2019 до Міністерства юстиції України (адреса: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13, ідентифікаційний код - 00015622) (нижче - відповідач-1 або МЮ України або Міністерство) і приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича (адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, прим. 30, кімн. 309, ідентифікацій номер - НОМЕР_2 ) (в подальшому - відповідач-2 або Сивокоз О.М. або Приватний виконавець), у якому позивачі просять суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду скарги ПАТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. від 23.04.2019 № 23.04.2019-ВИХ-01;

- визнати протиправною бездіяльність МЮ України, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду скарги ПАТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. від 16.05.2019 № 16.05.2019-ВИХ-01;

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. з відкриття виконавчого провадження № 58907481, № 59112735, № 59113184 та № 59116910 та винесення постанов в рамках виконавчих проваджень № 58907481, № 59112735, № 59113184 та № 59116910.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2019 задоволено частково заяву № 29.05.2019-ВИХ-01 від 29.05.2019 "Про забезпечення позову", з урахуванням поданих уточнень згідно заяви "Про уточнення заяви про забезпечення позову", представника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" Богдана С.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2019 частково задоволено заяву б/н від 31.05.2019 "Про роз`яснення ухвали про забезпечення позову (в порядку ст. 254 КАС України)", з урахуванням поданих уточнень згідно заяви № 1147 від 03.06.2019 "Про доповнення заяви про роз`яснення ухвали про забезпечення позову (в порядку ст. 254 КАС України)", представника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" Богдана С.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2019 повернуто без розгляду заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" від 06.06.2019 про забезпечення позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2019 відмовлено у задоволенні клопотання приватного виконавця Сивокозова О.М. про скасування заходів забезпечення у адміністративній справі № 640/9158/19.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2019 залучено Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Поряд із цим у судових засіданнях 19.06.2019, 27.06.2019, 07.06.2019, 05.07.2019, 15.07.2019, 17.07.2019, 31.07.2019 та 04.09.2019 судом оголошувались перерви, справу призначено до розгляду на 19.09.2019.

Вказаної дати в судовому засіданні представник позивача-2 підтримав, за викладених у позові підстав, позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача-1, з огляду на викладені у відзиві заперечення, зауважив на відсутності підстав для задоволення позову.

Приватним виконавцем відзиву на позов до суду не подано.

Третя особа у поданих до суду письмових поясненнях, відзначаючи подання ПАТ "Дніпропетровськгаз" до МЮ України скарг на дії Приватного виконавця, звертає увагу на встановлення Міністерством відсутність порушень у діях Сивокозова О.М . Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" також акцентує, що за наслідками подання АТ "Дніпропетровськгаз" до Господарського суду Дніпропетровської області скарг на дії відповідача-2, ухвалою зауваженого суду від 03.06.2019 у справі № 904/1209/18 відмовлено у задоволенні скарг позивача-2.

Заслухавши в судовому засіданні представників позивача-2, відповідача-1 та третьої особи, зважаючи на заявлене останніми клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194 та ч. 8 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (за текстом - КАС України), розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У квітні та травні 2019 року Товариство звернулося до МЮ України зі скаргами: № 23.04.2019-ВИХ-01 від 23.04.2019 та № 16.05.2019-вих-01 ВІД 16.05.2019 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М., вчинених останнім в рамках виконавчих проваджень № 58907481, № 59112735 та № 59113184.

Обґрунтовуючи викладені у позові обставини щодо поданої до МЮ України скарги від 23.04.2019 № 23.04.2019-ВИХ-01 (за текстом - Скарга-1) позивачі акцентують, що внаслідок бездіяльності Міністерства, яка виразилася у не розгляді по суті скарги АТ «Дніпропетровськгаз» на дії Приватного виконавця, Товариству спричинені збитки у вигляді примусово списаних грошових коштів, а також паралізована діяльність підприємства у зв`язку із арештом рахунків та майна боржника, що може призвести до виникнення аварійних ситуацій та спричиненні надзвичайних ситуації на території зони обслуговування Дніпропетровської області.

