Рішення № 89748716, 29.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 року справа № 320/3507/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-9609-17/3500 на суму 26881,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у період з 11.09.2012 по 27.03.2019 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності та перебував на спрощеній системі оподаткування.

Вважає, що визначення контролюючим органом зобов`язань зі сплати єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) здійснено за відсутності підстав, адже у період, за який відповідачем визначено борг зі сплати єдиного внеску за 2017-2018 роки, позивач не здійснював діяльності як фізична особа-підприємець і не отримував доходу від такої діяльності, натомість, працював за трудовим договором, є найманим працівником, а його роботодавцем виконувались всі вимоги щодо нарахування та своєчасності сплати за нього ЄСВ.

Крім того, позивач вважає, що оскаржувана вимога винесена відповідачем з порушенням порядку і строків її направлення, на підставі невідомого джерела походження - даних інформаційної системи органу доходів і зборів, у порушення вимог Закону №2464 та Інструкції №449. Вважає вимогу від 08.02.2019 №Ф-9609-17/3500 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 26881,33 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву (а.с.42-45) зазначив, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 11.09.2012 по 27.03.2019, перебував на обліку в Головному управлінні ДФС у Київській області як платник єдиного внеску на спрощеній системі оподаткування.

Відповідач вказує, що фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе як фізичні особи-підприємці. При цьому, на думку відповідача, сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу-підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець (утримань ЄСВ із заробітної плати немає).

Відповідач також зазначає, що згідно з даними інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості позивача станом на 08.02.2019 (період нарахування ЄСВ за 2013 - 2018 роки) становить 26881,33 грн.

На підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника, у зв`язку з наявністю в ІКПП позивача заборгованості зі сплати ЄСВ в сумі 26881,33 грн. сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-9609-17/3500.

Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №826/11623/16, відповідно до якої обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Отже вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 замінено відповідача по справі Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області на Головне управління ДПС у Київській області.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Білоцерківським МВМ №2 ГУ МВС України в Київській області 25.05.2006 (а.с.13).

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 11.09.2012 зареєстрований фізичною особою-підприємцем за номером запису проведення державної реєстрації 2 353 000 0000 026588, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області (Білоцерківське управління) як платник податків з 12.09.2012 по 27.03.2019, на спрощеній системі оподаткування.

27.03.2019 позивачем припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням, про що свідчить відповідний реєстраційний запис від 27.03.2019 №23530060002026588 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не оспорюється сторонами.

Також судом встановлено, що з 13.10.2015 ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «ТТрейд» (ідентифікаційний код 38080119), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Петра Чаадаева, 26, працюючи на посаді менеджера зі збуту, що підтверджується довідкою від 26.07.2019 №26-07/1, виданою генеральним директором ТОВ «ТТрейд» Грибановим М.В. (а.с.35).

У позовній заяві вказано, що починаючи з дня офіційного працевлаштування, звіти до контролюючого органу позивачем не подавались, позивач підприємницьку діяльність за вказаний період не здійснював.

08.02.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9609-17/3500, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.01.2019 складає 26881,33 грн., з них 26711,33 грн. - сума недоїмки, 170,00 грн. - сума штрафу (а.с.16).

На підтвердження доказів отримання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-9609-17/3500 позивачем, відповідач надав копію корінця вимоги про сплату боргу (недоїмки) з особистим підписом позивача про отримання даної вимоги (а.с.50). Проте дата отримання вимоги написана позивачем не розбірливо, що не дає суду змоги встановити точну дату отримання позивачем вимоги та вирішити питання дотримання строку звернення до суду, відтак суд виходить з того, що оскільки неможливо встановити точну дату отримання вимоги про сплату боргу позивачем, позивач не порушив строку звернення до суду, який в розумінні абзаців 6 та 9 ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI становить десять календарних днів з дня отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску або надходження рішення відповідного органу доходів і зборів про результати оскарження вимоги про сплату боргу в адміністративному порядку відповідно.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що відповідно до переданих сальдових залишків від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України, станом на 31.12.2012 по платнику ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість з єдиного соціального внеску у сумі 3727,46 грн., який не сплачено. При цьому Пенсійним фондом України нараховано ЄСВ позивачу за І-ІІ квартал 2013 року та штрафні санкції на загальну сумі 2388,06 грн. (1024,03 грн. + 1194,03 грн. + 170,00 грн.).

