Ухвала суду № 89751569, 10.06.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/16449/17

Провадження №1-кп/127/1367/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченка О.В.,

сторони обвинувачення: прокурора Ліщук О.М.,

представника потерпілої - адвоката Гавриленко М.Г.,

сторони захисту: адвоката Варчука А.Б., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області в залі судових засідань № 12 кримінальне провадження, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2017 р. за № 12017020010002327, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Захисник обвинуваченого - адвокат Варчук А.Б. - заявив клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Прокурор проти задоволення заявленого клопотання не заперечувала.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. При цьому, про поважність причин своєї неявки суд не повідомила.

Представник потерпілої - адвокат Гавриленко М.Г. - в судовому засіданні зазначив, що підстави для закриття кримінального провадження дійсно наявні, однак без погодження правової позиції із потерпілою ОСОБА_2 він не може висловити свою думку щодо заявленого клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти його звільнення від кримінальної відповідальності не заперечував.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Зі змісту частини першої статті 285 КПК випливає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. При цьому частиною третьою статті 285 КПК визначено, що у разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Крім того, частиною четвертою статті 286 КПК визначено, що у разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. При цьому частиною другою статті 288 КПК передбачено, що суд зобов`язаний з`ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Слід при цьому зауважити, що частиною першою статті 325 КПК визначено, що у разі, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

З матеріалів кримінального провадження випливає, що потерпіла про час та місце розгляду кримінального провадження повідомлялась належним чином, про що свідчить поштове повідомлення. Крім того, представник потерпілої - адвокат Гавриленко М.Г. - в судовому засіданні повідомив, що напередодні мав розмову з чоловіком потерпілої щодо судового засідання, просив чоловіка потерпілої передати потерпілій, щоб вона зв`язалась з ним. Суд при цьому вважає за доцільне зауважити, що представник потерпілої - адвокат Гавриленко М.Г. - присутній в залі судового засідання і його присутність під час вирішення клопотання сторони захисту, на переконання суду, сприятиме належному захисту інтересів потерпілої у змагальному публічному процесі. Крім того, загальні засади кримінального провадження, закріплені у Главі 2 КПК покликані забезпечити дотримання балансу інтересів держави, потерпілого та обвинуваченого.

Суд вважає за доцільне зауважити, що кримінальне провадження надійшло до суду 01.08.2017 р. і після задоволення ряду відводів до головуючого судді передане 07.05.2019 р. на підставі протоколу повторного авторозподілу судової справи між суддями. Проведення підготовчого судового засідання призначене на 23.05.2019 р. Однак до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого про відкладення судового засідання. Крім того, 23.05.2019 р. потерпілою ОСОБА_2 було заявлено відвід головуючому судді у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено до вирішення заявленого відводу. Судове засідання після вирішення заявленого потерпілою відводу головуючому судді було призначене на 26.06.2019 р. Однак 26.06.2019 р. потерпілою ОСОБА_2 повторно заявлено відвід головуючому судді, тому розгляд справи було відкладено до вирішення заявленого відводу. Після вирішення питання щодо відводу головуючого судді згідно із заявою потерпілої про перебування у відпустці судове засідання було призначене на 15.08.2019 р. У судовому засіданні 15.08.2019 р. потерпілою повторно було заявлено відвід головуючому судді, однак після з`ясування думки учасників справи такий відвід судом визнано зловживанням правом, проте судовий розгляд було відкладено на 12.09.2019 р. у зв`язку з неявкою представника потерпілої, на участі якого наполягала потерпіла.

12.09.2019 р. проведено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні й справу призначено до судового розгляду на 19.09.2019 р. Також за клопотанням представника потерпілої до участі у справі залучено в якості співвідповідача ПрАТ «Страхова компанія «Провідна». Судове засідання, призначене на 19.09.2019 р. не відбулось у зв`язку з неявкою потерпілої та її представника і було відкладене на 08.10.2019 р. Однак розгляд справи, призначений на 08.10.2019 р. було відкладено у зв`язку з надходженням відповідного клопотання представника ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», а також неявкою потерпілої та її представника. Наступне судове засідання було призначене на 24.10.2019 р., однак у судове засідання, призначене на 24.10.2019 р., потерпіла не з`явилась у зв`язку з чим судовий розгляд кримінального провадження було відкладено на 06.11.2019 р. Разом з тим, судове засідання, призначене на 06.11.2019 р., було відкладене за клопотанням представника потерпілої. Наступне судове засідання призначено на 28.11.2019 р. Судове засідання, призначене на 28.11.2019 р. не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці й наступне судове засідання було призначене на 05.12.2019 р. За клопотанням представника потерпілої розгляд кримінального провадження, призначений на 05.12.2019 р. було відкладено на 12.12.2019 р.

12.12.2019 р. судом було розпочато розгляд кримінального провадження по суті, встановлено порядок та обсяг дослідження доказів (допит обвинуваченого, потерпілої та дослідження інших доказів, зібраних сторонами кримінального провадження). Однак у зв`язку з неявкою потерпілої за клопотанням її представника розгляд справи було відкладено на 17.12.2019 р. з повторним викликом потерпілої в судове засідання. 17.12.2019 р. згідно з встановленим порядком дослідження доказів було допитано обвинуваченого, потерпіла до закінчення судового засідання самовільно залишила залу судового засідання і за клопотанням її представника розгляд справи було відкладено на 24.12.2019 р. Однак 24.12.2019 р. потерпіла заявила головуючому судді відвід і самовільно залишила залу судових засідань, тому за клопотанням прокурора розгляд справи було відкладено на 22.01.2020 р. з метою повторного виклику потерпілої в судове засідання. В судовому засіданні, яке відбулось 22.01.2020 р. потерпіла заявила клопотання про відкладення судового розгляду з метою ознайомлення з матеріалами справи, тому розгляд кримінального провадження було відкладено на 12.02.2020 р. Однак судовий розгляд, призначений на 12.02.2020 р. за клопотанням захисника обвинуваченого було відкладене на 03.03.2020 р. В подальшому судовий розгляд, призначений на 03.03.2020 р. за клопотанням обвинуваченого було відкладено на 02.04.2020 р. у зв`язку з неможливістю явки в судове засідання захисника обвинуваченого. Судовий розгляд, призначений на 02.04.2020 р. за клопотанням адвоката обвинуваченого було відкладено на 21.04.2020 р. Однак, 21.04.2020 р. до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Варчука А.Б. - про відкладення судового розгляду кримінального провадження на іншу дату в зв`язку із запровадженими карантинними обмеженнями. Інші учасники справи в зазначене судове засідання також не з`явились, тому розгляд кримінального провадження було відкладено на 12.00 год. 06.05.2020 р.

05.05.2020 р. на електронну адресу суду надійшло аналогічне клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Варчука А.Б. - та представника потерпілої - адвоката Гавриленка М.К. - про відкладення судового розгляду на іншу дату. Потерпіла у зазначене судове засідання не з`явилась. Тому заслухавши думку прокурора, судом було ухвалено рішення про відкладення судового розгляду на 12.00 год. 26.05.2020 р.

14.05.2020 р. на електронну адресу суду надійшло клопотання представника потерпілої - адвоката Гавриленка М.К. - про відкладення судового засідання, призначеного на 26.05.2020 р. на іншу дату. Потерпіла в судове засідання не з`явилась. Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, судом ухвалено рішення про відкладення судового розгляду кримінального провадження на 12.00 год. 10.06.2020 р.

Суд вважає за доцільне зауважити, що після визнання 15.08.2019 р. неодноразових відводів головуючому судді зловживанням правом потерпілої остання неодноразово заявляла відводи головуючому та двічі самовільно залишала залу судового засідання до закінчення судового засідання. Саме тому суд вважає, що вирішення клопотання сторони захисту по суті за відсутності потерпілої, але в присутності її представника - адвоката Гавриленка М.Г. - не призведе до порушення встановлених чинним кримінально-процесуальним законом прав та інтересів потерпілої у кримінальному провадженні.

Отже, в даному випадку підлягає вирішенню питання щодо наявності правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, наявності або відсутності його заперечень щодо такого звільнення, а також думки потерпілої - в даному випадку її представника - щодо такого звільнення.

Згідно з обвинувальним актом 14.05.2017 р. біля 11.20 години водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки Lexus Lx 470, державний номерний знак (далі - д.н.) НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вулиці Соборної в місті Вінниці в напрямку проспекту Коцюбинського в районі будинку № 10-а, не переконавшись, що перед передньою частиною невстановленого автомобіля, який зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, справа-наліво проїзну частину перетинала пішохід ОСОБА_2 та, не надавши їй перевагу, продовжив свій рух, внаслідок чого, з необережності, допустив на неї наїзд.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: відкритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, забійної рани лобної ділянки, закритої травми грудної клітки - забою грудної клітки, закритого перелому кісток тазу - лівої лобкової та сідничної кісток, бічної маси крижа зліва та крила здухвинної кістки з пошкодженням здухвинно-крижового з`єднання зліва без зміщення, перелому передньої стінки лівої вертлюгової западини, закритого перелому головки лівої малогомілкової кістки, закритого крайового перелому зовнішнього виростка лівої великогомілкової кістки без зміщення, садна правої стопи і правої кисті. Зазначені ушкодження у ОСОБА_2 не являлись небезпечними для життя в момент спричинення і не супроводжувались загрозливими для життя явищами, за ступенем тяжкості належать до середньої тяжкості, оскільки закриті переломи кісток тазу, лівої малогомілкової кістки і лівої великогомілкової кістки за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я.

В діях водія автомобіля марки Lexus Lx 470, д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам пунктів 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням зазначеної події дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 1.5, 4.16(а), 10.1, 11.9, 18.1, 18.4 ПРД, а саме:

п. 1.5 - «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 4.16а - «пішохід мас право: а) на перевагу під часу переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора»;

п. 10.1 - «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що не буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 11.9 - «забороняється виїжджати на трамвайну колію зустрічного напрямку, відокремлені від проїзної частини трамвайні колії та розділювальну смугу»;

п. 18.1 - «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»;

п. 18.4 - «якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах повинні зменшити швидкість, а у разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Порушення вимог ПДР водієм ОСОБА_1 знаходяться в причинному зв`язку з наслідками.

Діяння ОСОБА_1 органами досудового розслідування, як випливає з направленого до суду обвинувального акту, кваліфіковано за частиною першою статті 286 КК - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Суд звертає увагу на те, що Верховним Судом України у пункті 1 постанови Пленуму № 12 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» (далі - Постанова від 23.12.2005 р.) зазначено, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК, у порядку, встановленому КПК.

Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 44 КК, а саме: у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

У абзаці п`ятому пункту 2 наведеної Постанови від 23.12.2005 р. зазначено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.

Суд також враховує, що у абзаці третьому пункту 2 зазначеної Постанови від 23.12.2005 р. роз`яснено, що умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті.

Згідно з роз`ясненнями, наданими в абзаці четвертому пункту 2 Постанови від 23.12.2005 р. підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).

З наданого суду обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК. Згідно з приписами частини другої статті 12 КК інкримінований ОСОБА_1 злочин відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Зі змісту пункту 2 частини першої статті 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Інкримінований ОСОБА_1 злочин останнім було вчинено 14.05.2017 р., тобто на час розгляду кримінального провадження судом пройшло понад три роки з дня вчинення злочину. Таким чином, підставою для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності є настання певної події, тобто закінчення строків давності на час надходження кримінального провадження до суду.

При вирішенні питання щодо наявності умов для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності суд враховує наступне. Як вже судом було зазначено, сторона обвинувачення під час досудового розслідування дійшла до переконання, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати саме за частиною першою статті 286 КК. Потерпіла в судових засіданнях та поданих нею зверненнях до суду (відповідних заявах та клопотаннях) неодноразово вказувала на те, що на її переконання органами досудового розслідування дії обвинуваченого кваліфіковано невірно, оскільки його дії підлягають кваліфікації за частиною другою статті 286 КК.

З огляду на викладене суд вважає за доцільне зауважити наступне.

Частиною другої статті 283 КПК визначено форми закінчення досудового розслідування, а саме: прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Отже, звернення до суду з обвинувальним актом згідно з приписами пункту 3 частини другої статті 283 КПК є формою закінчення досудового розслідування в зазначеному кримінальному провадженні. Зі змісту частини четвертої статті 110 КПК випливає, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Порядок зміни пред`явленого обвинувачення під час досудового розслідування регламентований статтею 279 КПК, а під час судового розгляду - статтями 338-340 КПК. Як вже судом зазначено, згідно з приписами частини четвертої статті 110, частини другої статті 283 КПК складання обвинувального акта є формою закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні. Зі змісту пункту 5 частини другої статті 291 КПК випливає, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Таким чином, суд вважає, що направлення обвинувального акта саме із таким обвинуваченням є свідченням того, що сторона обвинувачення має намір здійснювати кримінальне переслідування ОСОБА_1 саме у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК.

Окрім наведеного вище, суд враховує, що сторона обвинувачення згідно з приписами статей 338-340 КПК вправі під час судового розгляду кримінального провадження змінити обвинувачення, висунути нове обвинувачення або ж відмовитись від підтримання обвинувачення. При цьому пунктами 1-3 частини першої статті 91 КПК регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Згідно з приписами частини першої статті 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Слід при цьому зауважити, що частиною першою статті 337 КПК регламентовано, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Застережень, встановлених частинами другою та третьою статті 337 КПК, в судовому засіданні встановлено не було.

Отже, з приводу правової кваліфікації дій ОСОБА_1 суд вважає за доцільне зазначити, що направлення обвинувального акта за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК, є свідченням того, що сторона обвинувачення має намір здійснювати кримінальне переслідування ОСОБА_1 саме у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК. Правових механізмів, які б давали потерпілому підтримувати інше обвинувачення, ніж висунуте стороною обвинувачення, крім справ приватного обвинувачення, чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить.

Зі змісту статті 477 КПК випливає, що злочин, передбачений статтею 286 КК, не є злочином, кримінальне провадження яких здійснюється у формі приватного обвинувачення.