Зокрема в межах викладених АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" у скарзі від 23.04.2019 № 23.04.2019-ВИХ-01 порушень позивачі зазначають, що приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. 15.04.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58907481 із виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 у справі № 904/1209/18, виданого на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019, яке набрало законної сили 25.03.2019. Разом з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, приватним виконавцем 15.04.2019 винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на кошти та інші цінності боржника, що обліковуються на всіх рахунках і вкладах чи перебувають на зберіганні в банках чи фінансових установах України, а саме: АБ "Кліринговий дім", код ЄДРПОУ 2166382, МФО 300647; Філія - Дніпропетровське обласне управління AT "Ощадбанк", код ЄДРПОУ 09305480, МФО 305482; AT "Укрексімбанк", код ЄДРПОУ 00032112, МФО 322313; Філія AT "Укрексімбанк" у м. Дніпрі, код ЄДРПОУ 19358796, МФО 305675; АБ "Укргазбанк", код ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478; AT КБ "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299; ПАТ "Промінвестбанк", код ЄДРПОУ 00039002, МФО 300012, та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Згідно з частиною другою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону, крім рішень, за якими боржником є держава, державні органи, НБУ, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному фонді яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету. Так постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" утворено НАК "Нафтогаз України" у формі відкритого акціонерного товариства. Пунктом другим постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" встановлено, що статутний фонд Компанії формується шляхом передачі до нього пакетів акцій, залишених у державній власності, відкритих акціонерних товариств, зазначених у додатку 2 до цієї постанови. Пунктом дев`ятим вищевказаної постанови встановлено, що 100 відсотків акцій Компанії, які випускаються на величину її статутного фонду, залишаються у державній власності до прийняття в установленому порядку рішення про їх продаж. Додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" визначений Перелік відкритих акціонерних товариств, пакети акцій яких залишені у державній власності і передаються до статутного фонду НАК "Нафтогаз України", в якому серед таких товариств зазначено "Дніпропетровськгаз". Згідно з інформацією, розміщеною на загальнодоступному сайті ПАТ "Дніпропетровськгаз" у відомостях про основних власників, міститься інформація про власників істотної частки акцій емітента, яким належить 10 та більше відсотків акцій ПАТ та містяться відомості про загальну кількість цінних паперів і частку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в статутному капіталі ПАТ "Дніпропетровськгаз", що дорівнює 25,0001%. Аналогічна інформація також міститься на загальнодоступному сайті Державної установи "Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України". Відповідно до інформаційної довідки Національного депозитарію України від 10.04.2018 № 156327, за даними реєстру власників іменних цінних паперів ПАТ "Дніпропетровськгаз" (код ЄДРПОУ 03340920), сформованими станом на 05.04.2018, одним із власників ПАТ "Дніпропетровськгаз" є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720), кількість цінних паперів становить 215 431 шт., відсоток у статутному капіталі 25,000116. Отже AT "Дніпропетровськгаз" є юридичною особою, частка держави у статутному фонді якої перевищує 25 відсотків.

Таким чином, у відповідності до частини другої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено право приватного виконавця здійснювати примусове виконання рішень за якими боржником є держава, державні органи, НБУ, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному фонді яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

На думку позивачів, замість того, аби повернути стягувачу виконавчий документ, приватний виконавець Сивокозов О.М. відкрив виконавче провадження та наклав арешт на кошти боржника, що спричинило для AT "Дніпропетровськгаз" тяжкі наслідки.

Позивачі відмічають, що відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем та стягнення на його користь основної винагороди у сумі понад 10 млн. грн., у той час, коли примусове стягнення повинно здійснюватися органами державної виконавчої служби разом зі стягненням до Державного бюджету України виконавчого збору, завдає збитків державі на суму 10 037 179,48 грн.

Позивачами примічається, що дії приватного виконавця із винесення постанови про накладення арешту на кошти на всіх рахунках AT "Дніпропетровськгаз" в межах суми, що дорівнює 110 408 974,31 грн. є незаконними, протиправними та такими, що порушують основні засади та принципи здійснення виконавчого провадження приватним виконавцем. Такі дії приватного виконавця, суперечать вимогам Конституції України, Кодексу законів про працю України, Податкового кодексу України, Законів України "Про виконавче провадження", "Про оплату праці", "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Накладення арешту на рахунки боржника постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М., які призначені для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють в AT "Дніпропетровськгаз". Крім того, відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, ст. 35 та 36 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (яким в даному випадку виступає Товариство). Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Тобто AT "Дніпропетровськгаз" не має змоги виконувати свої податкові зобов`язання, що загрожує застосуванням до товариства штрафних санкцій з боргу органів фіскальної служби.

Відтак, як вважають позивачі, внаслідок протиправних дій приватного виконавця Сивокозова О.М. по відкриттю виконавчого провадження та накладення арешту на кошти на всіх рахунках ПАТ "Дніпропетровськгаз" в межах суми, що дорівнює 110 408 974,31 грн., ПАТ "Дніпропетровськгаз" спричинено збитки. Так за період з 16.04.2019 списано в примусовому порядку 2 257 008,44 грн. грошових коштів.

Додатково позивачі відзначають, що ухвалою Верховного суду від 17.04.2019 по справі № 904/1209/18 зупинено виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 по справі № 904/1209/18 до закінчення їх перегляду в порядку касаційного провадження. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Згідно з ч. 2 ст. 34 вищезазначеного закону виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову. 19.04.2019 ПАТ "Дніпропетровськгаз" звернулося до приватного виконавця Сивокозова О.М. із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 58907481. 22.04.2019 під час долучення до матеріалів виконавчого провадження додаткових документів ПАТ "Дніпропетровськгаз" дізналося, що заяву від 19.04.2019 приватним виконавцем було зареєстровано лише 22.04.2019, внаслідок чого виконавче провадження № 58907481 не було зупинено своєчасно.

Позивачі констатують, що внаслідок зловживання Сивокозовим О.М. своїми повноваженнями щодо реєстрації вхідної кореспонденції у день її надходження, а саме заяви ПАТ "Дніпропетровськгаз" від 19.04.2019 про зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 58907481, з рахунків ПАТ "Дніпропетровськгаз" продовжують незаконно списуватися кошти в примусовому порядку, чим завдаються збитки боржникові. 19.04.2019 представники ПАТ "Дніпропетровськгаз" о 14:28 подали заяву від 19.04.2019 про зупинення вчинення виконавчих дій, але одночасно Товариству не було повідомлено про існування постанови про розшук майна боржника від 19.04.2019 та постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. про арешт майна боржника від 19.04.2019, а саме рухомого майна. Такі постанови надійшли на адресу ПАТ "Дніпропетровськгаз" тільки 22.04.2019, що свідчить про те, що приватним виконавцем останні були винесені вже після того, як Товариством було подано заяву про зупинення виконавчих дій разом із ухвалою Верховного суду від 17.04.2019 по справі № 904/1209/18, якою зупинено виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019.

