Рішення № 89779119, 03.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2020 р. Справа№200/4332/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Донецької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства соціальної політики України (далі – відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Донецької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, яке оформлено протоколом засідання №8 від 21 листопада 2019 року про відсутність підстав для підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не підтвердження факту виконаних робіт у зоні відчуження та вилучення посвідчення, зобов`язання прийняти рішення щодо підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 14 жовтня 1994 року позивачу було видано посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серія НОМЕР_1 . 12 березня 2019 року Бахмутською райдержадміністрацією було направлено подання до Регіональної комісії з питання розгляду особової справи позивача стосовно видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (далі – Регіональна комісія). 03 квітня 2019 року Регіональна комісія прийняла рішення про направлення документи позивача на розгляд до Міністерства соціальної політики України у зв`язку з тим, що у наданих копіях документів відсутні дні виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження. Відповідно до витягу з протоколу № 8 від 21 листопада 2019 року відповідачем було вирішено, що надані документи не дають підстав для підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не підтверджено факт виконання робіт у зоні відчуження, посвідчення підлягає вилученню.

Позивач вважає таке рішення Комісії, оформлене протоколом протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки комісією було безпідставно не враховано документи, що підтверджують правомірність отримання статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС.

Ухвалою суду від 04 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.

25 травня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що відповідно до положень чинного законодавства комісією було прийнято рішення про те, що додаткові документи не дають підстав для підтвердження позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки документами не підтверджено факт виконання робіт у зоні відчуження

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач – Міністерство соціальної політики України, код ЄДРПОУ 37567866, місцезнаходження: м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10.

Для розв`язання спірних питань статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України утворено Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі – Комісія), яка є постійним діючим міжвідомчим колегіальним органом.

Комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, постановами Верховної Ради України, іншими актами законодавства України та Положенням про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яка затверджена наказом Міністерства соціальної політики від 26.12.2018 № 1945 (далі – Положення).

Відповідно до Положення основними принципами діяльності Комісії є: законність; колегіальність; повнота розгляду наданих документів та інших підтвердних матеріалів; обґрунтованість прийнятих рішень; незалежність членів Комісії (недопущення втручання в діяльність Комісії фізичних та юридичних осіб, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування); компетентність членів Комісії.

Позивач є особою з інвалідністю третьої групи, якому з 02 червня 2008 року встановлено 50% втрати працездатності безстроково, що підтверджується довідкою № НОМЕР_4 .

Відповідно до військового квитка позивача НОМЕР_5 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 15 квітня 1987 року по 13 травня 1987 року та отримав дозу опромінювання 11,355 р/н.

Відповідно до довідок 2835/31, виданих посадовими особам військової частини 57278, позивач перебував на військових зборах у період 14 січня 1987 року по 13 травня 1987 року, у період з 16 січня 1987 року по 15 травня 1987 рік приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Експертним висновком від 12 жовтня 1992 року ОСОБА_1 встановлено діагноз гіпертонічна хвороба другої стадії. Захворювання пов`язано з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Судом також встановлено, що позивач є пенсіонером по інвалідності третьої групи ЧАЕС, що підтверджується довідками управлінь Пенсійного фонду України та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_6 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_7 ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.

14 жовтня 1994 року позивачу було видано посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, серія НОМЕР_1 .

Відповідно до вкладки до вказаного посвідчення позивач є учасником наслідків ліквідації аварії на ЧАЕС.

Відповідно до протоколу № 6 засідання Регіональної комісії з визнання статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 03 квітня 2019 року було вирішено направити документи ОСОБА_1 на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при Міністерстві соціальної політики у зв`язку з тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження.

Згідно протоколу засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при Міністерстві соціальної політики від 28 травня 2019 року № 3 вирішено для прийняття остаточного рішення щодо підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Донецькій обласній державній адміністрації доопрацювати справу та посприяти у пошуку документів, які підтверджують факт виконання робіт у зоні відчуження.

Відповідно до протоколу №12 засідання Регіональної комісії з визнання статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 12 вересня 2019 року у порядку денному було поставлено питання, серед інших, щодо встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 серії А синього кольору ОСОБА_1 . За результатом розгляду вказаного питання, вирішено направити документи ОСОБА_1 на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при Міністерстві соціальної політики в зв`язку з тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження осіб.

Відповідно до протоколу засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при Міністерстві соціальної політики № 8 від 21 листопада 2019 року, комісією були розглянути документи, а саме: листи Донецької ОДА від 18.08.19 № 04/14-4806/4-9, витяг з протоколу комісії Мінсоцполітики від 28.05.19 № 3, лист Центральна архівного відділу Національної гвардії, копія довідки ГДА МОУ від 05.10.2018 №179/1/13056, копія довідки в/ч 57278 від 13.05.87, копія довідки МСЕК, пояснення громадянина, копія посвідчення категорії 1, копія паспорту, копія військового квитка, витяг з протоколу ОДА від 12.09.19 № 12.

За результатом розгляду вказаних документів вирішено, що додатково надані документи не дають правових підстав для підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не підтверджено факт виконання робіт у зоні відчуження, посвідчення підлягає вилученню з повідомленням місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796).

Відповідно до статті 9 Закону №796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 10 Закону №796 визначено осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 14 Закону №796 визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій.

Відповідно до положень частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються 4-ри категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Так, до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Згідно частини першої та четвертої статті 15 Закону №796 підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №551 (далі – Порядок №551).

Відповідно до пункту 11 Порядку №551 посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів:

- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби);

- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку.

Як вбачається зі спірного рішення, підставою для вилучення у позивача посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначено не підтвердження виконання робіт у зоні відчуження.

Суд звертає увагу, що відповідачем під час проведення зсідання 21 листопада 2019 року було копію архівної довідки ГДА МОУ від 05.10.2018 №179/1/13056, відповідно до якої у «Переліку військових частин, установ, підприємств і організацій, особовий склад яких приймав участь у роботах по ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження», який затверджений Директивою начальника ГШ ЗС України № ДГШ-63 від 14.04.1993 р., особовий склад військової частини №57278 за період з 13 травня 1986 року по 15 жовтня 1989 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії катастрофи на ЧАЕС, документи вищезазначеної частини знищені. Ні підставі журналу обліку доз радіаційного опромінювання в/ч 57278 встановлено, що ОСОБА_3 отримав дозу опромінення у період з 20 січня по 13 травня 1987 року. Крім того, як вбачається з військового квитка позивача, останній приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 15 січня 1987 року по 13 травня 1987 року.

Однак не зважаючи на вказані документи, відповідачем вирішено, що факт виконання позивачем робіт у зоні відчуження не підтверджено.

Суд не погоджується з такими висновками Комісії, оскільки зазначені вище документи відповідно до положень Порядку №551 є підставами для видачі учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Крім того, відповідно до положень Порядку видачі посвідчень особа, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 25.05.1991 № 501 (далі - Порядок №501, у редакції на момент видачі посвідчення позивачу) учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС посвідчення видаються на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військовий квиток і довідка командира військової частини про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження; в) довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту); г) рішення суду про встановлення факту безпосередньої участі в будь-яких роботах за певний період, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження, в тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони.

Суд звертає увагу, що враховуючи той факт, що позивач отримав посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи у жовтні 1994 року, ним було пред`явлено до уповноваженого органу всі необхідні документи, що підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження. Позивач не може нести відповідальність за подальше знищення таких документів, а внаслідок бути позбавленим права отримання пільг, встановлених законодавством для ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.

Крім того, суд бере до уваги положення частини першої статті 6 КАС України де зазначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Позивач тривалий час - з 14 жовтня 1994 року мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, користувався відповідними пільгами, встановленими законодавством України та розраховував на стабільність і передбачуваність свого статусу.

Згідно частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яке оформлено протоколом засідання №8 від 21 листопада 2019 року прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 2 Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС комісія має право: отримувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для визначення (підтвердження) статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; повертати матеріали особових справ громадян до регіональних комісій Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для доопрацювання у разі виявлення розбіжностей та інших недоліків у документах з метою їх усунення; перевіряти правильність видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, саме комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яка відповідно до приведеного вище Положення є постійно діючим міжвідомчим колегіальним органом, що утворюється при Мінсоцполітики уповноважена приймати рішення щодо підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому позовні вимоги про зобов`язання Комісію прийняти рішення щодо підтвердження позивачу статусу учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред`явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу розмірі 5000 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Так, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 810/795/18.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи на підтвердження здійснених судових витрат долучено договір про надання правової допомоги від 09 березня 2020 року, акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги від 09 березня 2020 року, платіжне доручення про сплату позивачем адвокатському гонорару у розмірі 5000 грн., яке відповідає вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-14 та підтверджує факт понесення витрат саме у цій справі.

Таким чином, вказані витрати позивача на правничу допомогу є документально підтвердженими, а відтак суд приходить до висновку про задоволення заяви позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, у пропорційному співвідношенні до задоволених вимог та стягнення таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Донецької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії зі спірних питань визнання статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України, яке оформлене протоколом № 8 від 21 листопада 2019 року в частині відсутності правових підстав для підтвердження ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не підтвердження факту виконання робіт у зоні відчуження та вилучення посвідчення.

Зобов`язати Комісію зі спірних питань визнання статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567866) прийняти рішення щодо підтвердження ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства соціальної політики України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567866) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 03 червня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням внесених до КАС України змін згідно з Законом України від 29 березня 2020 року № 3275 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)». Даний строк продовжується на строк дії такого карантину. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.І. Грищенко