Ухвала суду № 89788490, 25.05.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16535/19

1-кс/569/2811/20

У Х В А Л А

25 травня 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі слідчого судді Наумова С.В.,

при секретарі Слакві-Марчук Н.В.,

з участю прокурора Козінської Ю.В.,

слідчого Мазура Ю.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисників Ейсмонта І.Г., Шпонарського Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Рівненській області Мазура Ю.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , -

В с т а н о в и в:

Старший слідчий СУ ГУНП в Рівненській області Мазура Ю.В., звернувся до суду із вищевказаним клопотанням, яке погоджено прокурором прокуратури Рівненської області Козінською Ю.В.

В обґрунтування клопотання зазначив, що з грудня 2016 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_2 , виконуючи роль організатора в організованій злочинній групі, маючи єдиний злочинний умисел на незаконне швидке збагачення за рахунок осіб з різного роду залежностями (алкогольною, наркотичною, ігровою залежністю, тощо), спільно з особами, які були залучені в якості виконавців в організованій злочинній групі, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Касумовим Теймуром Мусахиб ОСОБА_6 , Жаровим Романом Олеговичем, Акулініним Петром Сергійовичем, Ратушним Павлом Юрійовичем, Гурою Євгеном Миколайовичем, Лукашенко Віктором Олексійовичем, Череватенко Юрієм Олександровичем, Савичем Дмитром Сергійовичем, Сорочинським Андрієм Валентиновичем, Крихом Віталієм Методійовичем, Дригайло Дмитром Леонідовичем, Гурським Павлом Петровичем, Степаненко Дмитром Олексійовичем, Бабаєвим Георгієм Олексійовичем, Козіним Кирилом Юрійовичем, Кравчиком Олександром Нестеровичем, ОСОБА_7 Миколайовичем, ОСОБА_8 Діаною Борисівною, ОСОБА_9 Вікторією Петрівною, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інших невстановлених досудовим слідством осіб, забезпечили діяльність громадської організації «Здорова ОСОБА_12 – Рівне, під приводом функціонування якої, за грошові кошти від родичів потерпілих осіб, за нібито проведення лікування від різного роду залежностей, хоча фактично такого лікування не проводилось, забезпечували діяльність так званих «Центрів реабілітації (Далі – «Центрів»)», не маючи жодних дозвільних документів на даний вид господарської діяльності.

Реалізуючи свій злочинний намір, з метою конспірування своїх справжніх намірів та для приховування своєї незаконної діяльності ОСОБА_2 13.01.2017 подавши необхідний пакет документів звернувся до Державного реєстратора в м. Рівне та Громадську організацію «Здорова Країна - Рівне» за унікальним ідентифікаційним номером 41081662 зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань та місцезнаходження юридичної особи вказано за адресою: АДРЕСА_1 .

Так реалізуючи єдиний злочинний умисел на швидке збагачення за рахунок осіб з різного роду залежностями, забезпечували силове викрадення потерпілих та в подальшому незаконно поміщали у спеціально пристосовані приміщення за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , де утримували там проти їх волі, під виглядом надання платних медичних послуг з лікування від різного виду залежностей, хоча фактично такого лікування не проводилось, за що отримувати щомісячну плату у розмірі від 5 до 12 тисяч гривень з однієї особи. Усвідомлюючи, що розмір прибутку залежить від тривалості перебування, утримували потерпілих у центрах закритого типу протягом максимально тривалого часу.

Для реалізації єдиного злочинного умислу на незаконне позбавлення волі осіб, забезпечили цілодобовий нагляд за потерпілими, облаштування приміщень «Центрів» металевими гратами на вікнах, блокування їх шляхом демонтажу віконних ручок, встановлення металевих решіток в місцях, якими можна було залишити вказані будівлі, тобто пристосували засоби для незаконного позбавлення волі людей, які не могли фізично залишити приміщення за власною волею, а для подолання таких спроб передбачалось впровадження системи відповідних примусових заходів та покарань. Для встановлення контролю за поведінкою потерпілих, їх залякування, застосовувалась система жорстких правил поведінки під час перебування в «Центрах» заснованих на відносинах субординації, підпорядкування, ізоляції від навколишнього світу, які забезпечуватимуться системою покарань, обмежень прав потерпілих, зокрема й тих, які мали ознаки катувань.

Крім того, за потерпілими здійснювався цілодобовий нагляд, забезпечувалась реалізація встановлених правил поведінки, примусово застосовувались покарання, психологічне та фізичне насильство щодо осіб, які не бажали перебувати в «Центрах» та підпорядковуватись вигаданій системі так званого лікування від залежностей.

Зазначені покарання застосувались за будь-які порушення встановлених правил, зокрема дріб`язкові, принижуючи честь і гідність осіб, завдаючи їм моральних та фізичних страждань, а саме: примус до виконання принизливих дій перед іншими особами, які незаконно утримувались разом з потерпілими, зокрема у присіданні в кількості до 2000 разів, носінні важких предметів, забороною курцям курити, примушуванню до написання однієї фрази або речення декілька тисяч разів, примушування до вживання невідомих таблеток, які викликали сонливість або різке погіршення стану здоров`я, а відмова від виконання яких тягнула в свою чергу до покарань у вигляді обмеження сну, відповідальності декількох осіб за дії одного та нанесення тілесних ушкоджень.

З метою максимально тривалого перебування осіб в «Центрах» передбачалось позбавлення утримуваних осіб доступу до інформації про події суспільного життя, можливості спілкуватися з людьми поза «Центром», що мало викликати в них страх перед навколишнім світом та реалізувалось шляхом відсутності телебачення, радіо, газет, доступу до мережі «Інтернет», примусовому вилученні особистих речей, грошових коштів та, зокрема, будь яких засобів зв`язку, в тому числі мобільних телефонів.

Водночас розуміючи, що реалізація злочинного умислу не можлива без введення в оману членів сімї та близьких родичів потерпілих щодо умов перебування в «Центрах» та стану здоров`я утримуваних осіб було встановлено жорсткі обмеження побачень та телефонних розмов потерпілих з родичами та особистої присутності при таких розмовах чи побаченнях представників центрів.

Пошук осіб з залежностями здійснювався завдяки розміщенню інформації в мережі «Інтернет», а також з використанням соціальних мереж Facebook, Instagram та паперових оголошень розміщених в лікувальних закладах та інших публічних місцях.

Учасники організованої злочинної групи за задумом ОСОБА_2 мали неухильно дотримувалися правил поведінки як між собою, так і у взаємовідносинах з потерпілими особами, які забезпечувались системою покарань за невиконання вимог. Крім того, при поміщенні до «Центрів» проводився обшук осіб, вилучались їх особисті речі та будь-які засоби зв`язку, зокрема мобільні телефони. Для додержання конспірації та унеможливлення розкриття незаконної діяльності з боку правоохоронних органів для обміну інформацією в спілкуванні учасниками групи використувались умовності та наперед обумовлені фрази та вислови відомі лише учасникам групи, крім того, спілкування проводилось за допомогою додатків – месенджерів, які функціонують з використанням ресурсів «Інтернет».

Усвідомлючи вимоги законодавства щодо неможливості здійснення громадською організацією підприємницької діяльності, учасники групи документально оформлювали відносини з потерпілими у вигляді підписання розписок про надання благодійної допомоги у вигляді послуг з реабілітації та ресоціалізації. Крім того, задля уникнення притягнення до відповідальності учасники групи шляхом погроз в тому числі і заподіяння тілесних ушкоджень вимагали в залежних осіб, написання письмових розписок щодо добровільності поміщення їх до «Центрів» та подяки за проведене так зване лікування, однак дані розписки не можуть свідчити про усвідомлену згоду особи на їх написання так як написані під примусом.

Таким чином, учасники організованої ОСОБА_2 злочинної групи свідомо порушували вимоги статей 28,29,32,43 Коституції України, згідно яких кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському, або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню. Кожна людина має право на особисту недоторканість. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Окрім цього, учасники організованої ОСОБА_2 злочинної групи свідомо ігнорували вимоги статті 16 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та зловживання ними», згідно яких, примусове лікування осіб, які визнані хворими на наркоманію, але ухиляються від добровільного лікування але продовжують після лікування вживати наркотичні засоби без призначення лікаря і відносно якої у зв`язку з їх небезпечною поведінкою до органів Національної поліції або прокуратури звернулися близькі родичі чи інші особи здійснюється за рішенням суду у спеціалізованих лікувальних закладах охорони здоров`я за рішенням суду. Підготовка матеріалів для направлення хворих на наркоманію на примусове лікування та передача цих матеріалів до суду здійснюються органами Націоналдьної поліції у порядку, визначеному нормативним актом Міністерства внутрішніх справ України, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах охорони здоровя, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, Генеральної прокуратури України.

Також ОСОБА_2 достеменно відомо, що чинним законодавством примусове лікування осіб, які страждають на алкогольну залежність або залежність від ігроманії не передбачено.

Утворивши організовану злочинну групу ОСОБА_2 відвів собі роль організатора і керівника та в ході вчинення злочинних дій виконував наступні функції:

-забезпечував утримання а користуванні житлових будинків, в яких розміщувалися «Центри»;

-особисто або під час спілкування з використанням мобільного зв`язку, керував діями інших співучасників під час вчинення злочинів, викрадення потерпілих з використанням мобільного зв`язку, контролював та вдосконалював систему незаконного утримання осіб в «Центрах», шляхом надання вказівок керівникам центрів та іншим співучасникам;

-організовував рекламу діяльності «Центрів» та залучення нових клієнтів, зокрема в мережі Інтернет, шляхом розклеєння оголошень та в групах в соціальних мережах;

-безпосередньо здійснював пошук осіб з залежностями, члени сімї чи близькі родичі яких мають змогу оплачувати їх утримання в «Центрах», повідомляв їм недостовірну інформацію щодо умов перебування;

-приймав рішення про поміщення осіб з залежностями до «Центрів»;

-розпоряджався коштами, які надходили в якості оплати за перебування потерпілих в «Центрах» та роз приділяв їх між іншими учасниками групи;

-забезпечував дотримання встановлених правил поведінки між учасниками групи, зокрема щодо додержання заходів конспірації, як при спілкуванні між собою, так і з потерпілими особами та їх близькими родичами;

-давав поради та консультації щодо забезпечення конспірації з метою уникнення кримінальної відповідальності.

ОСОБА_1 , виконуючи роль так званого консультанта та учасника так званої «мотиваційної групи» в м. Рівне, особисто та під час спілкування з використанням мобільного зв`язку, забезпечував функціонування системи незаконного утримання людей,

-організовував доставку потерпілих осіб до місця розташування так званих «Центрів», забезпечував цілодобовий нагляд за поведінкою потерпілих та їх охорону та самостійно здійснював такий нагляд;

-здійснював пошук осіб з залежностями, члени сімї чи близькі родичі яких мають змогу оплачувати їх утримання в «Центрах», повідомляв їм недостовірну інформацію щодо умов перебування, про що інформував організатора ОСОБА_2 ;

-повідомляв членам сімї та близьким родичам потерпілих неправдиву інформацію щодо умов перебування останніх в «Центрах» та стан їх здоров`я, переконуючи їх у необхідності продовження перебування потерпілих в «Центрах»;

-застосовував погрози та інше психологічне насильство до потерпілих;

-організовував залучення потерпілих до примусової праці з прибирання, готування їжі та визначав конкретні види покарань та давав вказівки так званим консультантам та волонтерам щодо застосування до потерпілих покарань за відмову від праці;

-виконував інші вказівки ОСОБА_2

19.05.2020 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України повідомлено ОСОБА_1 , як виконавця в складі організованої злочинної групи.

Підозра у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України про яку повідомлено ОСОБА_1 обґрунтовується зібраними під час досудового слідства доказами, а саме:

-результатами проведених НСРД – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, візуальне спостереження, зокрема щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,, ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;

-даними отриманими в ході контролю за вчиненням злочину у формі спеціальних слідчих експериментів;

-показаннями допитаних у кримінальному провадженні потерпілих, а саме ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 та інших, які повідомили обставини при яких були позбавлені волі та незаконно всупереч їх волі утримувалися в так званих центрах реабілітації тривалий час в шкідливих для здоров`я умовах без можливості їх самовільно залишити;

-показаннями допитаних у кримінальному провадженні свідків ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 та інших, які повідомили обставини позбавлення волі та незаконного, всупереч їх волі, утримання їх близьких родичів в так званих центрах реабілітації тривалий час в шкідливих для здоров`я умовах без можливості їх самовільно залишити;

-протоколами проведених впізнань за фотознімками за участю потерпілих та свідків у кримінальному провадженні;

-результатами проведених тимчасових доступів до інформації, яка знаходилась в операторів мобільного зв`язку, стосовно зєднань фігурантів кримінального провадження між собою;

-результатами тимчасового доступу до речей та документів, стосовно проведених операцій за банківською карткою ОСОБА_3 ;

-даними отриманими в ході проведених обшуків від 19.05.2020 в місцях розташування так званих «реабілітаційних центрів» та за місцями проживання фігурантів кримінального правопорушення, в ході чого вилучено блокноти, чорнові записи, банківські картки, документи, договори, так звані листи подяки, печатки, автотранспортні засоби фігурантів, інше;

- іншими доказами, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження у їх сукупності.

Тому є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.

Метою застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного

ОСОБА_1 у виді тримання під вартою є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити і сховати будь-яку з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення і перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки установлено, що ОСОБА_1 , ніде не працює, стримуючих соціальних чинників не має, тому є всі підстави вважати, що одразу після звільнення з-під варти він поїде на територію за місцем його фактичної реєстрації або в інше місце та не буде з`являтись на виклики слідчого та суду. Крім того, в ході досудового розслідування при з`ясуванні обставин, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_1 встановлено, що останній на території Рівненської області, де здійснюється досудове розслідування, проживає тимчасово, не має постійних занять, роботи та постійного джерела заробітку, що вказує на відсутність у нього стримуючих чинників особистісно-соціального характеру. Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_1 є особою суспільно небезпечною та схильною до вчинення злочинів і дають достатні підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, буде перешкоджати кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання процесуальних обов`язків, тобто встановлена наявність ризику, зазначеного у п.4 ч.1 ст.177 КПК України.

2)незаконно впливати на потерпілих та свідків (п.3 ч.1 ст. 177 КПК України). Встановлено, що ОСОБА_1 під час вчинення злочинів з метою особистого швидкого збагачення свідомо зневажав основоположні норми Конституції України, згідно яких кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському, або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню. Кожна людина має право на особисту недоторканість. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Окрім цього, свідомо ігнорував вимоги статті 16 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та зловживання ними», згідно яких , примусове лікування осіб, які визнані хворими на наркоманію, але ухиляються від добровільного лікування але продовжують після лікування вживати наркотичні засоби без призначення лікаря і відносно якої у зв`язку з їх небезпечною поведінкою до органів Національної поліції або прокуратури звернулися близькі родичі чи інші особи здійснюється за рішенням суду у спеціалізованих лікувальних закладах охорони здоров`я за рішенням суду. Підготовка матеріалів для направлення хворих на наркоманію на примусове лікування та передача цих матеріалів до суду здійснюються органами Націоналдьної поліції у порядку, визначеному нормативним актом Міністерства внутрішніх справ України, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах охорони здоровя, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, Генеральної прокуратури України.

Також ОСОБА_1 достеменно відомо, що чинним законодавством примусове лікування осіб, які страждають на алкогольну залежність або залежність від ігроманії не передбачено.

Дані факти свідчать про схильність до порушень основоположних прав людини і підвищену суспільну небезпечність. Той факт, що підозрюваний ОСОБА_1 виконував дії по забезпеченню діяльності так званих центрів реабілітації, для чого подолав велику відстань та приїхав до м. Рівне, де орендувались приміщення будинків, які зокрема були облаштовані для незаконного утримання осіб проти їх волі протягом тривалого часу (зняті ручки на дверях та вікнах, забезпечено цілодобову охорону) з метою вчинення злочинів та «легкої» наживи, входив до складу так званої «мотиваційної групи», вводив в оману родичів, яким повідомляв неправдиві відомості стосовно обставин утримання в реабілітаційних центрах, особисто надавав вказівки іншим співучасникам, зокрема ОСОБА_42 стосовно забезпечення цілодобової охорони потерпілих у «Центрі», дають підстави вважати, що ОСОБА_1 з метою уникнення покарання буде здійснювати тиск на потерпілих та свідків.

3)вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Цей ризик є реальним зважаючи на те, з якою впевненістю, активністю та непорушністю було вчинено злочини у яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 та як він ретельно виконував дії щодо вчинення злочину за попередньою змовою із іншими співвиконавцями злочину.

Тому утримати ОСОБА_1 від здійснення перешкод кримінальному провадженню, ухилення від виконання процесуальних рішень може лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тому слідчий просить клопотання задовольнити.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали, просили суд його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисники – адвокати Ейсмонт І.Г., Шпонарський Є.В. в судовому засіданні щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечили, просили суд відмовити у його задоволенні та обрати запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, а саме домашній арешт, оскільки він має міцні соціальні зв`язки. Крім того, уникати слідства і суду чи вчиняти дії пов`язані з тиском на свідків чи потерпілих не буде та не має наміру цього робити, не буде перешкоджати органу досудового розслідування у встановлені істини в його справі.

Заслухавши думку учасників процесу в судовому засіданні, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12019180000000052 від 07.03.2019 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 186 КК України.

19.05.2020р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України.

Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а прокурор при розгляді довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Слідчий суддя також бере до уваги те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років. Перебуваючи на волі підозрюваний може переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні з метою зміни ними показань, вчинити новий злочин. При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 не працюючий, не має постійного місця проживання на території м. Рівне, не має міцних соціальних зв`язків, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що дає підстави вважати, що він є суспільно небезпечним, та його перебування на волі може призвести до вчинення ним ряду інших кримінальних правопорушень.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до нього вказаного запобіжного заходу не встановлено.

Враховуючи те, що вчинений ОСОБА_1 злочин поєднаний із застосуванням насильства, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 395 КПК України, слідчий суддя, –

У х в а л и в:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Антрацит, Луганської області, зареєстрованого в АДРЕСА_5 , громадянина України, не працюючого, раніше не судимого в силу статті 89 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, негайно в залі суду.

Встановити строк дії ухвали терміном 60 (шістдесят) діб, а саме, з моменту з моменту винесення ухвали 15 год. 00 хв., 25 травня 2020 року до 15 год. 00 хв., 24 липня 2020 року.

Виконання ухвали доручити начальнику Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Рівненській області та начальнику ДУ Рівненський слідчий ізолятор.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Подача апеляційної скарги не зупиняє дію ухвали суду.

Слідчий суддя Рівненського міського суду С.В. Наумов