Ухвала суду № 89790741, 11.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1015

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про зупинення провадження в адміністративній справі

11 червня 2020 року м. Київ № 826/3462/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуюча суддя Клочкова Н.В., судді Пащенко К.С., Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., розглянувши питання про зупинення провадження у справі за позовом

ОСОБА_1

до Вищого господарського суду України

третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача

Державна казначейська служба України

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 (надалі - заявник), адреса: АДРЕСА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі № 826/3462/17 за позовом ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, в якій заявник просить суд:

- скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2018 у справі № 826/3462/17 у зв`язку з виключними обставинами.

В обґрунтування вказаної вище заяви, позивач зазначає, що Конституційним Судом України 15.04.2020 було прийнято рішення за № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VІІ про скасування виплати вихідної допомоги суддям.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Заперечуючи проти задоволення вищевказаної заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами представник відповідача у відзиві послався на те, що оскільки з 01.04.2014 набрав чинності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (Закон України від 27.03.2014 № 1166-VII), підпунктом 1 пункту 28 розділу ІІ якого, статтею 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" виключено. Вказані положення Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" неконституційними на момент судового розгляду не визнавались. Таким чином, суддям, які виходили у відставку починаючи з 01.04.2014 виплата вихідної допомоги законодавством не була передбачена.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження за виключними обставинами за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі № 826/3462/17 за позовом ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та призначено судове засідання на 11.06.2020.

11.06.2020 у судовому засіданні суд поставив на обговорення питання щодо зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду № 808/1628/18. Представник позивача у судовому засіданні щодо зупинення провадження не заперечував.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 25.02.1992 ОСОБА_1 була призначена на посаду арбітра Вищого арбітражного суду України. У серпні 2001 року Вищий арбітражний суд України реорганізовано у Вищий господарський суд України.

В період роботи на посаді судді Вищого господарського суду України позивач набула право на відставку та на отримання вихідної допомоги у зв`язку із відставкою. Скориставшись конституційним правом на працю, Позивач продовжила працювати на посаді судді, маючи законі очікування на отримання вихідної допомоги після виходу у відставку.

Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 № 1515-УІІІ Позивач звільнена з посади судді Вищого господарського суду України відповідно до п. 9 ч. 5 статті 126 Конституції України у зв`язку із відставкою. Наказом Голови Вищого господарського суду України від 05.10.2016 позивач звільнена з посади судді Вищого господарського суду України, при цьому вихідна допомога Позивачу виплачена не була

06.02.2017 позивач звернулась до Голови Вищого господарського суду України як керівника органу, який є відповідальним за реалізацію функцій держави по матеріальному забезпеченню суддів, із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу.

Листом від 10.02.2017 Голова Вищого господарського суду України відмовив позивачу у здійсненні вказаної виплати, мотивуючи її тим, що 27.03.2014 Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII, підпунктом 1 пункту 28 розділу II вказаного закону виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Вважаючи свої права порушеними у зв`язку з невиплатою вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою.

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Вищого господарського суду України, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Вищого господарського суду України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 вихідну допомогу судді у зв`язку з відставкою;

- зобов`язати Вищий господарський суд України нарахувати та виплати Позивачу вихідну допомогу суд ді у зв`язку з відставкою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем не було здійснено виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою у зв`язку з виходом її у відставку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2018 у справі № 826/3462/17 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 та постановою Верховного Суду від 09.12.2019 та набрало законної сили.

При цьому, судом було зазначено, що дійсно, із набранням чинності Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" питання вихідної допомоги регулювалося ст. 136 цього Закону, відповідно до якої судді, який вийшов у відставку, виплачувалася вихідна неоподатковувана допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

При цьому, Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", який набрав чинності 01.04.2014, було внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме, було виключено статтю 136 цього Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Виходячи з аналізу вищевикладеного, суд у вищевказаній постанові прийшов до висновку, що заява про відставку позивачем була подана вже в період дії Закону України "Про судоустрій та статус суддів в редакції, якою було виключено норму щодо виплати судді при виході у відставку вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Водночас, суд звертає увагу, що з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що у провадженні Верховного Суду перебуває справа № 808/1628/18 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24.06.2019, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2018 з підстав, визначених пунктом 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 808/1628/18 зазначену справу передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

У вказаній ухвалі констатовано, що існує неоднаковий підхід до застосування зазначеним судом пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. (Аналогічну норму передбачено ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України").

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, в постанові від 17.12.2019 у справі № 808/2492/18 зазначив, що наявність рішення Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 в справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки під час розв`язання спору. На час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення рішення судом закон був чинним та підлягав застосуванню.

У цій же постанові Верховний Суд зверну увагу на те, що із тексту імперативних приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС вбачається, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом у процесі розв`язання справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане. Колегія суддів дійшла висновку, що в ситуації, яка є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.

В постанові від 19.11.2018 у справі №755/4893/18 (755/18431/15-а) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів, дійшов такого висновку:

"Згідно з резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнані неконституційними, останні втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Із змісту наведеного слідує, що дія положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України втратила чинність з 27 лютого 2018 року, при цьому така не має зворотної сили.

Тому, рішення Конституційного Суду № 1-р/2018 не може бути застосовано до правовідносин з приводу виплати пенсії позивачеві, що виникли до 27 лютого 2018 року, а саме в період з липня 2014 року.

Поряд з цим існує і протилежна практика Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.

У пункті 79 вищевказаної ухвали Верховного Суду зазначено, що з огляду на викладене, колегія суддів, ставлячи на меті формування єдиної правозастосовчої практики, вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, викладеного в судових рішеннях, раніше ухвалених Касаційним адміністративним судом у складі колегій суддів з інших палат, перелік яких наведено у пунктах 26-29 цієї постанови.

При цьому, враховуючи положення частини 5 статті 242 КАС України, про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд дійшов висновку, з поміж іншого, про наявність підстав для зупинення провадження в цій справі.

Пунктом 5 частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 826/3462/17 до набрання законної сили рішенням об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 808/1628/18, враховуючи те, що позиція позивача ґрунтується саме на застосуванні пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, щодо якого Верховний Суд у подібних правовідносинах констатував, що існує неоднаковий підхід до застосування зазначеним судом пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України та дійшов висновку про необхідність відступити від попередніх висновків та передати питання на вирішення об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Керуючись ст. ст. 229, 236, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Зупинити провадження у справі № 826/3462/17 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у адміністративній справі № 808/1628/18.

2. Зобов`язати сторін негайно повідомити суд про сплив обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п`ятнадцяти днів, з дня складання повного тексту ухвали.

Головуючий суддя Н.В. Клочкова

Судді К.С. Пащенко

Т.О. Скочок

Повний текст виготовлено та підписано 11.06.2020.