Рішення № 89777347, 02.06.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2228/20

Провадження № 2/185/2258/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 червня 2020 року

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шаповалової І.С.,

за участю секретаря судового засідання Красножон О.Ю.

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), третя особа державний виконавець Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно–Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до до ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), третя особа державний виконавець Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно–Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Згідно уточненої позовної заяви просила суд Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №185/5979/18 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 19.10.2018 року та до зміни матеріального стану сторін, виданий 03 лютого 2020 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задовлення позову заперечував, посилаючись на те, що виконавчий лист №185/5979/18 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 19.10.2018 року та до зміни матеріального стану сторін, виданий 03 лютого 2020 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області є законним та стягнення проводиться у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження».

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких заяв суду не надав.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідтвши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як встановлено в ході судового розгляду , позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 є доньками ОСОБА_5 .

Згідно рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2018 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано недієздатною та призначено опікуном останньої ОСОБА_4 .

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2019 року, яке залишено без змін Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2019 року (справа №№ 185/5979/18) позовні вимоги ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_5 у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19 липня 2018 року та до зміни матеріального стану сторін.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла.

03 лютого 2020 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області було видано виконавчий лист №185/5979/18 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 19.10.2018 року та до зміни матеріального стану.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи фактичні обставини справ, суд приймає до уваги положення ст. 608 ЦК України, про те, що зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є

нерозривно пов`язаним з особою кредитора. До таких зобов`язань виднесено також і аліментні.

Відповідно до ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із ст.54 цього Закону). Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких ці суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником у іншому виконавчому провадженні).

Як встановлено при розгляді справи, аліменти було присуджено судом на утримання саме ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У відповідності до положень ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, тобто ОСОБА_5 , а не її опікун ОСОБА_4 .

Згідно п.5.4. Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 року № 34/166/131/88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.1999 року за № 387/3680 опіка припиняється унаслідок смерті опікуна.

Відповідно до п. 4.9 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 року № 34/166/131/88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.1999 року за № 387/3680, суми, які належать підопічним у вигляді пенсій, допомоги чи аліментів, інших поточних надходжень або прибутків від належного їм майна, переходять у розпорядження опікуна і витрачаються на утримання підопічних.

За змістом наведених положень Закону, відповідач не була і не могла бути стягувачем у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №185/5979/18 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 19.10.2018 року та до зміни матеріального стану, оскільки рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2019 року, яке залишено без змін Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2019 року (справа №№ 185/5979/18) було звернуто до виконання 03 лютого 2020 року, тобто вже після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права, а судді - керуючись відповідним принципом (частина перша статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, що була чинною на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; частина перша статті 47 цього Закону в редакції, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції; частина перша статті 48 вказаного Закону у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, що була чинною на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо БегеерБ.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).

Зазначене кореспондується з правовою позицією, викладеною в Постанові ВС від 17 квітня 2018 року (справа № 200/11343/14-ц, провадження № 14-59цс18).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання про судові витрати суд вирішує за правилами ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 430 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), третя особа державний виконавець Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно–Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №185/5979/18 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 19.10.2018 року та до зміни матеріального стану сторін, виданий 03 лютого 2020 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 840 гривень 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу розмірі 5000 гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 12 червня 2020 року.

Суддя І.С.Шаповалова