Отже згідно тверджень позивачів, постанови приватного виконавця в рамках ВП № 58907481 винесені внаслідок зловживання своїми повноваженнями, є незаконними та свідчать про грубе порушення приватним виконавцем Сивокозовим О.М. вимог Закону України "Про виконавче провадження".

В рамках викладених АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" у скарзі № 16.05.2019-ВИХ-01 від 16.05.2019 (по тексту - Скарга-2) порушень позивачі виокремлюють, що 14.05.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59113184 із виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2016 у справі № 904/4470/16, виданого на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016, яка набрала законної сили 05.10.2016 на загальну суму 361 960 036,34 грн. Залишок загальної заборгованості за виконавчим документом складає 360 977 461,59 грн. Також приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. 14.05.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59112735 із виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2016 у справі № 904/4470/16, виданого на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016, яка набрала законної сили 05.10.2016 на загальну суму 199 130,23 грн. - витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Приватним виконавцем 14.05.2019, 17.05.2019, 20.05.2019 були винесені постанови про арешт коштів боржника, відповідно до яких накладено арешт на кошти та інші цінності боржника, що обліковуються на всіх рахунках і вкладах чи перебувають на зберіганні в банках чи фінансових установах України, на загальну суму 398 375 083,23 грн. 15.05.2019 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника відповідно до якої накладено арешт на все нерухоме майно боржника. 14.05.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження відповідно до якої виконавчі провадження № 58907481, № 59112735, № 59113184 об`єднано у зведене виконавче провадження № 59116910.

Позивачі переконані, що відкриття виконавчих проваджень відбулося за відсутності наданих на це повноважень, оскільки у відповідності до частини другої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено право приватного виконавця здійснювати примусове виконання рішень за якими боржником є держава, державні органи, НБУ, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному фонді яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету. 11.05.2019 AT "Дніпропетровськгаз" звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. з листом від 11.05.2019 № 490007-Сл-7974-0519, яким повідомило останнього про виконання в повній мірі AT "Дніпропетровськгаз" грошового зобов`язання перед AT "НАК "Нафтогаз України" по справі № 904/4470/16 на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.05.2019 № 490007-Сл-7969-0519 та просило, у випадку звернення AT "НАК "Нафтогаз України" з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих документів по справі № 904/4470/16, врахувати факт відсутності вказаної заборгованості ПАТ "Дніпропетровськгаз" перед AT "НАК "Нафтогаз України". Окрім того наявне відстрочення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі № 904/4470/16. Тобто, як акцентують позивачі, наявними були підстави для повернення стягувачу виконавчого документу. Втім приватний виконавець Сивокозов О.М. відкрив виконавчі провадження та наклав арешт на кошти та майно боржника, що спричинило для AT "Дніпропетровськгаз" тяжкі наслідки.

Позивачі висловлюють правову позицію, що дії приватного виконавця із винесення постанов про накладення арешту на кошти на всіх рахунках ПАТ "Дніпропетровськгаз" в межах суми, що дорівнює 397 294 251,00 грн. є незаконними, протиправними та такими, що порушують основні засади та принципи здійснення виконавчого провадження приватним виконавцем, оскільки накладення арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, що працюють в AT "Дніпропетровськгаз".

Окремо позивачі виділяють протиправність дій по винесенню постанови від 15.05.2019 по ВП № 59113184 про арешт майна боржника, та зауважують, що вищезазначеною постановою з метою забезпечення виконання рішення накладено арешт на все нерухоме майно боржника в межах сум звернення стягнення 505 443 509,09 грн. в рамках зведеного виконавчого провадження. Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту. Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно. За думкою позивачів, з даної норми випливає, що в першочерговому порядку звернення стягнення відбувається за рахунок коштів боржника, а не його майна, а тому накладення арешту на нерухоме майно AT "Дніпропетровськгаз" з можливістю через 5 днів розпочати його реалізацію, є порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та зловживанням приватним виконавцем своїми повноваженнями.

Також позивачі звертають увагу, що загальна сума відкритих виконавчих проваджень протягом року, в період дії договору страхування цивільно-правової відповідальності виконавця, становила 671 100 822,67 грн., і це лише та сума, яка відома позивачам, при тому, що цивільно-правову відповідальність застраховано на суму 550 000 000 грн. Відкриття виконавчих проваджень № 59112735, № 59113184 про стягнення з AT "Дніпропетровськгаз" заборгованості на загальну суму 397 294 251,00 грн., а тим більше винесення постанов про арешт коштів та майна боржника на вказану суму є грубим порушенням норм законодавства про виконавче провадження, оскільки приватний виконавець Сивокозов О.М. не має укладеного договору страхування цивільно-правової відповідальності на відповідну суму.

Таким чином приватний виконавець Сивокозов О.М. позбавлений можливості здійснювати виконавчі дії, оскільки не має укладеного договору страхування цивільно-правової відповідальності на відповідну суму перед третіми особами.

Тобто відкриття виконавчих проваджень про стягнення з AT "Дніпропетровськгаз" заборгованості на загальну суму 397 294 251,00 грн., з урахуванням винагороди приватного виконавця та накладення арешту на кошти та майно AT "Дніпропетровськгаз", є перевищенням повноважень приватного виконавця. Згідно статті 42 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", відсутність укладеного договору про страхування цивільно-правової відповідальності на належну страхову суму відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 24 цього Закону визнається порушенням у діяльності приватних виконавців та є підставою для зупинення його діяльності.

За таких обставин постанови Приватного виконавця від 14.05.2019 та від 15.05.2019, як констатують позивачі, винесені внаслідок зловживання позивачем-2 своїми повноваженнями, є незаконними та свідчать про грубе порушення приватним виконавцем Сивокозовим О.М. вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Підсумовуючи викладені у позові обставини в частині поданих до МЮ України Скарг, позивачі окреслюють, що внаслідок відсутності реагування Міністерства юстиції України на подану АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" 23.04.2019 скаргу, є підстави вважати, що реагування на скаргу від 16.05.2019 або не буде відбуватись, або буде відбуватись із значною затримкою, що не тільки не сприятиме поновленню істотно порушених прав Товариства, і, як наслідок, прав ОСОБА_1 в частині отримання дивідендів, але й допустить до тяжких наслідків у вигляді доведення фактично стратегічно важливого підприємства до банкрутства, втрати робочих місць майже 4,2 тис. осіб.

Окремо в контексті порушення своїх прав, позивачі примічають, що станом на 27.05.2019 під загрозою є безперебійне обслуговування газорозподільної системи, що перебуває в зоні ліцензійної діяльності.

Тому наявна, за переконаннями позивачів, протиправна бездіяльність Міністерства, що полягає у неприйнятті рішень за результатами розгляду скарг ПАТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. При цьому ані МЮ України, ані Приватним виконавцем не було перевірено інформацію щодо розміру частки держави у статутному фонді боржника, а відтак, як наслідок, наявними є правові підстави для визнання дій Приватного виконавця з відкриття виконавчого провадження № 58907481, № 59112735, № 59113184 та № 59116910 і винесення постанов в рамках виконавчих проваджень № 58907481, № 59112735, № 59113184 та № 59116910 протиправними.

З викладеними позивачами аргументами відповідач-1 не погоджується та у своєму відзиві відмітив, що дії Міністерства щодо проведення перевірок за Скаргами вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства України, а дії Приватного виконавця не суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (по тексту - Закон), Законом України «Про виконавче провадження», «Порядком проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців», затв. Наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 № 3284/5 (скорочено - Порядок), та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В контексті нормативного регулювання спірних правовідносин та обставин справи, суд акцентує увагу на такому.

Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

В силу ст.ст. 1-3 Закону, примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Поряд із наведеним нормативним регулюванням питань правової основи діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, а також завдань органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, Закон визначає правові питання державного регулювання діяльності приватного виконавця.

Міністерство юстиції України: 1) формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень; 2) забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, для чого визначає: порядок проходження навчання та стажування осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця; перелік документів, які подаються Кваліфікаційній комісії приватних виконавців особою, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, для підтвердження відповідності цієї особи вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 18 цього Закону; порядок допуску таких осіб до складання кваліфікаційного іспиту; порядок складання кваліфікаційного іспиту; порядок підвищення кваліфікації приватними виконавцями; 3) видає посвідчення приватного виконавця; 4) визначає вимоги до офіса приватного виконавця; 5) забезпечує діяльність Кваліфікаційної комісії приватних виконавців та Дисциплінарної комісії приватних виконавців; 6) формує Єдиний реєстр приватних виконавців України, визначає порядок його ведення; 7) встановлює форму та порядок подання приватними виконавцями інформації про здійснення ними діяльності; 8) здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; 9) подає Кабінету Міністрів України пропозицію про встановлення розміру основної винагороди приватного виконавця; 10) вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення; 11) зупиняє та припиняє право на здійснення діяльності приватного виконавця; 12) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

В межах здійснення Міністерством юстиції України контролю за діяльністю приватних виконавців та визначення порядку здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця в ст. 34 Закону встановлено, що контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на два роки з обов`язковим повідомленням приватного виконавця про час і місце проведення перевірки не пізніш як за 10 днів до її початку. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями учасників виконавчого провадження.

Позапланові перевірки проводяться на підставі:

1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки;

2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця;

3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.

Під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом.

За місцем проведення перевірки поділяються на виїзні та невиїзні.

У разі проведення позапланової невиїзної перевірки Міністерство юстиції України надсилає приватному виконавцю письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений у запиті строк, який має бути достатнім для підготовки відповіді та копій документів, але не менше 10 календарних днів, приватний виконавець надає Міністерству юстиції України вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.

