Ухвала суду № 89754756, 10.06.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9157/19

Провадження № 2/204/562/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мащук В.Ю.,

при секретарі Голушко В.В.,

за участю представника позивача адвоката Дрозд Р.Ю.,

за участю представника відповідача: адвоката Мельника В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» про припинення протиправних дій, –

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року позивач звернулась до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача, в якому просила:

- припинити протиправні дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» щодо відправки незаконних вимог позивачу щодо повернення боргу за кредитним договором № 03/ф103/05 від 16.11.2005 року та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 03/ф103-з1/05 від 16.11.2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., за реєстровим номером 6261;

- заборонити Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» здійснювати набуття права власності на предмет іпотеки, шляхом реєстрації права власності на нерухоме майно (предмет іпотеки) – домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 – нежитловий будинок: цегла, житловою площею 107, 3 кв.м., загальною площею 354, 4 кв.м., літ.Б - сарай, шл. блок, літ.В - сарай, цегла № 1-5 - огородження, І - споруди, ІІІ - мостіння, що розташоване на земельній ділянці площею 810 кв.м.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 16.11.2005 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Автогазбанк», що в подальшому було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Автокразбанк» було укладено кредитний договір № 03/ф103/05. В забезпечення виконання кредитних зобов`язань по вказаному договору, 16.11.2005 року було укладено іпотечний договір № 03/ф103-з1/05, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. за реєстровим номером 6261. Предметом договору іпотеки було домоволодіння: літ.А-2 - житловий будинок: цегла, житловою площею 107,3 кв.м., загальною площею 354,4 кв.м., літ.Б - сарай, шл. блок, літ.В - сарай, цегла № 1-5 - огородження, І - споруди, ІІІ - мостіння, що розташоване на земельній ділянці площею 810 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач звернувся до позивача з вимогою про усунення порушень від 29.11.2019 року, відповідно до якої було зазначено, що станом на 13 березня 2019 року розмір заборгованості за кредитним договором становить 119195 грн. 92 коп. Відповідач вимагав протягом тридцяти днів з дня отримання вимоги, сплатити ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», заборгованість за кредитним договором №03/ф103/05 від 16.11.2005 року в розмірі 119195 грн. 92 коп. Позивач вважає, що зазначена заборгованість у вимозі відповідача від 29.11.2019 року є безпідставною, а вимоги щодо повернення незаконного боргу за кредитом та звернення стягнення на предмет іпотеки є агресивною підприємницькою діяльністю, яка заборонена законом. Крім того, відповідач порушує права позивача, як споживача, звертаючись в порядку досудового провадження з вимогою про повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, а також залякуючи шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що є порушенням прав позивача, за захистом яких вона звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, які зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 16 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Автогазбанк» укладено кредитний договір № 03/ф103/05, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії в розмірі 152000 гривень з правом використання в доларах США та Євро на споживчі цілі, зі сплатою 22 % річних у гривні та 16,5 % річних у доларах США та Євро. Кредитні кошти надаються терміном до 14 листопада 2008 14.11.2008 року (арк.с.17-20, 78-79).

Відповідно до додаткової угоди №3 від 14 листопада 2008 року до кредитного договору №03/ф103/05 від 16 листопада 2008 року, внесено зміни до п. 1.2. кредитного договору № 03/ф103/05 від 16 листопада 2005 року та викладеного його в наступній редакції: «Кредитні кошти надаються терміном по 01 листопада 2010 року» (арк.с.21,80).

16.11.2005 року ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Автокразбанк» укладено іпотечний договір № 03/ф103-з1/05, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. за реєстровим номером 6261. Предметом договору іпотеки було домоволодіння: літ.А-2 - житловий будинок: цегла, житловою площею 107,3 кв.м., загальною площею 354,4 кв.м., літ.Б - сарай, шл. Блок, літ.В - сарай, цегла № 1-5 - огородження, І - споруди, ІІІ - мостіння, що розташоване на земельній ділянці площею 819 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 (арк.с.22-27, 81-83).

Відповідно до договору про зміну іпотечного договору № 03/ф103-з1/05 від 16.11.2005 року, укладеного 16 квітня 2007 року, п. 1.1. договору викладено в наступній редакції: «Цей договір забезпечує виконання зобов`язання іпотекодавця по кредитному договору № 03/ф103/05 від 16 листопада 2005 року, додаткової угоди № 1 від 16.04.2007 року, згідно якого іпотекодержатель надає іпотекодавцю кредит у сумі 354 000 грн. у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії з кінцевим терміном повернення до 14 листопада 2008 року та з правом використання кредиту у доларах США та ЄВРО, а іпотекодавець зобов`язаний повернути кредит у розмірі 354 000 грн. у термін до 14 листопада 2008 року (арк.с.28-29, 84).

На час розгляду даного позову зазначені договори є чинними, доказів іншого позивачем не надано. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до виписок з особового рахунку з 16.11.2005 року по 26.03.2012 року та 23.03.2012 року по 28.12.2012 року позивач отримувала грошові кошти в іноземній валюті - долар США (арк.с.32-33, 86-87).

29.11.2019 року ТОВ ФК «Довіра і гарантія» направило на адресу позивача з вимогу про усунення порушень від, відповідно до якої станом на 13 березня 2019 року розмір заборгованості за кредитним договором становить 119195 грн. 92 коп., а тому відповідач вимагав виконати порушене основне зобов`язання, сплатити заборгованість за кредитним договором №03/ф103/05 від 16 листопада 2005 року в розмірі 119 195 грн. 92 коп., та попередив про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки (арк.с.30-31, 85).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 23.12.2019 року №194620600, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. 17.11.2005 року Приватним нотаріусом Вдовіною Л.Л. зареєстрована заборона на нерухоме майно, підстава обтяження: договір іпотеки (арк.с.34-36, 88-89).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки норми Конституції України мають вищу юридичну, а Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту, також, у спосіб, не передбачений законом, але, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Таким чином, вимоги позивача про припинення протиправних дій банку щодо відправки незаконних вимог щодо сплати позивачем боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки є необґрунтованими, так як обраний спосіб захисту не відновить прав позивача, оскільки по суті між сторонами виник спір щодо наявності та/або відсутності заборгованості за кредитним договором, такий спір підлягає вирішенню в рамках спору, зокрема, про стягнення кредитної заборгованості або ж припинення зобов`язань за кредитним договором.

Суд не приймає доводи позивача щодо заборони відповідачу здійснювати набуття права власності на предмет іпотеки, так як позивачем не надано доказів, що на час пред`явлення позову, під час розгляду справи, були порушені, не визнані, оспорені її права, за захистом яких вона звернулася до суду.

Повідомлення від 29.11.2019 року направлене ТОВ ФК «Довіра і гарантія» на адресу позивача, про сплату заборгованості та в разі невиконання вимог щодо сплати заборгованості попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, не є доказом, який підтверджує звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності на квартиру.

Розглядаючи вимогу позивача про заборону відповідачу здійснювати набуття права власності на предмет іпотеки, шляхом реєстрації права власності на нерухоме майно, суд приходить до висновку, про те, що дана вимога задоволенню не підлягає, так як спрямована на заборону вчинення дій відповідачем в майбутньому, які останнім можуть бути і не вчинені. Заявлена вимога позивача не ґрунтується на вимогах Закону, позивачем не доведено порушення її прав в цій частині.

Укладений сторонами іпотечний договір містить відповідне застереження щодо права банку на звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Повідомлення банку про намір у майбутньому звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку не є зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, в даному випадку вимоги ст. 386 ч. 2 ЦК України, також не можуть бути застосовані, оскільки вона стосується вимог про заборону вчинення дій, які можуть порушити права власника (позивача по справі), а в даному випадку заявлені вимоги про зобов`язання відповідача припинити дії, зокрема, які ще ним не вчинені.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповіднодо цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.83 ЦПК України подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, позивачем, її представником, не наведено жодної із зазначених вище підстав для задоволення позовних вимог, обставини, на які посилався позивач, та її представник в судовому засіданні не доведені, чим не виконані вимоги Закону, вимоги про заборону вчинення дій на майбутнє є передчасними, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позовної заяви.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,15,16,386 ЦК України, ст.ст.4,5,13, 76,78, 80,81,83, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» про припинення протиправних дій – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Ю. Мащук