Судом вже було зазначено, що вирішення питання щодо правильності чи неправильності кримінально-правової кваліфікації дій ОСОБА_1 має здійснюватися з урахуванням приписів частини першої статті 91 КПК, тобто в змагальному судовому процесі.

Як вже судом було зазначено вище, процесуальна поведінка потерпілої може свідчити про наявність в її діях ознак процесуального зловживання. При цьому суд вважає за доцільне зауважити, що клопотання потерпілої про проведення повторної судово-медичної експертизи з метою з`ясування ступеня тяжкості виявлених у неї внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень судом було визнано передчасним до дослідження письмових доказів у кримінальному провадженні. Незважаючи на встановлений порядок дослідження доказів саме у зв`язку зі зловживанням правом потерпілої судом не вдалось забезпечити реалізацію сторонами кримінального провадження відстоювання їхніх правових позицій у змагальному публічному процесі, в тому числі й стороні обвинувачення з метою перевірки правової кваліфікації діяння обвинуваченого.

Судом вже було зазначено, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК, у порядку, встановленому КПК.

Суд також вважає за доцільне зауважити, що Верховним Судом (далі - ВС) в ухвалі від 13.06.2019 р. (справа № 322/5602/13-к) зазначено, що застосування положень кримінального закону про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності для суду є обов`язковими. Тобто положення статті 49 КК носять імперативний характер та в разі встановлення судом закінчення цього строку безпідставної відмови у звільненні від відповідальності процесуальним законом не передбачено, навіть якщо проти такого звільнення будуть заперечувати інші учасники судового розгляду, наполягаючи на завершенні розгляду пред`явленого обвинувачення винній особі в загальному порядку.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Аналогічний висновок було зроблено ВС і у постанові від 29.05.2019 р. (справа № 287/359/14-к) та постанові від 19.11.2019 р. (справа № 345/2618/16-к).

При цьому у постанові від 19.11.2019 р. ВС додатково зауважив, що пунктом 1 частини другої статті 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, і до набрання вироком законної сили минуло три роки.

За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені частиною першою статті 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у частині першій статті 49 КК строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених частиною першою статті 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Про обов`язок суду вирішити питання про звільнення особи, обвинувачуваної у вчиненні злочину, за наявності відповідних умов та підстав зазначено ВС і у постанові від 26.03.2020 р. (справа № 730/67/16-к).

Отже, зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 проти закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності не заперечував, правові застереження, які б свідчили про неможливість такого звільнення, в судовому засіданні встановлені не були, тому суд приходить до переконання, що клопотання захисника обвинуваченого підлягає задоволенню.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню відповідно до приписів статті 100 КПК.

При цьому суд вважає за доцільне зауважити наступне.

З матеріалів кримінального провадження, наданих суду, випливає, що на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16.05.2017 р. на автомобіль марки «LEXUS», днз НОМЕР_1 , накладено арешт. Як вбачається з ухвали слідчого судді від 16.05.2017 р. арешт на майно - зазначений вище транспортний засіб - було накладено з метою збереження речового доказу та забезпечення відшкодування шкоди потерпілим, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що під час досудового розслідування усі необхідні процесуальні дії з арештованим автомобілем були проведені, клопотання про проведення додаткових процесуальних дій із зазначеним автомобілем заявлені не були і відповідні процесуальні рішення з цього приводу не приймались. Тому така підстава для наявності арешту як збереження речового доказу на даний час втратила свою актуальність.

Крім того, суд вважає за доцільне зауважити, що частиною п`ятою статті 128 КПК регламентовано, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною першою статті 129 КПК визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Отже, у зв`язку з тим, що за результатами розгляду клопотання захисника обвинуваченого постановляється ухвала, правові підстави для вирішення заявлених потерпілою позовних вимог по суті відсутні, а тому поданий потерпілою цивільний позов підлягає залишенню без розгляду. Відповідно, така підстава арешту як забезпечення відшкодування шкоди потерпілим, завданої внаслідок кримінального правопорушення, в межах зазначеного кримінального провадження також втратила свою актуальність.

Суд вважає за доцільне зауважити, що частиною дев`ятою статті 158 Цивільного процесуального кодексу України регламентовано, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, арешт, накладений на вищезазначений автомобіль, арешт відповідно до приписів статей 170, 174 КПК підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 284, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2017 р. за № 12017020010002327, - закрити.

Арешт, накладений на автомобіль марки «LEXUS», днз НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16.05.2017 р. - скасувати.

Речовий доказ: автомобіль марки «LEXUS», днз НОМЕР_1 , що переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , - залишити останньому.

Речові докази: відеозаписи з камер зовнішнього спостереження, що приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити у матеріалах справи.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали. Обвинуваченому та прокурору копія ухвали вручається негайно після її оголошення.

Суддя: