Рішення № 89777346, 03.06.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8796/19

Провадження № 2/185/836/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 червня 2020 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської областіу складі:

головуючого судді Шаповалової І.С.,

за участі секретаря Красножон О.Ю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, Павлоградскої міської ради, Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради, Комунального підприємства «Затишне місто», Комунального підприємство «УЖКГ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просив стягнути з відповідачів на свою користь суму матеріальних збитків у 106 365 гривень 40 коп., у відшкодування моральної шкоди – 20000 гривень 00 коп., витрати з проведення експертного дослідження – 2000 гривень 00 коп., судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3005 гривень 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 10 серпня 2019 року на автомобіль “Mercedes Benz Vito 111 CDI”, реєстраційний номер НОМЕР_1 власником якого є позивач, біля дитячого парку по вул.Соборній міста Павлограда (між пров.Голубицького та вул.Центральною) впало дерево та пошкодило автомобіль позивача.

Позивач звернувся до Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про встановлення факту заподіяння шкоди (довідка №51-5165 від 13.08.2019 року).

Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи №71/19 від 13 серпня 2019 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 106 365 гривень 40 коп.

Окрім цього, позивач вважає, що йому заподіяно моральну шкоду, розмір якої він оцінює в 20000 гривень.

В судовому засіданні позивач та його представники підтримали позовні вимоги, та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідачів Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, Павлоградскої міської ради проти позову заперечував, суду надав заперечення проти позову (а.с.62-68) та просив у задоволенні позову відмовити.

проти позову заперечував, суду надав заперечення проти позову (а.с.62-68) та просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради проти задоволення позову заперечував, суду надав заперечення проти позову (а.с.153-164) та просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Комунального підприємства «Затишне місто» проти задоволення позову заперечував, суду надав заперечення проти позову (а.с.153-157) та просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Комунального підприємство «УЖКГ» проти задоволення позову заперечував, суду надав заперечення проти позову (а.с.165) та просив у задоволенні позову відмовити, розгляд справи проводити за відсутності представника.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 10 серпня 2019 року на автомобіль “Mercedes Benz Vito 111 CDI”, реєстраційний номер НОМЕР_1 власником якого є позивач, біля дитячого парку по АДРЕСА_1 Павлограда (між пров.Голубицького та вул.Центральною) впало дерево та пошкодило автомобіль позивача. Позивач звернувся до Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про встановлення факту заподіяння шкоди (довідка №51-5165 від 13.08.2019 року) (а.с.34-35).

Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи №71/19 від 13 серпня 2019 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 106 365 гривень 40 коп. (а.с.15-18).

Відповідно до п.7 ч.1 ст.17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.1166 ЦК України та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, а на останнього в даному випадку покладається лише обов`язок доведення факту заподіяння шкоди та її розміру.

Факт падіння дерева на належний позивачу автомобіль та завдання в зв`язку з цим транспортному засобу механічних пошкоджень, а також розмір заподіяної шкоди підтверджуються наданими позивачем висновком Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області за наслідками розгляду звернення перевірки ЖЄО №319598 від 12.08.2019 року щодо пошкодження автомобіля “Mercedes Benz Vito 111 CDI”, реєстраційний номер НОМЕР_1 власником якого є позивач, (а.с.34-36), висновком про проведення експертного дослідження по встановленню вартості пошкодження автомобіля від 13 серпня 2019 року (а.с.15-18), претензіями надісланими на адресу відповідачів (а.с.37,42).

В зв`язку з цим, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимим доказами факт заподіяння йому матеріальної шкоди, внаслідок пошкодження належного йому на праві власності транспортного засобу через падіння гілки дерева.

Вирішуючи питання, щодо осіб, які мають нести відповідальність за заподіяну позивачу шкоду, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.ст.1,13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою відносяться парки, сквери, бульвари, вулиці, провулки, узвози, проїзди, шляхи, площі, майдани, набережні, прибудинкові території, пляжі, кладовища, рекреаційні, оздоровчі, навчальні, спортивні, історико-культурні об`єкти, об`єкти промисловості, комунально-складські та інші об`єкти у межах населеного пункту.

Елементами благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях (п.2 ч.1 ст.21 Закону).

Частиною 3 ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.2.1,5.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 року №105 (далі - Правила), на конкурсних засадах державними або місцевими органами влади призначаються підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства та є їх балансоутримувачами.

Згідно п.5.5 Правил, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Відповідно до п.5.8 Правил, догляд за зеленими насадженнями на вулицях, площах, бульварах, майданах повинен проводитися спеціалізованими підприємствами, організаціями зеленого господарства, які укомплектовані спеціальною технікою та механізмами, кваліфікованими спеціалістами, на умовах договору з балансоутримувачем.

Відповідно до розділу 12 Правил з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюються їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік - навесні та восени. При загальному огляді обстежуються усі елементи об`єктів благоустрою, а при частковому - лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. Огляд проводять: балансоутримувач об`єкта, власник чи користувач земельної ділянки, а за даними обстежень складають відповідні акти.

Згідно п.5.2 Положення про систему моніторингу зелених насаджень у містах і селищах міського типу України, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 04.08.2008 року №240, з метою контролю за станом зелених насаджень міст та селищ міського типу балансоутримувач об`єкта благоустрою зеленого господарства здійснює їх загальні, часткові та позачергові огляди.

Загальні огляди проводяться двічі на рік - навесні та восени. Під час загального огляду обстежують усі елементи, а під час часткового - лише окремі елементи об`єктів благоустрою зеленого господарства. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 N 76, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Статтею 42 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

А відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно з пп.7 п.«а» ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: організація благоустрою населених пунктів; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій; організація озеленення; охорона зелених насаджень і водойм тощо.

Статтею 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.

Відносини в сфері управління/утримання житлового фонду врегульовано нормами ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 року, Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Із зазначених нормативних актів не вбачається обов`язку підприємств, які надають послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, слідкувати за станом зелених насаджень.

Оскільки з наявних матеріалів справи вбачається, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, тобто його власником є територіальна громада міста, відсутність даних що останнє у відповідності до вимог ч.5 ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку, в той час як організація роботи з цього питання проводиться органами місцевого самоврядування, суд приходить до висновку, що обов`язок по відшкодуванню заподіяної позивачу шкоди слід покласти саме на Дніпровську міську раду до відання виконавчого органу якої в силу пп.7 п.«а» ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належать організація благоустрою населених пунктів; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій; організація озеленення та яким не було належним чином забезпечено організацію роботу з питань благоустрою, а саме щодо обліку зелених насаджень, здійснення їх інвентаризації, проведення періодичних оглядів.

В зв`язку з цим, з Павлоградсько міської ради на користь позивача слід стягнути заподіяну матеріальну шкоду, а також витрати по проведенню авто товарознавчого дослідження.

З приводу вимог позивача про стягнення моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктами 1, 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року визначено, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд вважає, що моральна шкода з урахуванням характеру поведінки відповідача та фізичних, душевних і психічних страждань позивача підлягає частковому задоволенню, та відшкодуванню у розмірі 2000 грн., шляхом стягнення з Павлоградської міської ради.

Такі висновки суду кореспондуються з правовю позицією, викладеною в Постанові ВС від 4 вересня 2019 року (справа №200/22129/16-ц, провадження №61-43478св18).

Питання про судові витрати суд вирішує за правилами ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 430 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Павлоградської міської ради, Павлоградскої міської ради, Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради, Комунального підприємства «Затишне місто», Комунального підприємство «УЖКГ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Павлоградської міської ради (51400, м.Павлоград, вул.Соборна, 95, ЄДРПОУ 33892721) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у відшкодування матеріальної шкоди – 106 365 гривень 40 коп., у відшкодування моральної шкоди – 5000 гривень 00 коп., витрати з проведення експертного дослідження – 2000 гривень 00 коп., судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3005 гривень 00 коп.

В задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 12 червня 2020 року.

Суддя І.С. Шаповалова