Рішення № 89749230, 11.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/552/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом приватного підприємства "СПІКА С" (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 49/51) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2019/000019/2 від 03.12.2019 року та картки відмови №UA500020/2019/00246 від 03.12.2019, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства "СПІКА С" до Одеської митниці ДФС, в якому просить суд:

- Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА500020/2019/000019/2 від 03.12.2019 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500020/2019/00246 від 03.12.2019.

Виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивач не погоджується з позицією митного органу, та наголошує, що Позивачем надано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за першим методом - за ціною договору у декларації №UА500020/2019/014035 від 07.11.2019 року.

Проте Відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої МД та документів, прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500020/2019/000019/2 від 03.12.2019 та винесена картка відмови у прийнятті митної декларації №UА500020/2019/00246 від 03.12.2019.

Не погоджуючись з рішенняи митного органу, декларантом була подана електронна митна декларації №UА500020/2019/014119, заповнена з урахуванням вимог рішення про коригування митної вартості товарів із сплатою митних платежів за скорегованою ціною та товар був випущений у вільних обіг.

Відзив на позов до суду, від Відповідача не надходив.

Заяви, клопотання учасників справи.

20.03.2020 року, від представника Відповідача надійшло клопотання про проджоваження строку для подання відзиву (а.с. 69-70).

27.03.2020 року від представника Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового проваджегння (а.с. 73-74).

27.03.2020 року від представника Позивача надійшла заява з додатками про стягнення судових витрат з відповідача (а.с. 76-80).

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Процесуальні дії вчинені судом.

30.03.2020 року, судом зупинено провадження у справі до 01.06.2020 року, в зв`язку з зопровадженням на території України карантину (коронавірус COVID-19).

01.06.2020 року, ухвалою суду, поновлено провадження у справі.

Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

01.06.2020 року, сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Таким чином, згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Обставини справи.

ПП «СПІКА С» (позивач) займається оптовою торгівлею спортивним та реабілітаційним обладнанням, є імпортером цього обладнання.

З 1 жовтня 2018 року між ПП «ОПІКА С» та компанією «ЕКТІВ МОУШН КОРП.», Китай, діє контракт № 00084/1, предметом якого є поставка спортивного та реабілітаційного обладнання згідно інвойсів. Комерційний інвойс № А1080708А на спортивне обладнання (велотренажери та орбітреки) був виставлений продавцем 16.10.2019 та оплачений 14 січня 2020 року платіжним дорученням в іноземній валюті № 4 на суму 21892,80 доларів США.

На виконання умов контракту продавець поставив на умовах FОВ для ПП «ОПІКА С» інвентар для занять фізкультурою та атлетикою, зі змінними механізмами обтяження: велотренажери та орбітреки, всього 327 шт. Цей вантаж транспортувався в одному 40-футовому контейнері за маршрутом порт Сямень (Китай) - порт Одеса.

03 грудня 2019 року позивач подав митну декларацію №UА500020/2019/014035 з метою митного оформлення вантажу. Митна вартість товару була визначена позивачем за основним методом, передбаченим ст. 54 Митного кодексу України, у 572080,14 грн., виходячи з ціни контракту 21892,80 доларів США та з урахуванням витрат на транспортування до порту Одеса, визначених на підставі довідки експедитора «Укрспецконтейнер», які складають 1940 доларів США для одного 40-футового контейнера. Сума митних платежів до сплати склала: ввізне мито 57208,01 грн. та ПДВ 125857,63 грн.

Для підтвердження митної вартості товарів позивачем були подані документи: пакувальний лист від 16.09.2019, рахунок-фактура (інвойс) № А1080708А від 20.11.2019 домашній коносамент № ЕСІУ149904239054 від 19.09.2019, автотранспортна накладна № 200 від 15.11.2019, навантажувальний документ № 200 від 29.10.2019, декларація про проходження товару А1080708А від 16.09.2019, сертифікат про походження товару форми А №С19440182275У042, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 2065 від 18.10.2019, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 192 від 18.10.2019, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1/4 від 06.09.2019, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 00084/1 від 01.10.2018, некласифікований внутрішній договір (контракт) № ІР-500 від 09.10.2018, доповнення до внутрішнього договору № 4 від 22.08.2019, договір про надання послуг митного брокеру № 14-03 від 14.03.2019, звіт про зважування № РК-219 від 30.10.2019, єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів № 219/113 від 20.11.2019 копія митної декларації країни відправлення № 370820190080500287 від 17.09.2019,

03 грудня 2019 року від інспектора митного посту «Одеса-центральний» надійшло повідомлення, що під час аналізу товаросупровідних документів, поданих разом із митною декларацією від 03.12.2019 № UА500020/2019/14035, встановлено, що подані документі містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей про ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- у поданому до митного оформленні інвойсі № А1080708А від 16.09.2019 відсутні банківські реквізити сторін зовнішньоекономічної угоди, у той же час згідно п. 1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.10.2018 № 00084/1 покупець купує товари відповідно до інвойсів, що є невід`ємною частиною контракту;

- в копії митної декларації країни відправлення від 17.09.2019 № 370820190080500287 зазначений номер документу: ЕGLV149904239054, що відповідає номеру коносаменту, з датою, який на дату видачі цієї декларації не існував, так як дата коносаменту, наданого для митного оформлення - 19.09.2019, а дата експортної декларації - 17.09.2019.

Також цим повідомленням декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Декларантом було направлено лист від 03.12.2019 №1, в якому було проінформовано митний орган щодо неможливості подання витребуваних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості у встановлений термін протягом 10 днів.

Інспектором було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що по товару №1 з урахуванням вагових та кількісних характеристик рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим - 3,770001 дол. США/кг. нетто, (митна декларація №UА500020/2019/018797 від 16.07.2019,); ніж заявлено декларантом - 2,337672 дол. США/кг. нетто.

03 грудня 2019 року відповідачем надана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500020/2019/00246, у якій відповідач повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за декларацію №500020/2019/014035 від 03.12.2019 на підставі рішення про коригування митної вартості №UА500020/2019/000019/2 від 03.12.2019.

Враховуючи зазначені обставини, декларантом була подана електронна митна декларації №UА500020/2019/014119, заповнена з урахуванням вимог рішення про коригування митної вартості товарів із сплатою митних платежів за скорегованою ціною та товар був випущений у вільних обіг.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями Відповідача, позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст. 7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, 24 ст. 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно з положеннями Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 ст. 53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частинами 4 та 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу II вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу II Методичних рекомендацій).

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

- основний - за ціною договору, (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною контракту (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

- немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

- щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

- жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

- покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Висновки суду.

Надаючи оцінку правомірності дій суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000149/2 від 08.11.2019, зазначено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей про ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- у поданому до митного оформленні інвойсі № А1080708А від 16.09.2019 відсутні банківські реквізити сторін зовнішньоекономічної угоди, у той же час згідно п. 1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.10.2018 № 00084/1 покупець купує товари відповідно до інвойсів, що є невід`ємною частиною контракту;

- в копії митної декларації країни відправлення від 17.09.2019 № 370820190080500287 зазначений номер документу: ЕGLV149904239054, що відповідає номеру коносаменту, з датою, який на дату видачі цієї декларації не існував, так як дата коносаменту, наданого для митного оформлення - 19.09.2019, а дата експортної декларації - 17.09.2019.

Позивача було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Судом встановлено, що Позивачем було направлено лист від 03.12.2019 №1, в якому було проінформовано митний орган щодо неможливості подання витребуваних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості у встановлений термін протягом 10 днів.

Інспектором було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що по товару №1 з урахуванням вагових та кількісних характеристик рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим - 3,770001 дол. США/кг. нетто, (митна декларація №UА500020/2019/018797 від 16.07.2019,); ніж заявлено декларантом - 2,337672 дол. США/кг. нетто.

Позивач вважає, що документи, подані Позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною третьою статті 53 МК України.

Суд погоджується із зазначеною думкою Позивача, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що банківські реквізити наявні в додатковій угоді № 1/2 від 03.12.2018 до контракту № 00084/1 від 01 жовтня 2018 року: рахунок НОМЕР_1 , саме за цим рахунком було оплачено придбане спортивне обладнання. Відсутність банківських реквізитів продавця у комерційному інвойсі, який є невід`ємною частиною контракту, не створює будь-яких розбіжностей, які стосуються ціни, що підлягає сплаті за товари.

Щодо іншої обставини, яка була зазначена у повідомленні, а саме, що в копії митної декларації країни відправлення від 17.09.2019 № 370820190080500287 зазначений номер документу: ЕСЬУ149904239054, що відповідає номеру коносаменту, з датою, який на дату видачі цієї декларації не існував, так як дата коносаменту, наданого для митного оформлення - 19.09.2019, а дата експортної декларації - 17.09.2019, суд зазначає наступне.

Порядок заповнення митної декларації у країні відправлення ніяким чином не може стосуватися ціни, що підлягає сплаті за товари.

Крім того, номер коносаменту формується до дати його фактичної видачі у паперовій формі, під час завантаження товару в контейнер. Коносамент в паперовій формі видається після оформлення експортної митної декларації, із зазначенням дати його видачі.

Суд зазначає, що Відповідач, приймаючи спірне рішення, не зазначив про наявність жодної розбіжності у числових показниках сплачених декларантом сум, які підлягають обрахуванню при визначенні митної вартості, та неврахував подані декларантом додаткові документи та пояснення.

Таким чином, з формулювання причин ухвалення спірного рішення не можливо встановити, як зазначені відповідачем розбіжності можуть вплинути на числові показники митної вартості імпортованого товару, яких необхідних документів на підтвердження сплачених декларантом сум недостатньо для підтвердження вартості ввезеного товару, отже відсутні підстави, за яких митним органом застосовано резервний митод визначення митної вартості.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 МК України.

На думку суду, декларантом були надані до митного органу документи у повному обсязі, про що не зазначено в оскаржуваному рішенні та не враховано із наданням переваги іншій інформації.

Таким чином, суд вважає, що документи, подані Позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 3 статті 53 МК України та є достатніми для підтвердження митної вартості за основним методом.

Також, суд зазначає, що митний орган має право відійти від положень ч. 3 статті 53, частин 2, 4-6 статті 54, статті 58 МК України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

При цьому Відповідач, не погоджуючись з обраним декларантом основним методом визначення митної вартості прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, лише на підставі спрацювання автоматизованої системи, а розбіжностями Відповідач вважає відсутність додаткових відомостей, які жодним чином не впливають на зміну числових показників, які відображають митну вартість імпортованого товару.

Той факт, що в ЄАІС ДФС наявна інформація про те, що оцінювані товари розмитнювалися іншими особами за вищою митною вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митними органами контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості товарів за основним методом та її коригування митним органом за другорядним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору. При цьому будь-які обставини можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови та обсяг поставок тощо).

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- не проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Суд зазначає, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС України, закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість.

З цього цього питання, Верховний Суд також сформував правову позицію, зазначивши, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).

За таких обставин, суд вважає, що подані Позивачем документи, необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару, а висновок Відповідача про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним.

Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 26.02.2019 року по справі №815/5988/15, від 14.05.2019 року по справі №820/2474/16 висновками щодо застосування норм права у спірних правовідносинах є наступне: митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UА500020/2019/000019/2 від 03.12.2019 Одеською митницею ДФС не дотримано вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд зазначає, що відзиву на позов від Відповідача до суду не надходило.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно розрахунку щодо судових витрат, витрати зі сплати судового збору складають 7358,96 грн., а витрати на професійну правничу допомогу - 10000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7358,96 грн. згідно платіжного доручення №48 від 21.01.2020 року та платіжного доручення №54 від 05.02.2020 року (а.с. 8, 57).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про стягнення Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 7358,96 грн.

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат на професійну (правничу) допомогу, суд зазначає наступне.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до п. 2 ч. 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. представником позивача надано до суду (а.с. 78-80):

- договір про надання правничої допомоги від 20.01.2020 року;

- акт прийому-передачі послуг від 25.03.2020 року.

Суд зазначає, що Адвокатом не надано доказів про сплату ПП «Спіка С» гонорару у сумі 10000,00 грн., а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України, судові витрати приватного підприємства "СПІКА С", підлягають стягненню на його користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби, тільки по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства "СПІКА С" (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 49/51) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А) - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості №UА500020/2019/000019/2 від 03.12.2019.

Скасувати картку відмову Одеської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500020/2019/00246 від 03.12.2019.

Стягнути на користь приватного підприємства "СПІКА С" (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 49/51, код ЄДРПОУ 42254827) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, 65078, 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А), сплачений судовий збір у розмірі 7358 (сім тисяч триста п`ятдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бутенко А.В.

.