Також відповідач вказує, що за період адміністрування єдиного внеску фіскальними органами в інтегрованій картці платника податків були проведені нарахування, зокрема, 21.10.2013 нараховано ЄСВ за ІІІ квартал 2013 року у сумі 1194,03 грн., 20.01.2014 - нараховано ЄСВ за ІV квартал 2013 року у сумі 1218,67 грн., 22.04.2014- нараховано ЄСВ за І квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн., 21.07.2014 - нараховано ЄСВ за ІІ квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн., 20.10.2014 - нараховано ЄСВ за ІІІ квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн.

Крім того, 09.02.2018 були проведені нарахування, зокрема, за 2017 рік в розмірі 8448,00 грн. (704 грн. х 12 міс.); 19.04.2018 - нараховано ЄСВ за I квартал 2018 в розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 міс.); 19.07.2018 - нараховано ЄСВ за II квартал 2018 в розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 міс.); 19.10.2018 - нараховано ЄСВ за III квартал 2018 в розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 міс.); 21.01.2019 - нараховано ЄСВ за IV квартал 2018 в розмірі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 міс.).

Отже, за даними відповідача, наведеними у відзиві на позову заяву, слідує, що борг позивача згідно оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) 08.02.2019 №Ф-9609-17/3500 складається з:

- єдиного внеску, нарахованого та переданого у вигляді сальдових залишків від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України у сумі 2388,06 грн., за І-ІІ квартал 2013 року та штрафні санкції (1024,03 грн. + 1194,03 грн. + 170,00 грн. штрафні санкції);

- єдиного внеску, нарахованого відповідачем за ІІІ квартал 2013 року (граничний термін сплати 21.10.2013) в сумі 1194,03 грн., за IV квартал 2013 року (граничний термін сплати 20.01.2014) в сумі 1218,67 грн.; за І квартал 2014 року (граничний термін сплати 22.04.2014) в сумі 1267,95 грн.; за ІІ квартал 2014 року (граничний термін сплати 21.07.2014) в сумі 1267,95 грн.; за ІІІ квартал 2014 року (граничний термін сплати 20.10.2014) в сумі 1267,95 грн.;

- єдиного внеску, нарахованого відповідачем за 2017 рік (граничний термін сплати 09.02.2018) в сумі 8448 грн. (704 грн. (за місяць). х 12); за І квартал 2018 року (граничний термін сплати 19.04.2018) в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 місяці); за IІ квартал 2018 року (граничний термін сплати 19.07.2018) в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 місяці); за ІІІ квартал 2018 року (граничний термін сплати 19.10.2018) в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 місяці); за ІV квартал 2018 року (граничний термін сплати 21 січня 2019) в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3 місяці).

Не погодившись із вказаною вимогою в частині нарахування суми недоїмки у розмірі 26711,33 грн., ОСОБА_1 15.04.2019 надіслав на адресу Державної фіскальної служби України скаргу про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-9609-17/3500 по ЄСВ на суму 26711,33 грн. (а.с.17-22).

Проте, зазначена скарга рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 17.05.2019 №22968/6/99-99-11-0502-25 залишена без задоволення з тих підстав, що скаргу позивачем подано з порушенням законодавчо встановленого 10-денного строку для її подання (а.с.24).

Не погоджуючись із вимогою Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-9609-17/3500 в сумі 26881,33 грн., позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Предметом спору у цій справі є правомірність визначення позивачеві як фізичній особі-підприємцю, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, обов`язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у 2013, 2014, 2017 та 2018 роках, за відсутності здійснення ним підприємницької діяльності та з огляду на те, що позивач, починаючи з 2015 року, є найманим працівником та його роботодавець сплачує за нього ЄСВ у сумі, що не була меншою за мінімальний страховий внесок.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» («Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань») в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі також - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Вимогами п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі по тексту - Інструкція №449).

Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448,00 грн. (3200,00 грн. х 12 х 22% = 8448,00 грн.).

Крім того, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 1 січня 2018 року, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 1 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 №2246-VIII, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року - 3723,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.), поквартально:

до 19.04.2018 за звітний І квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);

до 19.07.2018 за ІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);

до 19.10.2018 за ІІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);

до 21.01.2019 за ІV квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.).

Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону № 2464-VI та пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. (п. 3 Розділу VI Інструкції).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Враховуючи наведене, на підставі Закону №2464-VI та Інструкції №449, контролюючим органом нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 26881,33 грн., оформлену вимогою від 08.02. 2019 № Ф-9609-17/3500.

До вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 № Ф-9609-17/3500 у розмірі 26881,33 грн. увійшли суми єдиного соціального внеску за наступний період:

- залишок боргу, нарахованого та переданого від Пенсійного фонду України до податкового органу станом на 19.10.2013 в сумі 2388,06 грн. (за І-ІІ квартал 2013 року - (1024,03 грн. + 1194,03 грн. +170 грн. штрафні санкції));

- за ІІІ квартал 2013 р. (граничний термін сплати 21.10.2013) в сумі 1194,03 грн.;

- за IV квартал 2013 р. (граничний термін сплати 20.01.2014) в сумі 1218,67 грн.;

- за І квартал 2014 р. (граничний термін сплати 22.04.2014) в сумі 1267,95 грн.;

- за ІІ квартал 2014 р. (граничний термін сплати 21.07.2014) в сумі 1267,95 грн.;

- за ІІІ квартал 2014 р. (граничний термін сплати 20.10.2014) в сумі 1267,95 грн.;

- за 2017 рік (граничний термін сплати 09.02.2018) в сумі 8448 грн. (704 грн. х 12);

- за І квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19.04.2018) в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3);

- за IІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19.07.2018) в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3);

- за ІІІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19.10.2018) в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3);

- за ІV квартал 2018 р. (граничний термін сплати 21 січня 2019) в сумі 2457,18 грн. (819,06 грн. х 3).

Відтак, як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, за позивачем станом на 31.01.2019 обліковується заборгованість з єдиного соціального внеску на загальну суму 26881,33 грн. як недоїмка з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка складається з:

- 2388,06 грн. (сума боргу, яка нарахована та передана у вигляді сальдових залишків від Пенсійного фонду України за І та ІІ квартали 2013 року та штрафні санкції);

- 6216,55 грн. (сума боргу, яка нарахована відповідачем за період ІІІ та ІV квартали 2013 року - І, ІІ, ІІІ квартали 2014 року);

- 18276,72 грн. (сума боргу, яка нарахована відповідачем як мінімальний внесок за період з 2017 року по 2018 рік).

Щодо включення до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02. 2019 № Ф-9609-17/3500 суми боргу в розмірі 18276,72 грн., нарахованої відповідачем за період з 2017 року по 2018 рік.

Як було встановлено судом, оскаржувана вимога від 08.02.2019 №Ф-9609-17/3500 на суму 26881,33 грн. складається, зокрема, із суми недоїмки у розмірі 18276,72, яка виникла внаслідок нарахування позивачу контролюючим органом мінімального внеску з ЄСВ за період з 2017 року по 2018 рік.

У позовній заяві позивач посилається на те, що з 13.10.2015 є найманим працівником, працює за трудовим договором, та починаючи з моменту працевлаштування до припинення підприємницької діяльності позивач як фізична особа-підприємець діяльність не здійснював і не отримував доходу від такої діяльності, а його роботодавцем виконувались всі вимоги щодо нарахування та своєчасності сплати за нього ЄСВ за вказаний період.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву вказує на те, що фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе як фізичні особи-підприємці. При цьому, на думку відповідача, сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу-підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець (утримань ЄСВ із заробітної плати немає), з приводу чого суд зазначає наступне.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Враховуючи правовий висновок, викладений у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, суд при вирішенні спору повинен зокрема перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

За встановленими судом обставинами, позивач з 13.10.2015, тобто в період реєстрації фізичною особою-підприємцем, перебуває у трудових відносинах із ТОВ «ТТрейд». Ця обставина підтверджується довідкою директора ТОВ «ТТрейд» від 26.07.2019 №26-07/1 (а.с.35).

Як було встановлено судом, згідно інтегрованої картки платника по коду класифікації доходів бюджету 71040000 "для фізичних осіб підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність", позивачу, зокрема, за період з 2017 року по 2018 рік нараховано мінімальний єдиний внесок в сумі 18276,72 грн.

З довідки директора ТОВ «ТТрейд» від 26.07.2019 №26-07/1 вбачається, що роботодавцем - ТОВ «ТТрейд» позивачу за роботу на посаді менеджера зі збуту, в 2017 році нараховано на заробітну плату ЄСВ та перераховано кошти на суму 8487,11 грн., а в 2018 році нараховано на заробітну плату позивача ЄСВ та перераховано кошти на суму 9923,50.

Також, згідно з довідкою від 02.07.2019 №02-07/1, виданої генеральним директором ТОВ «ТТрейд» Грибановим М.В., станом на 02.07.2019 ТОВ «ТТрейд» по співробітнику ОСОБА_1 було сплачено ЄСВ до УДКСУ у Святошинському районі ГУ ДКСУ у розмірі 23971,56 грн. (а.с.36).

Таким чином, розмір сплаченого єдиного соціального внеску за позивача страхувальником ТОВ «ТТрейд» до державного бюджету за 2017 рік склав 8487,11 грн., а за 2018 рік - 9923,50 грн., а всього на суму 18410,61 грн., що є не меншим за розмір мінімального страхового внеску за відповідний рік.

Отже, вказана вище юридична особа як роботодавець, нараховуючи позивачу заробітну плату за 2017 - 2018 роки, сплачувала за нього як страхувальник єдиний соціальний внесок у розмірі не нижчому, ніж мінімальний страховий внесок за відповідний рік.

Доказів отримання позивачем, зокрема, у період з 01.01.2017 по 31.12.2018, доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено.

Контролюючий орган, при надісланні податкової вимоги від 08.02.2019 №Ф-9609-17/3500 керувався офіційною інформацією з ЄДР, оскільки позивач був фізичною особою - підприємцем (з 11.09.2012).

Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього, зокрема, за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Отже, встановлені у цій справі обставини свідчать, що у період з 2017 року по 2018 рік, за який контролюючим органом позивачу нараховано суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 18276,72 грн., останній перебував у трудових відносинах як найманий працівник та за нього роботодавцями сплачувався єдиний внесок, а також приймаючи до уваги, що відповідачем не надано доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності у зазначеному періоді, суд вважає, що оскаржувану вимогу в частині суми боргу у розмірі 18276,72 грн. складено неправомірно, у зв`язку з чим дана вимога в цій частині підлягає скасуванню.

Що стосується доводів позивача про порушення відповідачем вимог Закону №2464 та Інструкції №449 щодо порядку та строків направлення оскаржуваної вимоги, а також неправомірного нарахування боргу з ЄСВ на підставі невідомого джерела походження - даних інформаційної системи органу доходів і зборів, суд зазначає наступне.

Так, згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Відтак, обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, а й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 11.09.2019 у справі №826/11623/16.

Тобто, проведення перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок за наявності за платником на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску, яка, згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів перевищує 10 гривень, не є обов`язком контролюючого органу.

У такому разі, вимога формується та надсилається за даними інформаційних систем без проведення перевірки.

В даному ж випадку, оскаржувана вимога від 08.02.2019 №Ф-9609-17/3500 сформована на підставі даних інформаційних систем органу доходів і зборів та направлена позивачу з огляду на те, що на кінець календарного місяця у нього була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску.

Таким чином, жодних документальних перевірок в даному випадку не проводилось, а тому необхідність у направленні позивачу акта перевірки у відповідача була відсутня, у зв`язку з чим вказані доводи позивача суд вважає необґрунтованими.

Щодо включення до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02. 2019 № Ф-9609-17/3500 суми боргу в розмірі 8604,61 грн., що виник за минулий період у 2013 - 2014 роках та складається:

- 2388,06 грн. (сума боргу, яка нарахована та передана у вигляді сальдових залишків від Пенсійного фонду України за І та ІІ квартали 2013 року та штрафні санкції);

- 6216,55 грн. (сума боргу, яка нарахована відповідачем за період ІІІ та ІV квартали 2013 року - І, ІІ, ІІІ квартали 2014 року), суд зазначає таке.

Як було судом встановлено та підтверджується даними інтегрованої картки платника, за позивачем обліковується заборгованість з єдиного внеску за 2013 - 2014 роки, нарахованого за період: І, ІІ квартали 2013 року та штрафні санкції у вигляді сальдових залишків від Пенсійного фонду України у сумі 2388,06 грн.; ІІІ квартал 2013 року у сумі 1194,03 грн., ІV квартал 2013 року у сумі 1218,67 грн., І квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн., ІІ квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн., ІІІ квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн., а всього обліковується заборгованість за 2013 рік - І, ІІ, ІІІ квартали 2014 року у розмірі 8604,61 грн.

Вказану суму боргу включено у спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02. 2019 № Ф-9609-17/3500.

Зазначена сума зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску за 2013 - 2014 роки ФОП ОСОБА_1 не сплачена, що не оспорюється позивачем.

При цьому, з`ясовуючи підстави виникнення боргу зі сплати єдиного соціального внеску, який був нарахований та переданий у вигляді сальдових залишків від Пенсійного фонду України до податкового органу в сумі 2388,08 грн., судом встановлено, що матеріалами справи дійсно підтверджується наявність в інтегрованій картці платника позивача з ЄСВ залишку боргу, нарахованого органами Пенсійного фонду України.

З пояснень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, вбачається, що згідно переданих сальдових залишків на центральному рівні від Пенсійного фонду України до Міндоходів України, станом на 01.10.2013 по ФОП ОСОБА_1 обліковувалася заборгованість по ЄСВ в сумі 3727,46 грн., борг сплачено не було. На початок звітного періоду (термін сплати 31.01.2013) сума боргу становить 3727,46 грн. Нараховано 2388,06 грн. На кінець звітного періоду (термін сплати 31.12.2013) сума боргу становить 4921,49 грн., борг сплачено не було.

Також, на підтвердження наданих пояснень у відзиві на позовну заяву, відповідачем додано до матеріалів справи зворотній бік інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_2 з єдиного соціального внеску та розрахунок боргу, відповідно до яких у позивача станом на 19.10.2013 був наявний борг з ЄСВ у сумі 2388,06 грн., який складається з нарахувань Пенсійним фондом України єдиного внеску за І-ІІ квартал 2013 року та штрафних санкцій в сумі 170,00 грн. (1024,03 грн. + 1193,03 грн. +170,00 грн.) (а.с.49).

При цьому, суд зазначає, що Головне управління ДПС у Київській області не надало суду детальних пояснень та документів, на підставі яких виник борг позивача з єдиного внеску у розмірі 2388,06 грн.

Також будь-яких документів, які б свідчили про підстави виникнення боргу на вказану суму у розмірі 2388,06 грн., який згідно зворотного боку інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску станом на 19.10.2013 вже існував, відповідачем не надано. Зворотній бік інтегрованої картки платника фізичної особи ОСОБА_1 з ЄСВ такої інформації не містить.

Отже, підстави для нарахування Головним управлінням ДФС у Київській області суми боргу з єдиного соціального внеску у розмірі 2388,06 грн. згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-9609-17/3500, відповідачем не доведені.

Що стосується суми боргу з ЄСВ у розмірі 6216,55 грн., яка нарахована відповідачем за період ІІІ та ІV квартали 2013 року - І, ІІ, ІІІ квартали 2014 року, суд зазначає таке.

Так, статтею 4 Закону №2464-VII (тут і далі по тексту - в редакції, що діяла у період виникнення боргу за 2013-2014 роки) визначено перелік платників єдиного внеску, зокрема, згідно з п.4 частини 1 ст.4 Закону №2464-VII платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VII єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім`ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VII).

Відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону №2464-VII єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 № 5515 розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 становить 1147,00 грн., з 01.12.2013 - 1218,00 грн.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 № 719-VII розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2014 становить 1218,00 грн.

Отже, розмір мінімального страхового внеску за ІІІ квартал 2013 року за одну особу складає 1194,03 грн., за ІV квартал 2013 року - 1218,67 грн., у 2014 році - 1267,95 грн. на квартал.

Порядок обліку платників єдиного внеску визначено статтею 5 Закону №2464-VI. Згідно з частиною 2 ст.5 Закону №2464-VI у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 04.07.2013 №406-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку із проведенням адміністративної реформи" (далі - Закон №406-VІІ), взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2-14 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, здійснювався Пенсійним фондом з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 частини 1 ст. 4 Закону №2464-VI, зокрема фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз.3 частини 8 ст.9 Закону №2464-VI).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування було передбачено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 (яка була чинною в період з 01.01.2011 по 25.02.2014, далі - Інструкція №21-5).

Підпунктом 2.1.3 п. 2.1 розділу 2 Інструкції № 21-5 встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 3.4 розділу 3 Інструкції № 21-5, для платників, зазначених у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 34,7 відсотка суми, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім`ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування передбачений пунктом 4.6 розділу 4 Інструкції №21-5.

Зазначена категорія платників самостійно обчислює для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць (пп.4.6.1 Інструкції №21-5).

Відтак, платники, зазначені у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II Інструкції № 21-5, які обрали спрощену систему оподаткування, самостійно обчислюють для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць. Платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується. Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний рік.

Після передачі функцій з адміністрування єдиного соціального внеску від органів Пенсійного Фонду України до Міндоходів України процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначала Інструкція про порядок нарахування та сплати платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 р. за № 1622/24154 (яка була чинною в період з 01.10.2013 по 29.05.2015, далі - Інструкція №455).

Згідно з пп. 2 п. 4.6 розділу IV Інструкції№455 платники єдиного внеску, визначені пп.3 п.2.1 розділу II Інструкції №455 (фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування), сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Зазначена категорія платників самостійно обчислює для себе суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску на місяць (пп.1 п.4.6 розділу IV Інструкції №455).

Отже, фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування без використання праці найманих працівників, нараховують єдиний внесок у розмірі 34,7% на суму, визначену такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464-VІ та не менше розміру мінімального страхового внеску.

Порядок стягнення недоїмки по сплаті єдиного внеску визначений статтею 25 Закону №2464-VІ. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску регламентується Інструкцією №455. Згідно з п.6.2 розділу VI Інструкції №455 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 2, підпунктом 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відповідно до п. 6.3 розділу VI Інструкції №455 органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

- якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях - розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим зазначеного пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога надсилається:

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.

Згідно з п.6.4 розділу VI Інструкції №455 вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Протягом десяти календарних днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки платник зобов`язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

З аналізу викладених норм слідує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних положень Закону, суд дійшов висновку, що вимога може формуватись контролюючим органом, зокрема: за наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску, яка згідно даних особових рахунків платників на суму боргу перевищує 10 гривень.

Крім того, в силу частини 12 статті 9 Закону №2464-VІ (станом на час виникнення спірних правовідносин за досліджуваний період) єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. При цьому, позивачем не надано доказів того, що він мав право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2013 - 2014 роках.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №2464-VІ зняття з обліку платників єдиного внеску, зокрема, фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.

Тобто, підставою для припинення нарахування та сплати фізичною особою-підприємцем сум єдиного внеску може бути відомості з реєстраційної картки, надані державним реєстратором, зокрема, щодо припинення такою особою підприємницької діяльності. В даному випадку, державна реєстрація припинення позивача як фізичної особи - підприємця мала місце лише 27.03.2019, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тобто після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що позивач у період нарахування контролюючим органом єдиного соціального внеску у 2013 - 2014 роках перебував у трудових відносинах як найманий працівник та за нього роботодавцями сплачувався єдиний внесок протягом спірного періоду. Як було встановлено судом, за трудовим договором як найманий працівник позивач почав працювати лише з 13.10.2015, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем.

Отже, оскільки позивач, перебуваючи у статусі фізичної особи-підприємця, на спрощеній системі оподаткування, не сплачував єдиний внесок протягом 2013 - 2014 років відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у ГУ ДФС були підстави для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмку) з єдиного соціального внеску за вказаний період.

Отже, наявність у позивача боргу по сплаті єдиного соціального внеску за ІІІ та ІV квартали 2013 року - І, ІІ, ІІІ квартали 2014 року у розмірі 6216,55 грн. повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема інтегрованою карткою платника - фізичної особи-підприємця.

Враховуючи наведені норми законодавства та те, що позивач був зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок за ІІІ та ІV квартали 2013 року - І, ІІ, ІІІ квартали 2014 року на момент винесення спірної вимоги, незалежно від фінансового стану, але в порушення вимог чинного законодавства не здійснював такі сплати, внаслідок чого у позивача виник борг (недоїмка) за вказаний період у розмірі 6216,55 грн., суд вважає, що ГУ ДФС обґрунтовано та правомірно було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з включенням в суму боргу (недоїмки) заборгованості в сумі 6216,55 грн., яка складається з: 1194,03 грн. - нарахована сума єдиного внеску за ІІІ квартал 2013 року, 1218,67 грн. - нарахована сума єдиного внеску за ІV квартал 2013 року, 1267,95 грн. - нарахована сума єдиного внеску за І квартал 2014 року, 1267,95 грн. - нарахована сума єдиного внеску за ІІ квартал 2014 року, 1267,95 грн. - нарахована сума єдиного внеску за ІІІ квартал 2014 року.

Щодо доводів позивача про несвоєчасність складення та направлення оскаржуваної вимоги, суд зазначає, що відповідно до частини шістнадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Відтак суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-9609-17/3500 в частині суми боргу у розмірі 6216,55 грн. винесена відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства, у зв`язку з чим позовна заява в цій частині задоволенню не підлягає.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як встановлено судом, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. згідно квитанції №25 від 05.08.2019 на суму 768,40 грн. (а.с.31). Розмір задоволених вимог позивача становить 76,87 %, відтак стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області належить судовий збір у розмірі 590,67 грн. (768,40 х 76,87 : 100).

Витрати позивача, пов`язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2019 №Ф-9609-17/3500 в частині нарахування ОСОБА_2 суми боргу з єдиного соціального внеску в розмірі 20664,78 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 590,67 грн. (п`ятсот дев`яносто грн. 67 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складання повного тексту рішення - 29.05.2020.

Суддя Кушнова А.О.