У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Стосовно проведення Міністерством юстиції України планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України, варто відзначити, що «Порядком проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців» визначається механізм здійснення Міністерством юстиції України перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, зокрема стану додержання Конституції України, вимог законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, ухвалених відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України, доручень Міністра юстиції України, та організації роботи щодо їх виконання, дотримання державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій, виконання правил діловодства.

Згідно до приписів Порядку, організація та проведення перевірок покладаються на структурний підрозділ Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - структурний підрозділ Міністерства).

Перевірки діяльності приватного виконавця здійснюються шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Планова перевірка діяльності приватного виконавця проводиться згідно з графіком, який складається в порядку, визначеному пунктом 1 розділу ІІІ цього Порядку, та полягає у комплексній перевірці організації роботи приватного виконавця, дотримання приватним виконавцем вимог законодавства під час вчинення виконавчих дій та виконання правил ведення діловодства.

Позапланова перевірка діяльності приватного виконавця проводиться з підстав, визначених частиною третьою статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», та/або у разі надходження від Дисциплінарної комісії приватних виконавців скарги на діяльність приватного виконавця, яка була подана до цієї комісії.

Позапланові перевірки діяльності приватного виконавця поділяються на виїзні та невиїзні.

Позапланові виїзні перевірки діяльності приватного виконавця проводяться у разі надходження від приватного виконавця заяви про проведення перевірки, неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації, ухвалення Дисциплінарною комісією приватних виконавців рішення про відхилення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та спрямування матеріалів для повторної перевірки діяльності приватного виконавця.

Позапланові невиїзні перевірки діяльності приватного виконавця проводяться на підставі письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця чи у разі надходження від Дисциплінарної комісії приватних виконавців скарги на діяльність приватного виконавця, яка була подана до цієї комісії, ухвалення Дисциплінарною комісією приватних виконавців рішення про відхилення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та спрямування матеріалів для повторної перевірки діяльності приватного виконавця.

Під час проведення позапланових перевірок діяльності приватного виконавця з`ясовуються лише ті питання, потреба перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок.

Позапланова перевірка проводиться з додержанням вимог законодавства щодо охорони інформації з обмеженим доступом, недопущення розголошення інформації з обмеженим доступом, що стала відома під час її проведення.

Позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця проводиться шляхом витребування від приватного виконавця потрібних документів та відомостей у межах предмета звернення та надання висновку щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства, який викладається в довідці за результатами такої перевірки.

Позапланова невиїзна перевірка проводиться управлінням, яке входить до складу структурного підрозділу Міністерства та до повноважень якого належить забезпечення контролю за діяльністю приватних виконавців (далі - Управління контролю), або Управлінням державної виконавчої служби, яке визначає керівник структурного підрозділу Міністерства (крім Управління державної виконавчої служби, що перебуває в межах виконавчого округу приватного виконавця).

Про проведення позапланової невиїзної перевірки приватному виконавцю надсилається письмовий запит. У запиті зазначаються строк для надання вмотивованої відповіді приватним виконавцем щодо фактів, викладених у зверненні, який не може бути менше десяти календарних днів, перелік копій документів, які потрібно надати для проведення перевірки.

Під час проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця використовуються інформація та копії документів, надані приватним виконавцем, відомості автоматизованої системи виконавчого провадження, інша інформація та документи, які стосуються предмета звернення.

Якщо під час позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виникла потреба в одержанні від приватного виконавця додаткової інформації або копій документів у межах предмета звернення, структурний підрозділ Міністерства (Управління державної виконавчої служби) може надіслати приватному виконавцю повторний письмовий запит. Запит має містити обґрунтування потреби одержання додаткової інформації та/або копій документів та строк, у який приватний виконавець має надати таку інформацію та/або документи.

Позапланова невиїзна перевірка діяльності приватного виконавця має бути проведена не пізніше ніж через тридцять робочих днів із дня надходження до структурного підрозділу Міністерства звернення (скарги) учасника виконавчого провадження.

За результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управління контролю (Управління державної виконавчої служби) складає довідку, в якій зазначаються: підстави проведення перевірки; факти, викладені у зверненні або у скарзі, на підставі яких проводиться перевірка; обставини, встановлені під час перевірки, із посиланням на джерела отримання інформації; висновок щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства з посиланням на відповідну норму законодавства.

Довідку підписує керівник Управління контролю, а якщо позапланова невиїзна перевірка проводилася Управлінням державної виконавчої служби, - керівник цього управління.

Якщо позапланова невиїзна перевірка проводилася Управлінням контролю, довідка складається у двох примірниках, один з яких спрямовується приватному виконавцю не пізніше наступного робочого дня з дня його підписання.

За результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця Управління контролю готує доповідну записку, яку не пізніше наступного робочого дня з дня підписання довідки спрямовує керівнику структурного підрозділу Міністерства.

Якщо позапланова невиїзна перевірка проводилася на підставі звернення учасника виконавчого провадження, копія довідки додається до відповіді на це звернення.

З положень Порядку випливає, що за письмовим зверненням учасників виконавчого провадження структурним підрозділом Міністерства проводиться позапланова перевірка діяльності приватного виконавця на предмет, зокрема, стану: а) додержання вимог законів України, б) дотримання державними і приватними виконавцями порядку та строків вчинення виконавчих дій.

