Рішення № 89750080, 10.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 року м. Київ № 640/22150/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів: Кармазіна О.А., Катющенка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просить:

- зобов`язати Кабінет Міністрів України відмінити норму заборони видачі проїзних талонів на пільговий проїзд для інвалідів війни у випадку їх втрати повторно як протиправну, протизаконну і неконституційну, та прибрати п. 2 на проїзних талонах для інвалідів війни;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України протягом місяця надати розпорядження або постанову для усіх підрозділів соціального захисту на місцях про дозвіл видавати проїзні талони для інвалідів війни у випадку їх втрати повторно, пункт 2 на проїзних талонах вважати недійсним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2019 залишено без руху позовну заяву позивача та запропоновано, зокрема, уточнити її зміст в частині ідентифікації рішення, дій або бездіяльності відповідача (Кабінету Міністрів України), які позивач вважає протиправними та з огляду на існування яких він просить суд зобов`язати відповідача вчинити певні дії та, відповідно, уточнити зміст заявлених позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання, а також встановлено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що інвалідам війни держава видає раз в п`ять років проїзні документи на безкоштовний проїзд будь-яким транспортом раз на рік, але на зворотному листі проїзних документів є пам`ятка, у п. 2 якої зазначено, що у разі втрати талонів на проїзд вони не поновлюються. Вказана умова, як наголошено у позовній заяві, є незаконною та такою, що порушує принцип верховенства права, з урахуванням того, що приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» не містять заборони на повторну видачу талонів на проїзд, а така примітка не може підміняти норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та тим самим позбавляти інваліда війни пільги на проїзд та на соціальний захист, який гарантується ст. 46 Конституції України.

Під час підготовчого провадження судом вжито заходи, передбачені положеннями ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема у підготовчому засіданні 03.03.2020 у позивача уточнено предмет та підстави заявлених позовних вимог, яким вказано, що незважаючи на відсутність визначення у будь-якому нормативно-правовому акті заборони на видачу дублікату талонів на проїзд ветеранам війни, у п. 2 примітки на проїзних талонах вказано, що у разі втрати талонів на проїзд вони не поновлюються. З урахуванням викладеного, судом ухвалено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У призначене судове засідання 29.04.2020 з`явився представник відповідача, який проти задоволення заявлених позовних вимог заперечував, з підстав, викладених у відзиві, в якому зазначено, що зі змісту позовної заяви не зрозуміло, що саме оскаржує позивач у даній справі, оскільки ані у мотивувальній, ані у прохальній частинах не зазначено, який саме нормативно-правовий акт оскаржується і яке відношення позивач має до оскаржуваних відносин, оскільки у позивача наявний проїзний квиток.

Позивач у призначене судове засідання не з`явився та явку свого представника не забезпечив. Водночас, 10.03.2020 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім вказано, що позивач звернувся з метою захисту не лише власних прав та охоронюваних законом інтересів, а й за захистом прав десятків тисяч інвалідів війни, які проживають в Україні. Крім того, у відповіді на відзив позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на викладене, судом ухвалено про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 21.06.2007, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

За твердженням позивача, останньому видано листи талонів на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно, на зворотньому боці яких у графі «примітки» вказано, зокрема, що у разі втрати талони і квитки не поновлюються (п. 2 приміток).

Вважаючи зазначення вказаного обмеження у використанні талонів і квитків протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Нормативно-правовим актом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з п. 21 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються, зокрема, такі пільги: особам з інвалідністю I і II груп надається право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи (не більше одного супроводжуючого), - 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту.

Особам з інвалідністю III групи надається право безплатного проїзду один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом незалежно від наявності залізничного сполучення або проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту з 50-процентною знижкою вартості проїзду.

Особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, які супроводжують у поїздках осіб з інвалідністю І групи (не більше одного супроводжуючого), надається право користування міжміським транспортом зазначених видів у період з 1 жовтня по 15 травня з 50-процентною знижкою вартості проїзду без обмеження кількості поїздок.

Приписами ст. 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Особам, зазначеним у частині першій статті 16-1 цього Закону, видається посвідчення «Постраждалий учасник Революції Гідності». Порядок виготовлення та видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ветеранам війни, постраждалим учасникам Революції Гідності, які мають право на одночасне отримання посвідчення учасника бойових дій, інваліда війни, учасника війни та постраждалого учасника Революції Гідності, видається лише одне посвідчення за їхнім вибором.

Учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни та постраждалим учасникам Революції Гідності, які одночасно є особами, на яких поширюється чинність цього Закону згідно із статтею 10 цього Закону, видається одне посвідчення за їхнім вибором, у якому робиться відмітка про встановлення іншого правового статусу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

На виконання вказаних законодавчих положень Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (надалі - Положення №302).

При цьому, п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (у редакції, яка діяла станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом) установлено, що виготовлення бланків посвідчень ветеранів війни і бланків листів талонів на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості та нагрудних знаків здійснюється Міністерством фінансів: для осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників війни та осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - за замовленням Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 №356 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», в абзацах другому і третьому пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. N 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» (ЗП України, 1994 р., N 9, ст. 218; Офіційний вісник України, 2009 р., N 3, ст. 85; 2012 р., N 7, ст. 249, N 77, ст. 3106; 2013 р., N 41, ст. 1477; 2016 р., N 35, ст. 1360; 2017 р., N 38, ст. 1204; 2019 р., N 70, ст. 2456, N 88, ст. 2943) слова «Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб» визначено замінити словами «Міністерства у справах ветеранів».

Відповідно до п. 2 Положення №302, лист талонів на право одержання учасниками бойових дій та особами з інвалідністю внаслідок війни проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості є документом, на підставі якого надається право на пільговий проїзд зазначеним особам згідно з пунктом 17 частини першої статті 12, пунктом 21 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

Листи талонів на право одержання ветеранами війни проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості видають: учасникам бойових дій - Мін`юст, органи Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, ДФС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв`язку, а також Держспецтрансслужба за місцем реєстрації ветерана; особам з інвалідністю внаслідок війни - орган соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина (п. 7-1 Положення №302).

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються пільги щодо безплатного проїзду залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом у визначеному розмірі, що реалізується шляхом видачі таким особам талонів на право одержання проїзних документів (квитків).

У той же час, суд звертає увагу, що ані положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, ані іншим нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України, що не заперечувалось позивачем під час судового розгляду даної справи, не затверджено зразка бланків листів талонів на право одержання проїзних документів (квитків). Натомість, як було зазначено вище, п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (у редакції, яка діяла станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом) установлено, що виготовлення бланків посвідчень ветеранів війни і бланків листів талонів на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості та нагрудних знаків здійснюється Міністерством фінансів: для осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників війни та осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - за замовленням Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 №356 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» - Міністерства у справах ветеранів).

Таким чином, обов`язок з виготовлення бланків листів талонів на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості покладено на Міністерство фінансів України, за замовленням Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 №356 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» - Міністерства у справах ветеранів) для осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників війни та осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У свою чергу, Кабінетом Міністрів України зразок вказаного бланку як станом на момент звернення позивача до суду, так і станом на момент розгляду даної справи судом, затверджено не було, що виключає можливість стверджувати про наявність у діях, бездіяльності чи рішенні Кабінету Міністрів України критерію протиправності у межах спірних правовідносин, а також свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог зобов`язального характеру, оскільки у силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, позивачем у межах розглядуваної справи документально не доведено про наявність у Кабінету Міністрів України обов`язку із затвердження зразка бланку листів талонів на право одержання проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості, що також не підтверджено наявними у матеріалах справи доказами. Вказане виключає можливість зобов`язання Кабінету Міністрів України відмінити норму заборони видачі проїзних талонів на пільговий проїзд для інвалідів війни у випадку їх втрати повторно та надати розпорядження або постанову для усіх підрозділів соціального захисту на місцях про дозвіл видавати проїзні талони для інвалідів війни у випадку їх втрати повторно, а п. 2 на проїзних талонах вважати недійсним, з огляду на відсутність нормативного затвердження з боку Кабінету Міністрів України такої заборони.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.

Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Кабінету Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.О. Скочок

Судді: О.А. Кармазін

В.П. Катющенко