Рішення № 89767517, 02.06.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/199/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кравець В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Краснопивцев О.К. на підставі ордеру;

Від відповідача: Позняков П.В. на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Кей-Колект" до товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Довіра та гарантія" про скасування запису про проведення державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Кей-Колект" (далі по тексту - ТОВ „Кей-Колект") звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Довіра та гарантія" (далі по тексту - ТОВ „Фінансова компанія „Довіра та гарантія") про скасування запису про державну реєстрацію права власності №24552898, внесеного державним реєстратором Одеської філії комунального підприємства „Центр державної реєстрації" Іскровим Олегом Вікторовичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 39381321 від 26.01.2018р., щодо реєстрації права власності за ТОВ „Фінансова компанія „Довіра та гарантія" на квартиру АДРЕСА_1 .

ТОВ „Фінансова компанія „Довіра та гарантія" повністю заперечувало проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Так, у поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідачем було наголошено, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки була проведена із дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення заявленого ТОВ „Кей-Колект" позову, який виступає іпотекодержателем другої черги, відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

08.09.2006р. між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. та зареєстрований за №3098, за умовами пункту 1.1 якого Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - квартиру (далі - предмет іпотеки), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить Іпотекодавцю на праві власності. За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки складає 850 404,00 грн.

Відповідно до п. 1.2, пп. 2.1.1 п. 2.1 іпотечного договору від 08.09.2006р. іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань Іпотекодавця за договором про надання споживчого кредиту №11037293000 від 08.09.2006р. У разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

В силу пп. 2.1.2 п. 2.1 іпотечного договору від 08.09.2006р. у разі порушення Іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором, а у разі невиконання Іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. 4.1 іпотечного договору від 08.09.2006р звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем у випадках, зазначених в підпунктах 2.1.1-2.1.2 пункту 2.1 цього договору, або у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця чи визнання його банкрутом, або у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором чи будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, або в інших випадках відповідно до діючого законодавства.

Звернення стягнення здійснюється на підставі: або рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса, або застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, або за договором між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя (пункт 4.2 іпотечного договору від 08.09.2006р.).

Пунктом 5.1 іпотечного договору від 08.09.2006р. передбачено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; право Іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

22.09.2006р. між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11045637000 , відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Банк зобов`язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку наданий кредит в іноземній валюті у сумі 105 152,00 швейцарських франків та сплатити проценти, комісії в порядку та на умовах, визначених цим договором. Строк кредитування складає 132 місяці.

22.09.2006р. між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки другої черги, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трубачовою Н.О. та зареєстрований за №5610, за умовами пункту 1.1 якого Іпотекодавець передає вдруге в іпотеку другої черги нерухоме майно - квартиру (далі - предмет іпотеки), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить Іпотекодавцю на праві власності. За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки складає 850 404,00 грн.

Відповідно до п. 1.2, пп. 2.1.1 п. 2.1 договору іпотеки другої черги від 22.09.2006р. іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань Іпотекодавця за договором про надання споживчого кредиту №11045637000 від 22.09.2006р. У разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

В силу пп. 2.1.2 п. 2.1 договору іпотеки другої черги від 22.09.2006р. у разі порушення Іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором, а у разі невиконання Іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. 3.1. договору іпотеки другої черги від 22.09.2006р. звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем у випадках, зазначених в підпунктах 2.1.1-2.1.2 пункту 2.1 цього договору, або у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця чи визнання його банкрутом, або у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором чи будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, або в інших випадках відповідно до діючого законодавства.

Умовами п. 3.2 договору іпотеки другої черги від 22.09.2006р. передбачено, що звернення стягнення здійснюється на підставі: або рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса, або застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Згідно з п. 4.3 договору іпотеки другої черги від 22.09.2006р. у разі застосування передачі предмета іпотеки у власність Іпотекодержателя як способу задоволення вимог (абзац 2 ч. 3 ст. 36 Закону України „Про іпотеку") право власності переходить до Іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення.