Така перевірка проводиться не пізніше ніж через тридцять робочих днів із дня надходження до структурного підрозділу Міністерства звернення (скарги) учасника виконавчого провадження.

Під час проведення позапланової перевірки з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. При цьому повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом.

За результатами проведення позапланової невиїзної перевірки структурний підрозділ Міністерства складає довідку, в якій зазначаються: підстави проведення перевірки; факти, викладені у зверненні або у скарзі, на підставі яких проводиться перевірка; обставини, встановлені під час перевірки, із посиланням на джерела отримання інформації; висновок щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вимогам законодавства з посиланням на відповідну норму законодавства.

Копія довідки додається до відповіді на звернення учаснику виконавчого провадження.

Як свідчать матеріали справи, скарга від 23.04.2019 № 23.04.2019-ВИХ-01 надійшла до МЮ України 17.04.2019.

Скаргу № 16.05.2019-ВИХ-01 від 16.05.2019 подано до Міністерства 17.06.2019.

Відповідно у строк до 07.06.2019 та 01.07.2019, тобто в межах тридцяти робочих днів, структурному підрозділу Міністерства юстиції України надано строк для проведення перевірки Приватного виконавця по означеним вище Скаргам.

З матеріалів справи видно, що за результатами проведення позапланових невиїзних перевірок Приватного виконавця за Скаргами, структурним підрозділом Міністерства складено довідки від 23.05.2019 та 01.07.2019.

Зі змісту вказаних довідок убачається про: підстави проведення перевірок; факти, викладені у Скаргах, на підставі яких проводилися перевірки; обставини, встановлені під час перевірки, із посиланням на джерела отримання інформації; висновки щодо відповідності рішень, дій або бездіяльності Приватного виконавця вимогам законодавства з посиланням на відповідну норму законодавства.

Зокрема зі змісту довідки від 23.05.2019 витікають висновки, зокрема, про відповідність вимогам Закону України «Про виконавче провадження» діяльності Приватного виконавця з відкриття виконавчого провадження № 58907481, та накладення арешту на кошти та майно боржника - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз». Також Міністерством, серед іншого, вказано, що за наслідками здійсненої перевірки відомостей з Єдиного державного реєстру стосовно ПАТ «Дніпропетровськгаз» (код ЄДРПОУ 03340920) встановлено відсутність відомостей про те, що у статутному капіталі цієї юридичної особи є частка держави, яка становить не менше 25 відсотків.

З мотивувальної частини довідки від 01.07.2019 вбачаються висновки, серед іншого, щодо правомірності діяльності Приватного виконавця з: відкриття виконавчого провадження № 59113184 і № 59112735; накладення арешту на кошти та майно боржника; неврахування заяви боржника про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.05.2019 № 490007-Сл-7969-0519 на суму 382 457 448,59 грн. Окрім того у цій довідці МЮ України відзначено, що питання неможливості виконання виконавчих документів за якими боржником є ПАТ «Дніпропетровськгаз», як юридичної особи частка держави у статутному фонді якої перевищує 25%, та про накладення Приватним виконавцем арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, вже було предметом перевірки у виконавчому провадженні № 58907481 та повторюються у скарзі ПАТ «Дніпропетровськгаз» від 16.05.2019, а тому відповідні питання не можуть бути предметом проведення перевірки повторно.

Зауважені копії довідок направлено супровідними листами № 3025/14179-33-19/20.5.1 від 23.05.2019 та № 2565/17083-33-19/20.5.1 від 01.07.2019 Міністерства на адресу скаржника.

Тому судом акцентується на розгляді Міністерством Скарг в межах строку та за правилами, що визначені Законом та Порядком.

Окремо в межах обставин подання Скарг на дії Приватного виконавця до Міністерства, суд примічає, що з матеріалів справи випливає про подання у квітні 2019 року Товариством до Господарського суду Дніпропетровської області скарги б/н від 17.04.2019 (справа № 904/1209/18) на дії позивача-2, зокрема з винесення постанов від 15.04.2018 про відкриття виконавчого провадження № 58907481 та про накладення арешту на кошти боржника.

У зв`язку із наведеним суд вказує, що за ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так судом установлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2019 у справі № 904/1209/18 (відкрита у вільному доступі інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/82129311, http://reyestr.court.gov.ua/Review/82158570 - ухвала про виправлення описки в даті постановлення ухвали суду з 03.06.2019 на правильну дату - 29.05.2019) відмовлено в задоволенні скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» від 17.04.2019 (з урахуванням змін та доповнень) на дії Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича.

Зі змісту судового рішення суду першої інстанції, серед іншого, випливає, що: « 18.04.2019 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» від 17.04.2019 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, в якій скаржник просив:

- визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича з винесення постанови від 15.04.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58907481 з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 у справі № 904/1209/18 та постанови від 15.04.2019 про накладення арешту на кошти боржника;

- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича від 15.04.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58907481 з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 у справі № 904/1209/18 та постанову від 15.04.2019 про накладення арешту на кошти боржника.

В подальшому 23.04.2019 та 25.04.2019 від Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» на адресу Господарського суду Дніпропетровської області надійшли «уточнення скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про накладення арешту на кошти боржника», в яких скаржник змінював прохальну частину скарги та просив:

1. заява № 49007-Ск-7307-0419 від 22.04.2019:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича з винесення постанови від 15.04.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58907481 з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 у справі № 904/1209/18, постанови від 15.04.2019 про накладення арешту на кошти боржника, постанови від 15.04.2019 про стягнення з боржника основної винагороди виконавця, постанови від 16.04.2019 про накладення арешту на кошти боржника, постанови від 17.04.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича з винесення вимог № 921 від 16.04.2019, № 922 від 16.04.2019, № 956 від 18.04.2019;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича скасувати постанову від 15.04.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58907481 з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 у справі № 904/1209/18, постанову від 15.04.2019 про накладення арешту на кошти боржника, постанову від 15.04.2019 про стягнення з боржника основної винагороди виконавця, постанову від 16.04.2019 про накладення арешту на кошти боржника, постанову від 17.04.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження; вимоги № 921 від 16.04.2019, № 922 від 16.04.2019, № 956 від 18.04.2019.

2. заява № 490007.2-Ск-7448-0419 від 24.04.2019:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича з винесення постанови від 15.04.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58907481 з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 у справі № 904/1209/18, постанови від 15.04.2019 про стягнення з боржника основної винагороди виконавця, постанов від 15.04.2019, від 16.04.2019 про накладення арешту на кошти боржника, постанови від 17.04.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича скасувати постанову від 15.04.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58907481, постанови від 15.04.2019 та від 16.04.2019 про накладення арешту на кошти боржника, постанову від 17.04.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, постанову від 15.04.2019 про стягнення з боржника основної винагороди виконавця;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича повернути на рахунки ПАТ «Дніпропетровськгаз», відкриті в АБ «Кліринговий Дім», неправомірно стягнуту суму в розмірі 2173180 грн. 38 коп. та на рахунки, відкриті в філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», неправомірно стягнуту суму в розмірі 83 828 грн. 06 коп.

В судовому засіданні від 29.05.2019 по справі № 904/1209/18 представники скаржника пояснили, що остаточний перелік вимог з оскарження дій Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича міститься у заяві № 490007.2-Ск-7448-0419 від 24.04.2019. Таким чином, предметом розгляду є вимоги скаржника про:

- визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича з винесення постанови від 15.04.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58907481 з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 у справі № 904/1209/18, постанови від 15.04.2019 про стягнення з боржника основної винагороди виконавця, постанов від 15.04.2019, від 16.04.2019 про накладення арешту на кошти боржника, постанови від 17.04.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження;

- зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича скасувати постанову від 15.04.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58907481, постанову від 15.04.2019 та від 16.04.2019 про накладення арешту на кошти боржника, постанову від 17.04.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, постанову від 15.04.2019 про стягнення з боржника основної винагороди виконавця;

- зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича повернути на рахунки ПАТ «Дніпропетровськгаз», відкриті в АБ «Кліринговий Дім», неправомірно стягнуту суму в розмірі 2 173 180 грн. 38 коп. та на рахунки, відкриті в філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», неправомірно стягнуту суму в розмірі 83 828 грн. 06 коп.

Судом в ухвалі відзначено, що згідно зі статутом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1044 від 14.12.2016 (із змінами та доповненнями), акціонерне товариство утворено на виконання Указу Президента України «Про реформування нафтогазового комплексу України» № 151 від 25.02.1998.

Пунктами 2, 7, 9, 11 Статуту встановлено, що компанія є приватним акціонерним товариством. Компанія вважається утвореною і такою, що набула прав юридичної особи, з дати її державної реєстрації. Компанія має самостійний баланс, поточні та інші рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням, ідентифікаційним кодом, а також знак для товарів і послуг, штампи, бланки та інші реквізити. Компанія є повноправним акціонером (засновником, учасником) господарських товариств, що засновані Компанією або акції/корпоративні права яких набуті Компанією в інший спосіб. Компанія здійснює всі права та несе всі обов`язки акціонера (засновника, учасника) відповідно до закону.

Таким чином, акціями підприємства боржника володіє не держава, а стягувач як юридична особа, яка здійснює всі права та несе всі обов`язки акціонера.

На офіційному сайті Фонду державного майна України у Реєстрі корпоративних прав держави (у відповідному Переліку) відсутній відповідач.

Долучена скаржником до матеріалів справи Інформаційна довідка № 179788 від 09.04.2019 хоча і свідчить про те, що одним із власників цінних паперів Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» м. Дніпро є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та її відсоток у статутному капіталі боржника становить 25,000116, однак не спростовує встановлені вище судом обставини».

З огляду на викладене в наведеному епізоді, суд висловлюється про прийняття до уваги обставин, встановлених під час розгляду справи № 904/1209/18 в межах процесуального питання скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» від 17.04.2019 (з урахуванням змін та доповнень) на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича.

