Ухвала суду № 89749789, 11.06.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

УХВАЛА

11 червня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/1516/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області, секретаря Гросу Тетяни Євгенівни, землевпорядника Колбасенка Євгена Валерійовича , голови земельної комісії Самойленка Сергія Сергійовича , голови сілської ради Понамарьова Олександра Петровича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

11.06.2020 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області, секретаря Гросу Тетяни Євгенівни, землевпорядника Колбасенка Євгена Валерійовича , голови земельної комісії Самойленка Сергія Сергійовича , голови сільської ради Понамарьова Олександра Петровича (далі - відповідачі), у якому позивач просить, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення Стрілківської сільради від 24.12.2019 року №1276 про відмову у передачі позивачу земельної ділянки з кадастровим номером №6522185200:02:001:0929, площею 0,1926 га із цільовим призначенням 02.01. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться з адресою АДРЕСА_1 .

Разом з тим, позивачем подано заяву про забезпечення позову, згідно якої останній просить вжити заходів забезпечення позову, шляхом тимчасової заборони іншим особам (державним реєстраторам, землевпорядним організаціям) вчиняти певні дії внаслідок яких може/бути здійснено державну реєстрацію речових прав власності або користування на вказану земельну ділянку.

Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 150 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

У поданій до суду заяві позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом запровадження тимчасової заборони на вчинення дій, спрямованих на реєстрацію речових прав власності/користування на спірну земельну ділянку.

Проте, позивач належним чином не обґрунтовує посилання на велику імовірність передачі бажаної ним до отримання земельної ділянки у власність.

Посилання на обставини, які мали місце в аналогічних адміністративних справах, згідно яких під час розгляду справ спірні земельні ділянки було передано у власність/користування іншим особам, суд не може врахувати при розгляді заяви позивача про забезпечення позову, так як у даному випадку предметом позову є конкретно визначена земельна ділянка з кадастровим номером №6522185200:02:001:0929, при тому що докази, які б свідчили про велику імовірність передачі спірної земельної ділянки у власність/користування іншим особам, матеріали справи не містять.

Водночас вказуючи на протиправність спірного рішення, позивачем у заяві про забезпечення позову не обґрунтовано, чому невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду буде не можливий.

Відповідно до абзацу другого пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача у справі, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже позивачем не наведено доводів, підтверджених письмовими доказами, які б свідчили про те, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, як і не доведено наявність обставин, які б свідчили про велику імовірність передачі спірної земельної ділянки у власність/користування іншим особам.

Також суд зазначає, що без дослідження всіх обставин та доказів у справі на даній стадії, задоволення вимог, викладених у заяві про забезпечення позову, тобто згода суду із доводами позивача щодо очевидної незаконності спірного рішення, зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що суперечить інституту забезпечення позову.

Враховуючи наведене, суд не вбачає наявності підстав для забезпечення позову, викладених у ст. 150 КАС України, а тому у задоволенні заяви слід відмовити, що не позбавляє позивача права повторно звернутись до суду із належним чином обґрунтованою заявою про вжиття заходів забезпечення позову в разі виникнення підстав для вжиття таких заходів.

Керуючись ст. ст. 150-157, 243, 248 КАС України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

У разі постановляння ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114,122,162, 163,164, 165,169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя С.В. Гомельчук