Ухвала суду № 89749722, 11.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

11 червня 2020 р. Справа № 820/1511/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі судової колегії: головуючого судді Панова М.М., суддів Волошина Д.А., Горшкової О.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 по справі №820/1511/16 за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, з участю третіх осіб Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 по справі №820/1511/16, в якій просить суд здійснити перегляд за виключними обставинами судового рішення - постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року у справі №820/1511/16 за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на наявність виключних обставин, передбачених пунктом 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме на визнання Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року у справі №2-р(11)2020 неконституційним підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII, яким було виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, яка передбачала, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Отже, до виключення із Закону №2453 статті 136, суддям, які вийшли у відставку, держава гарантувала право на отримання вихідної допомоги.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 за вказаною заявою відкрито провадження за виключними обставинами.

Заявник в судове засідання не прибув, надав заяву, в якій підтримав вимоги заяви про перегляд рішення за виключними обставинами, просив її задовольнити та справу розглянути без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Надав до суду відзив в якому проти задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 по справі №820/1511/16 заперечував. Згідно наданого до суду відзиву просив відмовити в задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами рішення суду, вказав, що на сьогоднішній день, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 (справа №3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VІІ. Це положення втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вищевказаного рішення. Оскільки право на відставку ОСОБА_1 було реалізоване під час дії Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (зі змінами і доповненнями) в редакції чинній на 12.11.2015, положеннями якого не була передбачена виплата вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, відповідачем правомірно були застосовані норми зазначеного Закону, які діяли на час прийняття рішення про звільнення судді. На сьогоднішній день, після винесення рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2020 15.04.2020, відсутні будь-які правові підстави для виплати вихідної допомоги. Розгляд даної справи просив проводити без його участі.

Треті особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, правом надання пояснень не скористались.

Відповідно до ч. 2 ст. 368 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно вимог ч. 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, 29.03.2016 ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Апеляційного суду Харківської області в якому просив суд визнати відмову у розрахунку та виплаті позивачу вихідної допомоги при виході у відставку неправомірною, а його право – порушеним та зобов`язати Апеляційний суд Харківської області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 по справі №820/1511/16 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2016 по справі №820/1511/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 по справі №820/1511/16 залишено без змін.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову та залишаючи вказане рішення без змін, суди виходили з того, що оскільки право на відставку позивачем реалізоване під час дії Закону України "Про судоустрій та статус суддів" №2436-VI від 07.07.2010 в редакції, чинній на 12.11.2015, приписами якого не передбачена виплата вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, то відсутні правові підстави для її виплати.

Вирішуючи заяву по суті, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 361 однією з підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року №788 "Про звільнення суддів" та згідно Наказу голови Апеляційного суду Харківської області №04-03/90-ос від 17.11.2015 позивач був відрахований зі штату Апеляційного суду Харківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку та наданням відставки.

На момент винесення постанови Верховною Радою України «Про звільнення суддів» від 12.11.2015 №788 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ (зі змінами і доповненнями) з положень якого вже було виключено норми статті 136, які регулювали питання виплати вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27.03.2014.

Станом на 12.11.2015 Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27.03.2014 був чинним.

Колегією суддів встановлено, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII. Положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року №2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З резолютивної частини Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 вбачається, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що саме з 15 квітня 2020 року втратили чинність положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VІІ, яким виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", як того вимагає ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення у справі №2-р(ІІ)/2020, що також прямо встановлено самим рішенням.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішень судом першої інстанції положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VІІ були чинними та підлягали застосуванню, а тому, сама наявність Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(11) 2020 не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при розв`язанні спору.

Таким чином, Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не впливає, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, у зв`язку з чим судом не встановлено підстав, передбачених частиною п`ятою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами.

Аналогічна правова позиція при розгляді заяв про перегляд за виключними обставинами судового рішення викладена у постановах Верхового Суду від 15.05.2019 у справі №640/20317/16-а (касаційне провадження №К/9901/54752/18) та від 05.02.2019 у справі №333/5015/15-а (касаційне провадження К/9901/59705/18).

Крім того, колегія суддів зазначає, відповідно п. 1 ч. ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

При розгляді заяви позивача про перегляд за виключними обставинами рішення суду, колегією суддів не встановлено в даній справі рішення, яке підлягало виконанню та не було виконано, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 по справі №820/1511/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 по справі №820/1511/16, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, з участю третіх осіб Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Частиною 1 статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 по справі №820/1511/16.

Відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" установлено з 22 травня 2020 року до 22 червня 2020 року на всій території України карантин.

Суд зазначає, що відповідно ч. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Керуючись статтями 205, 229, 361 - 369, ч. 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 по справі №820/1511/16 за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, з участю третіх осіб Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 по справі №820/1511/16 - залишити без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду із врахуванням приписів Закону України №540-IX від 30 березня 2020 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)”.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя М.М.Панов

Судді Д.А.Волошин

О.О.Горшкова