Зважаючи на викладене у даному блоці, з урахуванням того, що Міністерством розглянуто Скарги в межах строку та за правилами, встановленими Законом і Порядком, з огляду на складення МЮ України довідок за результатами проведення позапланових невиїзних перевірок Приватного виконавця за Скаргами на його дії, з зауваженими висновками щодо відповідності діяльності відповідача-2 вимогам законодавства у межах виконавчих проваджень: № 58907481, № 59113184 і № 59112735, які об`єднані у зведене виконавче провадження № 59116910, необґрунтованими та недоведеними, на думку суду, є твердження позивачів про наявність протиправної бездіяльності Міністерства юстиції України у неприйнятті рішень за результатами розгляду Скарг.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій Приватного виконавця з відкриття виконавчого провадження № 58907481, № 59112735, № 59113184 та № 59116910 та винесення постанов в рамках виконавчих проваджень № 58907481, № 59112735, № 59113184 та № 59116910, беручи до уваги обставини, встановлені під час розгляду Господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/1209/18 в межах процесуального питання скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» від 17.04.2019 (з урахуванням змін та доповнень) на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М., враховуючи невмотивованість позову в частині протиправної бездіяльності Міністерства у неприйнятті рішень за результатами розгляду Скарг, суд вважає, що у задоволенні відповідних похідних вимог позивачів у цій справі слід відмовити, позаяк такі обґрунтовані в розрізі питання порушення прав ОСОБА_1 та Товариства, а також отримання останніми збитків через мотиви бездіяльності Міністерства, яка, в свою чергу, є недоведеною.

За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом підкреслюється, що у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Стосовно клопотань відповідачів про закриття провадження у справі, суд відмічає, що виходячи з положень ст.ст. 2, 4 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зокрема, органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадової чи службової особи, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За змістом пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, справою адміністративної юрисдикції є публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

В площині закріплених у КАС України завдань адміністративного судочинства, визначених понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також меж юрисдикції адміністративних судів, слід зауважити, що в силу ч. 1 ст. 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За нормами ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Частиною 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за позовом осіб, які не є учасниками виконавчого провадження та не є особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної виконавчої служби, якими порушено їх права чи свободи.

Водночас варто примітити, що статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Отже приписами статті 339 Господарського процесуального кодексу України визначається право виключно сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення порушено їхні права.

Як свідчать матеріали справи, позов заявлено ОСОБА_1 , як акціонером АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз", та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", як боржником у виконавчих провадженнях № 58907481, № 59112735, № 59113184 та № 59116910, з приводу оскарження протиправних бездіяльності та дій відповідачів у розрізі окреслених виконавчих проваджень.

Так приймаючи до уваги наведені нормативні приписи КАС України та Закону України «Про виконавче провадження», в їх сукупності, з урахуванням визначеного суб`єктного складу учасників процесу та предмету позову, який обумовлений протиправністю як бездіяльності МЮ України, так і, як наслідок, дій приватного виконавця Сивокозова О.М. у рамках виконавчих проваджень № 58907481, № 59112735, № 59113184 та № 59116910, у тому числі зведеного, на думку суду, наявні підстави вважати, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому необґрунтованими, з огляду як на правила підсудності справи, так і на особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, що визначені КАС України, є аргументи відповідачів у цій частині.

Що стосується клопотання Товариства про винесення окремої ухвали щодо представників третьої особи та Приватного виконавця, в обґрунтування якого заявником зауважується, що порушення закону полягають в намаганні трьох пов`язаних осіб, а саме: приватного виконавця Сивокозова О . М., ОСОБА_6 , адвоката AT «НАК «Нафтогаз України» Тісногуз В.В. завдати збитків Товариству шляхом вчинення незаконних дій по ініціюванню відкриття виконавчих проваджень та здійснення виконавчих дій з грубим порушенням діючого законодавства, суд зазначає таке.

За ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

З огляду на приписи КАС України, зважаючи, що заявником не доведено вчинення Приватним виконавцем будь-яких дій, які б мали ознаки зловживання процесуальними правами або дій, що свідчили б про порушення процесуальних обов`язків чи про неналежне виконання професійних обов`язків або іншого порушення законодавства, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали у даній справі.

В частині заявленого відповідачем-2 клопотання про залишення позову без розгляду через пропущення позивачами строку звернення до суду із заявленими ними в позові вимогами, оскільки останні посилаються на невчасний розгляд Міністерством юстиції України Скарг на дії Приватного виконавця, а також замовчали факт звернення з аналогічними вимогами до Господарського суду Дніпропетровської області, про що Приватний виконавець надавав до справи письмові докази, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Судом також враховується те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (в тексті - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на викладені приписи КАС України та Конвенції, слід акцентувати, що суд вважає за необхідне врахувати подану відповідачем-2 заяву саме в межах позовних вимог про оскарження бездіяльності Міністерства з розгляду Скарг, та неприйнятті ним рішень за результатами їх розгляду, і, як наслідок, наданні висновків щодо відповідності діяльності Приватного виконавця вимогам законодавства, як то випливає з положень Порядку, що, в свою чергу, додатково і обумовило оскарження дій останнього з боку позивачів у судовому порядку.

Відтак суд не вбачає, в даному випадку, пропущення позивачами строку звернення до адміністративного суду за відповідними позовними вимогами.

З огляду на зауважене, суд дійшов висновку, що невмотивованими є викладені Приватним виконавцем в заяві аргументи щодо пропуску ОСОБА_1 та Товариством строку звернення до адміністративного суду з відповідними вимогами.

Враховуючи викладене у рішенні, керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову б/н від 27.05.2019 ОСОБА_1 та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко