Рішення № 89785233, 11.06.2020, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/144/20

Провадження №2/377/115/20

11 червня 2020 року Славутицький міський суд Київської області у складі судді Малишенко Т.О., за участю секретаря судового засідання – Ахутіної А.А., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 - про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

29 січня 2020 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач в особі представника за довіреністю просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.06.2017 року в розмірі 92271,26 гривень та понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2102,00 гривні.

В обгрунтування позову позивач послався на те, що на умовах вказаного договору 29.06.2017 року надав відповідачу кредит в розмірі 75000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підписав анкету-заяву, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на офіційному сайті банку www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Пунктами 1.1.3.2.4 Договору для ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» передбачена можливість зміни Тарифів, а також інших послуг обслуговування рахунків. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, що передбачено п.2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідач на підставі п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг

Зобов`язався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених даним Договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій. У порушення ст. ст. 525, 526, 527, 530, 610, 615, 629 ЦК України та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість станом на 26.01.2020 року становить в загальній сумі 92271,26 гривень, яка складається з наступного: 63375,95 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 24025,25 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом; 0,00 гривень – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень – фіксована частина, 4370,06 гривень – процентна складова.

Ухвалою судді від 10 березня 2020 року після виконання вимог, передбачених ч. 6 ст. 187 ЦПК України, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу ОСОБА_2 , було запропоновано протягом п,ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз`яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.

31 березня 2020 року відповідачем ОСОБА_2 , надіслано до суду відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що повністю не визнає позовні вимоги, заперечує проти задоволення цього позову виходячи з наступного. 26.06.2017 року вона звернулася до ПАТ «ПРИВАТБАНК» з метою відкриття карткового рахунку рівня Platinum.Після опитування про особисті дані, їй надали планшет, в якому за допомогою спеціальної ручки вона поставила власний підпис. Ніякого кредитного договору між нею та банком підписано не було, адже в заяві-анкеті не вказано істотних умов кредитного договору та розміру кредитного ліміту, а лише її дані. Даним рахунком вона користувалась протягом тривалого часу і потреби отримувати кредит у неї не було. Тільки через рік, приблизно наприкінці червня 2018 року їй зателефонували з гарячої лінії ПриватБанку та повідомили, що їй відкрито кредитний ліміт у розмірі 75000 гривень. Було також повідомлено, що пільговий період 30 днів користування даними коштами. Але в зв`язку з тим, що даний ліміт відображається в системі позивача «Приват24», як поточні кошти, разом із власними коштами клієнта, вона не відслідковувала їх використання та погашались вони автоматично, як тільки на її картковий рахунок зараховувались гроші. Наприкінці січня 2019 року позивачем було їй повідомлено про наявність поточної заборгованості за її картковим рахунком у розмірі 75 000 гривень. Вона запитала яким чином вона повинна здійснювати оплату заборгованості, на що їй повідомили, що вона повинна щомісяця сплачувати мінімальну суму у розмірі 4600 гривень. В лютому 2019 року вона спробувала сплатити 4600 гривень через мобільний додаток «Приват24», але відкрити додаток вона не змогла, тоді вона зробила спробу провести платіж через термінал, що знаходиться в приміщенні «ПриватБанку», де також не вдалось здійснити платіж. Протягом тривалого часу вона намагалась зробити платіж, навіть за допомогою працівника Приватбанку, також через АТ «Укрсиббанк», в якому у неї відкритий рахунок, але платежі не проходили за невідомих причин. Таким чином вважає, що виникла ситуація, коли вона не має доступу до виконання своїх зобов`язань перед позивачем. Адже, в даному випадку, вона не оспорює факт існування її боргу перед позивачем станом на 26.01.2020 року та визнає свій борг у розмірі тіла кредиту 63375,95 гривень, але з вини позивача не може виконати свої зобов`язання, тому зазначає, що підстав для звернення до суду у позивача не має, адже він сам доводить ситуацію до існування її боргу.

25 травня 2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначили, що відповідачем ОСОБА_3 було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Як вбачається з виписки з карткового рахунку, відповідачу було встановлено кредитний ліміт і відповідач користувався грошима, а отже отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Вважають, що виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи не призначались. Також зауважують, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання відповідача про те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Враховуючи викладене, просять суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що 29 червня 2017 року між Акціонерним товариством КБ «ПРИВАТБАНК», укладено кредитний договір б/н з ОСОБА_3 , згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 75000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій зазначено його персональні дані, такі як ПІБ, дата народження, ІПН, дані його паспорта, адреса проживання та реєстрації, номер мобільного телефону, соціальний статус та розмір своєї місячної зарплати після сплати податків та інших вирахувань. Анкета-заява містить застереження про згоду Клієнта з тим, що ця анкета-заява разом із пам`яткою клієнта та Тарифами складають договір про надання банківських послуг. Клієнт ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами. Примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки із сайта https://privatbank.ua. Він зобов`язується виконувати вимоги Умов та правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank. ua.

До анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом, що доданий до позовної заяви, заборгованість за кредитним договором б/н від 29.06.2017 року станом на 26.01.2020 року становить в загальній сумі 92271,26 гривень, яка складається з наступного: 63375,95 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 24025,25 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом; 0,00 гривень – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень – фіксована частина, 4370,06 гривень – процентна складова.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши та давши належну оцінку зібраним по справі доказам, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ч. 2 п. 1).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1).

Згідно з вимогами частини четвертої статті 203 цього Кодексу правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору неустойка поділяється на встановлену законом (розмір та підстави стягнення якої визначається актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначається сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість по процентам за користування кредитом і штрафи за несвоєчасну сплату боргу.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29 червня 2017 року, посилався на Витяг з Тарифів Банку, що діють на дату нарахування та викладені банківському сайті: https://privatbank.ua/terms як невід`ємні частини спірного договору, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору - 12 місяців з моменту підписання (пункт 1.1.7.1 згаданих Умов), позовну давність щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів, витрат Банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів і Витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (29 червня 2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (27 лютого 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Так, в застереженні про надання вказаних документів для ознайомлення клієнту, яке міститься у анкеті-заяві, відсутнє посилання на те, що Умови і правила надання банківських послуг у ПриватБанку розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/, а зазначено, що вони розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank. ua.

Всі ці обставини не дають підстав вважати, що позичальнику при оформленні анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 29.06.2017 року були надані для ознайомлення в письмовому виді саме ті Тарифи та Умови і Правила надання банківських послуг і саме в тій редакції, витяги з яких надав позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, що саме вони мались на увазі сторонами при оформленні анкети-заяви. Між тим, в самій анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, підписаній відповідачем, не зазначені ні пеня, ні штрафи, ні строк надання банківських послуг, ні будь-які інші умови надання банківських послуг, про які йдеться у ній.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс19.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 29 червня 2017 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Таким чином, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_3 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 29 червня 2017 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 29.06.2017 року, доданого до позовної заяви, вбачається, що відповідач користувався грошовими коштами у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, але несвоєчасно погашав заборгованість, тому станом на 26.01.2020року, виникла заборгованість на загальну суму 92271,26 гривень.

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 63375,95 гривень.

В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками, та штрафів є недоведеними, доказами не підтвердженими, тому задоволенню не підлягають.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 2102 гривні, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, виходячи з наступного розрахунку: 63375,95 грн. х 100: 92271,26 грн. = 68,68 % (відсоток розміру задоволеного позову); 2102 х 68,68:100 = 1443,65 грн. (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).

На підставі викладеного, керуючись статтями 258- 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 29.06.2017 року в сумі 63375 гривень 95 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» судоваі витрати по оплаті судового збору в сумі 1443 гривні 65 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, рах. № НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т. О. Малишенко