12.12.2011р. між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Клієнт) та ТОВ Кей-Колект" (Фактор) було укладено договір факторингу №1, відповідно до умов якого Клієнтом було передано Фактору права вимоги за кредитними договорами. Як вбачається з виписки з додатку №1 до договору факторингу №1 від 12.12.2011р. акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" було відступлено ТОВ Кей-Колект" права вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11045637000 від 22.09.2006р.

12.12.2011р. між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Цедент) та ТОВ Кей-Колект" (Цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. та зареєстрований за №5207-5208, відповідно до умов якого Цедентом були відступлені права вимоги за договорами іпотеки. Як вбачається з виписки з додатку №1 до договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" було відступлено ТОВ Кей-Колект" права вимоги за іпотечним договором, укладеним в забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту №11045637000 від 22.09.2006р.

21.09.2015р. між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (Клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (Фактор) було укладено договір факторингу №26, відповідно до якого Клієнт відступив, а Фактор прийняв, зокрема, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №11037293000 від 08.09.2006р., що підтверджується витягом з реєстру боржників до вказаного договору факторингу.

22.09.2015 між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (Клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (Фактор) було укладено договір про відступлення прав вимоги №1 за договорами іпотеки до договору факторингу №26 від 21.09.2015р., за умовами якого Клієнт відступив, а Фактор набув право вимоги, зокрема, за договором іпотеки від 08.09.2006р., предметом якого є нерухоме майно - трикімнатна квартира загальною площею 90,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з реєстру боржників до зазначеного договору про відступлення прав вимоги.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №180516903 від 11.09.2019р. вбачається, що 24.01.2018р. за ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на підставі іпотечного договору від 08.09.2006р., договору про відступлення права вимоги №1 від 22.09.2015р., повідомлення №0317003 від 24.11.2017р. та вимоги №1277 від 24.11.2017р. було зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру загальною площею 90,1 кв.м (житловою площею 47,8 кв. м) за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1470632751101).

Крім того, з інформаційної довідки №180516903 від 11.09.2019р. також вбачається, що до реєстру 22.09.2006р. було внесено запис про державну реєстрацію обтяження за №24553000 вказаного вище майна. При цьому, запис був внесений державним реєстратором на підставі договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011р., серія та номер: 5207-5208, договору іпотеки другої черги від 22.09.2006р., серія та номер: 5610.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.02.2020р. по справі №916/2768/19 позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" до ТОВ Кей-Колект" було задоволено шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку номер 24553053 (номер запису у реєстрі іпотек 3775938 від 22.09.2006, реєстратор: Одеський міський нотаріальний округ) та запису про обтяження номер 24553000 (номер запису у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 3775926 від 22.09.2006р., реєстратор: Одеський міський нотаріальний округ), внесених на підставі рішення державного реєстратора (з відкриттям розділу), індексний номер: 39381321 від 26.01.2018р. (номер запису про право власності: 24552898 - щодо квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з автоматизованої системи документообігу суду, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2020р. апеляційну скаргу ТОВ "Кей-Колект" було залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 05.02.2020р. у справі №916/2768/19 - без змін.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про скасування запису про проведення державної реєстрації, позивачем було наголошено, що в порушення вимог чинного законодавства державна реєстрація права власності за відповідачем було проведена за відсутності розрахункового документу про прийняття плати за пересилання поштового відправлення, а також за відсутності підпису Іпотекодавця про отримання вимоги ТОВ "Кей-Колект" про виконання зобов`язань за кредитним договором №11037293000 від 08.09.2006р. Крім того, позивачем під час вирішення судом даного спору також було наголошено про проведення державної реєстрації права власності на іпотечне майно за відповідачем за відсутності оцінки предмета іпотеки, яка повинна проводитись суб`єктом оціночної діяльності. Відсутність оцінки предмета іпотеки, за твердженням позивача, фактично має наслідком неможливість задоволення вимог ТОВ "Кей-Колект" у випадку, якщо вартість предмета іпотеки є вищою, ніж розмір забезпеченого іпотекою першого черги зобов`язання.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 572, ч. 1 ст. 574, ч. 1 ст. 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Приписами ст. 1 Закону України „Про іпотеку" від 5 червня 2003 року N 898-IV (в редакції чинній на 24.01.2018р. - дату набуття права власності відповідачем на іпотечне майно, далі - Закон України „Про іпотеку") визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 3 Закону України „Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України „Про іпотеку" предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об`єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об`єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належала ОСОБА_1 на праві власності була передана в іпотеку акціонерному комерційному інноваційному банку "УкрСиббанк" на підставі іпотечного договору від 08.09.2006р. та договору іпотеки другої черги від 22.09.2006р. з метою забезпечення виконання зобов`язань Іпотекодавця за договором про надання споживчого кредиту №11037293000 від 08.09.2006р. та договором про надання споживчого кредиту №11045637000 від 22.09.2006р.

В подальшому, акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" було відступлено права вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11037293000 від 08.09.2006р. та іпотечним договором від 08.09.2006р. на користь ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія". В свою чергу, права вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11045637000 від 22.09.2006р. та договором іпотеки другої черги від 22.09.2006р. були відступлені банком на користь ТОВ "Кей-Колект". Таким чином, фактично правовим наслідком відступлення банком права вимоги за вказаними договорами є перебування одного і того ж об`єкту нерухомого майна в іпотеці у ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" та ТОВ "Кей-Колект".

Приписами ч. 5 ст. 13 Закону України „Про іпотеку" врегульовано, що при зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих вимог.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України „Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Приписами ч. 1 ст. 36 Закону України „Про іпотеку" врегульовано, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України „Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 4 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 № 2658-III (з наступними змінами та доповненнями) оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Практична діяльність з оцінки майна може здійснюватися виключно суб`єктами оціночної діяльності, визнаними такими відповідно до статті 5 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (з наступними змінами та доповненнями) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до діючого п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (з послідуючими змінами та доповненнями) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, подаються, зокрема, довідку іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.

При цьому, положеннями п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції чинній на 24.01.2018р. - дату набуття права власності відповідачем на іпотечне майно) обов`язку іпотекодержателя подавати для державної реєстрації права власності на іпотечне майно відомості про вартість предмета іпотеки встановлено не було.

Як вбачається з матеріалів даної справи, а також копій реєстраційної справи на спірну квартиру, які надійшли до суду на виконання вимог ухвали від 02.03.2020р., ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" з метою задоволення вимог, які виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту №11037293000 від 08.09.2006р. та іпотечного договору від 08.09.2006р., в порядку ст. 36 Закону України „Про іпотеку" 24.01.2018р. було звернуто стягнення на іпотечне майно шляхом набуття права власності на квартиру, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було внесено запис за №24552898.

Проте, матеріали реєстраційної справи на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не містять документів на підтвердження набуття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Крім того, під час вирішення даного спору відповідачем також не було надано суду відомостей про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності.

Господарський суд зазначає, що станом на момент набуття ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" права власності на іпотечне майно у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не було не було передбачено зобов`язань іпотеко держателя подавати відомості про вартість предмета іпотеки. Натомість, положеннями Закону України „Про іпотеку" чітко врегульовано необхідність проведення оцінки предмета іпотеки з метою набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Позиція господарського суду з даного питання відповідає висновкам, наведеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019р. по справі №306/2053/16-ц, предметом позовних вимог у межах якої були вимоги фізичної особи до банку, фізичної особи та нотаріуса про скасування реєстрації речового права, права власності на іпотечне майно, та їх обтяжень, яким було враховано, що в порушення вимог чинного законодавства оцінка предмету іпотеки на момент переходу права власності до банку (станом на 10 вересня 2016 року) проведена не була, що є порушенням вимог Закону України „Про іпотеку".

