Ухвала суду № 89771051, 12.06.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 227/3180/19

Номер провадження 1-кп/235/216/20

У Х В А Л А

12 червня 2020 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Варибруса В.А.

суддів Корнєєвої І.В., Стоілової Т.В.

за участю секретаря Подлєсної О.А.

прокурора Фоменко А.О.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

захисників Акінчіної І.Г., Мамонова А.А.,

Верченко О.О.

розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Родинське, Покровського району, Донецької області, громадянина України, раніше судимого 06.02.2009 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.307, ч.1 ст.69 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, умовно-достроково звільненого 13.02.2012 року на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 6 днів, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого за ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Никанорівка Добропільського району Донецької області, громадянина України, раніше не судимого: в порядку ст.89 КК України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого за ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Воля Тельманівського району, Донецької області, громадянина України, раніше судимого ІНФОРМАЦІЯ_4 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.1 ст.185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень, що сплачений в повному обсязі, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_5 ,

обвинуваченого за ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Білицьке, Донецької області, громадянина України, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , мешкає за адресою: АДРЕСА_7 ,

обвинуваченого за ч.3 ст.187 КК України.

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні прокурор Фоменко А.О. заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів обвинуваченому ОСОБА_1 та продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В обґрунтування зазначеного клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюються та обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, і відносно нього існують ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та вчинити інше кримінальне правопорушення. Також пояснив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , також обґрунтовано підозрюються та обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, і відносно них існують ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування обвинувачених від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, вчинити інше кримінальне правопрушення..

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт за місцем мешкання його матері: АДРЕСА_8 .

Захисник Акінчина І.Г. підтримала думку обвинуваченого ОСОБА_1 та просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти продовження йому цілодобового домашнього арешту, та просив змінити його на домашній арешт на певний період доби, а саме: з 21 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв., оскільки він влаштовується на роботу до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

Захисник Мамонов А.А. підтримав думку обвинуваченого ОСОБА_3 та просив змінити запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту, та просив змінити його на домашній арешт на певний період доби, а саме: з 21 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв., оскільки ОСОБА_3 влаштовується на роботу до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

Обвинувачений ОСОБА_2 та захисник Верченко О.О. заперечували проти задоволення клопотання прокурора та заявили клопотання про зміну умов запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт на певний період доби. В обґрунтування вказаного клопотання зазначили, що ОСОБА_2 має непрацездатних батьків і бажає працевлаштуватися.

Заслухавши думку учасників судового провадження, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що в правовій теорії наявне поняття «обґрунтованої підозри», яке отримало своє практичне закріплення у рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України зазначено, що «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, та те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином. При цьому ці докази не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення».

Згідно Рішення ЄСПЛ у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» «факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред`явлення обвинувачення».

За таких обставин, суд вважає, що, повідомлена ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підозра, а також обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, є достатніми та обґрунтованими саме для цілей застосування запобіжного заходу.

Оцінюючи ризики, визначені у п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор у даному кримінальному провадженні, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 офіційно не працює, не має стійких соціальних зв`язків, з 01.12.2018 року перебуває на обліку в наркологічному диспансері з діагнозом: «синдром залежності від алкоголю», за місцем мешкання характеризується негативно, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів проти власності та проти громадської безпеки, останній раз 31.05.2017 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.185 КК України, до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, обвинувачується у вчиненні в період іспитового строку особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, за який законом встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років. Разом з цим Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18.06.2019, залишеною в силі ухвалою Донецького апеляційного суду від 03 жовтня 2019, ОСОБА_1 звільнений від покарання, призначеного вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 31.05.2017 року у зв`язку із закінченням іспитового строку.

ОСОБА_2 офіційно не працює, з останнього міста роботи був звільнений за прогули без поважної причини, не має стійких соціальних зв`язків, з 01.12.2018 року перебуває на обліку в наркологічному диспансері з діагнозом: «вживання канабіодів та психостимуляторів зі шкідливими наслідками», раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів проти життя та здоров`я особи, проти власності, проти правосуддя, останній раз 01.02.2018 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.1 ст.185 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень, що сплачений в повному обсязі, має не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, за який законом встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

ОСОБА_3 є працездатний, але офіційно не працює, не має підтверджених доведених соціальних зв`язків, з 01.12.2018 року перебуває на обліку в наркологічному диспансері з діагнозом: «вживання канабіодів та психостимуляторів зі шкідливими наслідками», раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, за який законом встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

Вказані обставини свідчать, про схильність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до вчинення нових злочинів і вказують на доведеність прокурором ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Також суд приходить до висновку, що прокурором доведено ризик переховування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від органів досудового розслідування та суду, оскільки вони обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція частини статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.

Також суд вважає частково доведеним прокурором ризик незаконного впливу обвинувачених на потерпілих, а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки обвинуваченим відомо місце проживання, у зв`язку з чим обвинувачені можуть спробувати схилити їх до зміни своїх показань шляхом вмовляння, залякування, викликанням жалю до себе або будь-яким іншим способом. Крім того, наразі вказані потерпілі ще не були допитані в судовому засіданні, а тому ймовірність вчинення цих дій обвинуваченими оцінюється судом як доволі висока. Натомість, потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були допитані судом і ризик незаконного впливу на них відсутній.

Згідно ст. 176 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою. Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Таким чином, суд вважає, що прокурором недостатньо обґрунтовано неможливість застосування обвинуваченому ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, зважаючи, що ризик переховування зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою, як і ризик впливу на потерпілих, частина з яких вже допитана у суді. Крім того, Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18.06.2019, залишеною в силі ухвалою Донецького апеляційного суду від 03 жовтня 2019, ОСОБА_1 звільнений від покарання, призначеного вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 31.05.2017 року у зв`язку із закінченням іспитового строку, а тому вважається не судимим в порядку ст.89 КК України.

Отже, на даній стадії розгляду кримінального провадження для запобігання встановленим ризикам буде достатнім застосувати до ОСОБА_1 такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_8 .

Згідно ст. 176 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з ч.6 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід змінити запобіжний захід на більш м`який у вигляді домашнього арешту за місцем його мешкання, заборонивши їм цілодобово залишати своє житло.

Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника Мамонова А,В. про зміну запобіжного заходу зазначається, що він просить змінити запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт на певний період доби, оскільки він планує працевлаштуватися до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_6 », розташованого в магазині: АДРЕСА_9 . Графік роботи з 09 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. З наданого до матеріалів справи гарантійного листа ФОП ОСОБА_9 щодо можливого працевлаштування ОСОБА_3 , а також копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця неможливо встановити, кому саме належить магазин «ІНФОРМАЦІЯ_6» та відсутні взагалі відомості щодо зазначеного магазину.

Тому, суд приходить до висновку, щодо відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_3 та його захисника Мамонова А.В. про заміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт на певний період доби та продовження наявного запобіжного заходу у втигляді цілодобового домашнього арешту ще на два місяці.

Також суд приходить до висновку, щодо продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці, оскільки жодних доказів працевлаштування суду не надано. Крім того, саме такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим щодо нього ризикам.

Керуючись ст.ст.176, 177, 181, 183, 193, 194, 201, 202 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Фоменка А.О. - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_10 строком на 2 місяці, до 12 серпня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_6 , строком на 2 місяці, до 12 серпня 2020 року включно.

Задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Акінчіної І.Г. про зміну запобіжного заходу.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому цілодобово залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_8 строком на 2 місяці, до 12 серпня 2020 року включно.

Зобов`язати обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні та суду.

Відповідно до ч.3 ст.202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника Мамонова А.А. про зміну умов домашнього арешту.

Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Верченко О.О. про зміну умов домашнього арешту.

Строк дії ухвали - 2 місяці, до 12 серпня 2020 року включно

Копію ухвали негайно направити обвинуваченим, ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» та органу поліції за місцем реєстрації обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 для виконання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області упродовж 7 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений та проголошений о 14 год. 45 хв. 15.06.2020 року.

Головуючий суддя:

Судді: