Ухвала суду № 8978037, 06.04.2010, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11- 370/ 2010 року Головуючий по 1 інстанції Категорія ч. 1 ст. 286 КК України Чечот А. А. Доповідач в апеляційній інстанції Євтушенко В. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Щепоткіної В. В. суддів Євтушенка В. Г., Поєдинка І. А. за участі: прокурора Свищ Л. А. потерпілого ОСОБА_6 засудженого ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальну справу за апеляціями прокурора Рейдало Ю. Д., який брав участь у судовому розгляді справи, та засудженого ОСОБА_7 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 13. 01. 2010 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Тернівка Смілянського району Черкаської області, судимості немає,

засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України вирішено звільнити засудженого ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням, встановивши відносно нього іспитовий термін 2 роки, з застосуванням п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Вирішено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 16378, 63 грн. та моральну шкоду в сумі 2000,00 грн. на загальну суму 18378,63 грн.

Також вирішено стягнути з ОСОБА_7 судові витрати за проведення по справі судово-технічної експертизи в сумі 300,48 грн. Кошти перерахувати на рахунок: одержував НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області, код. 25574009 на рахунок 35223003000037, банк одержувача УДК в Черкаській області МФО 854018.

Вирішено питання про речові докази у справі.

ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що 1 серпня 2009 року близько 09-30 год., керуючи автомобілем “БМВ-520 І” д. н. з. НОМЕР_1 та перебуваючи на території автомобільного ринку по вул. Ярославській, 7 в м. Черкаси поблизу боксу “СТО”, проявив неуважність до дорожньої обстановки та перед початком руху не впевнився в безпечності початку руху, порушивши вимоги п.2.3-б та п. 10.1 ПДР України, розпочав рух в результаті чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_8, який рухався зліва на право по напрямку руху автомобіля, та прижав потерпілого до передньої частини автомобіля “МАЗДА” т. д. н. НОМЕР_2, який знаходився в нерухомому стані.

У поданих на вирок апеляціях та внесених до них відповідних змін:

- прокурор просить про скасування вироку в частині вирішення цивільного позову, звернувши увагу на його необґрунтованість, з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд;

- засуджений ОСОБА_7 просить змінити вирок, помякшити йому покарання, не застосовувати щодо нього додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами та зменшити іспитовий строк за ст. 75 КК України до 1 року, мотивуючи, що він визнає свою вину, відшкодував шкоду потерпілому ОСОБА_9, який немає до нього будь-яких претензій і просив його суворо не карати, він вперше притягнутий до відповідальності, позитивно характеризується, вчинив злочин з необережності, має на утриманні батьків похилого віку і є єдиним годувальником в сімї. Крім того, засуджений вважає, що суд незаконно стягнув з нього на користь ОСОБА_6 орендну плату за автомобіль в сумі 6000 грн. та на відшкодування моральної шкоди 2000 грн., мотивуючи, що ОСОБА_6 не являвся власником пошкодженого автомобіля “МАЗДА” т. д. н. НОМЕР_2, а суд не обґрунтував свої висновки з цього питання.

Потерпілий ОСОБА_6 приніс заперечення на апеляцію засудженого, в яких просить залиши вирок суду без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення та промови прокурора, засудженого ОСОБА_7, які відповідно підтримали апеляції; - потерпілого ОСОБА_6, який вважає вирок суду законним і обґрунтованим, заслухавши останнє слово засудженого, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція засудженого - частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджуються розглянутими в судовому засіданні доказами у справі, яким у вироку суду лана правильна оцінка, що як і правильність кваліфікації дій винного за ч. 1 ст. 286 КК України усі учасники судового розгляду справи не оспорюють. Сам засуджений повністю визнав свою вину, докладно розповів про обставини злочину, що відповідають викладеним у вироку суду.

При вирішенні питання про покарання винного суд відповідно до вимог ст.. 65 КК України врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, а також обставини, які помякшують покарання засудженого: його щире каяття, активне сприяння органам досудового слідства розкриттю злочину. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання в межах санкції кримінального закону, за яким засуджено винного, яке є необхідним для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Разом з тим, суд першої інстанції не зясував і не врахував те, що ОСОБА_7 добровільно відшкодував завдану шкоду потерпілому ОСОБА_8, що також слід визнати в якості помякшуючої покарання обставини. У звязку з чим колегія суддів вважає за необхідне помякшити призначене засудженому додаткове покарання.

Згідно вимог ст. 64 КПК при провадженні досудового слідства підлягають доказуванню обставини вчинення злочину, а також характер і розмір шкоди, завданої злочином.

Судом вирішено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 16378, 63 грн. та моральну шкоду в сумі 2000,00 грн. на загальну суму 18378,63 грн. Однак це рішення судом належно не обґрунтовано, хоча засуджений заперечував і заперечує позовні вимоги ОСОБА_6, який на момент пошкодження автомобіля “МАЗДА” т. д. н. НОМЕР_2 не являвся його власником і автомобіль не перебував у орендаря ТОВ “ЧПК”, а знаходився у користуванні ОСОБА_6 на авторинку, що не було враховано судом при розвязанні цивільного позову судом при постановлені вироку. Також не обґрунтовано судом і рішення щодо відшкодування моральної шкоди особі, яка не є власником пошкодженого майна. Зясування зазначених питань може мати суттєве значення для правильного вирішення позову, а тому в цій частин вирок суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства..

Керуючись ст.. ст.. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляцію прокурора задовольнити, а апеляцію засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 13. 01. 2010 року відносно ОСОБА_7 змінити.

Помякшити призначене ОСОБА_7 покарання і вважати його засудженим за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік із застосуванням ст. 75 КК з іспитовим строком 2 роки та зобовязаннями, передбаченими п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Даний вирок в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, про відшкодування матеріальної шкоду в сумі 16378, 63 грн. та моральну шкоди в сумі 2000,00 грн., на загальну суму 18378,63 грн., скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд в іншому складі.

В решті вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 13. 01. 2010 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляцію засудженого без задоволення..

Судді (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя В. Г. Євтушенко