Ухвала суду № 89765362, 09.06.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8458/19

Провадження 4-с/711/25/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2020 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Демчика Р.В.,

при секретарі Бузун Л.В.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Постригань Тетяни Леонідівни на дії та рішення Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, зацікавлена особа Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» (АТ «ПУМБ»),-

встановив:

ОСОБА_1 , звернувся до суду зі скаргою на постанову старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві. В своїй скарзі просив визнати незаконною (неправомірною) постанову Подільського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві про закінчення виконавчого провадження №61120476 від 04.03.2020р. та зобов`язати державного виконавця відновити виконавче провадження №61120476 з примусового виконання виконавчого листа №711/8458/19, виданого 14.01.2020р. Придніпровським районним судом м. Черкаси, за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем ухвали суду.

В обґрунтування скарги зазначив, що скаржник подав заяву про відкриття виконавчого провадження та подав до виконання виконавчий лист Придніпровського районного суду м. Черкаси, виданий 14.01.2020р. за рішенням суду від 27.11.2019р. по справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Перший український міжнародний банк» (АТ «ПУМБ») про стягнення з АТ «ПУМБ» на користь скаржника грошових коштів у розмірі 10018,33грн., що складається з суми 8613,23грн., які безпідставно набуті в ході виконавчого напису нотаріуса, що не підлягає виконанню та суми шкоди в розмірі 1405,10грн.

В заяві про відкриття виконавчого провадження стягнені з боржника грошові кошти Скаржник просив перерахувати на рахунок за реквізитами: одержувач – ОСОБА_1 , рахунок № НОМЕР_1 в АТ «СБЕРБАНК», МФО 320627.

31.03.2020р. стягувач отримав поштою постанову про закінчення виконавчого провадження №61120476 від 04.03.2020р. та постанову про відкриття та постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020 з супровідним листом до постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.03.2020р.

Постановою про відкриття виконавчого провадження 04.03.2020 було відкрито виконавче провадження №61120476.

Постановою про закінчення виконавчого провадження №61120476 встановлено фактичне повне виконання виконавчого листа №711/8458/19 від 14.01.2020р.

Проте, жодних надходжень на рахунок стягувача ОСОБА_1 на виконання виконавчого провадження №61120476 не надходило.

Скаржник вважає дії державного виконавця по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження незаконними, саму постанову такою, що підлягає скасуванню, а виконавче провадження таким, що підлягає відновленню, а тому звернувся до суду з даною скаргою.

Ухвалою суду від 13 квітня 2020 відкрито провадження за даною скаргою.

Сторони в судове засідання не з`явились, причину неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від скаржника надійшла заява, в якій він просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»)).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).

Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії») від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з наступного.

За приписами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Пунктом 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 7 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

В судовому засіданні встановлено, що в Подільському РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві перебував на виконанні виконавчий лист №711/8458/19 виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси 14.01.2020р. за рішенням суду від 27.11.2019р. по справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Перший український міжнародний банк» (АТ «ПУМБ») про стягнення з АТ «ПУМБ» на користь скаржника грошових коштів у розмірі 10018,33грн., що складається з суми 8613,23грн., які безпідставно набуті в ході виконавчого напису нотаріуса, що не підлягає виконанню та суми шкоди в розмірі 1405,10грн.

Постановою державного виконавця від 04.03.2020р. було відкрито виконавче провадження №61120476 (а.с. 10).

Постановою про закінчення виконавчого провадження №61120476 встановлено фактичне повне виконання виконавчого листа №711/8458/19 від 14.01.2020р. (а.с. 13-14).

Проте, жодних надходжень на рахунок стягувача ОСОБА_1 на виконання виконавчого провадження №61120476 не надходило, зазначене вбачається з виписки з рахунку ОСОБА_1 за р/р НОМЕР_1 в АТ «СБЕРБАНК», МФО 320627 за період з 01.02.2020 по 02.04.2020 (а.с. 5-9).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» (далі за текстом – Закон», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною першою статті 18 Закону визначено, що виконавець зобов`язаний вжити передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п.1 ч.2 ст. 18 Закону, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною другою статті 4 Закону встановлено, що у разі, якщо резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документів визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення.

Таким чином, аналізуючи вище викладене, слід зазначити, що виконавчі дії з примусового виконання рішення, які зобов`язаний неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавець, визначаються відповідно до вимог закону, рішення та виконавчого документу. Наявність у виконавчому документів кількох заходів примусового виконання рішень не надає право виконавцю закінчувати виконавче провадження з результатами вжиття одного або декількох встановлених виконавчим документом заходів, до встановлення виконавцем фактичного виконання рішення в повному обсязі.

В іншому випадку, виконавче провадження може бути закінчено після здійснення державним виконавцем перевірки виконання боржником цього рішення і лише на підставі складеного державним виконавцем акту про повне і фактичне виконання, відповідно до п.10 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5, згідно з яким у разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.9 ч.1 ст. 39 Закону.

В постанові про закінчення виконавчого провадження від 04.03.2020 зазначалось, що державним виконавцем виконавче провадження № 61120476 було закінчено у зв`язку із повним та фактичним виконанням судового рішення.

Проте суд не може погодитись із зазначеним, оскільки судом встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого здійснювалось виконавче провадження № 61120476, не виконано, кошти на рахунок стягувача не перераховані, таким чином, рішення може вважатись фактично виконаним в повному обсязі у разі, якщо виконані всі передбачені виконавчим документом заходи.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця Подільського РВ ДВС м. Києві Центрального міжрайонного управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 04.03.2020р. про закінчення виконавчого провадження №61120476 є незаконною та підлягає до скасування.

Щодо вимоги скаржника про зобов`язання державного виконавця відновити виконавче провадження №61120476 з примусового виконання виконавчого листа №711/8458/19, виданого 14.01.2020р. Придніпровським районним судом м. Черкаси, за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем ухвали суду, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України, - за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на те, що суд прийшов до обґрунтованого висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження підлягає до скасування, то за таких обставин, відсутня необхідність у відновленні виконавчого провадження № 61120476 з примусового виконання виконавчого листа №711/8458/19, виданого 14.01.2020р. Придніпровським районним судом м. Черкаси, оскільки державний виконавець має продовжувати вчинення дій з примусового виконання вказаного виконавчого документу.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 268, 133, 137, 138, 447-452 ЦПК України, Закону України Про виконавче провадження», суд -

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Постригань Тетяни Леонідівни на дії та рішення Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, зацікавлена особа Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» (АТ «ПУМБ») задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Полінського В.А. від 04.03.2020 про закінчення виконавчого провадження (ВП №61120476) .

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий: Р.В.Демчик.

Повний текст ухвали виготовлено 09.06.2020.

Головуючий: Р. В. Демчик