Рішення № 89748267, 10.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 р. Справа№200/277/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення пенсійних виплат позивачу з березня 2016 року;

- зобов`язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії та здійснити виплату заборгованості за час затримки виплати пенсії з березня 2016 року зі здійсненням компенсації втрати частини доходів.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що до початку проведення у Донецькій області владою України антитерористичної операції та ведення активних бойових дій позивач був зареєстрований та проживав у м. Горлівка Донецькій області.

З листопада 2015 року перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

В березні 2016 року без попередження та будь-яких пояснень управління припинило виплату пенсії позивачу. Рішення Бахмутсько-Лиманського УПФУ про зупинення виплат пенсії позивач не отримував, тому не обізнаний - чи було воно взагалі прийнято.

В квітні 2016 року у зв`язку із припиненням виплати пенсії він був вимушений повернутися до місця своєї постійної реєстрації.

12 грудня 2019 року позивач звернувся до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області із запитом щодо підстав припинення йому виплати пенсії та в грудні 2019 року отримав відповідь № 31489/02, в якій відповідач повідомив, що виплата пенсії була призупинена до з`ясування місця фактичного проживання.

На переконання ОСОБА_1 дії відповідача щодо припинення йому виплати пенсії є незаконними та такими, що порушують гарантоване Конституцією України право громадянина на соціальний захист, яке включає, зокрема, і право на матеріальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом. (а.с. 1-5).

У наданому суду відзиві на позов відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, обґрунтовуючи це наступним.

Виплата пенсії позивачу була призупинена згідно звірки з даними управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачений перелік підстав для припинення виплати пенсії, разом із цим цей перелік не є вичерпним.

Підпунктом 5 п. 12 "Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 8 червня 2016 року, визначено підстави припинення соціальних виплат, серед яких і отримання інформації від Держприкордонної служби, МВС, СБУ, Мінфну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Отже, виплата пенсії позивачу була призупинена відповідно до діючого законодавства.

Також відповідач зазначає, що позивач не звертався до управління із заявою про поновлення пенсійних виплат та документами про фактичне місце проживання, як то передбачено діючим законодавством, таким чином позивачем не вчинено необхідних дій для реалізації його права на отримання належних йому сум пенсійних виплат.

З урахуванням вищенаведеного просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі (а.с. 27-31).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 17-18).

Ухвалою суду від 18 лютого 2020 року вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 19 березня 2020 року (а.с. 35-36).

Ухвалою суду від 19 березня 2020 року відкладено підготовче засідання у справі на 15 квітня 2020 року (а.с. 39).

Ухвалою суду від 15 квітня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі; відкладено підготовче засідання у справі на 13 травня 2020 (а.с. 44).

Ухвалою суду від 13 травня 2020 року закрито підготовче провадження; призначено розгляд справи по суті на 10 червня 2020 року о 9-00 год (а.с. 67).

9 червня 2020 року позивач та представник відповідача в судове засідання не з`явились; про місце, дату, час проведення судового засідання повідомлялись судом належним чином.

Одночасно з позовними вимогами ОСОБА_1 заявив клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 5).

Одночасно із запереченнями на позовні вимоги відповідач також заявив клопотання про розгляд справи без участі представника управління (а.с. 31).

Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9).

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, беручи до уваги належне повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання та наявність клопотань сторін про розгляд справи за їх відсутність, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ; позивач є пенсіонером та має право на отримання пенсії за віком; є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території, перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецькій області (а.с. 11-12).

Відповідач, Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, є органом державної влади та суб`єктом владних повноважень, який здійснює у спірних правовідносинах владні управлінські функції та є належним відповідачем у даній справі (а.с. 19-21).

За поясненням ОСОБА_1 , викладеним у позовній заяві, з листопада 2015 року він перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області; в березні 2016 року управління припинило виплату йому пенсії, що слугувало підставою для повернення позивач до місця його постійної реєстрації (а.с. 1-5).

12 грудня 2019 року через свого представника адвокатським запитом ОСОБА_1 звернувся до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо надання письмових роз`яснень стосовно підстав припинення виплати йому пенсії та, крім іншого, просив надіслати на його адресу рішення про припинення виплати пенсії (а.с. 13).

19 грудня 2019 року листом вих. № 31469/02 Бахмутське-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області надало відповідь, в якій із посиланням на норми діючого законодавства пояснило механізм припинення пенсійних виплат внутрішньо переміщеним особам та зазначило, що ОСОБА_1 виплату пенсії було призупинено з 1 лютого 2017 року до з`ясування місця фактичного проживання. Також управління зазначило, що з урахуванням вимог діючого законодавства для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно звернутись особисто до управління (а.с. 14).

Суд зазначає, що відповідачем не надано рішення, на підставі якого ОСОБА_1 були припинені пенсійні виплати, або інших документів, які б слугували доказом правомірності припинення виплати пенсії позивачу.

З наданих пояснень, викладених у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що виплата пенсії ОСОБА_1 з 1 лютого 2017 року була призупинена згідно звірки з даними управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (а.с. 27-31).

Факт не виплати пенсії ОСОБА_1 з 1 лютого 2017 року підтверджується довідкою від 28 січня 2020 року, виданою Бахмутсько-Лиманським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, також, відповідно до вказаної довідки, з 1 травня 2019 року управління припинило нарахування призначеної пенсії та станом на 1 січня 2020 року відновлення нарахування не відбулось (а.с. 33).

Будучи не згодним із не виплатою відповідачем пенсії, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

При прийнятті рішення по суті спору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закон № 1058-IV).

Відповідно ст. 5 цього Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 1788-ХІІ, Закон України "Про пенсійне забезпечення") пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII, Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), який набрав чинності 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.

Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 1 жовтня 2014 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 8 червня 2016 року, далі - Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та абз. 6 цього пункту.

Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136, яка набрала чинності 4 березня 2016 року, затверджено Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Порядок № 136).

Згідно з п. 9 Порядку № 136 у разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.

Відповідно до п. 12 Порядку № 136 розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.

8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності 14 червня 2016 року, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Пунктом 4 цього Порядку установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються […] територіальними органами Пенсійного фонду України […] за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Також цією ж постаново визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, як вже зазначено судом вище, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, яка містить в собі перелік випадків, у випадку настання яких здійснюється припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, передбачає крім перерахованих в ній конкретних випадків ще й "інші випадки, передбачені законом".

За загальним правилом закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури виключно парламентом (Верховною Радою України) та регулює найважливіші суспільні відносини.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи та встановлені обставини справи, враховуючи, що відповідачем не доведено існування "інших випадків, передбачених законом", ніж ті, які перераховані у ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення (призупинення) нарахування та виплати пенсії позивачу з 1 лютого 2017 року по теперішній час виплати пенсії є неправомірним.

Суд вважає за необхідне зазначити, що матеріалами справи підтверджено припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 1 лютого 2017 року, тоді як в позовних вимогах ОСОБА_1 зазначено дату припинення пенсійних виплат - 1 березня 2016 року.

Враховуючи, що позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача з невиплати йому пенсії з березня 2016 року, беручи до уваги, що судом встановлено факт невиплати позивачу пенсії за період з 1 лютого 2017 року по день розгляду справи судом, а також судом встановлено, що з 1 травня 2019 року по день розгляду справи судом відповідачем припинено нарахування належних ОСОБА_1 пенсійних виплат, керуючись приписами ч. 2 ст. 9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача та визнати протиправними дії відповідача з припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 1 лютого 2017 року та визнати протиправними дії відповідача в частині припинення нарахування пенсії ОСОБА_1 з 1 травня 2019 року.

Відповідно до приписів ст. 245 КАС України, беручи до уваги висновок суду щодо неправомірності припинення виплати пенсії позивачу та невиплати пенсії за період з 1 лютого 2017 року по сьогодення, суд вважає позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача поновити йому виплату пенсії та сплатити заборгованість з пенсії, яка виникла за період з 1 квітня 2017 року, - такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату заборгованості з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок компенсації).

Відповідно до ст.ст. 1-2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьомуЗаконірозуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та ін.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону № 1058-IV, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення.

Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно абз. 1 п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Таким чином, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушення строків виплати пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах цього суду від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16; Верховним Судом у постановах від 6 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року по справі № 523/1127/17, висновок яких відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені вище нормативно-правові приписи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату заборгованості з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що при зверненні до суду відповідно до платіжного доручення № 0.0.1566861480.1 від 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача зазначену суму судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 72-78, 90, 94, 139, 205, 244-246, 255, 295, 297, п. 3 розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35) - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 1 лютого 2017 року.

Визнати неправомірними дії Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 з 1 червня 2019 року.

Зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії, яка виникла за період з 1 лютого 2017 року по день поновлення поточних виплат - зі здійсненням компенсації втрати частини доходів.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження судових рішень продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Волгіна