Відсутність в матеріалах даної справи доказів на підтвердження проведення оцінки предмета іпотеки на момент набуття ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" права власності на іпотечне майно дозволяє господарському суду дійти висновку про порушення відповідачем вимог ст. 36 Закону України „Про іпотеку". Господарський суд погоджується із доводами ТОВ "Кей-Колект", яким під час вирішення даного спору було наголошено, що проведення державної реєстрації права власності на іпотечне майно за відповідачем за відсутності оцінки предмета іпотеки має наслідком неможливість задоволення вимог ТОВ "Кей-Колект" у випадку, якщо вартість предмета іпотеки є вищою, ніж розмір забезпеченого іпотекою першої черги зобов`язання. Так, у випадку, якщо вартість предмета іпотеки є вищою, ніж розмір забезпеченого іпотекою першої черги зобов`язання, ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" згідно ст. 36 Закону України „Про іпотеку" зобов`язано відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. В свою чергу, за рахунок перевищення вартості предмета іпотеки ТОВ "Кей-Колект" може задовольнити свої вимоги за договором про надання споживчого кредиту №11045637000 від 22.09.2006р. шляхом звернення до ОСОБА_1 із відповідною вимогою.

Господарський суд зазначає, що скасування рішенням господарського суду від 05.02.2020р. по справі №916/2768/19 запису про обтяження іпотечного майна, яке виникло на підставі договору іпотеки другої черги від 22.09.2006р., не свідчить про відсутність у ТОВ "Кей-Колект" права на звернення до господарського суду із даним позовом, оскільки доказів на підтвердження належного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту №11045637000 від 22.09.2006р. матеріали справи не містять.

Крім того, суд зазначає, що висновки, до яких дійшли суди у межах справи №916/2768/19 про припинення іпотеки другої черги за іпотечним договором від 22.09.2006р. в результаті звернення стягнення ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на предмет іпотеки, не свідчать про відсутність у позивача права на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у чинній редакції) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

В силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 31-1 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення реєстратором запису до реєстру, скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права та інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 04.09.2018 № 915/127/18, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року № 915/127/18 зазначено, що у разі, коли суд установить, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та немає встановлених законом підстав для відмови у державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача. Тому за позовом про скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права відповідачем є не суб`єкт державної реєстрації прав, а особа, щодо права якої здійснено такий запис.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи висновки суду про порушення ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" вимог ст. 36 Закону України „Про іпотеку" під час звернення стягнення на іпотечне майно шляхом набуття права власності, що мало наслідком порушення прав ТОВ "Кей-Колект", господарський суд доходить висновку про необхідність задоволення заявлених у межах даної справи вимог ТОВ "Кей-Колект" до ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності за відповідачем на предмет іпотеки.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю „Кей-Колект" до товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Довіра та гарантія" позовних вимог шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності №24552898, внесеного державним реєстратором Одеської філії комунального підприємства „Центр державної реєстрації" Іскровим Олегом Вікторовичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 39381321 від 26.01.2018р., щодо реєстрації права власності за товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Довіра та гарантія" на квартиру АДРЕСА_1 .

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви розподіляються відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати запис про державну реєстрацію права власності №24552898, внесений державним реєстратором Одеської філії комунального підприємства „Центр державної реєстрації" Іскровим Олегом Вікторовичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 39381321 від 26.01.2018р., щодо реєстрації права власності за товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Довіра та гарантія" /04112, м. Київ, Шевченківський Район, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ідентифікаційний код 38750239/ на квартиру АДРЕСА_1.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Довіра та гарантія" 04112, м. Київ, Шевченківський Район, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ідентифікаційний код 38750239/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Кей-Колект" /01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла II, буд. 4/6, корпус "В", поверх 4, кабінет 402, ідентифікаційний код 37825968/ судовий збір у розмірі 2102,00 грн. /дві тисячі сто дві грн. 00 коп./

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 11 червня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна