Ухвала суду № 89766760, 11.06.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

У Х В А Л А

11.06.2020 Справа №905/1181/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,

розглянувши матеріали

скарги б/н від 29.05.2020 Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) при виконанні наказу

у справі №905/1181/19

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро

до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області

про стягнення 58240,00грн штрафу за неправильне зазначення адреси вантажоодержувача

за участю представників сторін:

від стягувача: не з`явився (не викликався),

від боржника (скаржника): не з`явився (не викликався),

від органу ДВС: не з`явився (не викликався).

Суд перебував у нарадчій кімнаті

11.06.2020 з 12:35год до 12:40год.

01.06.2020 до канцелярії суду від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» надійшла скарга б/н від 29.05.2020 (вх.№9968/20) на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі за текстом – орган ДВС) про:

- визнання неправомірною бездіяльності органу ДВС з не повернення наказу господарського суду Донецької області від 02.04.2020 у справі №905/1181/19 стягувачу без виконання на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- зобов`язання органу ДВС винести постанову про повернення наказу господарського суду Донецької області від 02.04.2020 у справі №905/1181/19 стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою суду від 02.06.2020 скарга призначена до розгляду в судовому засіданні на 11.06.2020, явка учасників справи в судове засідання не визнана обов`язковою.

Всі учасники судового розгляду завчасно та належним чином повідомлені про дату,

час і місце розгляду скарги (т.2, а.с.38, 39).

09.06.2020 через підсистему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» надійшли додаткові пояснення б/н від 09.06.2020 (з додатками, вх.№07-10/273; т.2, а.с.44-53), в яких стягувач наполягає на відсутності підстав для повернення виконавчого документа, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень; вважає, що державний виконавець діяв у повній відповідності до норм чинного законодавства.

09.06.2020 на електронну пошту суду від скаржника надійшла заява б/н від 09.06.2020 (з додатками, вх.№10584/20; т.2, а.с.54-59) про зупинення провадження за скаргою до розгляду справи №904/3535/19 в аналогічних правовідносинах Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі – Об`єднана палата КГС ВС).

Представник скаржника (боржника) в судове засідання не з`явився (не викликався), просив суд зупинити провадження за скаргою на підставі п.7 ч.1 ст.228 ГПК України.

Представник стягувача в судове засідання не з`явився (не викликався), проти задоволення скарги письмово заперечив.

Представник органу ДВС у судове засідання не з`явився (не викликався), обґрунтовані письмові пояснення по суті скарги не надав.

Розглянувши заяву б/н від 09.06.2020 про зупинення провадження за скаргою у справі №905/1181/19, суд відмовляє у її задоволенні, оскільки станом на 12:33год 11.06.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні відомості про прийняття Об`єднаною палатою КГС ВС до розгляду касаційної скарги у справі №904/3535/19 (т.2, а.с.61).

Відповідно до ст.342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні; неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи наведене положення процесуального закону, суд розглядає скаргу б/н від 29.05.2020 Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» по суті на підставі наявних у справі документів.

Розглянувши матеріали скарги, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Щодо суті.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.09.2019 у справі №905/1181/19 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 у справі №905/1181/19 апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення від 06.09.2019 у справі №905/1181/19 – без змін; господарському суду Донецької області доручено видати наказ про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» 2158,90грн витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

02.04.2020 на виконання вказаної постанови виданий наказ (т.2, а.с.1).

13.05.2020 орган ДВС виніс постанови:

- про відкриття виконавчого провадження №62066758 з примусового виконання наказу №905/1181/19 від 02.04.2020 (т.2, а.с.18);

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, в якій визначив для боржника загальну суму мінімальних витрат: 173,35грн (т.2, а.с.20);

- про стягнення з боржника 215,98грн виконавчого збору (т.2, а.с.22).

За приписом п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення

стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Скаржник вважає, що виконавче провадження №62066758 підлягає закриттю на підставі наведеного припису, обґрунтовуючи свою позицію тим, що: відповідно до додатку 2 до Закону України №847-XIV від 07.07.1999 «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» Акціонерне товариство «Українська залізниця» включене до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; за приписом п.3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №145-IX від 02.10.2019 «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (далі – Закон №145-IX) забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності Законом №145-IX були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності Законом №145-IX, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Скаржник наполягає на тому, що норма п.3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-IX має тлумачитись таким чином, що виняток з правила, що дозволяє проводити виконавчі дії, стосується тільки тих грошових коштів і товарів, які були передані в заставу за кредитними договорами, а не будь-яких грошових коштів (т.2, а.с.11).

Щодо права.

Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

За змістом ч.ч.1-3, 6, 7 ст.4 Закону України №2654-XII від 24.11.1992 «Про заставу» (зі змінами та доповненнями) предметом застави можуть бути: майно та майнові права; майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення; майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором; предметом застави не можуть бути об`єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації; предметом застави підприємств державної форми власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації, можуть бути їх товари в обороті або в переробці.

За визначенням абз.8 ст.2 Закону України №1255-IV від 18.11.2003 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (зі змінами та доповненнями) рухоме майно – це окрема рухома річ, сукупність рухомих речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов`язки, у тому числі майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

На підставі аналізу наведених приписів чинного законодавства суд дійшов висновку, що саме за кредитними договорами предметом застави не можуть бути безпосередньо грошові кошти; за кредитними договорами в заставу передаються лише майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку або підлягають сплаті за контрактами у майбутньому.

Окрім законодавчих приписів це підтверджується також відсутністю ознак розумності

в тому, щоб передавати такі, що є в наявності, власні грошові кошти в заставу, щоб взяти грошові кошти банка (іншої фінансової установи) в кредит під проценти.

Наведене вказує на те, що законодавець не міг вкласти в норму п.3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-IX таке значення, яке бажає побачити скаржник.

Суд зауважує, що у справі №910/13346/18 судами першої та апеляційної інстанцій доводи про заборону на звернення стягнення на грошові кошти Акціонерного товариства «Українська залізниця» як боржника у виконавчому провадженні відхилені з тих підстав, що нормою п.3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно, передбачена можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства – зокрема, на грошові кошти. В ухвалі від 29.04.2020 КГС ВС дійшов висновку, що суди обґрунтовано відмовили у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії виконавчої служби, оскільки викладені у скарзі обставини щодо неправомірних дій виконавця з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не знайшли свого підтвердження. Суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» у справі №910/13346/18 у зв`язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права апеляційним судом є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

На обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на судову практику у справах №904/5697/18, №910/16025/18 та №911/1540/18, проте правовідносини у вказаних справах та у справі №905/1181/19 не є тотожними: по-перше, на відміну від справи №904/5697/18 у справі №905/1181/19 орган ДВС відкрив виконавче провадження на виконання наказу про стягнення витрат на правову допомогу, а не штрафу; по-друге, у справах №910/16025/18 та №911/1540/18 мова йдеться про можливість застави майнових прав на грошові кошти, а не самих грошових коштів. При цьому майнові права на грошові кошти та грошові кошти не є тотожними поняттями.

Суд також відхиляє як явно неприйнятне посилання скаржника на ч.1 ст.313 Митного кодексу України, згідно з якою внесення грошової застави здійснюється у валюті України, оскільки названа норма не стосується кредитних договорів, бо вони не є предметом регулювання Митного кодексу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги б/н від 29.05.2020 на бездіяльність органу ДВС при виконанні наказу у справі №905/1181/19.

Керуючись ст.ст.74, 86, 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви б/н від 09.06.2020 Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зупинення провадження за скаргою у справі №905/1181/19 – відмовити.

2. У задоволенні скарги б/н від 29.05.2020 Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) при виконанні наказу №905/1181/19 від 02.04.2020 – відмовити.

У судовому засіданні 11.06.2020 складені і підписані вступна та резолютивна частини ухвали. Повний текст ухвали складений та підписаний 12.06.2020.

Суддя О.М. Шилова

надр.4прим.: 1 – у справу, 2 – сторонам ВП, 1 – органу ДВС